Постанова

від 15.02.2023 по справі 728/1068/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 лютого 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/1068/22

Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/301/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Патук А.А.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальний заклад «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Бахмацька міська рада Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2022 року (ухвалене о 15:23, повний текст складено 14 листопада 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради, в якому просила:

- визнати незаконним наказ №53-К від 01.08.2022 про звільнення її з роботи в зв`язку зі скороченням;

- поновити її на роботі на посаді прибиральника службових приміщень Комунального закладу «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради з 03.08.2022;

- стягнути з Комунального закладу «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.08.2022 по день ухвалення рішення суду;

- стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу адвоката в сумі 7000 грн.

Позов обґрунтовувала тим, що наказом Комунального закладу «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради №53-К від 01.08.2022 її звільнено з роботи з посади прибиральника службових приміщень Комунального закладу «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради у зв`язку із скороченням відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Зазначала, що в наказі про її звільнення та в трудовій книжці конкретно не визначена причина її звільнення, оскільки не вказано, що вона звільнена за скороченням чисельності чи штату працівників.

Позивач указувала, що при звільненні у зв`язку зі скороченням вона мала переважне право на залишення на роботі, оскільки має більший безперервний стаж роботи перед іншими працівниками, які займали посади прибиральників. Крім того, їй не запропоновано наявні на час її звільнення вакантні посади.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14.11.2022 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позов, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Заявниця вказує, що при ухваленні рішення суд першої інстанції зазначив переваги на залишення на роботі, які встановлені ст. 42 КЗпП України, для інших працівників, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Проте залишив поза увагою її доводи про те, що ОСОБА_3 була звільнена з Бахмацького районного будинку культури 07.10.2010 і прийнята на роботу до відповідача 24.01.2013, а обставина щодо відсутності в ОСОБА_2 інших працівників з самостійним заробітком, взагалі нічим не підтверджена.

Наголошує, що стаж роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідача не є безперервним, в той час як в її трудовій книжці до 02.08.2022 відсутні записи про звільнення, а є лише записи про її переведення.

Зазначає, що суд взагалі не оцінив, чи мала вона перевагу в залишенні на роботі по відношенню до інших прибиральників службових приміщень, які залишилися працювати в сільських будинках культури, розташованих неподалік м. Бахмач.

Звертає увагу, що згідно наказу про її звільнення вона звільнена в зв`язку із скороченням, але не вказано скорочення чисельності чи штату працівників. Нечітке формулювання причини звільнення працівника, обмежує його право на захист свого права на працю, оскільки в п.1 ст.40 КЗпП України зазначено різні підстави звільнення: скорочення чисельності або штату працівників.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальний заклад «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач указує, що розпорядженнями Бахмацької міської ради від 30.05.2022 та 06.06.2022, в зв`язку зі зменшенням обсягу фінансування та оптимізацією організаційної структури закладу, внесено зміни до штатного розпису комунального закладу «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради, а саме виведено із штатного розпису: 0,5 штатної одиниці керівника художнього; 0,5 штатної одиниці керівника народного аматорського ВІА «Ритми часу»; 1 штатну одиницю прибиральника службових приміщень; 0,5 штатної одиниці слюсаря-сантехніка; 0,5 штатної одиниці керівника клубу за інтересами; 0,5 штатної одиниці керівника дитячого вокального гуртка; 1 штатну одиницю сторожа; 0,5 штатної одиниці робітника з благоустрою.

01.06.2022 відповідач повідомив позивачку про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штатної одиниці прибиральника службових приміщень, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, а 02.08.2022 її було звільнено відповідно до вищевказаної норми у зв`язку із скороченням штату працівників.

Зазначає, що на час звільнення ОСОБА_1 , станом на 02.08.2022 в Комунальному закладі «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради наявні вакантні посади: керівник народного аматорського духового оркестру, технік-електрик, водій автотранспорних засобів (автоклубу). Кваліфікація ОСОБА_1 не відповідала вищеперерахованим посадам.

Щодо переважного права позивачки на залишення на роботі, відповідач указує, що відповідно до ст.42 КЗпП України із числа прибиральників службових приміщень надано перевагу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_2 - особа, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, проживає сама; працівник з тривалим безперервним стажем роботи у на даній установі - більше 26 років; працівник, якому залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку; добросовісно виконує посадові обов`язки, не порушує дисципліни; має подяки та нагороджена грамотою за багаторічну сумлінну працю. Що стосується ОСОБА_3 , то вона сімейна - має на утриманні чоловіка (пенсіонера), неповнолітню онуку та доньку, яка ніде не працює; вона єдина має самостійний заробіток; працівник з тривалим безперервним стажем роботи в установі - 27 років; відповідальний працівник.

Звертає увагу на те, що позивачка проживає разом зі своїм чоловіком, який працює та отримує пенсійне забезпечення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки - адвоката Ковалюха В.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника відповідача - ОСОБА_4 , який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка була звільнена з дотриманням норм трудового законодавства, при рівних умовах продуктивності праці, при скороченні із числа прибиральників службових приміщень надано перевагу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; вакантні посади чи робота за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна робота, яку ОСОБА_1 може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо, у відповідача на час звільнення відсутні.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції через його невідповідність обставинам справи, і, як наслідок, неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Судом у справі встановлено, що згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с. 4-6):

- 08.05.2001 призначена в Бахмацький будинок культури на посаду контролера;

- 04.04.2002 переведена на посаду техпрацівниці, як основне місце роботи;

- 01.04.2016 змінено назву «техпрацівник» на «прибиральник» службових приміщень;

- 01.10.2019 Бахмацький районний будинок культури перейменовано в Комунальний заклад «Бахмацький районний будинок культури» Бахмацької районної ради Чернігівської області;

- 01.01.2021 Комунальний заклад «Бахмацький районний будинок культури» Бахмацької районної ради Чернігівської області перейменовано на Комунальний заклад «Бахмацький будинок культури» Бахмацької міської ради;

- 02.12.2021 назва Комунальний заклад «Бахмацький будинок культури» Бахмацької міської ради змінена на Комунальний заклад «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради;

- 02.08.2022 звільнено з посади прибиральника службових приміщень у зв`язку із скороченням відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно п. 1.3. Статуту Комунального закладу «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради (далі по тексту - Заклад, КЗ «Бахмацький ББК»), затвердженого рішенням 16 сесії 8 скликання від 28.10.2021, засновником та органом управління Закладу є Бахмацька міська рада. Заклад підпорядкований, підзвітний та підконтрольний Бахмацькій міській раді.

Заклад є юридичною особою, діє на підставі затвердженого рішенням Бахмацької міської ради Статуту, є неприбутковою організацією, здійснює самостійне ведення бухгалтерського обліку (п. 1.5.).

Заклад у своєму складі має сільські клубні заклади Бахмацької територіальної громади, які не мають статусу юридичної особи і діють на підставі цього Статуту та Положення про клубний заклад (п. 1.9.).

Відповідно до п. 8.1 Статуту суб`єктами управління закладу є: Бахмацька міська рада як засновник та орган управління; директор Закладу.

Згідно з п. 8.2. Статуту кошториси, штатні розписи Закладу затверджуються Бахмацьким міським головою.

Директор Закладу, крім іншого, забезпечує розробку структури та граничної чисельності працівників КЗ «Бахмацький ББК» та подає їх на затвердження Бахмацькій міській раді; у межах своєї компетенції директор видає накази, обов`язкові для виконання всіма працівниками КЗ «Бахмацький ББК», і здійснює контроль за їх виконанням (п. 8.4 Статуту).

Працівники Закладу призначаються і звільняються директором Закладу за погодженням Бахмацької міської ради (п. 8.7.).

Розпорядженням Бахмацької міської ради № 103 від 30.05.2022, відповідно до ст. 32 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» у зв`язку із зменшенням обсягу фінансування та оптимізацією організаційної структури Комунальний заклад «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради зобов`язано внести зміни до штатного розпису Закладу, а саме вивести із штатного розпису: 0,5 штатної одиниці керівника художнього; 0,5 штатної одиниці керівника народного аматорського ВІА «Ритми часу»; 1 штатну одиницю прибиральника службових приміщень; 0,5 штатної одиниці слюсаря-сантехніка (а.с 16).

Розпорядженням Бахмацької міської № 115 ради від 06.06.2022, відповідно до ст. 32 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» у зв`язку із зменшенням обсягу фінансування та оптимізацією організаційної структури Комунальний заклад «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради зобов`язано внести зміни до штатного розпису Закладу, а саме вивести із штатного розпису: 0,5 штатної одиниці керівника клубу за інтересами; 0,5 штатної одиниці керівника дитячого вокального гуртка; 1 штатну одиницю сторожа; 0,5 штатної одиниці робітника з благоустрою (а.с. 16 зворот).

Штатним розписом працівників комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» станом на 01.01.2022, розробленим директором та головним бухгалтером Закладу, затвердженим 04.01.2022 Бахмацьким міським головою затверджено штат в кількості 65,0 штатних одиниць, у тому числі прибиральник службових приміщень - 3 одиниці (а.с. 17-20).

Штатним розписом працівників комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» станом на 06.06.2022, розробленим директором та головним бухгалтером Закладу, 06.06.2022 Бахмацьким міським головою затверджено штат у кількості 62,5 штатні одиниці, в тому числі прибиральник службових приміщень - 3 одиниці (а.с. 21-24).

Штатним розписом працівників комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» станом на 03.08.2022, розробленим директором та головним бухгалтером Закладу, 03.08.2022 Бахмацьким міським головою затверджено штат у кількості 60,0 штатних одиниць, в тому числі прибиральник службових приміщень - 2 одиниці (а.с. 25-26).

У матеріалах справи наявне повідомлення від 01.06.2022 № 04.03/22, яким ОСОБА_1 повідомлено, що одна штатна одиниця посади прибиральника службових приміщень КЗ «Бахмацький ББК», яку вона обіймає, підлягає скороченню, станом на 01.06.2022 вакантних посад, які відповідають професії та кваліфікації позивачки, у Комунальному закладі «Бахмацький базовий будинок культури» Бахмацької міської ради немає (а.с. 71).

Згідно Акту № 1 від 01.06.2022, складеного директором КЗ «Бахмацький ББК» ОСОБА_8, заступником директора ОСОБА_6, концертмейстером ОСОБА_7, ОСОБА_1 відмовилася від отримання та підписання повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади (а.с. 72).

Наказом № 53-к від 01.08.2022 відповідно до п. 1 ст. 40 та ст. 44 КЗпП України звільнено ОСОБА_1 02.08.2022 з посади прибиральника службових приміщень Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради в зв`язку із скороченням (а.с. 33).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст. 40 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка не є членом профспілки.

Згідно ч.1-3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштування працівників.

Таким чином, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15 та підтверджена постановами Верховного суду, зокрема, від 07.04.2021 у справі № 946/6628/19 та від 21.04.2021 у справі № 723/822/20.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року № 6-491цс15, власник вважається таким, що належно виконав вимоги пункту 1 частини першої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно роз`яснень, які містяться у пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті а частини 2 статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Судом у справі встановлено, що розпорядженням Бахмацької міської ради №103 від 30.05.2022 зобов`язано Комунальний заклад «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради внести зміни до штатного розпису Закладу, а саме вивести із штатного розпису, зокрема, 1 штатну одиницю прибиральника службових приміщень. Новий штатний розпис працівників Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради затверджено 03.08.2022, в якому кількість штатних посад прибиральника службових приміщень визначена у кількості 2 одиниці, замість 3 штатних одиниць. Таким чином, у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці.

У справі, що переглядається, установлено, що за змістом організаційної структури та штатного розпису Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради, які були чинними на момент прийняття вищезазначеного розпорядження, на посаді прибиральника службових приміщень працювало три особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

11) працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

З матеріалів справи вбачається, що будь-які докази на підтвердження проведення належним чином порівняльного аналізу кваліфікації та продуктивності праці, переваг на залишення на роботі, перелічених в частині другій статті 42 КЗпП України, у працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відсутні.

01.06.2022, на наступний день після прийняття Бахмацькою міською радою розпорядження про внесення змін до штатного розпису Закладу, про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штатної одиниці прибиральника службових приміщень повідомлено лише ОСОБА_1 із зазначенням при цьому, що підлягає скороченню штатна одиниця посади прибиральника службових приміщень КЗ «Бахмацький ББК», яку обіймає саме ОСОБА_1 . Як зазначив у судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_4 , інші працівники - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що обіймали посади прибиральника службових приміщень, не повідомлялись про наступне вивільнення. Зазначене свідчить про те, що відповідачем не визначалась перевага в залишенні на роботі, тому звільнення позивачки із посади прибиральника службових приміщень проведено із порушенням вимог ст. 42 КЗпП України та є незаконним.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що звільнено саме ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали перевагу в залишенні на роботі відповідно до ст. 42 КЗпП України, не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять документального підтвердження проведення порівняльного аналізу.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що безперервний стаж роботи ОСОБА_1 у відповідача становить біля 21 року.

У той час відповідно до трудової книжки ОСОБА_3 її трудовий стаж на даному підприємстві не є безперервним, на посаді сторожа вона працювала з 17.01.1996 по 27.10.2010, потім 24.01.2013 її призначено на посаду техпрацівника районного Будинку культури. 31.12.2020 ОСОБА_3 звільнено з посади прибиральник службових приміщень комунального закладу «Бахмацький районний Будинок культури» згідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, 20.01.2020 її призначено на посаду прибиральника службових приміщень в Комунальному закладі «Бахмацький районний Будинок культури» Бахмацької районної ради Чернігівської області (а.с. 66-70).

Щодо ОСОБА_2 , згідно даних її трудової книжки з 12.09.1995 по 31.12.2020 остання працювала на посаді прибиральника, 31.12.2020 її звільнено згідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, 20.01.2020 - призначено на посаду прибиральника службових приміщень в Комунальному закладі «Бахмацький районний Будинок культури» Бахмацької районної ради Чернігівської області, тобто її стаж також не є безперервним (а.с. 59-63).

Будь-яких інших документів щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до суду першої інстанції не подавалось.

Апеляційний суд не приймає до уваги долучені до відзиву на апеляційну скаргу копії нових документів, зокрема, рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 10.06.2009 про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 09.02.2010; акт вуличного комітету м. Бахмач від 13.12.2022 про те, що ОСОБА_2 проживає одна; довідку Бахмацької міської ради від 14.12.2022 про склад сім`ї ОСОБА_3 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_3 (а.с. 165-169).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18) зазначено, що: «відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) вказано, що: «Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок».

У клопотанні про долучення додаткових доказів відповідач зазначив, що вони виявлені після розгляду судом даної справи, не подавалися до суду першої інстанції оскільки датовані після ухвалення рішення, що об`єктивно підтверджує, що Закладом не визначалась перевага в залишенні на роботі між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Підсумовуючи наведене, враховуючи встановлені обставини справи, вищевикладені норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, колегія суддів вважає, що позивачка ОСОБА_1 звільнена з порушенням встановленого нормами трудового законодавства порядку, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання незаконним наказу Комунального закладу «Бахмацький районний Будинок культури» Бахмацької районної ради № 53-к від 01.08.2022 незаконним та поновлення ОСОБА_1 на посаді прибиральника службових приміщень в даному Закладі.

У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16 Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установу реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

На запит апеляційного суду Комунальним закладом «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради надано довідку про доходи ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», згідно якої середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становить 6815 грн 30 коп., середньоденний заробіток - 349 грн 50 коп. (а.с. 203). У зв`язку з тим, що Комунальний заклад «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради з 01.03.2022 по 31.07.2022 перебував у простої і ОСОБА_1 отримувала 2/3 тарифного розряду (окладу), то довідку надано за два місяці, які передують простою, а саме січень, лютий 2022 року (а.с. 199-202).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року в справі №758/10562/19 (провадження № 61-18014св20) вказано, що "середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з подальшими змінами та доповненнями (далі - Порядок). Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку)".

Таким чином, на користь ОСОБА_1 з Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за 142 робочих дні за період з 03.08.2022 по 15.02.2023 (день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі) у сумі 49 279 грн 50 коп. (141 робочий день х 349 грн 50 коп. середньоденного заробітку).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 у даній справі здійснював адвокат Ковалюх В.М.:

- у суді першої інстанції на підставі ордеру про надання правової допомоги серії СВ № 1034311 від 31.08.2022 та договору про надання правничої допомоги адвокатом від 11.08.2022 (а.с. 34, 37);

- у суді апеляційної інстанції на підставі ордеру про надання правової допомоги серії СВ № 1040502 від 28.11.2022 (а.с. 141).

Щодо витрат на правову допомогу адвоката в суді першої інстанції.

Так, відповідно до п.1.1. Договору про надання правової допомоги від 11.08.2022 виконавець зобов`язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктами 4.1, 5.1 вказаного Договору встановлено, що за послуги передбачені п 1.1 цього Договору, замовник сплачує виконавцю винагороду за домовленістю сторін. Замовник здійснює оплату за цим Договором одноразово готівкою або безготівково протягом двох днів з дати набрання чинності цим Договором.

Зі складеного та підписаного адвокатом Ковалюхом В.М. детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 01.09.2022 (а.с. 36) вбачається, що адвокат виконав на користь довірителя наступну роботу:

- зустріч з клієнтом, оформлення документів на ведення цивільної справи (договір про правову допомогу, ордер адвоката, квитанція до прибуткового касового ордера) - 0,5 години - 500 грн;

- підготовка на направлення адвокатських запитів, дослідження судової практики, визначення підсудності цивільної справи, формування правової позиції у справі - 2 год - 2000 грн;

- складання позовної заяви, її друк в 2-х примірниках, виготовлення та посвідчення копій документів та подання їх до суду - 3,5 год - 3500 грн;

- участь в судових засіданнях - 1 год - 1000 грн.

Загальна вартість послуг складає 7000 грн.

Відповідно до квитанції прибуткового касового ордера №25 від 31.08.2022 ОСОБА_1 сплатила адвокату Ковалюху В.М. 7000 грн. (а.с. 35)

Щодо витрат на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

Зі складеного та підписаного адвокатом Ковалюхом В.М. детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 28.11.2022 (а.с. 143) вбачається, що адвокат виконав на користь довірителя наступну роботу:

- вивчення та аналіз рішення Бахмацького районного суду від 14.11.2022 - 1 год -1000 грн;

- складання апеляційної скарги, її друк в 3-х примірниках та подання документів до суду - 2 год - 2000 грн.

Загальна вартість послуг складає 3000 грн.

Відповідно до квитанції прибуткового касового ордера №37 від 18.11.2022 ОСОБА_1 сплатила адвокату Ковалюху В.М. 3000 грн (а.с. 142).

Заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 7 000 грн та в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 грн, на переконання апеляційного суду, є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Отже, аналізуючи обсяг правової допомоги адвоката у даній справі та надані на його підтвердження належні, допустимі та достатні докази, у законодавчо встановлені спосіб та строки, відсутність заяви відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що вказані витрати є документально підтвердженими, були понесені фактично, а їх сума детально описана та обґрунтована адвокатом у наданих документах та підлягають відшкодуванню у загальному розмірі 10 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що позивач була звільнена від сплати судового збору за подання позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших положень щодо сплати судового збору відповідачем, в разі задоволення вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, чинна редакція ЦПК України не містить. При цьому суд виходить із необхідності обов`язкового покладення на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення та яка не звільнена від сплати судового збору, зобов`язання щодо сплати судового збору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2019 по справі №161/4985/17 зроблено висновок про те, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.

Беручи до уваги вимоги ст. 141 ЦПК України та вказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 4 962 грн (1984 грн 80 коп. за розгляд справи судом першої інстанції та 2977 грн 20 коп. за розгляд справи апеляційним судом).

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2022 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним наказ Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради № 53-К від 01 серпня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді прибиральника службових приміщень Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради.

Стягнути з Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради (місцезнаходження: м. Бахмач Чернігівської області, вул. Соборності, буд. 59, ЄДРПОУ 33424557) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2022 року по 15 лютого 2023 року в сумі 49 279 грн 50 коп.

Стягнути з Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 4 962 грн.

Стягнути з Комунального закладу «Бахмацький базовий Будинок культури» Бахмацької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 10000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2023 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В.Висоцька

Н.В. Шитченко