Постанова

від 21.02.2023 по справі 460/24614/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 460/24614/22 пров. № А/857/17483/22

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівМатковської З.М., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Фабрика «Рівненчанка» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року (ухвалене головуючим суддею Нор У.М. у м. Рівне) у справі № 460/24614/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з додатковою відповідальністю «Фабрика «Рівненчанка» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, у розмірі 208532, 40 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати з юридичних осіб в загальній сумі 208532, 40 грн. У зв`язку з несплатою узгодженої суми податкових зобов`язань в добровільному порядку протягом строків, встановлених податковим законодавством, вказана заборгованість набула статусу податкового боргу. Вимога про сплату недоїмки, виставлена контролюючим органом, відповідачем виконана не була, а тому податковий орган звернувся з даним позовом про стягнення коштів з платника податків в судовому порядку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Рівненчанка» до бюджету податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 208532, 40 грн 40 коп. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать, що за відповідачем рахується податковий борг в загальному розмірі 208532, 40 грн, який підтверджується розрахунком податкового боргу та витягами із облікової картки платника податків.

Доказів сплати відповідачем податкового боргу в добровільному порядку сторонами не надано, у матеріалах справи відсутні та судом не здобуто.

Водночас, твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення податкового боргу у зв`язку з розірванням договору оренди та не використанням земельної ділянки, суд оцінює критично, позаяк податковий борг у розмірі 208532, 40 грн виник у товариства на підставі самостійно поданої податкової декларації, вимога про сплату боргу відповідачем не оскаржувалася та доказів її скасування суду не надано.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що згідно з обліковими картками податкового органу у Товариства з додатковою відповідальністю «Фабрика «Рівненчанка» наявна податкова заборгованість з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 208532, 40 грн, що виникла на підставі самостійно поданої податкової декларації з орендної плати (податкового розрахунку земельного податку) за 2021 рік.

Судом також встановлено, що 22.03.2021 податковим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» №15639-13 на загальну суму 13382 ,07 грн. Як свідчать матеріали справи, вказана вимога надіслана та вручена відповідачу, однак станом на дату розгляду справи не виконана.

Оскільки відповідач добровільно вказану суму не погасив, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 57.3 ст. 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

За правилами, визначеними ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п.п. «е» п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов`язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов`язань.

Разом з цим, ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.

Як встановив суд першої інстанції, що за Товариством з додаткової відповідальністю «Фабрика «Рівненчанка» рахується податковий борг в загальному розмірі 208532, 40 грн, який підтверджується розрахунком податкового боргу та витягами із облікової картки платника податків.

У матеріалах справи відсутні та судом не здобуто, що відповідачем самостійно визначені податкові зобов`язання не сплачено. Також відсутні докази оскарження податкової вимоги, як і відсутні докази погашення податкового боргу.

Крім цього, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення податкового боргу у зв`язку з розірванням договору оренди та не використанням земельної ділянки, суд оцінює критично, позаяк податковий борг у розмірі 208532, 40 грн виник у товариства на підставі самостійно поданої податкової декларації, вимога про сплату боргу відповідачем не оскаржувалася та доказів її скасування суду не надано.

Більше того, ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Положеннями п. 287.1 ст. 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Аналізуючи наведені вище норми, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта в частині того, що в разі задоволення позову у цій справі відбудеться подвійне стягнення одних і тих же коштів, що стосуються згаданої земельної ділянки, оскільки стягнення податкового боргу відбувається згідно податкового законодавства, що виникло на підставі самостійно поданої податкової декларації з орендної плати, а стягнення орендної плати в рішенні господарського суду згідно вимог договору оренди.

З огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу, оскільки на час розгляду справи судом, доказів погашення податкового боргу відповідач не надав та судом не здобуто.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Фабрика «Рівненчанка» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 460/24614/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький