Ухвала

від 07.02.2023 по справі 902/950/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 902/950/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавін»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2022 року (головуючий - Мельник О.В., судді: Бучинська Г.Б., Петухов М.Г.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавін»

до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області

про визнання протиправним рішення та скасування його окремих положень,

і за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавін»

до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області

про визнання договору поновленим та додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

1. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лавін» (далі - ТОВ «Лавін», «Товариство») є власником нерухомого майна в розмірі 29/50 частки, що знаходиться за адресою: вул. Героїв Майдану, 70, м. Липовець, Вінницький (Липовецький) район, Вінницька область, та розташованого на земельній ділянці площею 1,1455, кадастровий номер: 0522210100:01:001:2431, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості.

2. 01.06.2011 Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (далі - «Липовецька міськрада», «Місто», «Орендодавець») і ТОВ «Лавін» (далі також «Орендар») уклали договір оренди землі № 86/03-04 (далі «Договір оренди»), згідно з пунктом 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для виробничого використання.

Відповідно до пункту 2 Договору оренди в оренду передано земельну ділянку загальною площею 1,1455 га, у тому числі: 2047 кв.м. - під будівлями та спорудами, 9408 кв.м. - під зеленими насадженнями.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать Орендарю згідно договору купівлі-продажу (пункт 3 Договору оренди).

Пунктом 8 Договору оренди сторони погодили строк його дії, а саме визначили, що договір укладено на 10 років до лютого 2021 року. Узгодили також, що після закінчення строку договору Орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

У пункті 9 Договору оренди сторони домовились, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі трикратного розміру земельного податку, що становить 20 619,00 грн в рік.

Відповідно до пункту 34 Договору оренди, дія цього договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено, придбання Орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом, ліквідації юридичної особи. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Сторони також вказали, що Договір оренди набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 40 Договору оренди).

3. 01.06.2011 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

4. Укладений Договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Липовецькому районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.12.2011 за № 052220004001756.

5. Бажаючи продовжити орендні правовідносини Товариство звернулося до Міста з пропозиціями щодо поновлення Договору оренди, зокрема:

- листом № 30-01Л/12/20 від 30.12.2020 щодо продовження оренди земельної ділянки за адресою: м. Липовець, вул. Героїв майдану, 70 (у минулому адреса: м. Липовець, вул. Леніна, 96), кадастровий номер 0522210100:01:001:2431, в якому Орендар просив про продовження дії Договору оренди на 10 років або укладання нового договору терміном дії не менше 10 років у відповідності до чинного законодавства України, а також про те, що б Орендодавець надіслав орендареві проєкт документу (договір, додаток до договору тощо) з умовами подовження оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 0522210100:01:001:2431) для ознайомлення та узгодження;

- листом № 30-02Л/12/20 від 30.12.2020, в якому Орендар просив про встановлення на 2021-2022 роки розміру орендної плати за земельну ділянку (кадастровий номер 0522210100:01:001:2431) у сумі, що не перевищує 21 000 грн/рік у зв`язку з обмеженням господарської діяльності під час карантину та для подолання наслідків економічної кризи.

6. На згадані листи Місто надало відповідь (вих. № 02-43/248) від 10.02.2021, де вказало, що до заяви про поновлення Договору оренди на новий строк Товариством не додано проєкту договору (додаткової угоди), а також викладено інші обставини щодо поновлення договору та встановлення орендної плати за земельну ділянку комунальної власності.

7. Разом з тим, в подальшому, а саме 25.02.2021 Містом прийнято рішення № 213 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ «Лавін», яким вирішено:

- поновити дію Договору оренди на земельну ділянку площею 1,1455 га з кадастровим номером 0522210100:01:001:2431, що знаходиться за адресою: вул. Героїв Майдану, 70 (раніше вул. Леніна, 96), м. Липовець, Вінницький (Липовецький) район, Вінницька область;

- встановити строк дії додаткової угоди до Договору оренди землі на 5 років, з моменту її укладення;

- встановити розмір орендної плати за земельну ділянку в грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на 2021 рік складає 128 786, 76 грн;

- зобов`язати директора ТОВ «Лавін» укласти з Липовецькою міськрадою додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі.

8. Згоди на викладені Містом умови Товариство не надало і 12.04.2021 направило орендодавцеві лист № 9-01/04/21 від 09.04.2021 з додатком примірника додаткової угоди № 1 про поновлення Договору оренди, у якому, зокрема, вказало, що зважаючи на продовження використання ТОВ «Лавін» земельної ділянки з кадастровим номером 0522210100:01:001:2431, відсутність зі сторони Липовецької міськради заперечень проти цього та статті 32-2, 33 Закону України «Про оренду землі» орендар надсилає для підписання додаткову угоду № 1 про поновлення Договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах із врахуванням статті 126-1 Земельного кодексу України.

9. Місто в свою чергу листом № 02-42/673 від 27.04.2021 повідомило Товариство, що подані останнім заява та проєкт додаткової угоди про поновлення Договору оренди наразі не можуть бути прийняті, оскільки Договір оренди не може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, у зв`язку з прийняттям 25.02.2021 міською радою рішення № 213, у якому були визначені умови договору, що погоджувались з орендарем на постійній комісії міської ради з питань земельних відносин. При цьому, Місто відмітило, що розцінює дії Товариства як навмисне зволікання щодо підписання додаткової угоди до договору, проєкт якої було надіслано на поштову адресу останнього, та ухилення від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що знаходиться у комунальній власності Липовецької міськради.

10. Вважаючи, що прийняттям рішення № 213 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки ТОВ «Лавін» (в частині нового строку дії Договору оренди та розміру орендної плати) та зволіканням в укладенні додаткової угоди про поновлення Договору оренди той самий строк і на тих самих умовах Місто (далі також «Відповідач») порушило право Орендаря на правомірне користування земельною ділянкою, Товариство (далі також «Позивач») звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовами, в яких просило:

- визнати протиправними та скасувати окремі положення рішення Липовецької міськради від 25.02.2021 № 213, а саме: пункт 1.1 цього рішення, яким передбачено встановлення строку дії додаткової угоди до Договору оренди на 5 років з моменту її укладення та пункт 1.2. рішення, яким вирішено встановити розмір орендної плати за земельну ділянку відповідно до статті 288 Податкового кодексу України у грошовій формі, в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на 2021 рік складає 128 786, 76 грн, з подальшим урахуванням щорічної індексації та зміни відсоткової ставки орендної плати, згідно з Положенням щодо встановлення розміру ставок орендної плати за користування земельними ділянками на території Липовецької міської ради, затвердженого рішенням 71 сесії 7 скликання Липовецької міської ради від 19 травня 2020 року № 736 (із змінами та доповненнями); у разі невнесення орендної плати у визначені строки, стягується пеня у розмірі 0,3% відсотка несплаченої суми за кожний день прострочення (справа № 902/950/21);

- визнати поновленим Договір оренди на тих самих умовах і на той самий строк; визнати з моменту набрання чинності рішенням суду укладеною додаткову угоду про поновлення Договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк (а саме: на 10 років з моменту набрання чинності рішенням суду та розміром орендної плати, що становить 20 619, 00 грн в рік) з викладенням її у наведеній в прохальній частині позову редакції (справа № 902/1123/21).

11. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.01.2022 у справі № 902/950/21 справи № 902/950/21 та № 902/1123/21 об`єднано в одне провадження з присвоєнням йому єдиного унікального номеру - 902/950/21.

12. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.05.2022 позов задоволено частково.

Визнано укладеною між ТОВ «Лавін» та Липовецькою міськрадою додаткову угоду до Договору оренди про оренду земельної ділянки площею 1,1455 га з кадастровим номером 0522210100:01:001:2431, що знаходиться за адресою: вул. Героїв Майдану, 70 (раніше вул. Леніна, 96), м. Липовець, Вінницька область.

Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 1.1., 1.2. рішення Липовецької міськради від 25.02.2021 № 213 та визнання поновленим Договору оренди на тих самих умовах на той самий строк.

13. Частково задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що Позивачем було дотримано узгоджених сторонами вимог пункту 8 Договору оренди щодо продовження його дії, а також і приписів частини 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі», в той час як дії Орендодавця в частині висловлення заперечень відносно істотних умов договору після прийняття рішення про його продовження суперечили положенням частини 5 згаданої статті Закону.

Суд пояснив, що (за встановлених обставин) Орендар своєчасно звернувся до Орендодавця із листом-повідомленням про поновлення Договору оренди, натомість Орендодавець порушив право Позивача на передбачений Законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору. З огляду на вказане суд вирішив, що позовні вимоги Товариства в частині визнання укладеною додаткової угоди про поновлення дії Договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим місцевий господарський суд відмітив, що визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди землі є достатнім способом захисту прав Позивача і не потребує додаткової констатації у судовому рішенні обставин про його поновлення, а тому виснував, що вимоги позову в частині визнання поновленим Договору оренди є неефективним способом захисту прав Позивача і у їх задоволенні відмовив.

Щодо ж позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 1.1., 1.2. рішення Липовецької міськради від 25.02.2021 № 213 суд вказав, що прийняття оскаржуваного рішення (в частині спірних пунктів) не порушує прав та інтересів Позивача, оскільки за своєю сутністю є пропозицією Орендодавця щодо зміни істотних умов Договору оренди та немає для Орендаря імперативного характеру, а тому відповідна позовна вимога також не підлягає задоволенню.

14. Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.05.2022 стягнуто з Липовецької міськради на користь ТОВ «Лавін» 2 270,00 грн судових витрат зі сплати судового збору та 10 500,00 грн в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 810,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 500,00 грн залишено за Позивачем.

15. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2022 рішення Господарського суду Вінницької області від 03.05.2022 в частині задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові ТОВ «Лавін» відмовлено. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 18.05.2022 скасовано частково з покладенням судових витрат зі сплати судового збору та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на Товариство.

16. Ухвалюючи вказану постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена у статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою процедури та строків, і для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах. Тобто умови договору оренди можуть бути змінені, але лише за згодою сторін, а недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору призводить до припинення переважного права орендаря. Орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших неузгоджених сторонами умовах.

Господарський суд апеляційної інстанції відмітив, що у спірних правовідносинах Товариство звернулося до Міста із листами про продовження Договору оренди на нових змінених умовах. Але відповідаючи на вказані листи Місто, по-перше, вказало про те, що Орендарем до них не було додано проєкту додаткової угоди про поновлення Договору оренди, а по-друге, шляхом прийняття рішення № 213 від 25.02.2021 запропонувало власні істотні умови для поновлення укладеного між сторонами правочину.

Натомість, Орендар з пропозиціями Орендодавця не погодився, оскільки направив Липовецькій міськраді листа від 09.04.2021 з додатком примірника додаткової угоди № 1 про поновлення Договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах із врахуванням статті 126-1 Земельного кодексу України.

З викладеного слідує, що сторони спірних правовідносин не досягли згоди щодо нових істотних умов Договору оренди, а саме щодо строку дії такого договору та розміру орендної плати, а тому приймаючи до уваги приписи частини четвертої 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється), апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що переважне право Товариства на укладення Договору оренди землі на новий строк припинилося, а тому цей договір не може бути продовжений на той самий строк і на тих самих умовах.

За таких обставин господарський суд апеляційної інстанції вирішив, що місцевий господарський суд, задовольняючи позовну вимогу Товариства про визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди, не врахував того, що сторони цього договору не досягли домовленостей щодо всіх істотних умов, не взяв до уваги, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено загальну (частини перша - п`ята), яка була розпочата сторонами цього спору та спеціальну (частина шоста) процедуру продовження орендних правовідносин, та як наслідок застосував у спірних правовідносинах правило, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, що є підставою для продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах, чим фактично примусив Липовецьку міськраду укласти договір на невигідних для неї орендних умовах.

Таким чином апеляційний суд виснував, що рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Лавін» про визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.

17. Також приймаючи до уваги приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), апеляційний суд, з підстав часткового скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, та відповідно відмови у позові в повному обсязі, дійшов висновку про часткове скасування і додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 18.05.2022, як похідного, з покладенням судових витрати зі сплати судового збору та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на Позивача.

18. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду від 11.10.2022, Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції від 03.05.2022 залишити в силі.

19. Скаржник стверджує, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушення норм процесуального права, а саме статей 275, 277 ГПК України, позаяк вона не містить належного правового обґрунтування скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема, вказівок на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права з посиланням на правовий висновок Верховного Суду; вказівок на обставини, що не з`ясовані місцевим судом, однак які мають значення для справи; вказівок на висновки, які викладені у рішенні суду першої інстанції, що не відповідають установленим обставинам справи; вказівок на недоведеність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

20. Крім цього, Товариство також зазначає, що при апеляційному перегляді даної справи судом апеляційної інстанції було порушено і приписи статті 119 ГПК України, що полягає у безпідставному та незаконному поновленні Липовецькій міськраді строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду. У цій частині згадує висновки Верховного Суду, які наведені у постановах від 26.01.2021 у справі № 620/1720/20, від 24.01.2020 у справі № 240/8823/19 і ухвалі від 29.06.2021 у справі № 160/11965/20.

21. Окремо скаржник доводить, що основний висновок оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду про те, що недосягнення між сторонами згоди щодо істотних умов Договору оренди призвело до припинення переважного права орендаря на поновлення цього договору зроблено з неправильним застосуванням приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі».

ТОВ «Лавін» наполягає, що за встановлених обставин цієї справи, а саме: належного виконання орендарем умов Договору оренди; вчасного звернення орендаря до орендодавця з листом-повідомлення про намір продовжити орендні правовідносини на новий строк; відсутністю заперечень орендодавця щодо такого поновлення протягом місяця після закінчення строку дії Договору оренди; надіслання орендарем проєкту додаткової угоди про поновлення Договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк; знаходження на орендованій земельній ділянці об`єктів нерухомості орендаря Товариство набуло право на поновлення Договору оренди в порядку частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» і таке право має бути захищено шляхом визнання укладеною додаткової угоди до цього правочину в судовому порядку. Незгода ж Міста із умовами Договору оренди не може бути підставою для позбавлення орендаря права користування землею, адже орендодавець не позбавляється права ініціювати внесення змін до укладеного між сторонами договору.

У цій частині цитує окремі висновки Верховного Суду щодо застосовування статті 33 Закону України «Про оренду землі», які наведені у постановах від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.12.2021 у справі № 910/10351/20, від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 06.02.2019 у справі № 920/752/17, від 20.02.2019 у справі № 915/1401/17 та вказує, що такі висновки підтверджують його позицію у даній справі.

22. Додаткові пояснення до касаційної скарги, які ТОВ «Лавін» навело у своїй заяві вих. № 09-12 від 09.12.2022 судом касаційної інстанції не описуються і не аналізуються, адже такі пояснення по суті є доповненнями до касаційної скарги, які могли бути подані лише протягом строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду.

23. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Петрук Л.І., Бурко В.В.), перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), дослідивши наведені у скарзі доводи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Лавін» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2022 у даній справі з огляду на таке.

24. Як вже зазначалося вище підставою касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду у цій справі скаржником визначено приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

25. Згідно з вказаним пунктом підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

26. Тобто, відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

27. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

28. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

29. Так, із оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що при застосуванні приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі» господарський суд апеляційної інстанції виходив із установлених обставин того, що:

- Орендар до закінчення строку дії Договору оренди звернувся до Орендодавця із листами-повідомленнями про продовження Договору оренди на нових змінених умовах без додавання до них відповідного проєкту додаткової угоди;

- Орендодавець, відповідаючи на вказані листи, звернув увагу, що до них не було додано проєкту додаткової угоди про поновлення Договору оренди, а також зазначив про те, що у них викладено інші умови щодо поновлення договору та встановлення орендної плати за земельну ділянку комунальної власності;

- у подальшому, Орендодавець, шляхом прийняття відповідного рішення запропонував Орендареві власні істотні умови для поновлення укладеного між сторонами Договору оренди;

- Орендар із запропонованими умовами не погодився і направив Орендодавцеві листа з додатком примірника додаткової угоди про поновлення Договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах;

- Орендодавець повідомив Орендаря, що подані останнім документи (заява та проєкт додаткової угоди про поновлення Договору оренди) не можуть бути прийняті, оскільки Договір оренди не може вважатися поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, у зв`язку з прийняттям Орендодавцем рішення, у якому були визначені нові умови Договору оренди, погодження яких необхідне для його поновлення.

30. Виходячи із вказаних обставин суд апеляційної інстанції виснував, що сторони спірних правовідносин не досягли згоди щодо нових істотних умов Договору оренди, а саме щодо строку дії такого договору та розміру орендної плати, а тому переважне право Орендаря на укладення Договору оренди землі на новий строк припинилося.

31. У тексті касаційної скарги Позивач не погоджується із наведеним висновком суду апеляційної інстанції і наполягає, що висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах підставність такого не погодження доводять.

32. Проте, здійснивши аналіз постанов Верховного Суду у справах № 903/1030/19, № 263/6022/16-ц, № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, № 594/376/17-ц, № 910/10351/20, № 921/530/18, № 920/739/17, № 920/752/17, № 915/1401/17 (на них посилається скаржник) колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з`ясувала, що у жодній із них спірні правовідносини насправді не були подібними тим, що склалися між сторонами справи, судове рішення в якій переглядається.

33. Так, постанови суду касаційної інстанції у вказаних справах дійсно містять ті чи інші висновки щодо застосовування приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі», однак зроблені вони за зовсім інших фактичних обставин спорів. У жодній із проаналізованих постанов спірні правовідносини не складалися в обставинах, за яких орендар при первинному зверненні (див. висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17) до орендодавця направляв лист-повідомлення про поновлення договору оренди на новий строк без додавання до нього проєкту додаткової угоди, однак з подальшим його направленням орендодавцеві вже після розпочатої процедури узгодження нових істотних умов запропонованих останнім. Більше того, у жодній із цих постанов немає висновків про можливість автоматичного поновлення договорів оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк за відсутності згоди на це орендодавця, який в процедурі узгодження нових умов договору оренди землі запропонував власні.

34. Враховуючи викладене, а також те, що у поданій до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційній скарзі ТОВ «Лавін» чітко не вказує про те, якого саме висновку Верховного Суду із згаданих вище постанов не було враховано судом апеляційної інстанції у справі № 902/950/21, як не зазначає він і того в чому полягає подібність «спірних» правовідносин у порівнюваних справах, посилання Позивача в якості підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України на постанови Верховного Суду у справах № 903/1030/19, № 263/6022/16-ц, № 313/350/16-ц, № 159/5756/18, № 594/376/17-ц, № 910/10351/20, № 921/530/18, № 920/739/17, № 920/752/17, № 915/1401/17 колегією суддів суду касаційної інстанції визнаються безпідставними і не приймаються.

35. Окремо суд касаційної інстанції відмічає, що цитування у касаційній скарзі інших висновків із постанов Верховного Суду (від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 30.01.2019 у справі № 755/10974/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17) обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України взагалі не являється, адже з урахуванням положень статті 290 ГПК України саме скаржник (у скарзі) зобов`язаний повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми, а Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та вважати будь-які посилання скаржника на постанови Верховного Суду підставою для відкриття провадження у справі, якщо скаржник прямо не вказав на них як на таку підставу. Крім цього, висновки суду касаційної інстанції із тих постанов ніяким чином не стосуються суті піднятого у касаційній скарзі питання правильності застосування приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі» у контексті спірних правовідносин цієї справи.

36. Що ж до доводів касаційної скарги Товариства про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 119 ГПК України колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.

37. Рішення місцевого господарського суду у даній справі було прийнято 03.05.2022, повний текст рішення складено 13.05.2022, Відповідачем отримано 16.05.2022. Останнім днем строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції було 02.06.2022.

Апеляційну скаргу у даній справі Містом було подано 07.06.2022, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Вказані недоліки апеляційної скарги, а саме пропуск строку на апеляційне оскарження та неподання клопотання про поновлення пропущеного строку (разом з іншими - відсутність доказів сплати судового збору та опису вкладення, який би підтверджував направлення апеляційної скарги Позивачеві) були виявлені судом апеляційної інстанції при перевірці матеріалів апеляційної скарги, що стало підставою для прийняття ним ухвали від 01.07.2022 про залишення апеляційної скарги Міста без руху, у якій судом вказано на допущені апелянтом недоліки і встановлено строк їх усунення. Зокрема, апеляційним господарським судом запропоновано Місту подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, докази сплати судового збору та направлення апеляційної скарги Товариству.

13.07.2022 на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 01.07.2022 (отримана апелянтом 06.07.2022) і в строк, що визначений цієї ухвалою Містом до суду було надіслано листа про усунення недоліків апеляційної скарги до якого додано квитанцію про сплату судового збору, докази направлення апеляційної скарги Позивачеві і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

38. Розглянувши надіслані матеріали господарський суд апеляційної інстанції, шляхом прийняття ухвали від 25.07.2022, визнав їх належними і достатніми для відкриття апеляційного провадження у даній справі, зокрема, підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, які були наведені Містом у відповідному клопотанні (воєнний стан в країні, постійні повітряні тривоги, обмежений час на підготовку документів, незначний пропуск строку), суд визнав поважними, а тому строк на апеляційне оскарження поновив.

39. У поданій касаційній скарзі ТОВ «Лавін» зазначає, що описані вище дії суду апеляційної інстанції вчинені з порушенням приписів статті 119 ГПК України, підтвердженням чому є, зокрема, висновки Верховного Суду, які наведені у постановах від 26.01.2021 у справі № 620/1720/20, від 24.01.2020 у справі № 240/8823/19 і ухвалі від 29.06.2021 у справі № 160/11965/20.

40. Але, колегія суддів із вказаним твердженням Товариства не погоджується, позаяк констатує, що посилаючись на згадані рішення Верховного Суду скаржник знову таки не враховує істотних відмінностей у фактичних обставинах спорів, що розглядалися судом касаційної інстанції у тих справах з тими, що склалися між сторонами цього спору під час апеляційного провадження у ньому, зокрема, обставин того, що питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції вирішувалось в умовах введеного воєнного стану, постійних повітряних тривог, обмеженого часу на підготовку та подачу документів, тоді як подібної ситуації у справах № 620/1720/20, № 240/8823/19 і № 160/11965/20 не було.

41. У цій частині колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також враховує, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні частини першої статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням. Тобто вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

42. За викладеного, посилання ТОВ «Лавін» в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України на постанови суду касаційної інстанції у згаданих справах колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відхиляє. Підстав для проведення касаційного провадження у даній справі з покладенням в основу судових рішень Верховного Суду у справах № 620/1720/20, № 240/8823/19 і № 160/11965/20 не вбачає.

43. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

44. Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomes de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).

45. Як вказала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

46. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

47. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

48. Зважаючи на те, що усі постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 902/950/21 правовідносинах, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на підставі наведеного вище пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Лавін».

49. Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, не обґрунтовані.

50. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що підстави, з яких суд апеляційної інстанції відмовив у позові (пункти 16, 30 цієї ухвали) концептуально узгоджуються із висновками, викладеними у пунктах 8.21. - 8.27. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20. Доводи ж скаржника в частині знаходження на спірній земельній ділянці його нерухомого майна спростовуються пунктом 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, на яку у своїй скарзі посилається сам скаржник.

Керуючись статтями 234, 296, 314 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лавін» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 902/950/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.