Постанова

від 21.02.2023 по справі 280/7046/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 280/7046/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року

у адміністративній справі № 280/7046/21 за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області до Чернігівського районного суду Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суддя Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області до Чернігівського районного суду Запорізької області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судді Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 стосовно визнання неправомірною бездіяльність Чернігівського районною суду Запорізької області і щодо не видання наказу про перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 по 13 січня 2020 року та про зобов`язання Чернігівського районного суду Запорізької області видати наказ про перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 по 13 січня 2020 року з утриманням на користь державного бюджету суми зайво виплаченої доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 за вислугу років у вищевказаний період.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем в апеляційному порядку з підстав не відповідності викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду обставинам справи, не з`ясування всіх обставин, які мають значення для справи, що в подальшому призвело до неправильного вирішення справи по суті, а також прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке просить скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, відповідно, вимога згідно п.7 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є обов`язковою до виконання підконтрольною установою - Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 02.07.2019 р в справі № 826/2525/15, від 07.02.2020 р в справі № 803/634/17, від 14.02.2020 р в справі № 825/3661/15-а, від 05.03.2020 р в справі № 810/465/16, від 20.03.2020 р в справі № 814/380/17, від 28.04.2020 р в справі № 826/8741/16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 р в справі № 820/3534/16.

Виходячи з приписів п.п.3 ч.1 ст.311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що спір у цій справі ініційовано ТУ ДСАУ в Запорізькій області в суді у зв`язку з отриманням 06.08.2021 року листа Чернігівського районного суду Запорізької області від 06.08.2021 № 02-02/91/2021, яким в.о.Голови суду у відповідь на лист ТУ ДСАУ в Запорізькій області від 21.07.2021 № 08-04/3111 повідомив позивача, що видання наказу про проведення перерахунку суддівської винагороди судді Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 за період з 01 по 13 січня 2020 року буде суперечити вимогам чинного законодавства.

Як з`ясовано за матеріалами справи, пропозиція видати наказ про проведення перерахунку суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 по 13 січня 2020 року, була сформульована позивачем та адресована до Чернігівського районного суду Запорізької області на виконання Вимоги Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 09.07.2021 № 040808-15/2661-2021 «Про усунення виявлених порушень», у якій вимагалося забезпечити відшкодування відповідно до чинного законодавства на користь державного бюджету зайво виплачених доплат до посадового окладу суддів. Зазначена Вимога Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшла 08 липня 2021 року на адресу ТУ ДСАУ в Запорізькій області (супровідний лист від 06.07.2021 № 040808-15/2574-2021) у відповідь на заперечення ТУ ДСАУ в Запорізькій області до Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, оформленого за результатами проведення в період з 25.02.2021 по 25.05.2021 (із зупиненням в період з 15.03.2021 по 17.03.2021, з 22.03.2021 по 18.04.2021, з 29.04.2021 по 11.05.2021 та з 14.05.2021 по 16.05.2021) ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ТУ ДСАУ в Запорізькій області за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, у якому фахівці Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області доходять висновку про те, що з втратою з 01 січня 2020 року чинності пунктом 23 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII судді, які не мають повноважень для здійснення правосуддя, з 01.01.2020 втратили право на отримання доплат до посадового окладу.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, судом першої інстанції повно та всебічно проаналізовано усі обставини, які передували спірним правовідносинам та покладено в їх основу у співвідношенні до приписів ст.ст.126-130-1 Конституції України та положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», Закону України № 193-ІХ від 16.10.2019 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського самоврядування», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402, в яких встановлено гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя, а також Рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про:

- правомірність винесеного Головою Чернігівського районного суду Запорізької області на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 Наказу від 18.12.2018 № 11-ос про відновлено виплати судді ОСОБА_1 доплати за вислугу років (у розмірі 20% посадового окладу як такій, стаж роботи якої на момент видання наказу становив 08 років 00 місяців 06 днів) оскільки суддя Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 не здійснювала правосуддя після завершення 07.11.2018 п`ятирічного строку перебування на посаді судді через обставини, що не залежать від неї особисто та не обумовлені її поведінкою;

- відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Голови Чернігівського районного суду Запорізької області видати наказ про перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 по 13 січня 2020 року з утриманням на користь державного бюджету суми зайво виплаченої доплати до посадового окладу судді ОСОБА_1 за вислугу років у вищевказаний період, оскільки це є дискреційним повноваженням відповідача.

Доводами апеляційної скарги позивача наведені висновки суд першої інстанції не спростовуються, а свідчать лише про помилкове розуміння позивачем норм матеріального права, яким врегульовано спірні правовідносини, що не може слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, ухваленого з огляду на правову позицію Конституційного Суду України, якою чітко встановлено, що суддя, який не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, має право на отримання доплат до посадового окладу з дня ухвалення цього Рішення Конституційним Судом України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018.

Судова колегія в повному обсязі підтримує позицію суду першої інстанції, оскільки визначені Конституційним Судом України підстави для визнання неконституційними окремих норм права з огляду на положення ч.10 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, які визнані рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 за № 11-р/2018 не конституційними, були тотожними за змістом положенням частини десятої статті 135 Закону № 1402-VIII, саме тому суд першої інстанції обґрунтовано у цій справі зазначив, що вказане Рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 за №11-р/2018 (Справа №1-7/2018(4062/15) стосується не тільки попередніх редакцій Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й аналогічних вимог ч.10 ст.135 нині діючого Закону України від 02.06.2016 за №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», які також не відповідають Конституції України, а тому не підлягають застосуванню, тобто Конституційний Суд України вирішує питання не тільки ретроспективно відносно двох минулих редакцій Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й прив`язує визнання його положень неконституційними і для цілей нині діючого Закону України від 02.06.2016 за №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в силу приписів ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковими для виконання на території України, суд апеляційної інстанції виходячи з положень ст.316 та ст.317 КАСУ визнає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи ухвалив судове рішення у цій справі з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області залишити без задоволення

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року залишити без змін

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяТ.І. Ясенова