Постанова

від 12.07.2023 по справі 910/5057/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 910/5057/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Кравець Т.П.;

розглянувши апеляційну скаргу

Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю «Гулівер Інтернешнл»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 (повний текст складено 20.02.2023)

у справі № 910/5057/22 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю «Гулівер Інтернешнл»

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

про визнання дій протиправними та визнання договору припиненим,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У червні 2022 року Спільне українсько-угорське товариство з обмеженою відповідальністю «Гулівер Інтернешнл» (далі - СТОВ «Гулівер Інтернешнл») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить визнати протиправними дії Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») щодо здійснення розрахунку за спожиті послуги на підставі індивідуального договору з постачання теплової енергії за договором приєднання та визнати припиненим з 15.04.2022 договір на постачання теплової енергії № 8373092-01 від 31.08.2018, укладений між СТОВ «Гулівер Інтернешнл» та КП «Київтеплоенерго».

СТОВ «Гулівер Інтернешнл» вважає протиправною відмову КП «Київтеплоенерго» у припиненні дії договору на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018 з 15.04.2022. Заявляючи вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку за спожиті послуги на підставі індивідуального договору з постачання теплової енергії за договором приєднання, позивач наголошує, що у листі від 13.05.2022 відповідач зазначив, що нарахування з 01.11.2021 здійснюється відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні вимог про протиправними дії КП «Київтеплоенерго» щодо здійснення розрахунку за спожиті послуги на підставі індивідуального договору з постачання теплової енергії за договором приєднання, суд дійшов висновку, що з 01.11.2021 відносини СТОВ «Гулівер Інтернешнл» з Підприємством регулюються індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання договору припиненим з 15.04.2022, суд дійшов висновку, що оскільки відповідно до вимог господарського процесуального законодавства господарським судам не надано повноважень встановлювати юридичні факти, позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права; позивач наявності підстав для захисту його порушеного права у вибраний ним спосіб не довів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022, СТОВ «Гулівер Інтернешнл» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки при розгляді справи суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив принципи верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені ч. 3 ст. 2 ГПК України.

На думку скаржника, у діях суду першої інстанцій вбачається неправильне застосування норм як матеріального права - в частині невірного застосування (незастосування) окремих положень законодавства, так і порушення норм процесуального права в контексті порушення порядку дослідження доказів (ст. ст. 76-79, 86 ГПК України), допуску лише уповноваженого представника відповідача (ч. 1 ст. 58 ГПК), невірно обрано процесуальні наслідки у співвідношенні мотивації неможливості встановлення факту рішенням суду до вказівки у п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, що призвело до неналежного з`ясування та доведення усіх обставин, що мають значення для розгляду справи та, як наслідок, - ухвалення необґрунтованого рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5057/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою СТОВ «Гулівер Інтернешнл» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 до надходження матеріалів справи №910/5057/22.

10.05.2023 матеріали справи №910/5057/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 поновлено СТОВ «Гулівер Інтернешнл» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ «Гулівер Інтернешнл» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/5057/22. Розгляд справи призначено на 05.06.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 05.06.2023 колегія суддів оголосила перерву до 12.07.2023 до 12:40 на підставі ст. 216 ГПК України, про що присутні у засіданні представники позивача (скаржника) та відповідача повідомлені належним чином, що підтверджується відповідною розпискою.

10.07.2023 від СТОВ «Гулівер Інтернешнл» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому представник скаржника Цурка Н.О. просила відкласти розгляд справи на іншу дату задля надання можливості бути присутньою та надати пояснення у справі.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник зазначає про неможливість бути присутньою на судовому засіданні, оскільки Київським апеляційним судом відкладено розгляд справи №754/12861/18-ц на 12.07.2023 на 12:00, що унеможливлює вчасну явку на судове засідання до приміщення Північного апеляційного господарського суду.

Перелік додатків до клопотання відсутній.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні виходячи з такого.

Колегія суддів враховує, що заявник не надав з клопотанням жодних доказів, які свідчили про наявність підстав вважати, що Цурка Н.О. є представником якоїсь зі сторін у справі №754/12861/18-ц, а також того, що вказана справа призначена до розгляду на 12.07.2023 на 12:00.

Апеляційний господарський суд враховує, що участь представників учасників справи у судовому засіданні 12.07.2023 не визнавалась обов`язковою. Апеляційна скарга викладена письмово, її вимоги та обґрунтування є зрозумілими і були викладені в судовому засіданні 05.06.2023.

Водночас відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Повний текст постанови підписаний 01.08.2023 після виходу з відпустки судді Алданової С.О.

Позиції учасників справи.

КП «Київтеплоенерго» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

31.10.2018 КП «Київтеплоенерго» (теплопостачальна організація) та СТОВ «Гулівер Інтернешнл» (абонент) уклали договір на постачання теплової енергії №8373092-01 (далі - договір), предметом якого згідно з п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах цього договору.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правила), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 8.1 договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2019.

Договір припиняє свою дію, зокрема, у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п. 6.4.1 договору; ліквідації сторін (п. 8.2 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).

Позивач зазначає, що востаннє дію договору було пролонговано до 15.04.2022.

11.02.2022 СТОВ «Гулівер Інтернешнл» направило на адресу СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» лист №225 від 11.02.2022, у якому заявило про припинення дії договору з 15.04.2022.

14.02.2022 вказаний був отриманий відповідачем.

Листом №30/5/3/5314 від 13.05.2022 відповідач надав відповідь на лист позивача №225 від 11.02.2022, в якому повідомив, що нарахування за спожиту теплову енергію в рамках дії договору від 31.10.2018 №8373092-01 проводились до 31.10.2021 у зв`язку з набуттям чинності Законом України від 03.12.2020 №1060-1X «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», яким з 01.05.2021 до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внесені зміни, у т.ч. і в частині організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, з 01.11.2021 СТОВ «Гулівер Інтернешнл» надається послуга з постачання теплової енергії за індивідуальним договором з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, а нарахування за спожиту послугу з постачання теплової енергії проводяться за о/p №837309211760100.

КП «Київтеплоенерго» зауважило, що питання відключення від систем (мереж) централізованого теплопостачання регулюється Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 №169 «Про затвердження Порядку про відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води» (далі - Порядок).

Відповідно до цього Порядку власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до системи централізованого опалення та гарячого водопостачання, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від централізованого теплопостачання, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (01.05.2019) не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від централізованого теплопостачання, тa влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення тa/або гарячого водопостачання) y такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Отже, чинним законодавством чітко визначений механізм відокремлення від системи інженерних комунікацій централізованого теплопостачання квартири чи нежитлового приміщення.

З огляду на вище викладене, КП «Київтеплоенерго» не має можливості та правових підстав для припинення дії договірних відносин в частині теплопостачання для потреб нежитлових приміщень СТОВ «Гулівер Інтернешнл», що розташовані у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 46.

На думку позивача, зі змісту листа №30/5/3/5314 від 13.05.2022 можна дійти висновку, що відповідач самовільно підмінив підставу і принцип договірних відносин з постачання теплової енергії як товарної продукції (аналог купівлі-продажу) на договір надання комунальних послуг. При цьому відповідач не здійснив пропозиції позивачу про дострокове розірвання договору та перехід на інший вид договірних відносин, або ж не використав новацію відповідно до ст. 604 ЦК України як один із способів припинення зобов`язання. Наведене свідчить про порушення відповідачем умов договору, а також цивільного та господарського законодавства України.

Посилаючись на відмову КП «Київтеплоенерго» у припиненні дії договору на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018, СТОВ «Гулівер Інтернешнл» звернулось з позовною заявою у цій справі та просить визнати протиправними дії відповідача щодо розрахунку за спожиті послуги на підставі індивідуального договору з постачання теплової енергії за договором приєднання та визнати договір на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018 припиненим з 15.04.2022.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтями 599-609 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язань сторін. Зокрема, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони (ст. 652 ЦК України).

Суд встановив, що між СТОВ «Гулівер інтернешнл» та КП «Київтеплоенерго» був укладений договір на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018, об`єкт постачання опалення - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Вишгородська, 46 (багатоквартирний житловий будинок).

Предметом цього договору фактично є не постачання теплової енергії як товарної продукції, а саме постачання теплової енергії як комунальної послуги за адресою вул. Вишгородська, 46, безпосереднім споживачем якої є СТОВ «Гулівер», у зв`язку з чим до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

На момент виникнення договірних відносин житлово-комунальні послуги надавались позивачу на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції від 24.06.2004 №1875-IV (втратив чинність 01.05.2019).

З 01.05.2019 набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), предметом регулювання якого відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком можуть прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії і послуг з постачання та розподілу природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону та укласти з виконавцями комунальних послуг письмові договори про надання відповідних комунальних послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Дотримуючись вимог чинного законодавства та з метою належного повідомлення позивача про відповідні зміни в частині організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами, КП «Київтеплоенерго» на своєму офіційному веб-сайті здійснило публікацію індивідуальних договорів, що є договорами приєднання (електронне посилання: https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/) та розмістило відповідне повідомлення на зворотній стороні рахунків на оплату за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, які направлялись на адресу позивача.

Наведене свідчить, що КП «Київтеплоенерго» належним чином повідомляло позивача про відповідні зміни у законодавстві щодо нової системи договірних відносин.

Відповідно до п. 3 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договори про надання комунальних послуг, у т.ч. із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198).

Відповідна постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830» №1022 прийнята 08.09.2021 та набула чинності з 01.10.2021. Зазначеною постановою затверджені правила надання послуги з постачання теплової енергії та затверджено форми індивідуальних договорів, що є договорами приєднання.

У зв`язку з тим, що співвласники будинку позивача не обрали модель договірних відносин, з 01.11.2021 їхні відносини з КП «Київтеплоенерго» мають регулюватись індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 13 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги, згідно до п. 9 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Позивач не є колективним споживачем в розумінні даного Закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимог СТОВ «Гулівер Інтернешнл» про визнання протиправними дій КП «Київтеплоенерго» щодо здійснення розрахунку за спожиті послуги на підставі індивідуального договору з постачання теплової енергії за договором приєднання.

Крім того, необхідно відзначити, що система опалення належних позивачу нежитлових приміщень є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому вони розташовані.

Для припинення правовідносин за згаданим договором купівлі-продажу теплової енергії наявність такої підстави як волевиявлення споживача недостатньо, оскільки умови спірного договору і норми законодавства вимагають дотримання також порядку припинення постачання теплової енергії, що визначений правилами користування тепловою енергією та іншими нормативними актами України.

Порядок припинення постачання теплової енергії до приміщень, що підключені до централізованої системи опалення, визначений у Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства № 169 від 26.07.2019 (далі - Порядок).

Відповідно до розділу ІІІ Порядку власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.

Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.

Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.

Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до п. 9 цього розділу.

Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу.

Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.

Не допускається примусове відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до ЦО та ГВП, у багатоквартирних будинках у разі відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП інших власників квартир та нежитлових приміщень.

Отже, з наведеного вище слідує, що відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається лише на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком відключення від мереж ЦО і ГВП процедури, прийнятого на підставі заяви власника (власників) будинку.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-1192цс15 від 11.11.2015, у справі №915/89/16 від 02.03.2018 та у справі №522/401/15-ц від 25.09.2019.

Доказів відключення позивач не надав.

У свою чергу, на договір на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018, який СТОВ «Гулівер Інтернешнл» просить визнати припиненим з 15.04.2022, розповсюджують свою дію положення п. 3 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якими договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Враховуючи набуття чинності з 01.10.2021 Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830» №1022 та вимоги п. 3 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» щодо двомісячного строку на укладення виконавцями відповідних договорів комунальних послуг, з 01.11.2021 нарахування послуг за договором на постачання теплової енергії №8373092 від 31.10.2018 позивачу не здійснюється.

За таких підстав договір на постачання теплової енергії №8373092-01 від 31.10.2018 припинив свою дію 31.10.2021 в силу вимог чинного законодавства України і нарахування за даним договором не здійснюються з 01.11.2021. Відтак вимога про визнання цього договору припиненим з 15.04.2022 не може бути задоволена, оскільки на цю дату (15.04.2022) договір вже припинив свою дію.

Крім того щодо такої позовної вимоги суд відзначає таке.

Норми чинного законодавства не визначають порядку визнання договору припиненим у судовому порядку.

Статтею 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (ч. 2 ст. 20 ГК України, п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений.

У цьому випадку СТОВ «Гулівер Інтернешнл» у червні 2022 року звернулось до суду з позовом, однією з вимог якого є визнання припиненим договору з 15.04.2022 (тобто з дати, що передувала зверненню з позовом).

Однак чинне законодавство не передбачає такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17), а тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у п. п. 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи те, що відповідно до вимог господарського процесуального законодавства господарським судам не надано повноважень встановлювати юридичні факти, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Фактично викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі доводи зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини.

З огляду на доводи апеляційної скарги в частині, що стосується обраного СТОВ «Гулівер Інтернешнл» способу захисту власних прав та законних інтересів, які скаржник вважає ефективними, апеляційний господарський суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду та додатково зазначає таке.

Звертаючись з позовом у цій справі, СТОВ «Гулівер Інтернешнл» хоче довести, що укладений ним з КП «Київтеплоенерго» договір на постачання теплової енергії на об`єкт за адресою: вул. Вишгородська, 46, припинив свою дію з 15.04.2022, а тому КП «Київтеплоенерго» не має права здійснювати нарахування за постачання теплової енергії з 01.11.2021 відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Вбачається, що СТОВ «Гулівер Інтернешнл» хоче досягнути певної визначеності у відповідному питанні шляхом звернення до суду та отримання відповідного судового рішення, у якому будуть констатовані / встановлені відповідні обставини / факти.

У постанові від 27.11.2018 у справі №905/2260/17 (п. п. 58, 59) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що приписами зокрема ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту як зміна або припинення правовідносин може відбуватися шляхом розірвання договору. На підставі наведеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав. Водночас згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 20 ГПК України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у справі №910/12525/20 зазначила, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання права, що визначений у п. 1 ч. 2 ст. 2 ст. 16 ЦК України, означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Така правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п. 6.12) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (п. п. 54- 56).

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

В даному випадку позивач однією з вимог позову визначив визнання дій відповідача зі здійснення розрахунку на постачання теплової енергії на підставі договору приєднання протиправними, тобто такими, на які позивач не мав права. При цьому протиправність таких дій має вбачатись з того, що договір від 31.10.2018 на постачання теплової енергії все ще діяв та припинив свою дію з 15.04.2022.

Оскільки позивач звертається до суду з такими вимогами, відповідно він вважає їх такими, що призведуть до захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, які він вважає порушеними з боку відповідача.

Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

З огляду на викладене, враховуючи вимоги позову, а також те, що за твердженням самого позивача предмет спору у даній справі не стосується стягнення заборгованості, апеляційний господарський суд вважає, що в цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині повноважень представника відповідача колегія суддів зазначає таке.

Матеріали справи свідчать, що представником КП «Київтеплоенерго» у цій справи виступала Панасюк К.С.

Скаржник у апеляційній скарзі вважає, що у Панасюк К.С. відсутні повноваження на представництво інтересів відповідача в суді, оскільки доданими до відзиву документами Панасюк К.С. надано право на представництво інтересів відповідача лише в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Отже, наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження повноважень Панасюк К.С. у матеріали справи надано довіреність від 25.11.2020 №25/11/20-21, а також накази №19-к від 18.01.2021, №51-к від 03.02.2020, посадова інструкція юрисконсульта І категорії відділу загально правової роботи управління юридичного супроводу департаменту правового забезпечення №02/1у/2-339-19 та Положення про відділ загально правової роботи №02/1у/2-337-19.

Згідно з наказом №19-к від 18.0.2021 «Про зміну прізвища» визначено Тютюнник К.С. вважати Панасюк К.С. у зв`язку зі зміною прізвища та внести зміни до всіх облікових документів.

Наказом №51-к від 03.02.2020 Тютюнник К.С. була переведена на посаду юрисконсульта І категорії, серед завдань та обов`язків згідно з п. 2.2 Посадової інструкції є представництво інтересів КП «Київтеплоенерго» зокрема в судах усіх інстанцій, в т.ч. господарських, згідно прав, наданих процесуальним законодавством учаснику процесу - позивачу, відповідачу, третій особі тощо та в межах повноважень наданих відповідною довіреністю.

Підписання та/або подання відзиву, участь у судових засіданнях, тощо є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва, право на які надано Панасюк К.С. (до видачі наказу №19-к від 03.02.2020 - Тютюнник К.С.).

За таких підстав Панасюк К.С. мала право на участь у судовому засіданні господарського суду першої інстанції, чим спростовуються доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-угорського товариства з обмеженою відповідальністю «Гулівер Інтернешнл» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/5057/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі №910/5057/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/5057/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 01.08.2023 після виходу судді Алданової С.О. з відпустки.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова