Ухвала

від 16.01.2023 по справі 29/198-06-5140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 29/198-06-5140

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання Скогутовский І.П.

за участю представників:

від позивача (заявника) Чакір В.О.,

від відповідача (боржника) не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх.№2-1262/22 від 27.12.2022) Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г; код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремного підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а; код ЄДРПОУ 44005631) про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого документа по справі № 29/198-06-5140

за позовом: заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Південної митниці (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, код ЄДРПОУ 358190190);

до відповідача: Приватного малого підприємства «СПЛАВ» (65043, м. Одеса, вул. Маршрутна, 1-А, кв.3; код ЄДРПОУ 13880563);

про стягнення 107625 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 стягнуто з СПП „Сплав на користь Білгород-Дністровської митниці вартість шкір в сумі 107625 грн, 1076,25 грн держмита та 118 грн за ІТЗ судового процесу.

08.09.2006 р. Господарським судом Одеської області видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 по справі № 29/198-06-5140.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2012 виправлено описку в резолютивній частині рішення.

Окрім того, 12.12.2012 р. господарським судом Одеської області також було постановлено ухвалу, якою суд замінив Білгород-Дністровську митницю на його правонаступника - Південну митницю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2012 виправлено помилку, допущену при оформленні наказу від 08.09.2006 по справі № 29/198-06-5140, а саме у коді боржника виправлено, вказавши вірний код "13880563".

Також, іншою ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2012 (суддя Літвінов С.В.) поновлено строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Одеської області у справі № 29/198-06-5140 про стягнення з СПП „Сплав на користь Білгород-Дністровської митниці вартість шкір в сумі 107625,00 грн, 1076,25 грн держмита та 118,00 грн за ІТЗ судового процесу від 08 вересня 2006 року; ухвалено вважати наказ Господарського суду Одеської області від 08 вересня 2006 р. по справі № 29/198-06-5140 про стягнення з СПП „Сплав на користь Білгород-Дністровської митниці вартість шкір в сумі 107625,00 грн, 1076,25 грн держмита та 118,00 грн за ІТЗ судового процесу дійсним для пред`явлення протягом року з 24 грудня 2012 року.

01.11.2022 Державна митна служби України в особі Одеської митниці звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про: заміну стягувача у наказі про примусове виконання рішення від 08.09.2006 р. № 29/198-06-5140, виданого Господарським судом Одеської області у справі № 29/198-06-5140, Південну митницю на її правонаступника Державну митну службу України в особі відокремного підрозділу Одеської митниці; поновлення пропущеного з поважних причин строку для пред`явлення до виконання наказу про примусове виконання рішення по справі № 29/198-06-5140 про стягнення з Приватного малого підприємства „Сплав (Код ЄДРПОУ 13880563) на користь Державної митної служби України (Код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремного підрозділу Одеської митниці (Код ЄДРПОУ ВП 44005631), яка є правонаступником Південної митниці, суми заборгованості в розмірі 107625,00 грн, 1076,00 грн держмита, 118,00 грн витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; видачу дублікату наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 по справі № 29/198-06-5140 про стягнення з Приватного малого підприємства „Сплав (Код ЄДРПОУ 13880563) на користь Державної митної служби України (Код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремного підрозділу Одеської митниці (Код ЄДРПОУ ВП 44005631) правонаступника Південної митниці, суми заборгованості в розмірі 107625,00 грн, 1076,00 грн держмита, 118,00 грн витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 16.12.2022 заяву Державної митної служби України в особі відокремного підрозділу Одеської митниці (01.11.2022 за вх. № 2-998/22) було залишено без розгляду.

27.12.2022 Державна митна служби України в особі Одеської митниці звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про:

- заміну сторони виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області від 08.09.2006 № 29/198-06-5140 у справі № 29/198-06-5140 з примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 з Південної митниці на її правонаступника Державну митну службу України в особі відокремного підрозділу Одеської митниці;

- поновлення пропущеного з поважних причин строку для пред`явлення до виконання наказу про примусове виконання рішення по справі №29/198-06-5140 про стягнення з СПП „Сплав (Код ЄДРПОУ 13880563) на користь Державної митної служби України (Код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремного підрозділу Одеської митниці (Код ЄДРПОУ ВП 44005631), яка є правонаступником Південної митниці, суми заборгованості в розмірі 107625,00 грн, 1076,00 грн держмита, 118,00 грн витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу;

- видачу дублікату наказу Господарського суду Одеської області від 08.09.2006 №29/198-06-5140 у справі № 29/198-06-5140 про примусове виконання рішення від 16.08.2006 про стягнення з СПП „Сплав (Код ЄДРПОУ 13880563) на користь Білгород-Дністровської митниці вартість шкір в сумі 107625,00 грн, 1076,25 грн держмита та 118,00 грн за ІТЗ судового процесу.

В обґрунтування поданого клопотання заявник вказує, що 04.12.2006 Білгород-Дністровською митницею направлено до першої Державної виконавчої служби у Київському районі м. Одеси наказ №29/198-06-5140 про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2006 по справі № 29/198-06-5140 для виконання за належністю. Так, 12.02.2007 на адресу митниці надійшов лист Першої державної виконавчої служби у Київському районі м. Одеси від 18.02.2007, яким було повідомлено про відкриття 12.12.2006 виконавчого провадження на направлення запитів виконавчою службою, з метою з`ясування майнового стану, про зупинення виконавчого провадження та про арешт коштів боржника. Проте 23.10.2007 до Білгород-Дністровської митниці надійшла постанова Київського районного управління юстиції у м. Одесі № В-2/94 від 04.04.2007 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

04.12.2012 Південна митниця звернулась до господарського суду Одеської області із заявами про визнання правонаступника, про виправлення помилки у наказі господарського суду про примусове виконання та із заявою про поновлення строку для пред`явлення до виконання та виправлення описки у рішенні суду.

Також заявник наголошує, що 12.12.2012 та 24.12.2012 господарським судом Одеської області було задоволено всі заяви Південної митниці, зокрема: винесено ухвалу щодо виправлення п. 2 резолютивної частини рішення по справі № 29/198-06-5140 від 16.08.2006, а саме змінено код ЄДРПОУ з 13380563 на 13880563: здійснено заміну сторони - Білгород-Дністровську митницю на його правонаступника - Південну митницю (код ЄДРПОУ 35819019); поновлено строк для пред`явлення до виконання наказу від 08.09.2006.

При цьому 23.01.2013 р. Південна митниця направила до Відділу ДВС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції ухвали господарського суду Одеської області та наказ господарського суду Одеської області від 16.08.2006 по справі №29/198-06-5140 для стягнення з СПП «СПЛАВ» на користь Південної митниці грошової суми у розмірі 108 819,25 грн з урахуванням судового збору.

07.02.2013 до Південної митниці надійшла постанова від 31.01.2013 ВДВС Білгород- Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з тим, що виконавчий документ пред`явлено з порушенням правил підвідомчості.

Так, 21.02.2013 Одеська митниця надіслала до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (м. Одеса) заяву про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2006 у справі №29/198- 06-5140.

При цьому, як зазначає заявник 04.07.2014 за вих. № 9944/15-70-10 Південною митницею Міндоходів (як правонаступником Південної митниці) направлено запит до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (м. Одеса) лист з проханням повідомити митний орган про стан виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 по справі №29/198-06-5140, але відповіді від адресата не надходило.

Також заявник додає, що 08.09.2022 Одеською митницею (як правонаступником) направлено запит (вих. № 7.10- 1/10-01/8.19/15030) до Першого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про надання інформації про стан виконавчого провадження.

21.09.2022 на адресу Одеської митниці надійшла відповідь (від 13.09.2022 вих. № 35183) від Першого Київського ВДВС у м. Одесі Південного МУЮ, відповідно до якої 07.08.2013 головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, матеріали виконавчого провадження передано на зберігання до архіву, надати інформацію по виконавчому провадженню, яке перебувало на виконанні у Першому Київському ВДВС у м. Одесі Південного МУЮ у 2013 році, а також надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження № 36762758 не представляється можливим, оскільки виконавче провадження знищене, у зв`язку зі спливом строку зберігання, передбаченого законодавством.

06.10.2022 на адресу Одеської митниці надійшла відповідь Головного управління статистики в Одеській області на лист Одеської митниці (вих №7.10-1/10-01/6/15016 від 07.09.2022) щодо надання інформації з ЄДРПОУ. Відповідно до даного листа станом на 04.10.2022 у базі даних ЄДРПОУ по території Одеської області значиться Приватне мале підприємство «СПЛАВ» (код ЄДРПОУ 13880563); юридична адреса - 65043, м. Одеса, вул. Маршрутна, буд. 1 А. кв. 3; керівник - Станєв Олександр Олександрович.

17.10.2022 на адресу Одеської митниці надійшла відповідь Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на лист Одеської митниці (вих. №7.10- 1/10/8.16/15017 від 07.09.2022). відповідно до якої ПМП «СПЛАВ» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; платник податків знаходиться на основному обліку в ГУ ДПС в Одеській області, Київська державна податкова інспекція, має стан 0 - «платник податків за основним місцем обліку»; згідно даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС Приватне мале

Також заявник додає, що відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби Одеську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1217-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. Відповідно до акту прийому-передачі від 28 грудня 2019 року та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України, постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби та внаслідок реорганізації Одеської митниці ДФС правонаступником усього майна, майнових та немайнових прав та фінансових зобов`язань за цими актами є Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459). Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020року № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби України та наказами Держмитслужби від 19.10.2020 р. №460 Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів, від 27.10.2020 р. за №480 Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби реорганізовано Одеську митницю Держмитслужби. В процесі реорганізації утворено відокремлений підрозділ Державної митної служби України Одеську митницю. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2020 р. проведено державну реєстрацію Одеської митниці як відокремленого підрозділу юридичної особи - Державної митної служби України (ідентифікаційний код 44005631). Згідно з пунктом 1 Положення про Одеську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489. Одеська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ. Відповідно до Передавального акту від 28 грудня 2021 року та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби та внаслідок реорганізації правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цими актами є Державна митна служба України (код ЄДРПОУ 43115923) в особі Одеської митниці.

Наразі 15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів, яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

В п.п. 19.1, 19.2 п. 19 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VІІІ, чинній з 15.12.2017р.) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочку чи розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження), здійснюються в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В підпункті 19.4 п. 19 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р.) передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до ч. 2, 3, 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2023 р. у справі № 29-198-06-5140 заяву Державної митної служби України в особі Одеської митниці про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, видачу дублікату наказу призначено в засіданні суду на 16.01.2023 р.

16.01.2023 р. від Державної митної служби України надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

У судове засідання представник Приватного малого підприємства «СПЛАВ» не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з позначкою адресат відсутній за вказаною адресою. Однак, згідно положень ч. 2 ст. 329 ГПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали заяви Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого документа по справі № 29/198-06-5140, заслухавши пояснення представника заявника (стягувача), господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Аналогічні положення викладені у ст. 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Як вбачається з матеріалів справи, після набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 у справі № 29/198-06-2140 та видачі судом наказу від 08.09.2006 на примусове виконання вказаного судового рішення щодо стягнення з СПП „Сплав (м. Одеса, вул. Ак.Корольова, 26, р/р НОМЕР_1 в ОФАТ „Укрінбанк, МФО 328696, код 13380563) на користь Білгород-Дністровської митниці (Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 104, р/р 35218001001013 в УДК Білгород-Дністровського р-ну, МФО 828022, код 20993026) вартість шкір в сумі 107625 (сто сім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн., 1076 (одна тисяча сімдесят шість) грн. 25 коп. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. за ІТЗ судового процесу, була здійснена заміна сторони - Білгород-Дністровську митницю на його правонаступника - Південну митницю код 35819019 ( 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а) згідно з ухвалою суду від 12.12.2012 р.

Так, Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці, звертаючись до господарського суду з даною заявою про заміну стягувача, поновлення строку пред`явлення наказу до виконання, видачу дублікату наказу, вказує на необхідність виконання рішення суду, яке набрало законної сили, з огляду на принцип обов`язковості виконання судових рішень.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).

Статтею 18 діючого Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України Про виконавче провадження, який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальний порядок та підстави заміни сторони виконавчого провадження за правилами господарського судочинства передбачені статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин 1, 2 якої, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 334 ГПК України).

Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується із приписами частини 5 статті 15 Закону України Про виконавче провадження, згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від якої суд не вбачає підстав для відступу.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74, 75) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, вказувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 ГПК України.

Так, саме з огляду на реорганізацію органів митної служби, виникла необхідність заміни стягувача у наказі суду від 11.08.2006 р. по даній справі.

Як з`ясовано судом, наказом Державної митної служби України від 14.10.2010 р. № 1218 Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей? було припинено діяльність Південної регіональної митниці шляхом приєднання до Південної митниці.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів?, а також Переліку територіальних органів Міндоходів. які утворюються, що наведений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229, територіальні органи Міністерства доходів і зборів, в тому числі і Південна митниця Міндоходів, утворені як юридичні особи публічного права.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів? передбачено реорганізацію шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів (в тому числі і до Південної митниці Міндоходів) територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби (в тому числі і Південної митниці) згідно з додатком 2.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 311 Про утворення територіальних органів державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України? утворено Одеську митницю ДФС. Південна митниця Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Одеської митниці ДФС.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби Одеську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1217-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 р. Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України. 2019 р., №26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до акту прийому-передачі від 28 грудня 2019 року та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України, постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби та внаслідок реорганізації Одеської митниці ДФС правонаступником усього майна, майнових та немайнових прав та фінансових зобов`язань за цими актами є Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби України та наказами Держмитслужби від 19.10.2020 р.№460 Про утворення територіальних органів Державної митної служби як відокремлених підрозділів, від 27.10.2020 р. за №480 Про реорганізацію територіальних органів Держмитслужби реорганізовано Одеську митницю Держмитслужби. В процесі реорганізації утворено відокремлений підрозділ Державної митної служби України Одеську митницю. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2020 проведено державну реєстрацію Одеської митниці як відокремленого підрозділу юридичної особи - Державної митної служби України (ідентифікаційний код 44005631).

Згідно з пунктом 1 Положення про Одеську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489, Одеська митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України як її відокремлений підрозділ. Відповідно до Передавального акту від 28 грудня 2021 року та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 Деякі питання територіальних органів Державної митної служби та внаслідок реорганізації правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цими актами є Державна митна служба України (код ЄДРПОУ 43115923) в особі Одеської митниці.

Таким чином, заявник стверджує, що Державна митна служба України в особі Одеської митниці є правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків Південної регіональної митниці.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 52 ГПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом передання права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 р. у справі № 905/2084/14-908/4066/14 та від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17.

Щодо строку виконання наказу суду слід зазначити про таке.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (чинною на момент видачі наказу) було передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України (чинною на момент видачі наказу) встановлено, що виданий стягувачеві наказ може бути пред`явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент видачі наказу) виконавчі документи, зокрема виконавчі листи та інші судові документи, можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються, зокрема: для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили (ч. 2 ст. 21 Закону).

Так, у вказаному наказі суду від 08.09.2006 р. встановлено строк пред`явлення його до виконання до державної виконавчої служби по 08.09.2009 р., тобто протягом 3-х років після набрання рішенням законної сили.

Однак, ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2012 було поновлено строк для пред`явлення до виконання наказу господарського суду Одеської області у справі № 29/198-06-5140 та прийнято вважати зазначений наказ дійсним для пред`явлення протягом року з 24 грудня 2012 року.

При цьому з матеріалів заяви вбачається, що в рамках зазначеного строку, а саме 21.02.2013 Одеська митниця надіслала до Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (м. Одеса) заяву про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.08.2006 у справі №29/198- 06-5140.

Між тим, судом встановлено, що 07.08.2013 Головним державним виконавцем Золотарем О.В. керуючись п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місце проживання боржника) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, а матеріали виконавчого провадження передано на зберігання до архіву.

Відповідно до ч. 2 ст. 329 ГПК України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

При розгляді заяви про поновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів. При цьому ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути поновлено з причин, визнаних господарським судом поважними. При цьому причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів відповідно до ст. 86 ГПК України.

На момент видачі наказу Господарського суду Одеської області від 08.09.2006 у справі №29/198-06-2140 діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, який передбачав, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років (п. 2 ч. 1 ст. 22 названого Закону).

Стаття 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент звернення до виконавчої служби із наказом) передбачала, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред`явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII).

У справі, що розглядається, на момент набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (05.06.2016) строк пред`явлення наказу Господарського суду Одеської області від 08.09.2006 ще не закінчився (перервався пред`явленням до виконання 21.02.2013). Оскільки стягувачем за наказом у справі № 29/198-06-5140 є Державна митна служба України - центральний органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, то з урахуванням положень п. 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII та ч. 1 ст. 12 цього Закону, на цей наказ поширюється вимоги щодо строку його пред`явлення до виконання - впродовж трьох місяців.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній станом на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 07.08.201) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У вказаній статті чітко визначено перелік документів виконавчого провадження, які надсилаються виконавцем сторонам та іншим учасникам рекомендованим поштовим відправленням, зокрема і постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте, у цій справі до суду не було надано належних доказів направлення на адресу Південної митниці постанови державного виконавця від 07.08.2013 про повернення виконавчого документа стягувачу рекомендованим листом у порядку, визначеному ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" або отримання Південною митницею такої постанови разом з наказом Господарського суду Одеської області від 08.09.2006, що позбавило стягувача можливості бути обізнаним про вчинення відповідних дій державним виконавцем та в подальшому реалізувати своє право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Матеріалами справи підтверджується повідомлення Державної митної служби України в особі Одеської митниці про винесення 07.08.2013 державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу лише отриманням заявником 21 вересня 2022 року листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вих. № 35183 від 13.09.2022.

При цьому господарський суд наголошує, що за текстом вказаного листа взагалі відсутні відомості про направлення Південній митниці постанови від 07.08.2013 (ВП №36762758) про повернення виконавчого документа стягувачу.

У постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №910/18165/13 зроблено висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Подібний за змістом висновок про перебіг, переривання строку пред`явлення наказу суду до виконання викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №723/3410/15-ц та від 29.01.2020 у справі №344/19847/18, від 20.07.2021 у справі №910/20594/15.

Отримавши постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження або постанову виконавця про повернення виконавчого документу (що має місце у цій справі), стягувач стає обізнаним про відсутність примусового виконання судового рішення, що надає йому можливість реалізувати свої правомочності стягувача, вжити заходи щодо подальшого виконання чинного рішення суду.

При цьому, із акту прийому-передачі № 1 від 28.12.2019 з додатком № 2 до таблиці № 2 та передавального акту станом на 28.12.2021 р. судом вбачається, що рішення суду у цій справі є невиконаним та за Приватним малим підприємством «СПЛАВ» обліковується заборгованість у розмірі 107625 грн.

При цьому відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску строків для пред`явлення наказів до виконання, суд зазначає, що за приписами чинного процесуального законодавства суд може поновити пропущений стороною строк у разі визнання поважними причини, доведення яких законом покладено на заявника. Причини, на які посилається заявник не є поважними причинами, які б надавали суду право поновити пропущений стягувачем строк понад 12-ть років.

Враховуючи те, що строк пред`явлення виконавчого документу у цій справі переривався пред`явленням до виконання, рішення суду виконано не було, а стягувач дізнався про винесення постанови про повернення виконавчого документу лише 21.09.2022 після отримання листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.09.2022 за вих. № 35183, перебіг строку пред`явлення такого документа до виконання починається заново з 22.09.2022 (отримання стягувачем інформації про вчинення державним виконавцем відповідної дії - винесення постанови про повернення виконавчого документа), і становить три місяці, тобто до 22.12.2022.

Державна митна служба України в особі Одеської митниці звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою, що розглядається, 27.12.2022, тобто з порушенням дотримання встановленого Законом тримісячного строку на 5 днів.

Між тим, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ. на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Який в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України, затверджено Законом № 2500-IX від 15.08.2022 р., на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. При цьому у м. Одесі, протягом листопада грудня 2022 року, здійснювались аварійні відключення електроенергії, спричинені масованими ракетними обстрілами ворогом енергетичної інфраструктури України.

Між тим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів повинен встановити чи дійсно такі обставини унеможливили пред`явлення до примусового виконання наказу суду від 08.09.2006 р. у справі № 29/198-06-5140.

З огляду на вищевикладене господарський суд доходить висновку, що військова агресія російської федерації проти України, масовані ракетні удари, а також аварійні відключення електроенергії вплинули на реальну можливість виконання волевиявлення - пред`явлення наказу суду від 08.09.2006 р. у справі № 29/198-06-5140 до примусового виконання, а отже пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу від 08.09.2006 про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 у справі № 29/198-06-5140 підлягає поновленню.

Щодо заміни сторони виконавчого провадження слід зазначити про таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст.334 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення

Частиною 1 ст. 106 Цивільного кодексу передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Положеннями ч.5 ст. 107 Цивільного кодексу України, юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу, більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть солідарно.

Як вбачається з поданих матеріалів, Південну регіональну митницю, що є позивачем у справі, було ліквідовано з 01.05.2008 р. згідно наказу Державної митної служби України від 29.01.2008 р. № 61 „Про ліквідацію митних органів, при цьому з метою оптимізації діяльності й структури митних органів Держмитслужбою України 29.01.2008 р. було видано наказ № 64 „Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць, яким з 01.05.2008 р. було створено Південну митницю, яка вважалась правонаступником Південної регіональної митниці. При цьому в подальшому Південну митницю було реорганізовано у Південну митницю Міндоходів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 „Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності заміни стягувача - Південну митницю (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, код ЄДРПОУ 358190190) на її правонаступника Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г; код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремного підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а; код ЄДРПОУ 44005631) у наказі від 08.09.2006, виданого на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 у справі № 29/198-06-5140.

Щодо видачі дублікату виконавчого документа слід зазначити про таке.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч. 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до п. 19.4 розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Верховним Судом у постанові від 21.01.2019 р. по справі №916/215/15-г було наголошено, що Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Таким чином, Перехідними положеннями Господарського процесуального кодексу України передбачено умову, за наявності якої господарським судом може бути виданий стягувачеві дублікат наказу, а саме: відсутність спливу строку, встановленого для пред`явлення виданого наказу до виконання.

Так, даній ухвалі господарський суд дійшов висновку про необхідність поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання наказу від 08.09.2006 про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 у справі № 29/198-06-5140.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Таким чином, строк пред`явлення до примусового виконання судового наказу Господарського суду Одеської області від 08.09.2006 у справі № 29/198-06-5140 ще не сплинув.

Враховуючи усе вищенаведене, суд вважає, що заява Державної митної служби України в особі Одеської митниці про видачу дублікату судового наказу у даній справі підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 233-235, 328, п.19.4 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, суд ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву (вх.№2-1262/22 від 27.12.2022) Державної митної служби України в особі в особі відокремного підрозділу Одеської митниці про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого документа по справі № 29/198-06-5140 - задовольнити.

2.Замінити стягувача - Південну митницю (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-а, код ЄДРПОУ 358190190) на її правонаступника Державну митну службу України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г; код ЄДРПОУ 43115923) в особі відокремного підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а; код ЄДРПОУ 44005631) у наказі від 08.09.2006, виданого на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 у справі № 29/198-06-5140.

3.Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу від 08.09.2006 про примусове виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 у справі № 29/198-06-5140.

4.Видати дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 08.09.2006 по справі №29/198-06-5140 з примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 16.08.2006 про стягнення з СПП «СПЛАВ» на користь Білгород-Дністровської митниці вартість шкір в сумі 107625 грн. 1076,25 грн. держмита та 118 грн. за ІТЗ судового процесу.

Ухвала суду набирає законної сили згідно з ст.235 ГПК України та підлягає апеляційному оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 22 лютого 2023 р. у зв`язку відсутністю стабільного електропостачання в адміністративній будівлі господарського суду Одеської області.

Суддя Ю.М. Невінгловська