Ухвала

від 22.02.2023 по справі 920/178/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

22.02.2023м. СумиСправа № 920/178/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши заяву представника позивача від 15.02.2023 №б/н (вх №622 від 20.02.2023) про забезпечення позову у справі №920/178/23

за позовомПриватного підприємства «Купрум Голд» (юридична адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 33-А, Чернівецький район, Чернівецька область, 58025; адреса для листування: а/с №522, м. Чернівці, 58001; код за ЄДРПОУ 34208467),

до відповідачафізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ),

про стягнення 685000,00 грн

установив:

20.02.2023 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 685000,00 грн безпідставно отриманих коштів, а також судові витрати.

Ухвалою від 22.02.2023 у справі №920/178/23 залишено без руху позовну заяву від 15.02.2023 №б/н Приватного підприємства «Купрум Голд» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 685000,00 (вх №621 від 20.02.2023) у справі №920/178/23 та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву від 15.02.2023 №б/н про забезпечення позову (вх №622 від 20.02.2023), в якій представник позивача просить вжити заходи щодо забезпечення позову за позовною заявою Приватного підприємства «Купрум Голд» до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнкпп НОМЕР_1 ).

У заяві про забезпечення позову представник позивача зазначив, що на день пред`явлення позовної заяви до Господарського суду Сумської області про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, є підстави вважати, що до моменту винесення рішення у справі відповідачем будуть вчиненні правочини щодо відчуження належного їй майна, і тому, у разі невжиття заходів забезпечення позову, є підстави вважати, що це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, суть яких викладено в ст.ст. 13, 14 ГПК України, а також приписах ст. 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, при оцінці необхідності забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співмірності наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення суд повинен врахувати ступінь доведеності позивачем зв`язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, заява представника позивача про забезпечення позову не містить належних доказів на підтвердження обставин неможливості чи утруднення виконання рішення суду, яке буде винесено у справі, а також доказів того, що відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суду шляхом відчудження належного відповідачу рухомого та/або нерухомого майна. Самі лише посилання на вказані позивачем обставини, як на підставу для забезпечення позову без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що саме на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами неможливість в подальшому виконання рішення суду саме внаслідок дій або бездіяльності відповідача, тобто наявності у нього наміру ухилитися від виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, доводи, викладені представником позивача у заяві про забезпечення позову, відхиляються судом за необґрунтованістю, а самі по собі твердження про можливість відчуження належного відповідачу рухомого та/або нерухомого майна не підтвердженні належними доказами.

Керуючись статтями 136-140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України суд

постановив:

1.Відмовити у задоволенні заяви представника позивача від 15.02.2023 №б/н (вх №622 від 20.02.2023) про забезпечення позову у справі №920/178/23.

2.Копію ухвали надіслати учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 22.02.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку у порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частин 6-7 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

Господарський суд Сумської області, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наголошує на необхідності дотримання учасниками процесу, які прибувають до суду, заходів карантинного режиму, у тому числі й щодо використання засобів індивідуального захисту.

СуддяВ.Л. Котельницька