Постанова

від 09.02.2023 по справі 910/9907/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/9907/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н.О., Могил С.К.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Панченко М. О. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Пати С. П. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 (судді: Демидова А. М. - головуючий, Корсак В. А., Ходаківська І. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 (суддя Ковтун С. А.) у справі

за позовом Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна

про скасування державної реєстрації, припинення права власності, визнання недійсними договорів, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Заклад вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (далі - Університет) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані" (далі - ТОВ "Алтея Компані") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" (далі - ТОВ "Офіс Сервіс Люкс") і з урахуванням заяви про зміну предмета позову, поданої до закінчення підготовчого провадження та прийнятої судом першої інстанції до розгляду, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.11.2017 індексний номер 38074926, прийняте Дідичуком Ігорем Анатолійовичем (далі - Дідичук І. А.), Київська філія Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу", м. Київ (далі - КФ КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу");

- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: будівлю літ. "Н", блок "А", загальною площею 3 495 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362161380000, що складається з будівлі літ. "Н", блок "А", запис про право власності: від 10.11.2017 № 23311264;

- припинити право власності на зазначене нерухоме майно за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.02.2020 серії та номер: 329, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Людмилою Володимирівною (далі - приватний нотаріус КМНО Джуринська Л. В.);

- визнати недійсним договір іпотеки від 18.02.2020 серії та номер: 330, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Джуринською Л. В.;

- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Алтея Компані" нерухоме майно, а саме: будівлю літ. "Н", блок "А", загальною площею 3 495 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корп. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362161380000, на користь позивача.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- реєстрація права власності на об`єкт нерухомості за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" мала місце у порядку звернення стягнення на майно, яке на підставі договору іпотеки забезпечувало виконання позивачем своїх зобов`язань перед Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик");

- всупереч вимогам статті 35 Закону України "Про іпотеку" позивачу не було надіслано вимогу про виконання порушеного зобов`язання. Вимогу ПАТ "КБ "Хрещатик" від 15.05.2017 № 2-2/11/2415 позивачу не було вручено;

- разом з тим, у цьому спорі підставою для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна була не вимога ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" про усунення порушення за кредитним договором у сумі 26 000 000,00 грн, а вимога ПАТ "КБ "Хрещатик", в якій визначено, що розмір порушеного зобов`язання становить 78 319 759,42 грн, у той час як ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" не набуло усіх прав первісного кредитора та первісного іпотекодержателя (ПАТ "КБ "Хрещатик"), а набуло лише частину прав у сумі 26 000 000,00 грн, які були забезпечені іпотекою;

- на час звернення стягнення та реєстрації права власності на спірне майно був відсутній звіт оцінки цього майна. Відсутність оцінки предмета іпотеки на момент реєстрації права власності ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" на іпотечне майно дозволяє дійти висновку про порушення ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності;

- укладені в подальшому договір купівлі-продажу корпусу № 1, договір іпотеки, за яким спірне нерухоме майно передано в іпотеку, а також реєстраційні дії, які були вчинені на їх підставі, є недійсними та протиправними, а корпус № 1 підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння як такий, що вибув з володіння позивача поза межами його волі у зв`язку із незаконним вчиненням реєстрації права власності на корпус № 1 за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" без належної правової підстави.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022, у позові відмовлено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що:

- прийняття 10.11.2017 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38074926, за відсутності відомостей про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, не є порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", разом з тим, оцінка майна предмета іпотеки на момент переходу права власності проводилась на замовлення Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна";

- заперечення позивача в неотриманні вимоги від 15.05.2017 № 2-2/11/2415 є менш вірогідним у порівнянні з наведеними ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" фактами протилежного, а отже, зазначена вимога отримана позивачем;

- доводи позивача про те, що для реєстрації права на предмет іпотеки вимагається надсилання вимоги новим кредитором (ТОВ "Офіс Сервіс Люкс"), суперечать інституту заміни кредитора у зобов`язанні. Так, внаслідок заміни кредитора предмет і зміст зобов`язання не змінюються, і дії, вчинені до такої заміни, є обов`язковими для сторін; права і обов`язки сторони, яка вибуває з зобов`язання, переходять до особи, яка замість неї вступає, у тому числі і права звернути стягнення внаслідок незадоволеної вимоги;

- право вимоги, яке позивач набув за кредитними договорами у сумі 26 000 000,00 грн, охоплюється наведеним у вимозі від 15.05.2017 № 2-2/11/2415 розміром, що свідчить про те, що така вимога є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Університет просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду у справі № 910/9907/21 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), від 03.07.2018 у справі № 916/3248/16, від 15.01.2020 у справа № 199/4062/17, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 22.01.2020 у справі № 925/1204/15, від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19.

Скаржник наголошує на тому, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а саме:

- положеннями статті 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, однак ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" не набув усіх прав первісного кредитора та первісного іпотекодержателя, а набув лише частину прав у сумі 26 000 000,00 грн. Зважаючи на наявність інших кредиторів, відповідач не мав законних підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки;

- згідно із частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" письмова вимога про усунення порушення повинна містити стислий зміст порушених зобов`язань, разом з тим, реєстрацію було здійснено не на підставі вимоги ТОВ "Офіс Сервіс Люкс", а на підставі вимоги ПАТ "КБ "Хрещатик". При цьому у вимозі не було зазначено, який саме позасудовий спосіб звернення стягнення обрано іпотекодержателем. Відсутність належним чином направленої вимоги та дотримання строків виключає законність рішення;

- частина 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Відсутність в матеріалах цієї справи доказів на підтвердження проведення оцінки предмета іпотеки на момент реєстрації права власності ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" на іпотечне майно свідчить про порушення відповідачем вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку";

- відповідно до абзацу 2 частини 6 статті 91 ГПК України якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги, тому, на думку скаржника, копія накладної кур`єрської служби Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна" (далі - ТОВ "ТЕКС Україна") № 3848573 не повинна була прийматися до уваги як доказ.

Скаржник зазначає як підставу для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо реєстрації предмета іпотеки за одним кредитором, за наявності інших осіб, які набули статусу кредиторів та відповідні права вимоги, щодо погашення кредитної заборгованості, яку було забезпечено іпотекою.

Скаржник вважає, що якщо предмет зобов`язання є подільним (наприклад, зобов`язання зі сплати грошових коштів як основного боргу), то новому кредитору може бути передано лише частина прав первісного кредитора разом із субсидіарними правами у відповідній частині. Субсидіарні права не можуть передаватися самостійно без передачі основних прав за зобов`язанням.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, а саме суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази, зокрема договори щодо передачі ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" лише частини права вимоги кредитора та частини права вимоги за договором іпотеки, при цьому проігнорована наявність інших кредиторів. При цьому суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема, позивач категорично заперечує факт отримання вимоги банку від 15.05.2017 № 2-2/11/2415. Копія накладної кур`єрської служби ТОВ "ТЕКС Україна" № 3848573 не повинна була прийматися до уваги як доказ. Заява свідка ОСОБА_1 не може бути доказом існування документів та підтверджувати факт їх отримання. Реєстрацію було здійснено не на підставі вимоги ТОВ "Офіс Сервіс Люкс", а на підставі вимоги ПАТ "КБ "Хрещатик".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ТОВ "Алтея Компані" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2022 (судді: Уркевич В. Ю.- головуючий, Могил С. К., Краснов Є. В.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Університету на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 910/9907/21 призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.01.2023.

У зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2022 № 17 суддю Уркевича В.Ю. обрано до Великої Палати Верховного Суду, розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.01.2023 № 29.3-02/33 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 у справі № 910/9907/21 визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н.О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2023 прийнято до розгляду касаційну скаргу Університету на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 910/9907/21 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 31.01.2023.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено у справі № 910/9907/21 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Могил С. К.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 12.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком "Хрещатик" (потекодержатель) та Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (попереднє найменування позивача) (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 24-47/1-08/04.

10. 25.03.2015 між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (іпотекодавець) та ПАТ "КБ "Хрещатик" (іпотекодержатель) укладено договір № 9 про внесення змін до договору іпотеки від 12.06.2008 № 24-47/1-08/04 (яким сторони виклали цей договір у новій редакції), за умовами якого:

- іпотекодавець, з метою забезпечення виконання у повному обсязі іпотекодавцем (позивачем) своїх зобов`язань, що випливають за таких кредитних договорів (пункт 1.1): від 26.06.2007 № 40-47/4-07 із залишком заборгованості за кредитом у сумі 21 947 355,00 грн зі сплатою 21 % річних терміном повернення до 25.08.2017; від 10.08.2007 № 54-47/4-07 із залишком заборгованості за кредитом у сумі 6 283 033,00 грн зі сплатою 21 % річних терміном повернення до 25.08.2017; від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1, що укладений в межах генерального договору від 04.06.2008 № 24-47/1-08/G, із залишком заборгованості за кредитом у сумі 17 532 190 грн зі сплатою 21 % річних терміном повернення до 25.08.2017; від 24.12.2013 № 58-47/1-13, що укладений в межах генерального договору від 04.06.2008 № 24-47/1-08/G, з діючим лімітом кредитування у сумі 11 633 000,00 грн зі сплатою 19 % річних терміном повернення до 25.08.2017, передав а іпотекодержатель прийняв в іпотеку нерухоме майно - будівлю загальною площею 3 495 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362161380000, що складається з будівлі літ. "Н", блок "А" (далі - майно, будівля, предмет іпотеки);

- будівля належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.05.2014, індексний номер 21752426, серії САМ № 039568, виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві (пункт 1.2);

- предмет іпотеки передається в іпотеку зі всіма його приналежностями (пункт 1.3).

- згідно з експертною оцінкою, здійсненою 18.06.2014 суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Снєгуровою Юлією Борисівною, вартість предмета іпотеки становить 113 462 030,00 грн, а за домовленістю сторін його заставна вартість становить 57 845 500 грн (пункти 1.4, 1.5 );

- при невиконанні іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених цією іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки відповідно до Законів України "Про заставу", "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", а також відповідно до цього договору (пункт 1.7);

- у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань, забезпечених цією іпотекою, а також в інших випадках, передбачених цим договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому Законами України "Про заставу", "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" та відповідно до цього договору (пункт 3.4.5);.

- іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань, забезпечених цією іпотекою, вони не будуть виконані, а також у разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань, передбачених цим договором, та у випадку, якщо інформація або документи, надані іпотекодавцем при укладенні договору, виявляться недостовірними та (або) недійсними (пункт 4.1);

- при настанні випадків передбачених пунктом 4.1 цього договору іпотекодаржатель за 30 днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов`язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані Іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: приймає у власність предмет іпотеки в рахунок погашення зобов`язань, забезпечених цією іпотекою; від свого імені продає предмет іпотеки третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх потреб; дає іпотекодавцю згоду на реалізацію предмета іпотеки третім особам;

- у випадку прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність чи реалізації його третім особам це застереження вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і є правовою підставою для реалізації права власності іпотекодержателя чи третіх осіб на нерухоме майно (пункт 4.4).

11. 02.10.2017 ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" набуло частину прав вимог за кредитними договорами від 26.06.2007 № 40-47/4-07, від 10.08.2007 № 54/47/4-07, від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1 та від 24.12.2013 № 58-47/1-13, що укладені в рамках генерального договору від 04.06.2008 № 24-47/1-08/G, а також отримало право вимоги за договором іпотеки від 12.06.2008 № 24-47/1-08/04.

12. Так, 02.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" (далі - ТОВ "ФК "Фактор плюс"; первісний кредитор) та ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" (новий кредитор) укладено договір № 02/10-17/2 про відступлення частини прав вимоги, за умовами якого:

- первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває частину права вимоги первісного кредитора до позичальника - Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", у розмірі, зазначеному у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржник, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника або інших осіб, до яких перейшли обов`язки божника за кредитними договорами: № 24-47/l-08/G - генеральний договір, та кредитними договорами в рамках генерального договору від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1 та від 24.12.2013 № 58-47/1-13, а також від 26.06.2007 № 40-47/4-07 та від 10.08.2007 № 54-47/4-07, договором іпотеки від 12.06.2008 № 24-47/1-08/04 з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору, що були укладені між боржником та ПАТ "КБ "Хрещатик" (пункт 1);

- ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" (новий кредитор) у день укладення цього договору набуває усю частину прав кредитора за основними договорами в розмірі, визначеному згідно з умовами цього договору, включаючи: право вимагати належного виконання боржником зобов`язань за основним договором, сплати боржником грошових коштів за основною заборгованістю, сплати процентів, передачі боржником забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основним договором. ТОВ "ФК "Фактор плюс" володіє правами вимоги до Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" за основними договорами на підставі договору № 2017/2-Ю про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги, укладеного 22.09.2017 між ТОВ "ФК "Фактор плюс" та ПАТ "КБ "Хрещатик"(пункт 2);

- за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору кошти у сумі 25 000 000,00 грн (пункт 3).

13. Додатком № 1 до договору № 02/10-17/2 про відступлення прав вимоги від 02.10.2017 визначено, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги кредитора за основними договорами у загальній сумі 26 000 000,00 грн, включаючи сплати боржником грошових коштів за прострочену кредитну заборгованість у сумі 15 143 362,39 грн, прострочені проценти у сумі 10 266 229,14 грн, нараховані відсотки станом на 22.09.2017 у сумі 589 408,47 грн, прострочені комісії у сумі 12 000,00 грн, нараховані комісії у сумі 1 000,00 грн.

14. Крім того, 02.10.2017 між ТОВ "ФК "Фактор плюс" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" (новий іпотекодержатель) укладено договір № 01/1017/3 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 12.06.2008 № 24-47/1-08/04, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельником Р. П. (далі - приватний нотаріус КМНО Мельник Р.П.) за реєстровим номером 1664, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права вимоги за договором іпотеки, а новий іпотекодержатель приймає це відступлення.

15. Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 договору № 02/1017/3 про відступлення прав вимоги від 12.10.2017 укладення цього договору є правовою підставою для заміни сторони іпотекодержателя за іпотечним договором та переходу (відступлення) від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя всього комплексу прав та обов`язків іпотекодержателя за іпотечним договором. Новий іпотекодержатель набуває у повному обсязі права іпотекодержателя за іпотечним договором з моменту укладення цього договору.

16. 04.10.2017 між ТОВ "ФК "Фактор плюс" та ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" укладено договір № 1 про внесення змін до договору від 02.10.2017 № 02/10-17/3 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

17. Правомірність цих правочинів (договорів відступлення) була предметом дослідження у справі № 910/974/18, в якій рішенням суду відмовлено у позові щодо їх недійсності.

18. 10.11.2017 державний реєстратор КФ КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичук І. А. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38074926.

19. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено запис № 23311264 про право власності ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" на об`єкт нерухомості - будівлю літ. "Н", блок "А", загальною площею 3 495 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23, корпус 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362161380000. Підставою виникнення права власності вказано: договір іпотеки від 12.06.2008 № 24-47/1-08/04, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мельником Р. П.; договір про відступлення частини прав вимоги № 02/10-17/2 від 02.10.2017, видавник: ТОВ "ФК "Фактор плюс"; договір від 04.10.2017 № 1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Джуринською Л. В.; вимога ПАТ "КБ "Хрещатик" від 15.05.2017 № 2-2/11/2415.

20. У матеріалах цієї справи міститься копія зазначеної вимоги ПАТ "КБ "Хрещатик" від 15.05.2017 № 2-2/11/2415, яка адресована позивачу як іпотекодавцю та боржнику за простроченими зобов`язаннями за кредитними договорами від 26.06.2007 № 40-47/4-07, від 10.08.2007 № 54/47/4-07, від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1 та від 24.12.2013 № 58-47/1-13. Цей документ містить розрахунок заборгованості за кожним з цих договорів станом на 12.05.2017, загальна сума якої складає 78 319 759,42 грн, вимогу про погашення цього боргу протягом 30 днів з дня її отримання та попередження, що в разі її незадоволення ПАТ "КБ "Хрещатик" розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений договором іпотеки, пункти 4.2, 4.3 якого передбачають, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється Банком, зокрема, шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

21. 18.02.2020 ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" (продавець) та ТОВ "Алтея Компані" (покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, який 18.02.2020 посвідчений приватним нотаріусом КМНО Джуринською Л. В. за реєстровим номером 329.

22. 18.02.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на нерухоме майно за ТОВ "Алтея Компані", запис 35534222 внесено на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Джуринської Л. В. як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.02.2020 індексний номер 51185748.

23. Цього ж дня (18.02.2020) відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору іпотеки від 18.02.2020 ТОВ "Алтея Компані" передало майно в іпотеку ТОВ "Офіс Сервіс Люкс".

24. Посилаючись на неправомірність рішення від 10.11.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38074926, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі.

Позиція Верховного Суду

25. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

27. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), від 03.07.2018 у справі № 916/3248/16, від 15.01.2020 у справа № 199/4062/17, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 22.01.2020 у справі № 925/1204/15, від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19.

28. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

30. Предметом спору у цій справі є питання законності реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

31. Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на те, що ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" не набув усіх прав первісного кредитора та первісного іпотекодержателя, а набув лише частину прав, вважає, що зважаючи на наявність інших кредиторів, відповідач не мав законних підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки.

32. У постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначено: "До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України). При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Отже, виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги). Разом з тим, зазначене положення є диспозитивним, отже інші правила можуть бути встановлені договором або законом. Суб`єкти зобов`язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора, проте це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора". Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 у справі № 925/1204/15, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі.

33. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що з 02.10.2017 ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" стало кредитором щодо позивача за кредитними договорами від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013 № 58-47/1-13, від 26.06.2007 № 40-47/4-07 та від 10.08.2007 № 54-47/4-07 на суму 26 000 000,00 грн та іпотекодержателем за договором іпотеки, а отже до ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, що відповідає вимогам статті 514 ЦК України. При цьому правомірність договорів відступлення була предметом дослідження у справі № 910/974/18, в якій рішенням суду відмовлено у позові щодо їх недійсності.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що право вимоги, яке ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" набуло за зазначеними кредитними договорами у загальній сумі 26 000 000,00 грн, охоплюється наведеним у вимозі від 15.05.2017 № 2-2/11/2415 розміром, дійшли висновку, що така вимога є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Такий висновок не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Суду у постановах від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19 та від 22.01.2020 у справі № 925/1204/15.

34. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів позивача про обов`язок нового кредитора надсилати боржнику письмову вимогу про усунення порушень, оскільки ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" замінило ПАТ "КБ "Хрещатик" у вже існуючому зобов`язанні та набуло права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

35. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 755/7423/17 у подібних правовідносинах:

"Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому необхідно враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора".

З огляду на наведені положення Закону, Верховний Суд у справі № 755/7423/17 дійшов висновку, що доводи позивача про обов`язок нового кредитора надсилати боржнику письмову вимогу про усунення порушень є необґрунтованими, оскільки новий кредитор замінив кредитора у вже існуючому зобов`язанні та набув права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, наведена правова позиція підтверджує відсутність у ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" як нового кредитора обов`язку направляти іншу вимогу, ніж та, яку було направлено первісним кредитором і не виконано боржником.

36. При цьому, суди попередніх інстанцій правомірно звернули увагу на те, що позивач у позовній заяві не спростовує зміст порушених зобов`язань відповідно до зазначених кредитних договорів та не надав доказів, що заборгованість за ними погашена повністю чи частково.

37. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів скаржника про те, що у вимозі від 15.05.2017 № 2-2/11/2415 не було зазначено, який саме позасудовий спосіб звернення стягнення обрано іпотекодержателем, оскільки не ґрунтуються на нормах закону. Так, у статті 35 Закону України "Про іпотеку" викладено вичерпний перелік відомостей, які зазначаються у вимозі про усунення порушення, до якого включено: 1) стислий зміст порушених зобов`язань; 2) вимогу про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк; 3) попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Таким чином, положення наведеної статті не містять приписів щодо зазначення у вимозі про усунення порушення відомостей про те, який саме позасудовий спосіб звернення стягнення обрано іпотекодержателем.

38. Щодо доводів касаційної скарги, що відсутність в матеріалах цієї справи доказів на підтвердження проведення оцінки предмета іпотеки на момент реєстрації права власності ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" на іпотечне майно свідчить про порушення відповідачем вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку", слід зазначити таке.

39. Частина 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлює, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

40. Проведення реєстрації права власності на підставі договору іпотеки за відсутності будь-якого із наведених та передбачених законодавством документів та за недоведеності виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору виключає законність рішення з реєстрації права власності (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/3248/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

41. У матеріалах справи повинна міститися інформація про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справа № 199/4062/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи є копія звіту від 21.10.2017 № 171021-1 оцінювача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр Дробнова" Стеценка Дениса Адріановича про оцінку, замовлену позивачем, відповідно до якого ринкову вартість спірної будівлі оцінювачем визначено станом на 21.10.2017 у сумі 6 085 400,00 грн, тобто зазначений звіт складений менше ніж за місяць до переходу права власності на спірну будівлю, і в ньому зазначено строк його дії - шість місяців від дати оцінки.

43. Враховуючи положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який передбачає, що у звіті про оцінку майна мають бути зазначені дата оцінки та дата завершення складення звіту, строк дії звіту (у разі потребі), немає підстав вважати, що виконаний на замовлення іпотекодавця звіт від 21.10.2017 № 171021-1 не був чинним на момент переходу права власності на спірне нерухоме майно шляхом реєстрації права власності. Крім того, позивач не надав доказів визнання звіту з висновком про вартість майна в судовому порядку недійсним відповідно до статті 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". При цьому, законодавчо не встановлено, хто має бути замовником оцінки майна - іпотекодержатель чи іпотекодавець (боржник).

44. Застосування судами попередніх інстанцій наведених норм права у спірних правовідносинах не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 20.04.2019 у справі № 306/2053/16-ц, на який посилається скаржник у касаційній скарзі, згідно з яким ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна та має бути проведена на момент такого набуття, оскільки у справі № 306/2053/16-ц Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що оцінка майна предмета іпотеки на момент переходу права власності взагалі не проводилась. Водночас, у справі, яка розглядається (№ 910/9907/21) така оцінка була проведена, що підтверджується зазначеним звітом про оцінку, і, як свідчать матеріали справи, була чинною на момент переходу права власності.

45. У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 Верховний Суд виклав правову позицію, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, що "висновок Великої Палати Верховного суду у справі № 306/2053/16-ц про істотність обставини ціни набуття права власності на предмет іпотеки при зверненні іпотекодержателем стягнення на іпотечне майно у позасудовий спосіб є загальним для відповідної категорії спорів та повинен застосовуватись при розгляді спорів щодо скасування державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем внаслідок набуття ним права власності на предмет іпотеки у позасудовий спосіб". При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що з урахуванням сутності принципу змагальності саме позивач, як особа, яка стверджує про порушення з боку іпотекодержателя своїх прав іпотекодавця та умов іпотечного договору, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування своїх заперечень - невідповідність визначеної іпотекодержателем вартості іпотечного майна його реальній ринковій вартості, зокрема внаслідок того, що оцінювач не здійснював огляд об`єкта оцінки.

46. Водночас позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що вартість предмета іпотеки є більшою, ніж зазначено у звіті. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оцінка нерухомого майна - предмета іпотеки на момент переходу права власності була наявна.

47. Отже, доводи скаржника про порушення ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" з посиланням на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження проведення оцінки предмета іпотеки на момент реєстрації права власності ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" на іпотечне майно колегія суддів вважає такими, що не отримали підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

48. Вирішуючи питання доведеності факту надсилання та отримання позивачем вимоги від 15.05.2017 № 2-2/11/2415, місцевий господарський суд виходив з аналізу доводів позивача, який заперечував проти отримання вимоги, та наданих ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" доказів зворотного (отримання), на підтвердження чого надано суду копію накладної кур`єрської служби ТОВ "ТЕКС Україна" від 17.05.2017 № 3848573.

49. Як встановлено судом першої інстанції, оригінал цього документа у ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" відсутній, водночас його існування підтверджене ТОВ "ТЕКС Україна" (електронним листом останнього, що адресований ТОВ "Офіс Сервіс Люкс"), а також показаннями свідка ОСОБА_1 , який зазначив, що йому як реєстратору ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" подало для реєстрації права оригінали вимоги від 15.05.2017 № 2-2/11/2415 та накладної ТОВ "ТЕКС Україна" від 17.05.2017 (дата отримання Вимоги відповідно до накладної).

50. Відхиляючи доводи позивача про те, що в матеріалах реєстраційної справи знаходяться копії вимоги від 15.05.2017 № 2-2/11/2415 та накладної ТОВ "ТЕКС Україна" від 17.05.2017, а не їх оригінали, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що відповідно до пункту 24 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12..2015 № 1127 у редакції, чинній станом на 10.11.2017, за результатом розгляду заяви державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для державної реєстрації (крім заяви, що долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав, інших заяв, що подавалися суб`єкту державної реєстрації прав або нотаріусу, та документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав).

Таким чином, у реєстраційній справі не повинні міститись оригінали зазначених документів (вимоги від 15.05.2017 № 2-2/11/2415 та накладної ТОВ "ТЕКС Україна" № 3848573).

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у нього сумнівів в існуванні накладної кур`єрської служби ТОВ "ТЕКС Україна" № 3848573 та правомірно прийняв копію цього документа як доказ.

51. У накладній № 3848573 вказано, що Вимогу отримала 17.05.2017 ОСОБА_2 . Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до наказу позивача від 11.12.2017 у 2017 році посада ОСОБА_2 - начальник відділу організаційної роботи і контролю. Позивачем ця обставина не спростована. Крім того, на сайті позивача за посланням https://uu.edu.ua/nolozhennya_pro_pidrozdili_ta_posadovi_ instructsii (Стартова Університет > Нормативні документи > Положення про підрозділи та посадові інструкції працівників у вільний доступ розміщено документ "Положення про Відділ організаційної роботи і контролю". Згідно з розділом 4 (Головні функції) цей відділ здійснює реєстрацію та облік кореспонденції, яка надійшла на адресу університету, та розсилку її виконавцям, контроль за проходженням документів у структурних підрозділах університету. Крім того, судом першої інстанції слушно враховано, що саме ОСОБА_2 як начальник відділу організаційної роботи і контролю позивача завірила всі додатки до позовної заяви у цій справі.

52. Застосувавши стандарт доказування "вірогідності доказів" та принцип змагальності, співставивши встановлені в цій справі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що уповноважена особа позивача ( ОСОБА_2 ) отримала вимогу від 15.05.2017 № 2-2/11/2415, що у сукупності свідчить про те, що зазначена вимога отримана позивачем.

53. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, про те, що копія накладної кур`єрської служби ТОВ "ТЕКС Україна" № 3848573 не повинна була прийматися до уваги як доказ, фактично зводиться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.

54. Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

55. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини фактично свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.11.2017, індексний номер 38074926, прийнятого Дідичуком І. А., КФ КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу".

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 127/8068/16-ц.

56. Таким чином, доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій відповідних висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), від 03.07.2018 у справі № 916/3248/16, від 15.01.2020 у справа № 199/4062/17, від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 22.01.2020 у справі № 925/1204/15, від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, не отримали підтвердження під час касаційного провадження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

57. Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

58. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

59. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верхового Суду щодо реєстрації предмета іпотеки за одним кредитором, за наявності інших осіб, які набули статусу кредиторів та відповідні права вимоги, щодо погашення кредитної заборгованості, яку було забезпечено іпотекою.

60. Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях виходили з того, що з 02.10.2017 ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" стало кредитором щодо позивача за кредитними договорами від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1, від 24.12.2013 № 58-47/1-13, від 26.06.2007 № 40-47/4-07 та від 10.08.2007 № 54-47/4-07 на суму 26 000 000,00 грн та іпотекодержателем за договором іпотеки. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як уже зазначалося у цій постанові, правомірність договорів відступлення була предметом дослідження у справі № 910/974/18, в якій рішенням суду відмовлено у позові щодо їх недійсності.

61. Водночас, посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, здійсненої ними оцінки наявних у справі доказів та підстав для відмови у позові, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях у цій справі. Як уже зазначалося, суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, виходили із того, що позивач не довів та встановлені судами обставини справи не підтверджують факту порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та дійшли висновку про відсутність підстав для судового захисту прав позивача у наведеному випадку.

62. При цьому у цій частині касаційної скарги скаржник взагалі не зазначив жодних конкретних норм права, щодо яких необхідним є формування висновку Верховного Суду, не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи) змісту правовідносин, в яких висновок щодо застосування цих норм відсутній, яким чином ці норми мають бути застосовані до спірних правовідносин, не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

63. Університет, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України, зазначив, що суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази, зокрема договори щодо передачі ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" лише частини права вимоги кредитора та частини права вимоги за договором іпотеки, при цьому проігнорована наявність інших кредиторів, та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу (копії накладної кур`єрської служби ТОВ "ТЕКС Україна" № 3848573), а також вважає, що заява свідка ОСОБА_1 не може бути доказом існування документів та підтверджувати факт їх отримання, а державну реєстрацію було здійснено не на підставі вимоги ТОВ "Офіс Сервіс Люкс", а на підставі вимоги ПАТ "КБ "Хрещатик".

64. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

65. Посилання скаржника на встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу (копії накладної кур`єрської служби ТОВ "ТЕКС Україна" № 3848573) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновок про отримання позивачем вимоги від 15.05.2017 № 2-2/11/2415 судами попередніх інстанцій був сформований із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" та принципу змагальності, із співставленням встановлених в цій справі інших обставини.

66. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

67. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

68. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

69. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

70. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки Верховного Суду

71. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

72. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

73. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Університету залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

74. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закладу вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 у справі № 910/9907/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

С. К. Могил