Рішення

від 01.12.2022 по справі 910/5057/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2022Справа № 910/5057/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є. А., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю "Гулівер Інтернешнл" (вул. Вишгородська, 46, Київ, 04114, код ЄДРПОУ 24730097)

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (пл. Івана Франка 5, Київ,01001, код ЄДРПОУ 40538421)

про визнання дій протиправними та визнання договору припиненим

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-угорське товариство з обмеженою відповідальністю "Гулівер Інтернешнл" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та визнання договору припиненим.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною, за твердженням позивача, відмовою відповідача у припиненні дії договору на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд також визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку за спожиті послуги на підставі індивідуального договору з постачання теплової енергії за договором приєднання та визнати договір на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018 припиненим з 15.04.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.07.2022 та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

У підготовчому засіданні 27.07.2022 судом оголошено перерву до 08.09.2022.

04.08.2022 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

31.08.2022 до відділу діловодства суду від Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю "Гулівер Інтернешнл" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що оскільки ним своєчасно повідомлено відповідача про припинення дії договору, востаннє такий був пролонгований 15.04.2022, здійснюючи нарахування на підставі індивідуального договору з постачання теплової енергії за договором приєднання, відповідач самовільно підмінює підставу і принцип договірних відносин з постачання теплової енергії на договір надання комунальних послуг, при цьому позивач не отримував від відповідача комунальних послуг, позивачем обрано ефективний спосіб захисту своїх прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.10.2022.

14.09.2022 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 05.10.2022 судом оголошено перерву до 19.10.2022.

Судове засідання, призначене на 19.10.2022, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 розгляд справи по суті призначено на 03.11.2022.

У судовому засіданні 03.11.2022 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 09.11.2022.

Судове засідання, призначене на 09.11.2022, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 розгляд справи по суті призначено на 01.12.2022.

У судовому засіданні 01.12.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити.

Разом з цим, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 про відкриття провадження у справі судом було встановлено відповідачу строк протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач ухвалу суду від 04.07.2022 отримав 15.07.2022, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0105492571543.

04.08.2022 до відділу діловодства суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив підписується відповідачем або його представником.

Відповідно до частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

За приписами абзацу 2 частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Згідно з ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 17.06.2020 у справі №922/2246/19 та від 23.11.2020 у справі №908/592/19, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Виходячи з вищевказаного, відзив повинен містити підпис особи, яка відповідно до установчих документів правомочна діяти в інтересах юридичної особи або підпис особи, яка відповідно до вимог закону наділена правом підписання відповідних документів.

З поданого відзиву вбачається, що він підписаний представником КП "Київтеплоенерго" Ксенією Панасюк.

Як встановлено судом, на підтвердження наявності у Ксенії Панасюк повноважень діяти від імені та в інтересах Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до суду подано довіреність від 25.11.2020 №25/11/20-21 на ім`я Панасюк Ксенії Сергіївни.

Проте, зазначені матеріали, які додані до відзиву на підтвердження наявності у Ксенією Панасюк повноважень представляти інтереси Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в судах, не містять інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, довіреність, за відсутності доказів, передбачених ч. 3 ст. 56 ГПК України, не є доказом того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені підприємства в порядку самопредставництва.

Суд звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2021 у справі №917/106/20 та від 23.11.2020 у справі №908/592/19.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація про осіб, що підписали позовну заяву від імені Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" а саме Ксенії Панасюк в такому Реєстрі відсутня.

Разом з цим, суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Втім, як встановлено судом в ухвалі 04.07.2022 справа №910/5847/22 за позовом Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю "Гулівер Інтернешнл" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про визнання дій протиправними та визнання договору припиненим не є малозначною.

З огляду на зазначене, суду жодними доказами не доведено, що поданий до суду відзив підписаний особою, яка має право його підписувати у відповідності до вимог чинного законодавства, отже є таким, що не відповідає приписам ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відповідач, у визначений законом строк, не подав відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду, відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та Спільним українсько-угорським товариством з обмеженою відповідальністю «Гулівер Інтернешнл» (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018 року (далі - договір) предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, згідно пункту 1.1 договору.

При виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 8.1. договору, останній набуває чинності з 01.05.2018 року та діє до 15.04.2019.

Договір припиняє свою дію, зокрема, у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п. 6.4.1 договору; ліквідації сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.2 та п. 8.4 договору).

Позивач зазначає, що востаннє дію договору було пролонговано до 15.04.2022.

Керуючись умовами договору позивач направив лист №225 від 11.02.2022 про припинення дії договору з 15.04.2022 на адресу СП "Енергозбут" КП "Київтеплоенерго", який був отриманий відповідачем 14.02.2022 року, відповідно до наявної копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0411409037569.

Відповідно до п. 39 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач має право, зокрема: відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором.

Листом №30/5/3/5314 від 13.05.2022 відповідачем було надано відповідь на лист позивача №225 від 11.02.2022, в якому було зазначено, що нарахування за спожиту теплову енергію в рамках дії договору від 31.10.2018 №8373092-01 проводились до 31.10.2021 у зв`язку з набуттям чинності Закону України від 03.12.2020 №1060-1X "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг" яким з 01.05.2021 до ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" внесені зміни, у тому числі й в частині організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, з 01.11.2021 СУУ ТОВ "Гулівер Інтернешнл" надається послуга з постачання теплової енергії за індивідуальним договором з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, а нарахування за спожиту послугу з постачання теплової енергії проводяться за о/p №837309211760100.

Звертаємо увагу, що питання відключення від систем (мереж) централізованого теплопостачання регулюється Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169 "Про затвердження Порядку про відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води" (далі - порядок).

Відповідно до цього порядку, власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до системи централізованого опалення та гарячого водопостачання, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від централізованого теплопостачання, якщо на день набрання чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (01.05.2019) не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від централізованого теплопостачання тa влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення тa/або гарячого водопостачання) y такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Отже чинним законодавством чітко визначений механізм відокремлення від системи інженерних комунікацій централізованого теплопостачання квартири чи нежитлового приміщення.

З огляду на вищевикладене, КП "Київтеплоенерго" не має можливості та правових підстав для припинення дії договірних відносин в частині теплопостачання для потреб нежитлових приміщень СУУ ТОВ "Гулівер Інтернешнл", що розташовані у житловому будинку за адресою: вул. Вишгородська, 46.

Позивач зазначає, що з наданого листа №30/5/3/5314 від 13.05.2022 можна дійти висновку, що відповідачем самовільно підмінено підставу і принцип договірних відносин з постачання теплової енергії як товарної продукції (аналог купівлі-продажу) на договір надання комунальних послуг.

При цьому відповідачем не було здійснено пропозиції позивачу про дострокове розірвання договору та перехід на інший вид договірних відносин, або ж не використано новацію відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України як один із способів припинення зобов`язання. Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем умов договору, а також цивільного та господарського законодавства України.

Отже, у зв`язку із відмовою відповідача у припиненні дії договору на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018, позивач звернувся із позовною заявою до суду із вимогами: визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку за спожиті послуги на підставі індивідуального договору з постачання теплової енергії за договором приєднання та визнати договір на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018 припиненим з 15.04.2022.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, розглянувши надані документи і матеріали, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018, об`єкт постачання опалення (нежитлове приміщення), розташований за адресою: вул. Вишгородська, 46.

Позивач, у відповіді на відзив, зазначає, що за договором на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018 сторони не керуються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", так як в укладеному між сторонами договорі у пункті 2.1 не було зазначено даного нормативно-правового акту, а позивач, відповідно, не отримував житлово-комунальних послуг від відповідача, у зв`язку із тим, що даний договір є договором поставки, до якого слід застосовувати загальні вимоги про купівлю-продаж, що передбачені ч. 2 статті 712 ЦК України.

Суд відхиляє дані зауваження позивача з огляду на те, що вони не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

За приписами п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, між сторонами у справі було укладено договір про надання житлово-комунальних послуг, а послуги які надаються позивачеві за своєю правовою природою є комунальними послугами. Відтак, існуючі між сторонами правовідносини регулюються нормативно-правовими актами у сфері надання комунальних послуг.

Відповідно до ч.1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

На момент виникнення договірних відносин житлово-комунальні послуги надавались позивачу на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у редакції від 24.06.2004 №1875-IV (втратив чинність 01.05.2019).

З 01.05.2019 набрав чинності Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), предметом регулювання якого відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком можуть прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії і послуг з постачання та розподілу природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону та укласти з виконавцями комунальних послуг письмові договори про надання відповідних комунальних послуг.

Відповідно до ч.5 статті 13 Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Дотримуючись вимог чинного законодавства та з метою належного повідомлення позивача про відповідні зміни, в частині організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами, КП "Київтеплоенерго" на своєму офіційному веб-сайті здійснило публікацію індивідуальних договорів, що є договорами приєднання (електронне посилання: https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/) та розмістило відповідне повідомлення на зворотній стороні рахунків на оплату за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, які направлялись на адресу позивача.

Отже, враховуючи викладене, КП "Київтеплоенерго" повідомляв належним чином позивача про відповідні зміни у законодавстві щодо нової системи договірних взаємовідносин.

Відповідно до п. 3 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198).

Відповідна постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830" №1022 прийнята 08.09.2021 та набула чинності з 01.10.2021. Зазначеною постановою затверджені правила надання послуги з постачання теплової енергії та затверджено форми індивідуальних договорів що є договорами приєднання.

У зв`язку з тим що співвласники будинку позивача не обрали модель договірних відносин, з 01.11.2021 їхні відносини з Підприємством врегульовуються індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п.13 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги, згідно до п.9 ч.1. ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Позивач не є колективним споживачем в розумінні даного Закону.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо визнання дії Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" противоправними щодо здійснення розрахунку за спожиті послуги на підставі індивідуального договору з постачання теплової енергії за договором приєднання.

Щодо позовної вимоги про визнання договору на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018 припиненим з 15.04.2022 року, суд зазначає, що відповідно до п. 3 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Враховуючи, що постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830" №1022 набула чинності з 01.10.2021 та вимоги п.3 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" щодо двомісячного строку на укладення виконавцями відповідних договорів комунальних послуг нарахування комунальних послуг з 01.11.2021 за договором на постачання теплової енергії №8373092 від 31.10.2018 позивачу не здійснюється. Отже, враховуючи зазначені норми законодавства, дана вимога позивача не підлягає задоволенню, адже нарахування за даним договором не здійснюються з 01.11.2021, а договір на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018 є припиненим з 31.10.2021, в силу вимог діючого законодавства України.

Слід також відзначити, що система опалення належних позивачу нежитлових приміщень є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому вони розташовані.

Для припинення правовідносин за згаданим договором купівлі-продажу теплової енергії наявність такої підстави, як волевиявлення споживача, недостатньо, оскільки умови спірного договору і норми законодавства вимагають дотримання також порядку припинення постачання теплової енергії, що визначений правилами користування тепловою енергією та іншими нормативними актами України.

Порядок припинення постачання теплової енергії до приміщень, що підключені до централізованої системи опалення, визначений у Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 169 від 26.07.2019 (далі- Порядок).

Відповідно до розділу ІІІ Порядку власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.

Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.

Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.

Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.

Не допускається примусове відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до ЦО та ГВП, у багатоквартирних будинках у разі відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП інших власників квартир та нежитлових приміщень.

Отже, з наведеного вище слідує, що відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається лише на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком відключення від мереж ЦО і ГВП процедури, прийнятого на підставі заяви власника (власників) будинку.

Зазначена правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України №6-1192цс15 від 11 листопада 2015 року, у справі №915/89/16 від 02 березня 2018 року та у справі №522/401/15-ц від 25 вересня 2019 року.

Позивачем не надано доказів відключення.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтями 599-609 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язань сторін. Зокрема, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони. (стаття 652 ЦК України).

Норми чинного законодавства не визначають порядку визнання договору припиненим у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі N 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі N 910/11511/18).

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (частина друга статті 20 ГК України, пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений.

Враховуючи викладене можна дійти висновку, що зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), а тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи те, що відповідно до вимог господарського процесуального законодавства господарським судам не надано повноважень встановлювати юридичні факти, суд дійшов висновку, що позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем наявності підстав для захисту його порушеного права у вибраний ним спосіб не доведено.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2023

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА