Постанова

від 14.02.2023 по справі 640/28561/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/28561/20 Головуючий у 1 інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ключковича В.Ю.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів та особи, яка не брала участі у справі Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Нотаріальної палати України до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Нотаріальна палата України звернувся до суду з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів, в якому просив визнати протиправним і нечинним нормативно-правового акту - рішення Ради адвокатів України від 18.06.2020 № 37 «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» з моменту його прийняття.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і нечинним з моменту його прийняття рішення Ради адвокатів України від 18.06.2020 року № 37 «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури».

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Недержавна некомерційна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не встановлено заборони щодо встановлення плати за розгляд заяв (скарг) щодо поведінки адвокатів, що на переконання апелянта, свідчить про законну нормотворчу діяльність Ради адвокатів України. Також, апелянт вказує, що відсутність фінансування регіональних КДКА чи ВКДКА взагалі може зупинити роботу вищезазначених органів, що, як наслідок, може позбавити скаржників і адвокатів права розгляду їх скарг та/чи перегляду рішень регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Крім того, апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не врахував аналогію рішення Ради адвокатів України № 37 від 18.06.2020 та Закону України «Про судовий збір».

Також, не погодившись з рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі - Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (далі - ВКДКА) звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на п. 6 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та вказує, що утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок інших не заборонених законом джерел. На переконання апелянта, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наділено адвокатуру самоврядними функціями з відповідними повноваженнями, в тому числі і встановлювати плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

17 листопада 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від особи, яка не брала участі у справі - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшов відзив на апеляційну скаргу Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів, яким підтримує вимоги апеляційної скарги.

Також, разом з відзивом на апеляційну скаргу від Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить зупинити провадження у даній справ до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції по справі № 640/17743/20.

Оскільки, у справі № 640/17743/20 судове рішення в касаційному порядку не переглядається палатою, об`єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду, відсутні правові підстави для зупинення провадження на підставі ч. 5 ст. 236 КАС України, а тому, вищевказане клопотання задоволенню не підлягає.

17 листопада 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Нотаріальної палати України надійшли заперечення на апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в яких підтримує позицію суду першої інстанції.

21 листопада 2022 року електронною поштою та 28 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку до суду апеляційної інстанції від відповідача - Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів надійшли письмові пояснення у справі, в яких, зокрема, посилається на те, що права позивача оскаржуваним рішенням не порушені.

23 листопада 2022 року у відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України Волинець Н.М. було подано заяву про відвід головуючого судді Бєлової Л.В.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року заяву Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України про відвід судді Бєлової Л.В. - задоволено. Відведено суддю Бєлову Л.В. від розгляду справи № 640/28561/20. Передано справу № 640/28561/20 для повторного розподілу в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року прийнято справу №640/28561/20 до свого провадження (суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.).

23 січня 2023 року суддею Аліменка В.О. подано заяву про самовідвід у справі 3640/28561/20.

Також, 23 січня 2023 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів надійшла заява про відвід судді Аліменка В.О. від розгляду справи на іншу дату.

23 січня 2023 року електронною поштою до суду апеляційної інстанції від особи, яка не брала участі у справі - Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24 січня 2023 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року заяву судді Аліменка В.О. про самовідвід - задоволено. Відведено суддю Аліменка В.О. від розгляду справи №640/28561/20 за адміністративним позовом Нотаріальної палати України до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів про визнання протиправним та скасування рішення. Передано справу для повторного розподілу в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

Розгляд справи відкладено на 14 лютого 2023 року о 14:50 год.

24 січня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Нотаріальної палати України надійшли письмові пояснення у справі.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2023 року у задоволенні заяви Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів про відвід судді Аліменка В.О. - відмовлено.

14 лютого 2023 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ВКДКА надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване оголошенням по всій території України, в тому числі, у місті Києві, повітряної тривоги.

Зважаючи на те, що судове засідання було відкладено на 14 лютого 2023 року о 14:50 год., а відбій повітряної тривоги у місті Києві оголошений о 10:59 год., що свідчить про достатність часу для прибуття у судове засідання представника ВКДКА, колегія суддів визнала підстави для відкладення розгляду справи неповажними та відмовила у задоволенні вказаного клопотання.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Радою адвокатів України прийнято рішення від 18.06.2020 року № 37 «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури».

Відповідно до пункту 1 оскаржуваного рішення від 18.06.2020 року № 37, встановлено плату за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а саме:

- заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності;

- скарг на рішення дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;

- скарг на дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Згідно з пунктом 2 рішення від 18.06.2020 року № 37, затверджено розмір плати - один прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлених законом на день подання заяви (скарги).

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до визначення частини 1 статі 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч.ч. 2-3 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

В силу вимог статті 3 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Статтею 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врегульовано фінансове забезпечення органів адвокатського самоврядування.

Згідно частин 1 вказаної статті, утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок: 1) плати за складання кваліфікаційного іспиту; 2) щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування; 3) відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 4) добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об`єднань; 5) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб; 6) інших не заборонених законом джерел.

Приписами статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено процедуру ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката.

Так, статтею 36 вказаного Закону передбачено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Згідно статті 37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Таким чином, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гарантує кожному можливість звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) та відповідно встановлює процедуру дисциплінарного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, Радою адвокатів України прийнято рішення від 18 червня 2020 року № 37 «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури», яким встановлено та затверджено плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду (а) заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, (б) скарг на рішення дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, а також (в) скарг на дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на день подання заяви (скарги).

Нормативно-правовий характер актів Ради адвокатів України підтверджується і їх обов`язковістю, визначеною частиною першої статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та відповідно підпадає під розуміння пункту 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, яким визначено, що: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне рішення підлягає перевірці критеріям, визначеним частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, чи прийнято таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У преамбулі даного рішення Ради адвокатів України від 18.06.2020 року № 37, зокрема, вказано, що воно прийнято з метою забезпечення виконання функцій кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо організації розгляду заяв (скарг) на адвокатів, що подаються до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, з метою забезпечення виконання функцій Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо організації розгляду скарг, що подаються до ВКДКА на рішення, дії, бездіяльність КДКА, з урахуванням потреби покриття витрат для забезпечення їхньої діяльності та необхідними ресурсами для реалізації повноважень, визначених законодавством України, зважаючи на пункт 6 частини першої статті 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно якого, утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок інших не заборонених законом джерел.

Слід зазначити, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає вимог щодо плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Також, приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено право на запровадження та формування певних внесків (плати) на утримання органів адвокатського самоврядування для їх належного та самодостатнього існування, за умови легальності джерел походження таких внесків, що свідчить про те, що запровадивши таку плату, Рада адвокатів України діяла не у відповідності до вимог Закону.

Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №816/2353/17, предметом розгляду в якій також було рішення Ради адвокатів України про встановлення плати за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

З огляду на зазначене, посилання апелянта - особи, яка не брала участі у справі Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на п. 6 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який передбачає можливість утримання органів адвокатського самоврядування за рахунок інших не заборонених законом джерел, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, положення даної норми не свідчить про обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, адже наведена норма жодним чином не наділяє органи адвокатського самоврядування, у тому числі Раду адвокатів України, повноваженнями встановлювати на власний розсуд будь-які обов`язкові платежі, які не передбачені законодавством України, та в такий спосіб визначати інші джерела утримання органів адвокатського самоврядування.

Доводи апелянтів про те, що відсутність фінансування регіональних КДКА чи ВКДКА взагалі може зупинити роботу вищезазначених органів, що, як наслідок, може позбавити скаржників і адвокатів права розгляду їх скарг та/чи перегляду рішень регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, як вказав Верховний Суд у вищенаведеній постанові, у статті 58 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види грошових внесків на утримання та реалізацію повноважень органів адвокатського самоврядування.

Посилання апелянта Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не врахував аналогію рішення Ради адвокатів України № 37 від 18.06.2020 та Закону України «Про судовий збір», колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, вимога про необхідність сплати судового збору встановлена законодавцем - Верховною радою України на рівні закону.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, встановлюючи плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду заяв (скарг) щодо поведінки адвоката, Рада адвокатів України обмежила передбачене частиною першою статті 36 Закону №5076 право громадян та юридичних осіб на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) у разі невиконання або неналежного виконання адвокатом своїх професійних обов`язків, розголошення адвокатської таємниці тощо, що безпосередньо пов`язано з правом осіб на професійну правничу допомогу, гарантовану Конституцією України.

Враховуючи незалежність адвокатського самоврядування (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), існування юридичної визначеності та легітимних очікувань особи щодо реалізації державою гарантій по відношенню до людини (стаття 3 Конституції України), а саме права на звернення зі скаргою до кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури, як суб`єкта публічних відносин, (частина перша статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), обумовлює в рамках Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» унормованої справедливої процедури ним самим.

Отже, судом першої інстанції зроблено обгрунтований висновок про те, рішення Ради адвокатів України від 18.06.2020 року № 37 «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури» є протиправним.

Щодо доводів апелянта - Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів про те, що права позивача оскаржуваним рішенням не порушені, слід зазначити наступне.

За приписами ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень на час розгляду справи судами попередніх інстанцій врегульовано статтею 264 КАС України.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 264 КАС України передбачено, що Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є порушене право та законний інтерес, порушений суб`єктом владних повноважень.

При цьому, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки: а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»); д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Матеріали справи свідчать, що Нотаріальна палата України листом від 16.10.2020 року №35/8 звернулася до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва у зв`язку із надходженням від приватного нотаріуса Чеботар Світлани Іванівни повідомлення про порушення адвокатом Королем Дмитром Васильовичем статті 8-1 Закону України «Про нотаріат» (Т.1 а.с. 17-18).

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури міста Києва, у відповідь на лист позивача, листом від 27.10.2020 року за вих.№02/1750/2020 повідомила про повернення скарги на адвоката, оскільки, зокрема, до останньої не долучено копії платіжної квитанції про оплату за організаційно-технічне забезпечення розгляду скарги у встановленому розмірі рішенням Ради адвокатів України від 18.06.2020 року №37 (Т.1 а.с. 21-22).

Таким чином, доводи апелянта - Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів про те, що позивач не зазнав жодного втручання в свої права, внаслідок прийняття спірного рішення Ради адвокатів України, оскільки, воно не спричинило негативного впливу на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди, колегія суддів вважає необгрунтованими, адже листом від 27.10.2020 року за вих.№02/1750/2020 позивачу повернули його скаргу, зокрема, з підстав не внесення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва.

Враховуючи вищезазначене, судом першої інстанції правомірно визнано протиправним і нечинним з моменту його прийняття рішення Ради адвокатів України від 18.06.2020 року № 37 «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури».

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Нотаріальної палати України та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів та особи, яка не брала участі у справі Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Ключкович В.Ю.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 20.02.2023 р.