Постанова

від 14.02.2023 по справі 334/1062/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 14.02.2023 Справа № 334/1062/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 334/1062/22 Головуючий у 1 інстанції: Фетісова М.В.

№ 22-ц/807/273/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

Секретар Камалова В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу заапеляційною скаргою Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП «Готель «Україна» Запорізької обласної ради про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди,

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01.12.2017 він працює на посаді директора на підставі рішення Запорізької обласної ради від 30.11.2017 № 1 «Про призначення ОСОБА_1 на посаду комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради». З 01.02.2020 і по теперішній час йому не виплачена заробітна плата в сумі 623 279,21 гривні. Також, на підставі статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 № 159, підлягає стягненню з відповідача на його користь відповідна компенсація за період з 01.02.2020 до 21.02.2022 в сумі 40 330,85 гривень. Крім цього, невиплатою заробітної плати у строки, передбачені законом, йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях, викликаних порушенням права на оплату праці, необхідністю додавання зусиль для організації свого життя в забезпеченні себе та членів своєї сім`ї, яка підлягає відшкодуванню відповідачем. Тривале емоційне напруження призвело до моральних переживань та виникнення потреби докласти додаткових зусиль для організації життя, спричинені внаслідок порушення роботодавцем його законних прав. Затримка у виплаті заробітної плати призвели до погіршення життєвих умов. Він був позбавлений заробітної плати, яка була для нього єдиним джерелом доходів для існування, а отже був позбавлений засобів існування, що також завдало йому моральної шкоди. Відшкодування моральної шкоди оцінює в 50 000 гривень.

Посилаючись на вищезазначене просив суд, стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати за період з 01.02.2020 до 21.01.2022 в сумі 623 279,21 гривень, компенсацію втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.02.2020 до 30.11.2021 в сумі 40 330,85 гривень та моральну шкоду в сумі 50 000 гривень..

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КП «Готель «Україна» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01.02.2020 до 21.01.2022 в сумі 623 279 гривень 21 копійка з подальшим утриманням податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з КП «Готель «Україна» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.02.2020 до 30.11.2021 станом на 31.12.2021 в сумі 39 548 гривень 92 копійки .

Стягнуто з КП «Готель «Україна» Запорізької обласної ради на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі 5 000 гривень.

Стягнуто з КП «Готель «Україна» Запорізької обласної ради в дохід держави судовий збір в сумі 6 678 гривень 28 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, КП «Готель «Україна» Запорізької обласної ради подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Запорізької обласної ради від 30.11.2017 № 1 «Про призначення ОСОБА_1 на посаду комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради» позивач ОСОБА_1 з 01.12.2017 працює на посаді директора КП «Готель Україна» ЗОР.

Відповідно до Довідки КП «Готель Україна» ЗОР від 21.01.2022 вих. № 14/1 заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати за період з 01.02.2020 до 31.01.2022 складає 623 279,21 гривень.

Апелянтом не оспорюється факт неотримання позивачем заробітної плати у визначений ним період.

Фактично у апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що заробітна плата не виплачувалася не лише поизвачеві як керівнику готелю, а й іншим працівникам, при цьому на позивачеві як на директорі готелю, була відповідальність за забезпечення діяльності готелю.

Разом з тим, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що готель припинив прибуткову діяльність саме з вини керівника, не спростовані доводи позивача щодо того, що причиною неприбутковості стала загальновідома епідемія та наслідки, які були введені через оголошений карантин, що зумовило обмеження пересування та, як наслідок, відсутність потреби у готельних послугах.

Посилаючись у апеляційній скарзі на безпідставність нарахування такої суми заробітної плати, яку вказав у позові позивач, апелянт разом з тим, заперечуючи проти позову, не надає власний розрахунок, просить відмовити у позові.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, що передбачено статтею 4 КЗпП України

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР)).

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону № 108/95-ВР заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем порушені вимоги вищевказаних норм права, ним своєчасно не виплачувалась заробітна плата позивачу, у зв`язку з чим позов в частині стягнення заборгованості з заробітної плати необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати за період з 01.02.2020 до 21.01.2022 в сумі 623 279,21 гривень.

Доводи апелянта та вимоги про відмову у позові не враховують встановлену Конституцією заборону використовувати безоплатну працю людей,

Також судом першої інстанції правильно вирішні вимоги щодо компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, що передбачено статтею 34 Закону № 108/95-ВР.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 № 159 (далі - Порядок № 159), сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

З огляду на зазначені принципи трудового права та чинне законодавство, судом першої інстанції проведений власний розрахунок компенсації позивачу ОСОБА_1 втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та ухвалене відповідне закону рішення, підстав для скасування якого судова колегія не вбачає.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначений з урахуванням засад розумності та справедливості, її наявність через тривалу невиплату заробітної плати не викликає сумнівів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення апелянтом норм закону.

З огляду на наведене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Готель «Україна» Запорізької обласної ради залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2022 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено21 лютого 2023 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков