Постанова

від 06.02.2023 по справі 455/1163/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 455/1163/22 Головуючий у 1 інстанції: Титов А.О.

Провадження № 22-ц/811/3132/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Назар Х.Б.

з участю: представника позивача адвоката Медвіідь В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області на рішення Старосамбірського районного суду Львівської областівід 07 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, Комунального некомерційного підприємства Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня» простягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в:

В вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, Комунального некомерційного підприємства Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня» простягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.04.2022 року у справі №455/1462/21, серед іншого, поновлено Позивача - ОСОБА_1 , на посаді Генерального директора Комунального некомерційного підприємства Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня». Рішення в частині поновлення на роботі допущено судом до негайного виконання.

20 липня 2022 року за заявою Позивача від 08.07.2022 року відкрито виконавче провадження з примусового виконаннярішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.04.2022 року у справі №455/1462/21 про поновлення Позивача на роботі.

Розпорядженням Першого відповідача №78/04-01 від 10.08.2022 року поновлено з 21.08.2022 року Позивача на посаді Генерального директора Комунального некомерційного підприємства Старосамбірської ради «Старосамбірська районна лікарня».

Розпорядженням Першого відповідача № 79/04-01 від 10.08.2022 року увільнено Позивача від виконання посадових обов`язків з 04.03.2022 року у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, призначено тимчасово виконуючого обов`язки Позивача.

На переконання Позивача, Відповідачі без поважних причин на 89 днів - з 06.04.2022 року (дня оголошення рішення суду про поновлення на роботі) до 10.08.2022 року (дня видачі розпорядження про поновлення на роботі) затримали виконання рішення суду про поновлення його на роботі, що з урахуванням вимог статті 236 Кодексу Законів про працю України - є підставою для солідарного стягнення з відповідачів на користь Позивача середнього заробітку за час затримання виконання рішення про поновлення на роботі у сумі 203 416,62 грн.

Рішенням Старосамбірськогорайонного судуЛьвівської областівід07листопада 2022року позов задоволено частково.

Стягнуто з Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 119 922 (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні 16 копійок.

У іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1199 (одна тисяча сто дев`яносто дев`ять) гривень 14 копійок.

Рішення суду оскаржила Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області.

В апеляційній скарзі зазначають, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликаються на те, що ОСОБА_1 двічі не з`являвся в Старосамбірську міську раду, не представив документи (трудову книжку), які підтверджують звільнення з посади в комунальному некомерційному підприємстві Добромильської міської ради «Добромильська районна лікарня», Старосамбірська міська рада вважала за неможливе прийняти розпорядження про фактичне поновлення на роботі.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання 06 лютого 2023 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області, Комунальне некомерційне підприємство Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня»,не з`явилась.

Від Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнним станом.

За змістомст. 372 ч. 2 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи,не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимогст. 371 ч. 1 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянутапротягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажними причини неявки у дане судове засідання Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, КНП Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня», і на підставіст. 372 ч. 2 ЦПК Україниухвалив розглядати справу у судовому засіданні за відсутністю останніхта присутністюпредставника позивача.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача адвоката Медвідь В.О. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що Старосамбірська міська рада Самбірського району Львівської області не виконала свого обов`язку щодо негайного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, отже допустили затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі і, відповідно, мають нести відповідальність, встановлену ст. 236 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням XXX сесії (ІІ пленарне засідання) Старосамбірської районної ради Львівської області VII скликання від 25.06.2019 року за №542 «Про призначення генерального директора та медичного директора Комунального некомерційного підприємства Старосамбірської районної ради «Старосамбірська центральна районна лікарня» погоджено кандидатуру переможця конкурсу на посаду генерального директора комунального некомерційного підприємства Старосамбірської районної ради «Старосамбірська центральна районна лікарня» ОСОБА_1 (позивача у справі), доручено голові Старосамбірської районної ради укласти контракт з ОСОБА_1 строком на п`ять років з 01.07.2019 року.

01 липня 2019 року між Старосамбірською районною радою в особі голови районної ради Терлецької Т.І. з однієї сторони та генеральним директором КНП Старосамбірської районної ради «Старосамбірська центральна районна лікарня» Медвідь І.О. з другої сторони, було підписано контракт.

Рішенням 4 ї позачергової сесії восьмого скликання Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області «Про зміну засновника, назви та затвердження Статуту комунального некомерційного підприємства Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня» від №82 від 26.01.2021 року вирішено змінити засновника Комунального некомерційного підприємства Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня» шляхом виключення зі складу засновників Старосамбірської районної ради (код ЄДРПОУ: 22421593) та включення Старосамбірської міської ради (код ЄДРПОУ: 04055995) до складу засновників; змінити найменування КНП СМР «Старосамбірська РЛ» на: повна назва - комунальне некомерційне підприємство Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня»; затвердити Статут комунального некомерційного підприємства Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня»; генеральному директору комунального некомерційного підприємства Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня» забезпечити подання необхідних документів для державної зміни засновника та назви».

Розпорядженням Старосамбірської районної ради Львівської області «Про призначення генеральним директором комунального некомерційного підприємства Старосамбірської районної ради «Старосамбірська центральна районна лікарня» Медведя Івана Осиповича» № 15/03-21 від 27.06.2019 року призначено ОСОБА_1 генеральним директором комунального некомерційного підприємства Старосамбірської районної ради «Старосамбірська районна лікарня» з 01.07.2019 року та укладено контракт з ОСОБА_1 терміном на 5 років.

Розпорядженням Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » від 18.08.2021 року звільнено з 20.08.2021 року ОСОБА_1 з посади генерального директора комунального некомерційного підприємства Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня» відповідно до пункту 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю.

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.04.2022 року у справі №455/1462/21, серед іншого, поновлено Позивача - ОСОБА_1 , на посаді Генерального директора Комунального некомерційного підприємства Старосамбірської міської ради «Старосамбірська районна лікарня». Рішення в частині поновлення на роботі допущено судом до негайного виконання.

08 квітня 2022 року Старосамбірська міська рада Самбірського району направила на адресу Позивача лист №625/02-23, в якому просили останнього, з метою виконання рішення суду про поновлення на роботі, з`явитись з трудовою книжкою за місцем роботи і приступити до виконання трудових обов`язків.

29 квітня 2022 року позивач, у відповідь на вищевказаний лист, направив на адресу останнього лист, в якому повідомив про те, що він 04.03.2022 року зарахований до складу Збройних сил України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», трудова книжка буде надана за першої можливості та просив Старосамбірську міську раду Самбірського району видати розпорядження про поновлення його на роботі, а на період проходження служби у складі ЗСУ, призначити тимчасово виконуючого обов`язки керівника.

Листами від 13.05.2022, 26.05.2022, 06.06.2022 року Старосамбірська міська рада Самбірського району просили ОСОБА_1 прибути з трудовою книжкою до Старосамбірської міської ради для ознайомлення з розпорядженням про поновлення на роботі та врегулювання подальших трудових відносин.

20 липня 2022 року за заявою Позивача від 08.07.2022 року відкрито виконавче провадження з примусового виконаннярішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.04.2022 року у справі №455/1462/21 про поновлення Позивача на роботі.

Розпорядженням Першого відповідача №78/04-01 від 10.08.2022 року поновлено з 21.08.2022 року Позивача на посаді Генерального директора Комунального некомерційного підприємства Старосамбірської ради «Старосамбірська районна лікарня».

Розпорядженням Першого відповідача № 79/04-01 від 10.08.2022 року увільнено Позивача від виконання посадових обов`язків з 04.03.2022 року у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, призначено тимчасово виконуючого обов`язки Позивача.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з приписами ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства (п. 9 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як роз`яснив Пленум ВСУ у своїй постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Законодавцем передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Старосамбірською міською радою Львівської області не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що ними видано розпорядження про поновлення на роботі позивача, або що невиконання судового рішення про поновлення на роботі сталося з вини самого працівника. Також матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що невиконання відповідачем протягом тривалого часу судового рішення про поновлення позивача на роботі має наслідком застосування положень ст. 236 КЗпП України, а саме, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Як роз`яснено у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року, № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі складає 89 робочих днів, а саме з 06.04.2022 року, до дня видачі розпорядження про поновлення на роботу 10.08.2022 року

Зважаючи на встановлені обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 06.04.2022 року по 10.08.2022 року, що складає 89 робочі дні, у розмірі 119 922 грн. 16 коп.

Крім того, поновлення на роботі це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків».

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).

Суд першої інстанції вірно врахував, що стороною відповідача не надано доказів того, що рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.04.2022 року про поновлення позивача на роботі відповідачем виконано чи того, що відповідачем вчинялись будь-які дії, спрямовані на виконання вищевказаного рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини у справі "Христов проти України" (рішення від 19 лютого 2009 року) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів, (дивитися справу "Брумареску проти Румунії". (Brumarescu v. Romania) /GC/ N28342/95, n.61, ECHR 1999- УII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. ( Справа Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia ) заява № 52854/99, п. 52,ECHR .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374 ч. 1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Старосамбірської міськоїради Самбірськогорайону Львівськоїобласті нарішення Старосамбірськогорайонного судуЛьвівської областівід07листопада 2022року - залишити без задоволення.

Рішення Старосамбірськогорайонного судуЛьвівської областівід07листопада 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16.02.2023 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.