Постанова

від 21.02.2023 по справі 296/4381/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/4381/21 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 82 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у м. Житомирі цивільну справу №296/4381/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Шалоти К.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі Товариство, Банк, Відповідач, АТ КБ «ПриватБанк») на його користь 57 154,48 грн безпідставно списаних коштів з банківського рахунку та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що 24.03.2020 він відкрив в АТ КБ "Приватбанк" банківський рахунок.

10 лютого 2021 року з його рахунку Банком було самостійно списано кошти у сумі 57 113 грн із зазначенням причини: «автоматичне погашення простроченої заборгованості», а 11.02.2021 списано 15,99 грн та 25,49 грн із аналогічних причин, хоча він перед банком боргів немає.

Зазначав, що у 2019 році АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙС 000" (далі - ТОВ "ЕЙС 000") та до нього, як поручителя за зобов`язаннями ТОВ "ЕЙС 000", про солідарне стягнення заборгованості. Однак рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.12.2019 у справі №906/664/19 у позові банку до нього відмовлено, оскільки основне зобов`язання не могло бути забезпечено порукою, вимоги до поручителя визнані безпідставними.

Позовні вимоги ОСОБА_1 рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2022 року задоволено повністю та вирішено питання судових витрат.

АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Банк вказує, що суд помилково прийшов до висновку про задоволення позову, оскільки до компетенції Господарських судів належить розгляд справ, зокрема у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого (тобто зобов`язання) є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому ГПК України не містить обмежень щодо суб`єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб`єктний склад зобов`язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин. Предметом розгляду за даним позовом є повернення коштів, які стягнуто Банком з поручителя по кредиту юридичної особи. За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд першої інстанції взагалі мав закрити провадження у справі.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 09.01.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (ч.1 ст.368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.

Задовольняючи позов, місцевий суд керувався тим, що враховуючи встановлення факту безпідставного розпорядження АТ КБ "Приватбанк" грошовими коштами позивача, як клієнта цього банку, шляхом їх безготівкового списання з банківського рахунку, відкритого позивачем, а тому наявні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача вказаних коштів.

З такими висновками погоджується колегія суддів мотивуючи таким.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1). Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (частина 2).

Згідно частин першої та другої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ч.3 ст. 1066 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.12.2019 рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/664/19 за позовом АТ КБ "Приватбанк" відмовлено у задоволенні позову у частині вимог до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.6-12).

24.03.2020 ОСОБА_1 підписав заяву на відкриття поточного рахунку приєднання до Умов та Правил надання послуги "Картка для виплат" в АТ КБ "Приватбанк", що стверджується копією Заяви від 14.03.2020 (а.с.33).

Згідно копії квитанції №WFPM20210210830857667 від 10.02.2021 із рахунку ОСОБА_1 , відкритого у АТ КБ "Приватбанк", списано кошти у сумі 57 113 грн із призначенням: «автоматичне погашення простроченої заборгованості» (а.с.14).

Також встановлено, що 11.02.2021 із вказаного рахунку позивача списано кошти у сумі 15,99 грн та у сумі 25,49 грн з призначенням: «автоматичне погашення простроченої заборгованості», що підтверджується копіями квитанції №WFPM20210211831148468 та №WFPM20210211831149920 (а.с.15-16).

ОСОБА_1 16.03.2021 направив на адресу АТ КБ "Приватбанк" претензію про повернення утриманих з його рахунку коштів (а.с.13).

У відповідь на адресу позивача від відповідача надійшов лист від 16.04.2021, в якому зазначено, що згідно укладеного договору поруки ОСОБА_1 є поручителем за виконання договірних зобов`язань ТОВ "ЕЙС 000". Внаслідок невиконання ТОВ "ЕЙС 000" зобов`язань утворилась заборгованість, у зв`язку із чим відповідно до договору поруки банк здійснив автоматичне списання коштів з рахунку ОСОБА_1 для погашення простроченої заборгованості (а.с.17).

Зі змісту рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.12.2019 у справі №906/664/19, за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "ЕЙС 000" та фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення коштів, яке набрало законної сили, встановлено наступне.

04.09.2018 між ОСОБА_1 та Банком укладено договір поруки №Р1536065911585258339, предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання ТОВ "ЕЙС000" зобов`язань за договором приєднання до розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов, що були розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет станом на 04.09.2018. Водночас Договір обслуговування кредитного ліміту було укладено Сторонами спору станом на 13.02.2019. Оскільки станом на дату укладення договору поруки №Р1536065911585258339 - 04.09.2018 основне зобов`язання - кредитний ліміт - ще не існувало, тому не могло бути забезпечене порукою чи будь-яким іншим видом забезпечення. Тому вимоги до Поручителя є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц зазначено, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Доказів на підтвердження наявності у позивача будь-якої заборгованості перед банком матеріали справи не містять, а правомірність списання безготівкових кошів з рахунку позивача, як поручителя за кредитним зобов`язаннями ТОВ "ЕЙС 000" на користь банку, спростовуються обставинами, встановленими у рішенні Господарського суду Житомирської області від 26.12.2019 у справі № 906/664/19, що має у цій справі преюдиціальне значення.

Посилання Банку на те, що вказані правовідносини регулюються положеннями господарського судочинства є безпідставними, оскільки Договір поруки між Банком і ОСОБА_1 по зобов`язанням ТОВ «ЕЙС 000» було укладено 04.09.2018, а поточний банківський рахунок із наданням карти для виплат згідно Договору обслуговування кредитного ліміту між сторонами відкрито 24.03.2020. Тому, «автоматичне погашення простроченої заборгованості» із банківського рахунку позивача при наявності вищевказаного рішення господарського суду, є незаконним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Таким чином, за наведених обставин, колегія суддів вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Тому, у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді