Рішення

від 14.02.2023 по справі 918/18/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. Справа № 918/18/23

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук А.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД-С"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: Мінчук Р.С. (довіреність № 7510/5.2/14-22 від 03.10.2022 року);

від відповідача: Ващинин О.П. (довіреність від 31.08.2022 року).

ВСТАНОВИВ:

Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД-С" (далі - Відповідач) в якій просить стягнути плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 7199,70 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що посадовими особами Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку № 012033 від 30.11.2020 р. на 471 км а/д М-03 Київ-Харків-Довжанський проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Під час перевірки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки BODEX KIS 3В реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (транспортний засіб належить перевізнику ТОВ «ГОЛД-С») у результаті якого було виявленого перевищення нормативних вагових параметрів, а саме фактичне навантаження на строєні осі складало 22.76 т. при допустимих 22 т, що підтверджується копією талона про зважування № 23 від 10.11.2020 р. За результатами перевірки було складено: довідку № 0007384 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.11.2020 р.; акт № 0023346 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.11.2020 р.; акт № 246610 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.11.2020 р. ТОВ «ГОЛД-С» нараховано плату за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 215,6 євро, що еквівалентно 7199,70 грн, про що складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0023346 від 10.11.2020 р.

Позивач зазначає, що дії працівників управління щодо проведення габаритно-вагового контролю та складання розрахункової плати за проїзд ТОВ «ГОЛД-С» не оскаржувались. Відповідно до п. 311 порядку № 879, перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Уктрансбезпеки. Проте, станом на момент подання позовної заяви, ТОВ «ГОЛД-С» кошти у добровільному порядку не сплатило. Крім того, управлінням скеровувався лист повідомлення № 89429/37/24-20від 16.11.2020 р. про необхідність внесення плати за проїзд у розмірі 215,60 євро.

24.01.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив № 9 від 23.01.2023 року на позовну заяву відповідно до якого не визнає позовні вимоги та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що транспортний засіб марки RENAULT MAGNUM, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки BODEX KIS 3В реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 належить ТОВ «ГОЛД-С». У с. Святець Хмельницької області на транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 було завантажено ячмінь в кількості 24,08 тонн, загальна маса автомобіля з вантажем та заправкою паливом становила 38,56 тонн і не перевищувала допустиму масу 40,00 тонн. За поясненням водія, жодного акта про порушення вагових параметрів за його присутності державним інспектором Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не складалось, від підпису акта проведення перевірки не відмовлявся. Довідка № 0007384 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.11.2020 р. водію підприємства не видавалась.

Відповідач вказує, що чинне законодавство містить загальну норму на перевезення подільних вантажів із перевищенням вагових норм, а відтак не передбачає можливості легалізації такого роду діяльності у формі отримання спеціального дозволу. Отже, не може бути караним діяння у виді перевезення вантажів без спеціального дозволу, якщо законодавство не передбачає можливості отримання суб`єктом господарювання такого роду дозволу.

За твердженням відповідача, навіть за умови перевищення ваги на строєні осі, а саме 22,76 т. при нормі 22,44 т, перевищення становить 1,42 %, отже перевищення габаритно-вагових норм понад 3 % відсутнє, а нарахована плата за проїзд великовагового транспортного засобу ТОВ «ГОЛД-С» автомобільними дорогами загального використання відповідно до формули, зазначеної в пункті 30 Порядку № 879. Станом на 10.11.2020 р. сума 107,8 євро за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, становила 3 599,85 грн.

08.02.2023 року до господарського суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій просить суд приєднати до матеріалів справи відповідь на відзив та стягнути плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 7199,70 грн. При цьому, у вказаній відповіді підтверджує позицію висвітлену у позовній заяві та посилається на те, що водія ОСОБА_1 зі змістом порушення акту № 246610 від 10.11.2020 р., акту № 0023346 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.11.2020 р., довідкою № 0007384 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.11.2020 р. та розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 10.11.2020 р. до акту № 0023346 ознайомлено, проти виявлених порушень водій не заперечував, від підпису та пояснень відмовився, про що зроблено відповідний запис в актах.

09.02.2023 року до суду від відповідача надійшло заперечення № 25 від 09.02.2023 р. на відповідь на відзив в якому просить суд в позові відмовити вказуючи про те, що під час проведення рейдової перевірки можливе використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки. Відеофіксація за допомогою нагрудного відео регістратора (боді-камери) старшим державним інспектором ВДК на пасажирському транспорті Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Мартинець О.В. не здійснювалась. Старший державний інспектор ВДК на пасажирському транспорті Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Мартинець О.В. з використанням пристрою для копіювання за фотографував документи на транспортний засіб та вантаж. Однак, довідка № 0007384 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.11.2020 р. в місці розташування пункту габаритно-вагового контролю водію ОСОБА_1 не видавалась, розрахунок плати за проїзд до акту від 10.11.2020 року не складався, водій не відмовлявся від надання пояснення, оскільки такий акт у його присутності не складався.

13.02.2023 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення в до яких зазначено, що актом № 246610 від 10.11.2020 р. зафіксовано перевищення на 22760 кг при допустимих 22 т., а це у відсотковому відношенні 3,45 %. Під час розгляду справи 17.12.2020 року Поліським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області винесено припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт. Пункт 31 Порядку № 1567 регулює порядок оформлення припису. Припис підлягає обов`язковому виконанню в зазначений у ньому строк. Визначена плата за проїзд, неоскаржена та несплачена перевізником (власником транспортного засобу) у встановлені чинним законодавством строки набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України. Закон має зворотню дію в часі, якщо пом`якшує або звільняє від відповідальності. Оскільки плата за проїзд не є штрафною санкцією, то відповідно дана норма Цивільного кодексу України на неї не поширюється. Крім того, позивач зазначає, що оскільки з моменту ГВК пройшло більше двох років і станом на 16.11.2020 р. відео фіксація не була обов`язковою. Відмова від підпису акту перевірки водієм зафіксована у межах та у спосіб передбачений законом.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "01" лютого 2023 р.

В судовому засіданні 01.02.2023 року оголошено перерву до 08.02.2023 року.

08.02.2023 року до господарського суду від представника позивача надійшла заява про виклик свідка в якій просить суд розглянути питання про виклик у якості свідка по справі старшого державного інспектора відділу державного контролю на пасажирському транспорті Укртрансбезпеки в режимі відео конференції.

Суд, протокольною ухвалою від 08.02.2023 року, відмовив у задоволенні заяви про виклик свідка.

В судовому засіданні 08.02.2023 року оголошено перерву до 14.02.2023 року.

14.02.2023 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів судом відповідно до якого просить суд постановити ухвалу, якою витребувати з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) додаткові докази.

Суд, протокольною ухвалою від 14.02.2023 року, відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів судом, у зв`язку з його необґрунтованістю.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.2023 року підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням відповіді на відзив та додаткових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2023 року позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки видано направлення на рейдову перевірку № 012028 від 09.11.2020 року на рейдову перевірку для проведення рейдової перевірки транспортних засобів з 09.11.2020 р. до 15.11.2020 р.

Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, відповідно до графіку проведення перевірок проведено перевірку із здійсненням габаритно-вагового контролю.

Сертифікат відповідності № UA.TR.113-0076-18 версія 2 від 11.09.2020 р., виданий ТОВ «Компанія «Ваговимірювальні системи» відповідно до додатку 3, «Процедури оцінки відповідності» Модуль F (відповідність типу за результатами перевірки засобів вимірювальної техніки) Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ № 94 від 13.01.2016 р.; тип приладу/засобу вимірювальної техніки ваги автомобільні для зважування в русі, дата видачі - 17.09.2020 р., чинний до 16.09.2021 р. За результатами проведених досліджень та випробувань встановлено, що ваги автомобільні для зважування в русі ВА-Д із зазначеною у пункті 2 цього сертифіката модифікацією і заводським номером відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосованим вимогам Технічного регламенту.

Відповідно до Декларації про відповідність № 2053 ООВ «Метрологія» ННЦ «Інститут метрологія» провів випробування в рамках оцінки відповідності по Модулю F, протокол випробувань № 6/0076/17.П.365. F/09-20 від 17.09.2020 р. і видав сертифікат № UA.TR.113-0076/17-20F від 17.09.2020 р., ваги автомобільні для зважування в русі ВА-Д пройшли оцінку відповідності Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого ПКМУ № 94 за модулем В (перевірка типу), Сертифікат перевірки типу № UA.TR.113-0076-18 версія 2 від 11.09.2020 р.

10.11.2020 року старшим державним інспектором ВДК на пасажирському транспорті Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на а/д М-03 (471 км) Київ - Харків Довжанський проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 , з напівпричепом марки BODEX KIS 3В реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ТОВ «ГОЛД С» та здійснено габаритно-ваговий контроль.

Згідно товарно-транспортної накладної від 07.11.2020 р., автомобіль RENAULT НОМЕР_1 ; причіп/панів причіп - НОМЕР_2 ; автомобільний перевізник ТОВ «Голд С»; водій ОСОБА_1 ; Замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач ТОВ «ЛИСПИ»; пункт навантаження Святець Хмельницької обл.; пункт розвантаження м. Лисичанськ Луганської обл.

Відповідно до копії свідоцтв про реєстрацію транспотрного засобу № НОМЕР_3 (марка RENAULT, модель MAGNUM 480, номерний знак НОМЕР_1 ,) та № НОМЕР_4 (марка BODEX, модель KIS 3В, реєстраційний номер НОМЕР_2 ), власником вищевказаних транспортного засобу та напівпричепу є ТзОВ «ГОЛД С».

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки складено довідку № 0007384 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.11.2020 р.

Під час перевірки транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 ,водій ОСОБА_1 , відповідно до акту № 246610 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.11.2020 р., виявлено порушення перевезення вантажу згідно ТТН, з перевищенням вагових обмежень, а саме навантажень на строєну вісь складає 22760 кг, нормативно допустима 22000 кг, чим порушено п. 22.5 ПДР, затверджених ПКМУ № 1306 від 10.10.2001 р., у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Пояснення водія про причини порушень водію роз`яснено суть порушення, від підпису та пояснення відмовився.

Вказане перевищення зафіксовано посадовими особами управління Укртрансбезпеки (Харків) в талоні № 23 від 10.11.2020 року, акті № 0023346 від 10.11.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акті № 246610 від 10.11.2020 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно акту № 0023346 від 10.11.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових/габаритних параметрів здійснений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого нараховано до сплати 215,60 євро.

Розрахунок (коефіцієнт згідно п. 311 Порядку, К=2) виконано відповідно до затвердженої формули: П = (Рзм+Рнв+Рг)*В*К.

01*1078*2=215,6.

Всього до сплати: 215,6 євро.

У вказаному розрахунку зазначено, що: платник ТОВ «ГОЛД С»; ПІБ водія ОСОБА_1 ; область, в якій проводився контроль - Харківська; розрахунок виконаний в євро; оплату провести протягом 30 календарних днів в гривні відповідно до офіційного курсу НБУ на момент розрахунку; про сплату письмово повідомити Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки зверталося до ТОВ «ГОЛД С» листом № 89429/37/24-20 від 16.11.2020 р. в якому зазначило, що ТОВ «ГОЛД С» зобов`язано здійснити оплату нарахованої плати за проїзд у розмірі 7199,70 грн, що станом на 10.11.2020 р. еквівалентно 215,6 євро, в термін до 10.12.2020 року. В іншому випадку, Управління Укртрансбезпеки у Харківській області з метою захисту інтересів держави, у разі несплати коштів за проїзд у добровільному порядку, змушене буде звернутися до прокуратури області, ініціювавши примусове стягнення нарахованих коштів з ТОВ «ГОЛД С». Вказаний лист отримано 19.11.2020 року, про свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 61022 5294399 3.

Поліським міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки Рівненської області винесено ТОВ «Голд С» за результатами перевірки, проведеної 10.11.2020 року, Припис № 0172662 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт. У вказаному приписі № 0172662 зазначено, що у результаті перевірки виявлені порушення у відповідності до акту № 246610, внутрішні перевезення вантажу здійснювалось вантажним автомобілем Renault д.н. НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Голд С», з перевищенням вагових обмежень, чим порушено вимоги п. 22.5 Правил дорожнього руху, та запропоновано вжити заходів до усунення виявлених порушень у строк до 05.01.2021 року.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Згідно з пп. 3-5 п. 2, п. 3 Порядку (в редакції на момент здійснення контролю), великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. N 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до абз. 12 та 13 ч. 7, ч. 12, ч. 14, ч. 17 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт з визначенням виду порушення, а також розміру адміністративно-господарського штрафу, що застосовується до автомобільних перевізників.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011 року визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

За змістом пункту 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з п. 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету (п. 26 Порядку № 879).

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (абз. 2 п. 27 Порядку № 879).

Відповідно до абзацу 1 пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра (п. 30 Порядку № 879).

Відповідно до п. 31 Порядку № 879, при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Згідно з п. 311 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила), визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363.

Відповідно до абз. 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (абз 1 та 2 п. 11.1. глави 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363).

Відповідно до п. 1 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно п. 21 та п. 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

За результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт. Припис підлягає обов`язковому виконанню в зазначений у ньому строк. Про виконання припису уповноважена особа суб`єкта господарювання повинна письмово повідомити керівникові органу державного контролю. Припис складається за формою згідно з додатком 6 у двох примірниках, один з яких видається уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням (п. 31 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті).

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі ГК - України), суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (ст. 7 ГК України).

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу) є: плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України).

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 225 ГК України, законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку (п. 37, 41 Порядку № 879).

Визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству.

Зміст і призначення закріпленої у Порядку № 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Положення цього нормативного акта, оприлюдненого в установленому законом порядку, у повній мірі визначають механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 926/16/19 від 12.02.2020 року та № 917/210/19 від 12.02.2020 року.

У відповідності до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 р. у справі № 820/1203/17, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 та ст. 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; п.58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що виявлення та фіксація факту порушення транспортним засобом відповідача вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху, а так само і оформлення результатів перевірки здійснено посадовими особами Укртрансбезпеки (позивач) у відповідності до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Закону України "Про дорожній рух" та Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 і за наслідком виявлених порушень (в межах наданих повноважень) в.о. Заступником начальника Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Рівненській області щодо ТОВ "Голд С" винесено Припис № 0172662 щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності належних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом відповідача, в тому числі дозволу, котрий надає право на рух з перевищенням габаритних або вагових обмежень, зважаючи на те, що плата за проїзд визначена контролюючим органом в порядку та розмірі, встановленому законом і у встановлені строки в добровільному порядку відповідачем не сплачена, суд дійшови висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД-С" (33022, м. Рівне, вул. Гагаріна, 30, код ЄДРПОУ 38610592) на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 7 199,70 грн (сім тисяч сто дев`яносто дев`ять гривень 70 копійок).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛД-С" (33022, м. Рівне, вул. Гагаріна, 30, код ЄДРПОУ 38610592) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Державна служба України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛД-С" (33022, м. Рівне, вул. Гагаріна, 30, код ЄДРПОУ 38610592).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20 лютого 2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк