Постанова

від 14.02.2023 по справі 910/18739/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. Справа№ 910/18739/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Гарник Л.Л.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання: Сивак М.С.

у присутності представників сторін:

від ТОВ "Медіа Експерт Плюс": Чередниченко Д.О. - ордер серії АА №1253955 від 25.11.2022

від боржника: Лозовський В.М. - ордер серії СА №1041703 від 06.12.2022

від ТОВ "ФК "Женева": Янів Х.І. - ордер серії АА №1183086 від 10.01.2022

від ОСОБА_1 : Гамрецький Є.О. - ордер серії АІ №1245975 від 29.06.2022

розглянувши апеляційну скаргу апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг" арбітражного керуючого Новика Євгенія Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 року

у справі № 910/18739/16 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Експерт Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 року у справі №910/18739/16 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника/засновника та третю особу у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ліквідатор ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" арбітражний керуючий Новик Є.М. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 року у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відповідну заяву ліквідатора задовольнити в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 року апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг"арбітражного керуючого Новика Є.М. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Гарник Л.Л.

18.10.2022 року суддею Поляковим Б.М. заявлено самовідвід у справі №910/18739/16, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 18.10.2022 року вказану заяву про самовідвід задоволено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 року апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" арбітражного керуючого Новика Є.М. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Гарник Л.Л., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 19.10.2022 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" арбітражного керуючого Новика Є.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 року у справі №910/18739/16, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18739/16 за заявою ТОВ "Медіа Експерт Плюс" до ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" про банкрутство.

10.11.2022 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/18739/16/4966/2022 від 09.11.2022 матеріали справи №910/18739/16 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 14.11.2022 поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" арбітражного керуючого Новика Є.М. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/18739/16, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 06.12.2022 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданих до початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою суду від 06.12.2022 року за усними клопотаннями представників ТОВ "ФК "Женева" та ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" відкладено розгляд справи на 13.12.2022 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.

До дати судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника ТОВ "ФК "Женева" засобами електронного зв`язку надійшла відповідь на відзиви ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" на апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг".

Судове засідання, призначене на 13.12.2022 о 13 год. 45 хв., не відбулось у зв`язку із тим, що 13.12.2022 року з 13 год. 45 хв. до 14 год. 00 хв. не працював сервер єдиного порталу державних послуг Дія, за допомогою якого відбувається авторизація секретаря судового засідання у підсистемі відеоконференцзв`язку (ВКЗ), що, в свою чергу, унеможливило проведення та фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено Акт Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 року.

Ухвалою суду від 13.12.2022 розгляд справи призначено на 17.01.2023 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

В судовому засіданні 17.01.2023 року ухвалою суду оголошено перерву у справі до 14.02.2023 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.

Представники ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" та ТОВ "ФК "Женева" в судовому засіданні 14.02.2023 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 року у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відповідну заяву ліквідатора задовольнити в повному обсязі.

Представники ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

14.02.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/18739/16 про банкрутство ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг", провадження у якій порушено 15.11.2016 року за заявою ТОВ "Медіа Експерт Плюс".

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року у справі №910/18739/16 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 135 412 185,39 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 30.07.2020 року у справі №910/18739/16 визнано ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Новика Є.М., вирішено інші процедурні питання.

За клопотанням ліквідатора банкрута ухвалою суду від 03.08.2021 року продовжено строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на шість місяців до 03.02.2022 року.

13.01.2022 ліквідатор банкрута звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просив покласти на ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом солідарного стягнення на користь боржника 134 887 962,60 грн.

За твердженням ліквідатора, ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" винні в доведенні боржника до банкрутства, а тому, з огляду на відсутність у боржника майна для задоволення вимог кредиторів за рахунок його продажу, мають нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями боржника.

За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2022 року у справі №910/18739/16 відмовлено у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з недоведеності ліквідатором обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Новик Є.М. з даною ухвалою не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Викладені в апеляційній скарзі доводи апеляційної скарги фактично ідентичні доводам поданої суду першої інстанції заяви.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч.2 ст.61 КУзПБ), ч.4 ст.31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Так, звертаючись до суду із заявою про покладення на ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, ліквідатор зазначає, що ОСОБА_1 як керівник та засновник/учасник боржника має нести субсидіарну відповідальність за його зобов`язаннями у зв`язку із вчиненням дій зі зменшення площі нежитлової будівлі (літ. Г), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 6013,6 кв. м., яка була в іпотеці кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору, із подальшим відчуженням частини предмета іпотеки, а саме нежитлових приміщень №№2,6,8,9,11,12,13,15 (літ. Г), за адресою: АДРЕСА_1 , з, загальною площею 2023,1 кв.м. на користь третіх осіб, а також у зв`язку із укладенням у 2013-2014 роках ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс", як пов`язаною із боржником особою, додаткових угод до договорів поворотної фінансової допомоги із сплатою боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1700 процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною 3 статті 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 по справі №906/904/16 зазначив, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.

Ліквідатор як особа, до повноважень якого входить аналіз фінансового стану банкрута згідно ст.61 КУзПБ, має довести в даному випадку наявність усіх складових господарського правопорушення, зокрема, яке б свідчило про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та/або ТОВ "Медіа Експерт Плюс" та наявністю негативних наслідків для кредиторів.

Водночас, слід наголосити, що сама по собі неплатоспроможність боржника не може однозначно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями керівника/засновника (учасника) боржника.

Оскільки положення ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника, відтак саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Досліджуючи матеріали справи, судом першої інстанції правомірно зазначено, що ліквідатором не надано належних та допустимих доказів, які би достеменно підтверджували вину ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" у доведенні юридичної особи ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" до неплатоспроможності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між боржником та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" укладено договори про надання поворотної фінансової допомоги від 18.03.2013 року, від 30.10.2013 року, від 05.11.2013 року, від 26.11.2013 року, від 02.12.2013 року, від 20.12.2013 року, від 27.12.2013 року, від 20.02.2014 року, від 18.03.2014 року, від 28.03.2014 року, від 10.06.2014 року, від 28.07.2014 року, від 26.09.2014 року та від 21.11.2014 року на загальну суму 6 663 700 грн., а також відповідні додаткові угоди від 19.03.2013 року, від 30.10.2013 року, від 05.11.2013 року, від 26.11.2013 року, від 02.12.2013 року, від 20.12.2013 року, від 27.12.2013 року, від 20.02.2014 року, від 18.03.2014 року, від 28.03.2014 року, від 10.06.2014 року, від 28.07.2014 року, від 26.09.2014 року та від 21.11.2014 року до вказаних договорів, згідно яких сторонами погоджено розмір неустойки за неповернення боржником фінансової допомоги.

Укладення таких правочинів щодо отримання боржником фінансової допомоги від ТОВ "Медіа Експерт Плюс" мало наслідком погашення кредитної заборгованості перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що свідчить про дійсність намірів боржника, добровільність погашення вимог перед банком та спростовує доводи про штучне збільшення розміру кредиторських вимог. На підтвердження цих обставин в матеріалах справи міститься листування електронною поштою між боржником та банком, лист ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 20.03.2013 року №140-0-0-00/8/441 на адресу Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а також реєстр банківських операцій та копії банківських виписок боржника.

Крім того, після отримання грошових коштів, як поворотну фінансову допомогу, боржником частково повернуто тіло такої допомоги у розмірі 579000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Медіа Експерт Плюс", що підтверджується матеріалами справи.

В подальшому постановою Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі №910/3356/20, розглянутої в межах справи про банкрутство №910/18739/16, додаткові угоди від 19.03.2013 року, від 30.10.2013 року, від 05.11.2013 року, від 26.11.2013 року, від 02.12.2013 року, від 20.12.2013 року, від 27.12.2013 року, від 20.02.2014 року, від 18.03.2014 року, від 28.03.2014 року, від 10.06.2014 року, від 28.07.2014 року, від 26.09.2014 року та від 21.11.2014 року визнано нікчемними.

Приписами статей 215 та 216 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Водночас, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Таким чином, оскільки вищенаведені додаткові угоди, якими було встановлено відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 1700% річних від простроченої суми, визнано судом нікчемними, такі угоди в силу положень ст.ст. 215, 216 ЦК України є недійсними з моменту їх вчинення та не встановлюють для сторін жодних правових наслідків, окрім тих, які пов`язані з їх нікчемністю, а тому не могли жодним чином вплинути на фінансовий стан боржника.

При цьому, наведені вище обставини, встановлені у постанові Верховного Суду, не призвели ані до відновлення платоспроможності боржника, ані до сприяння погашенню кредиторських вимог, ані до скасування обставин, які слугували причиною порушення провадження у цій справі про банкрутство ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг", оскільки такою причиною стало невиконання боржником свого обов`язку з повернення суми наданої поворотної фінансової допомоги у розмірі 600 000,00 грн., що, в свою чергу, підтверджено відповідним судовим рішенням від 21.09.2015 року по справі №910/20593/15.

Ліквідатором при поданні відповідної заяви не доведено та не надано доказів того, що додаткові угоди до договорів поворотної фінансової допомоги укладались ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" без реального наміру їх повернення, фактичного збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той самий період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення майнових дій з виведення активів боржника на ТОВ "Медіа Експерт Плюс", а також умисного укладення зазначених договорів та додаткових угод до них з метою штучного збільшення кредиторських вимог та отримання контролю на зборах кредиторів у процедурі банкрутства боржника.

Ліквідатором належним чином також не доведено суду реальне зниження чистих активів боржника, зниження його ліквідності тощо, у зв`язку із виконанням укладених боржником із ТОВ "Медіа Експерт Плюс" додаткових угод до договорів поворотної фінансової допомоги.

Крім того, як встановлено судом, в матеріалах справи наявні два звіти за результатами проведеного арбітражним керуючим ОСОБА_2 аналізу фінансово-господарського стану боржника, виконані у різні періоди часу, однак ліквідатор у поданій заяві не наводить результатів їх аналізу у контексті зниження платоспроможності боржника на підставі певних об`єктивних чинників, які підлягають безпосередньому аналізу та розгляду господарським судом під час вирішення питання про притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.

При цьому, звіти від 05.09.2017 та 19.08.2019 за результатами проведеного арбітражним керуючим Борейко В.А. аналізу фінансово-господарського стану боржника, складені у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а їх наявність (або їх недоліки) не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й на підставі звітів, які є лише одним із засобів доказування у відповідності до приписів ст. 74 ГПК України.

З урахуванням зазначеного, висновок, викладений у звіті за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника у справі №910/18739/16 від 19.08.2019 року, що виконання вказаних додаткових угод до договорів поворотної фінансової допомоги потягло порушення справи про банкрутство ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг", не підтверджується матеріалами справи.

У звіті за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника від 19.08.2019, на який посилається ліквідатор у заяві, вказується на укладення керівником боржника додаткових угод до договорів поворотної фінансової допомоги на невигідних умовах, водночас ліквідатором не наведено, а в звіті не зазначено, що фінансові показники боржника, у тому числі ті, що зазначені в офіційній звітності, зокрема кредиторська заборгованість, реально залежала від укладених угод і саме виконання вказаних угод вплинуло на зниження платоспроможності підприємства.

Слід зазначити, що ліквідатором також не доведено тієї обставини, що саме ОСОБА_1 є тією особою, яка відповідно до закону має відповідати за зобов`язаннями боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" було зареєстроване 16.08.2005 року.

На підставі наявних у справі доказів встановлено, що керівником ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" по 29.12.2013 була ОСОБА_3 , а у період з 30.12.2013 по дату відкриття провадження у цій справі - ОСОБА_1 .

Згідно відомостей із ЄДР та доводів ліквідатора у поданій заяві, в період з 09.12.2008 по 29.03.2016 засновником боржника були - ОСОБА_3 з розміром внеску в статутний капітал - 8 712 000 грн., та ОСОБА_1 з розміром внеску в статутний капітал - 88 000 грн., а в період з 29.03.2016 по день подання заяви ліквідатором засновником боржника був одноособово ОСОБА_1 з розміром внеску в статутний капітал - 8 800 000 грн.

Ліквідатором залишено поза увагою та не надано оцінку обставинам укладення частини договорів поворотної фінансової допомоги та додаткових угод до таких договорів попереднім керівником боржника ОСОБА_3 .

Окрім наведеного, судом також встановлено, що ТОВ "Медіа Експерт Плюс" не входить та не входило до складу засновників та/або учасників ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг", а ліквідатором не зазначено, яким саме чином ТОВ "Медіа Експерт Плюс" має чи мало право давати обов`язкові для боржника вказівки чи якимось іншим чином визначати його дії. Доказів зворотнього матеріали справи не містять та судом не встановлено.

Посилання скаржника на пов`язаність кредитора та боржника судом відхиляються, оскільки такі обставини не свідчать про змогу ТОВ "Медіа Експерт Плюс" визначати дії боржника, що призвели до банкрутства останнього. Разом з тим, законодавством не встановлено обмежень на здійснення підприємницької діяльності щодо надання поворотної фінансової допомоги, в тому числі відносно пов`язаних осіб.

Жодних інших доводів та доказів щодо доведення ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" боржника до стану неплатоспроможності ліквідатором не надано, так само як і не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг".

Отже, заява ліквідатора в цієї частині не ґрунтується на належних та допустимих доказів щодо підтвердження вини керівника/засновника (учасника) ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" та ТОВ "Медіа Експерт Плюс", що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні субсидіарної відповідальності керівника/засновника боржника та ТОВ "Медіа Експерт Плюс", яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Крім того, ліквідатором у заяві не наведено розмір чистих активів підприємства та показники його зниження у період 2014-2016 років, який підлягав аналізу, та дії суб`єктів відповідальності, які до цього призвели із визначенням причинно-наслідкового зв`язку.

В свою чергу, не надання обґрунтованих доказів ліквідатором за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарної відповідальності керівника/засновника (учасника) та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" від звичайних дій суб`єкта господарювання, які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності (ст.42 Господарського кодексу України), що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд вважає не обґрунтованими доводи ліквідатора, викладені в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на засновника/керівника боржника та ініціюючого кредитора.

Щодо доводів ліквідатора про проведення реконструкції іпотечного майна, то з поданої заяви не вбачається, яким саме чином вчинення дій із реконструкції нерухомого майна призвело до стійкої фінансової неплатоспроможності боржника та як це вплинуло на можливість виконання боржником своїх зобов`язань із погашення заборгованості перед кредиторами, як і не зазначено, які реальні наслідки проведення такої реконструкції.

Відтак, ліквідатором належним чином не доведено, що вчинення ОСОБА_1 дій із реконструкції іпотечного майна боржника та подальшою передачею її частини на користь третіх осіб вплинуло на платоспроможність боржника.

Окрім наведеного судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що первісно, згідно умов укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" Іпотечного договору №010/14/03/043/1 від 03.04.2017 року, в заставу (іпотеку) банку було передано належне боржнику нерухоме майно - нежитлову будівлю (літ. Г), розташовану за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3 (виробничий корпус №8б загальною площею 6013,60 кв.м.).

Після проведення реконструкції згаданого іпотечного майна, загальна площа предмета іпотеки збільшилась на 1 807,70 кв.м. та становила 7 818,3 кв.м.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року у справі №910/4650/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017 року та постановою Верховного Суду від 18.04.2018 року, задоволено повністю позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та, серед іншого, визнано за банком право іпотеки на будівлю виробничого корпусу №8б (літ. Г) загальною площею 7 818,3 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , належну ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності, серія та номер: 38175289, виданого 27.05.2015 державним реєстратором Дахно А.М., згідно з договором іпотеки №10/14/03/043/1 від 03.04.2017 року.

В подальшому, ТОВ "ФК "Женева", як правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", було погашено заборгованість ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" за Кредитним договором в розмірі 80 544 000,00 грн. шляхом звернення стягнення 23.10.2019 року на предмет іпотеки - будівлю виробничого корпусу №8б (літ. Г), загальною площею 7818,3 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, в порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Дані обставини щодо переходу права вимоги до боржника від банку на користь ТОВ "ФК "Женева", а також факт звернення стягнення останнім на предмет іпотеки було встановлено Північним апеляційним господарським судом у постанові від 21.10.2020 року в даній справі під час перегляду ухвали попереднього засідання господарського суду міста Києва від 25.06.2020 року в частині визнання вимог ТОВ "ФК "Женева" до ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг".Дану постанову у наведеній частині залишено без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 року.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок проведеної реконструкції за рахунок предмета іпотеки кредитором було погашено наявну перед ним заборгованість боржника, та, як наслідок, отримано у власність відповідне нерухоме майно, загальна площа якого є більшою, аніж було передбачено умовами Договору іпотеки.

Таким чином, оскільки на момент звернення ТОВ "ФК "Женева" стягнення на предмет іпотеки об`єкт нерухомості перебував у власності ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" та був повернутий в іпотеку кредитору у збільшеному розмірі, у суду відсутні в даному випадку підстави стверджувати, що дії ОСОБА_1 з реконструкції майна боржника призвели до неплатоспроможності останнього.

В свою чергу із заяви не вбачається та судом не встановлено, що відповідні дії ОСОБА_1 призвели як до відсутності такого майна або значного зменшення його вартості, так і до відсутності грошових коштів на рахунках, що в результаті могло б завдати великої матеріальної шкоди кредитору.

Враховуючи все вищевикладене у сукупності, судова колегія встановила, що ліквідатором не наведено будь-яких беззаперечних обставин та не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" дій, що призвели або могли призвести до банкрутства боржника.

За висновками суду апеляційної інстанції, такі дії відповідачів не є тими діями у розумінні положень ч. 1 ст. 619 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 КУзПБ, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з подальшою неможливістю боржника здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, істотним збільшенням суми зобов`язань, що створили умови та підстави для порушення справи про банкрутство та з якими чинне законодавство пов`язує можливість покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності.

Таким чином, переглянувши в межах доводів та вимог скаржника в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції та дослідивши заяву ліквідатора на підставі наданих останнім та наявних у справі доказів, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_1 та ТОВ "Медіа Експерт Плюс" субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Західбудінвест Компані Консалтинг" у зв`язку із доведенням його до банкрутства з огляду на безпідставність та необґрунтованість такої заяви і недоведеність заявлених у ній вимог.

Судом також враховано, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Західбудінвест Компані Консалтинг"арбітражного керуючого Новика Євгенія Миколайовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 року у справі №910/18739/16 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 року у справі №910/18739/16 залишити без змін.

3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 22.02.2022 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Л.Л. Гарник

С.В. Сотніков