Постанова

від 21.02.2023 по справі 320/9541/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №320/9541/22 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Фастівського відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)Таратуненко Лілії Олександрівни про стягнення виконавчого збору у розмірі 13 000 грн. від 12.09.2022 в рамках виконавчого провадження №69826632.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки враховуючи, що спір, який виник між ОСОБА_1 та головним державним виконавцем Фастівського відділу Державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Таратуненко Лілією Олександрівною, випливає з рішення, ухваленого місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляцій скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 на направити спраау до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо юрисдикції даної справи, позивач зазначає, що справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, предметно підсудні окружним адміністративним судам.

Також, позивач вважає помилковим посилання та застосування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду у справах №640/19503/19 та №242/4741/16-ц.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду на 21.02.2023.

16.02.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про розгляд його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції без його участі.

17.02.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

21.02.2023 в судове засідання представники учасників справи не з`явились, були повідомлені належним чином, позивач про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.

Як не заперечують учасники справи, 09.09.2022 до відповідача надійшла заява про примусове виконання ухвали суду №203/3174/22/№2з/0203/78/2022 видана Кіровським районним судом м. Дніпропетровська від жовтня 01.09.2022 про зобов`язати ОСОБА_1 передавати малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем його знаходження за адресою: АДРЕСА_1 , матері, ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКІІІІ НОМЕР_1 ) для особистого спілкування, без обмеження місць перебування, без присутності батька, по вихідних днях - кожну другу та четверту суботу і неділю з 10-00 год. суботи до 19-00 год. понеділка, також зобо`язати надати необмежене спілкування матері із сином особисто, у вільний час дитини, засобами телефонного, електронного та іншого способу зв`язку (Viber, Skype тощо) , яка має відмітку «набрала законної сили 01.09.2022 р.»

12.09.2022 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження АСВП №69826632, копії яких відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом.

12.09.2022 відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 13 000 грн., копію якої направлено ОСОБА_1 .

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства із вимогами про їх скасування.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист №320/9541/22 Кіровського районного суду м. Дніпропетровськ, як місцевим судом загальної юрисдикції, а рішення, яке знаходиться на виконанні у ВДВС, ухвалено в порядку цивільного судочинства, а оскарження рішень, дій, бездіяльності органів державної виконавчої служби під час виконання рішень у цивільних справах розглядаються у порядку, передбаченому ст. 447 Цивільного Процесуального Кодексу України.

Так, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Отже, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Керуючись ст. 447 Цивільного Процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

На виконання ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Частина 1 ст. 451 ЦПК України встановлює, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Також, згідно із ч. 1 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, Закон №1404-VIII установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Отже, беручи до уваги наведені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності спору, що виник у зв`язку з прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розгляд таких спорів віднесено до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 є передчасним.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону №1404-VIII, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця (постанови від 06.06.2018 у справі №127/9870/16-ц, від 20.09.2018 у справі №821/872/17, від 17.10.2018 у справі №826/5195/17, від 15.01.2020 у справі №1.380.2019.001073).

Статтею 320 КАС України передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до відповідного суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній адміністративній справі, а тому оскаржувану ухвалу необхідно скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення - направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О.Беспалов

І.О. Грибан