Рішення

від 23.01.2023 по справі 522/2057/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/2057/20

Провадження № 2/522/1931/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Замниборщ А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ 2020 Чумацький шлях» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду міста Одеси звернувся позивач ОСОБА_7 із позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 із позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації права власності.

Обгрунтовуючи подану позову заяву, позивач зазначив, що 12.06.2018 року на підставі договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 179,6 кв.м., житловою площею 94 кв.м.

В свою чергу, ОСОБА_5 як правонаступник після смерті ОСОБА_8 набула вищезазначену квартиру на підставі рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 липня 2013 року під час розгляду справи про розподіл майна подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .

Обґрунтовуючи подану позову заяву, позивач зазначає, що ОСОБА_5 , в якої він 12.06.2018 року придбав квартиру АДРЕСА_1 , дана квартира належала на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя, при цьому ОСОБА_5 була правонаступником позивача ОСОБА_9 .

ОСОБА_6 в свою чергу, була власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 на підставі договорів купівлі-продажу 1996 року.

При цьому, вказані квартири були також зареєстровані за ОСОБА_2 , на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 27.03.2008 року по справі № 2-1452\2008. Вищезазначеним рішенням суду, за ОСОБА_2 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5 , що складається з п`яти житлових кімнат загальною площею 312,0 кв.м., житловою площею 141,4 кв.м., підсобною 169,3 кв.м.

Позивач посилається на ту обставину, що квартира АДРЕСА_1 була фактично включена в склад квартири АДРЕСА_6 за тією ж адресою на підставі вищезазначеного рішення суду, проте, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.10.2009 року рішення суду було скасоване, а справу передано на новий розгляду, під час якого, рішенням 25.03.2011 року в задоволенні позову було відмовлено.

Однак, 02.07.2015 року, право власності на квартиру АДРЕСА_5 , було зареєстровано за ОСОБА_2 . Підставою для реєстрації права власності стало скасоване рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2008 року по справі № 2-1452\2008.

Позивач стверджує, що, надалі вказану нерухомість в результаті затвердження мирової угоди Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2015 року, між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 набув ОСОБА_3 .

В подальшому, ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2016 року, продав ОСОБА_4 вказану квартиру.

Розпорядженням Приморського районної адміністрації Одеської міської ради від 26.08.2016 року № 631, було змінено адресу вказаної квартири, замість квартир «1-2» на квартиру «7б».

19.09.2016 року був укладений договір іпотеки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на виконання зобов`язання з договором позики. 24.10.2016 року, у зв`язку з невиконанням умов договору іпотеки, право власності на вищезазначену квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки № 19862963 від 02.02.2020 року, на теперішній час, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки № 1369 від 09.09.2016 року, однак загальна площа квартира АДРЕСА_7 була збільшена до 663 кв.м., житлова 493 кв.м. на підставі технічного паспорту від 14.11.2019 року, який виданий ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» та довідки № 01113 від 14.11.2019 року, яка видана ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна».

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 179,6 кв.м., житловою 96 кв.м., яка знаходиться в межах квартири АДРЕСА_8 ; скасувати реєстрацію права власності.

В процесі розгляду справи, позивач ОСОБА_7 відчужив право власності на спірну квартиру на користь ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях», яке було залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позову, надавши суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначила, що ОСОБА_7 став власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 12.06.2018 року, тоді як відповідач ОСОБА_1 стала власником своєї квартири АДРЕСА_8 ще 24.10.2016 році тобто, за 2 роки до того, як ОСОБА_7 придбав квартиру під АДРЕСА_1 у ОСОБА_5 .

Також, відповідач зазначила, що всі події та юридичні факти, на які посилається позивач відбувались задовго до того, як він придбав право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Посилалась на те, у 2018 році ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які вступили у змову, зверталась з аналогічним позовами до ОСОБА_1 в Приморський районний суд м. Одеси, про що свідчать матеріали справи № 522/14065/18 та 522/22167/18.

Зазначила, що ОСОБА_7 не позбавлявся власності та на момент звернення з цим позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, вищевказана квартира знаходилась у його власності, про що свідчать відповідні інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також вказала, що згідно з ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 серпня 2015 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5 .

В подальшому, ОСОБА_3 продав квартиру під АДРЕСА_5 ОСОБА_4 , а на підставі договору іпотеки від 09 вересня 2016 року право власності на квартиру АДРЕСА_9 ) перейшло до ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що вказані договори є дійсними, а їх недійсність не встановлена законом, відповідач просила відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 02 березня 2020 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29 квітня 2020 року.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 13 березня 2020 року по справі були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.

У підготовче засідання 29 квітня 2020 року учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Від третьої особи - ОСОБА_5 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили. Підготовче засідання відкладено на 30 липня 2020 року.

У підготовче засідання 30 липня 2020 року учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Від представника третьої особи - ОСОБА_2 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи. Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили. Підготовче засідання відкладено на 13 жовтня 2020 року.

У період з 26 серпня 2020 року по 11 вересня 2020 року суддя Свячена Ю.Б. перебувала у щорічній відпустці.

09 жовтня 2020 року до суду від представника відповідача - ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У підготовче засідання 13 жовтня 2020 року з`явилися представник позивача, представник відповідача - ОСОБА_1 . Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Від третьої особи - ОСОБА_5 до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи. Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили. Підготовче засідання відкладено на 02 листопада 2020 року.

30 жовтня 2020 року до суду надійшла уточнена позовна заява.

02 листопада 2020 року, у зв`язку із знаходженням судді Свяченої Ю.Б. на лікарняному, підготовче засідання відкладено на 04 грудня 2020 року.

У підготовче засідання 04 грудня 2020 року з`явився представник позивача. Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Підготовче засідання відкладено на 09 лютого 2021 року.

У підготовче засідання 09 лютого 2021 року з`явився представник відповідача - Дромової В.О. Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Підготовче засідання відкладено на 09 березня2021 року.

У підготовче засідання 09 березня 2021 року з`явилися представник позивача, представник відповідача - ОСОБА_1 . Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2021 року було задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ 2020 Чумацький шлях» про заміну сторони позивача його правонаступником, а відтак права та обов`язки позивача набуло вищезазначене товариство.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2021 року у задоволені заяви представника відповідача - ОСОБА_1 про закриття провадження по цивільній справі відмовлено.

У підготовчому засіданні оголошено перерву на 13 квітня 2021 року.

У підготовче засідання 13 квітня 2021 року з`явилися представник позивача, представник відповідача - ОСОБА_1 . Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2021 року зупинено провадження у справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , Державного реєстратора Точилівської сільської ради Ананьївського району Одеської області Копил Віктор Юрійович, Державного реєстратора- приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Левчук Ольга Сергіївна, ТОВ "СМУ 2020 Чумацький шлях" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 червня 2018 року та скасування рішення державного реєстратора.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2021 року про зупинення провадження у справі, цивільну справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У підготовче засідання 01 листопада 2021 року з`явилися представник позивача, представник відповідача - Дромової В.О. Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. У підготовчому засіданні оголошено перерву на 01 грудня 2021 року.

У підготовче засідання 01 грудня 2021 року з`явилися представник позивача, представник відповідача - Дромової В.О. Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2021 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено.

Протокольною ухвалою суду підготовче провадження закрито та по справі оголошено перерву на 20 січня 2022 року.

13 січня 2022 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 20 січня 2022 року з`явилися представник позивача, представник відповідача - Дромової В.О. Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. По справі оголошено перерву на 08 лютого 2022 року.

У судове засідання 08 лютого 2022 року учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Від представника відповідача - Дромової В.О. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили. По справі оголошено перерву на 01 березня 2022 року.

01 березня 2022 року, у зв`язку із знаходженням судді Свяченої Ю.Б. у відпустці, розгляд справи відкладено на 29 березня 2022 року.

29 березня 2022 року, у зв`язку із знаходженням судді Свяченої Ю.Б. у відпустці, розгляд справи відкладено на 04 травня 2022 року.

У судове засідання 04 травня 2022 року учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. По справі оголошено перерву на 27 червня 2022 року.

У судове засідання 27 червня 2022 року учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Від представника відповідача - ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили. По справі оголошено перерву на 02 серпня 2022 року.

У судове засідання 02 серпня 2022 року з`явилися представник позивача, представник відповідача - ОСОБА_1 . Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. По справі оголошено перерву на 31 серпня 2022 року.

У судове засідання 31 серпня 2022 року з`явилися представник позивача, представник відповідача - ОСОБА_1 . Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. По справі оголошено перерву на 17 жовтня 2022 року.

17 жовтня 2022 року, у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги, розгляд справи відкладено на 24 листопада 2022 року.

У судове засідання 24 2022 року з`явився представник відповідача - ОСОБА_1 . Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. По справі оголошено перерву на 23 січня 2023 року.

У судове засідання 23 січня 2023 року з`явилися представник позивача, представник відповідача - ОСОБА_1 . Інші учасники справи не з`явилися. Про час, дату і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити.

Судом встановлено, що первісно, за ОСОБА_6 , було зареєстровано 596\1000 та 404\1000 часток квартири АДРЕСА_2 , 32\1000 квартири АДРЕСА_3 , 68/100 частини квартири АДРЕСА_4 ., що підтверджується листом КП «ОМБТІ та РОН» від 05.02.2009 року.

Відповідно до рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11.07.2013 року ухваленого по справі № 2-1374/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», за ОСОБА_5 було визнано право власності на ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 , що складається з 596\1000 частин квартири АДРЕСА_1 , а також 404/1000 частин квартири АДРЕСА_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав № 113946853 від 14.02.2018 року вбачається, що право власності за ОСОБА_5 було зареєстровано лише 03.08.2016 року та не на ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 , що складається з 596\1000 частин квартири АДРЕСА_1 , а також 404/1000 частин квартири АДРЕСА_1 ., а в цілому.

Також судом встановлено, що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 27 березня 2008 року, ухваленого по справі № 2-1452/2008 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 було визнано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 , що складається з п`яти житлових кімнат, загальною площею 312 кв.м., житловою площею 141 кв.м., підсобною площею 169, 3 кв.м. Також, за ОСОБА_2 було визнано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_10 , що складається з трьох основних кімнат, загальною площею 163,0 кв.м., основною площею 136,4 кв.м., підсобною площею 26,6 кв.м Проте, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.10.2009 року по справі № 2-1452/2008 вищезазначене рішення суду було скасовано.

Також, з довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 40259921 встановлено, що право власності, що виникло за рішенням Київського районного суду міста Одеси від 27 березня 2008 року, ухваленого по справі 2-1452/2008 було зареєстроване в єдиному державному реєстрі.

Надалі, у зв`язку з виникненням спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/5253/15-ц від 17.08.2015 року був закінчений розгляд справи, шляхом затвердження мирової угоди у спорі про стягнення боргу та визнання за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_5 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 13.07.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В.М., ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_5 .

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 26.08.2016 № 631 було постановлено змінити адресу квартири АДРЕСА_5 на адресу: квартира АДРЕСА_8 .

Судом встановлено, що 09.09.2016 року, був укладений договір позики грошових коштів, за яким ОСОБА_1 надала в борг ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 30888 доларів США, що підтверджується копією договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В.М., за реєстром № 1368.

В якості забезпечення виниклого боргового зобов`язання, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, за умовами п. 1.1. якого, ОСОБА_4 передала в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 .

У зв`язку з невиконанням умов договору позики, ОСОБА_1 набула право власності на вищезазначену квартиру 24.10.2016 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №189076553 від 18.11.2019 року.

З дослідження вищезазначених доказів, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_12 .

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , 12.06.2018 року на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.М., та зареєстрований в реєстрі за № 1012 придбав у власність квартиру за адресою АДРЕСА_13 , загальною площею 179,6 кв.м., житловою - 94 кв.м.

На підставі акту приймання - передачі від 23 березня 2020 року ОСОБА_7 передав, а ТОВ «СМУ 2020 ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ» прийняло до статутного капіталу квартиру АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи зміст позовної заяви, а також відзиву на позов, до предмету доказування по вказаній справи, входить питання входження площі квартири АДРЕСА_2 до площі квартири АДРЕСА_8 .

Так, на підтвердження вказаних обставин, позивач посилався на акти обстеження об`єкта містобудування від 08.11.2018 року, складені уповноваженим представником Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, представником ДАБК ОМР, представником РВ ГУДСНС в Одеській області, представником КП ЖКС «Портофранківський, згідно якого було зазначено, що в склад квартири АДРЕСА_8 , загальною площею 312 кв.м., входить квартира АДРЕСА_2 - загальною площею 179,6 кв.м., квартира АДРЕСА_3 - загальною площею 24,3 кв.м., квартири № 2-3 загальною площею 65,8 кв.м., та самовільно приєднані місця спільного користування квартирою - коридори, веранда, східці.

Разом з тим, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, ухвалене по справі № 420/1715/19 від 29.08.2019 року за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурного-будівельного контролю Одеської міської ради, Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправними дій, було встановлено, що ані Приморська районна адміністрації Одеської міської ради, ані УДАБК ОМР, фактичного обстеження квартири не проводили, склали акт обстеження та підписали його керуючись власними припущеннями та висновками про самочинність, у зв`язку з чим, дії щодо складення акту обстеження квартири були визнані неправомірними.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи преюдиційність вищезазначених висновків в частині порушення встановленого законом порядку при складенні акту, який був поданий стороною позивача як доказ, суд визнає акт обстеження недопустимим доказом, а відтак, відповідно до ст. 78 ЦПК України, не бере його до уваги.

Крім того, на підтвердження свої вимог, позивач надав висновок експерта Скибінської Т.М. № 087/2021, складеного 20.12.2021 року, на вирішення експертизи були поставлені питання входження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 179,6 кв.м., яка належить ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях» до складу квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 312 кв.м., яка належала ОСОБА_2 , власниками якої були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Наступним питанням був факт входження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 179,6 кв.м., яка належить ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях» до складу квартири АДРЕСА_8 , загальною площею 663 кв.м., яка належить ОСОБА_1 .

Згідно висновку вищезазначеної експертизи, вбачається, що в результаті співставлення та накладення схематичного плану приміщень квартири АДРЕСА_2 , наявного в копії Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого ТОВ «Профпроект» станом на 04.06.2018 року, виданого ОСОБА_5 на схематичний план приміщень квартири АДРЕСА_6 , наявний в копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 , виготовленого КП «ОБМТІ та РОН» станом на 19.02.2009 року, виданого ОСОБА_2 було встановлено, що розташування в будівлі квартири АДРЕСА_1 , яка відображена в копії Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях» та розташування в будівлі квартири АДРЕСА_5 - ідентичне. Аналогічну відповідь було надано й на друге питання, що стосувалось квартири АДРЕСА_8 .

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 також надала суду висновок судового експерта Рапач К.В. № 04\22 від 23.06.2022 року, згідно якого експертом було встановлено, що фактично об`ємно-планувальні рішення квартири за адресою: АДРЕСА_11 , не відповідають даним, що містяться в наступних технічних паспортах: технічному паспорті, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» на квартиру АДРЕСА_14 , станом на 19.02.2009 року, виданого ОСОБА_2 ; технічному паспорті, виготовленому ТОВ «Профпроект» на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 04.06.2018 року, виданого ОСОБА_5 ; технічному паспорті виготовленому ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» на квартиру АДРЕСА_15 , станом на 14.11.2019 року, виданого ОСОБА_1 .

Так, в результаті проведеного дослідження, що фактично полягло в визначені об`ємно-планувальних рішень, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, шляхом проведення фактичних вимірів квартири в системі автоматизованого проектування AutoCAD -2007 була встановлена суттєва різниця між фактичним об`ємно-планувальними рішеннями квартири АДРЕСА_7 по вищезазначеній адресі з даними, що містяться в зазначених технічних паспортах.

З наведеного випливає, що висновок експерта Скибинської Т.М. № 087/2021 що ґрунтувався на порівнянні та співставленні технічних паспортів квартири АДРЕСА_2 з квартирою АДРЕСА_6 та з квартирою АДРЕСА_8 , повинен бути відхилений судом, як такий що був проведений не на підставі безпосереднього дослідження спірних об`єктів нерухомості, а також враховуючи те, що технічні паспорти, які використовувались для експертного дослідження, не відповідали фактичній загальній та житловій площі, плану квартири, що свідчить про хибність висновків які були здійснені на підставі їх дослідження.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Підстави для відхилення висновку судового експерта Рапач К.В. № 04\22 від 23.06.2022 року судом не встановлені.

Вказані обставини у своєї сукупності свідчать про відсутність належних та допустимих доказів входження площі квартири АДРЕСА_1 до площі квартири АДРЕСА_7 по вказаній адресі.

Проте, відмовляючи в задоволенні позову, суд насамперед виходить з наступного.

Так, заявляючи позовну вимогу про витребування з чужого незаконного володіння, позивач посилається на факт скасування рішення Київського районного суду міста Одеси від 27 березня 2008 року, ухваленого по справі № 2-1452/2008, яким фактично було створено право власності на квартиру АДРЕСА_5 .

Суд погоджується з тією обставиною, що підстава виникнення права власності, що випливає з рішення Київського районного суду міста Одеси від 27.03.2008 року була скасована.

Однак, слід зазначити, що в ланцюгу переходів права власності на вищезазначений спірний об`єкт нерухомого майна, окрім іншого, перебуває рішення суду - ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2015 року, яка набрала чинності та стала підставою виникнення нових суб`єктивних прав та обов`язків.

Конституційний принцип обов`язковості судового рішення, який узгоджується з принципом res judicata, по-перше, унеможливлює неврахування факту виникнення суб`єктивних прав та обов`язків на підставі такого рішення суду, по-друге унеможливлює застосування віндикації, що ґрунтується лише на обставині скасування одного з рішень суду в загальному ланцюгу переходів права власності на спірний об`єкт, без скасування наступного рішення суду.

За таких ж обставин, не підлягає застосуванню висновок Верховного Суду, постановлений у справі 522/2202/15-ц, на якій посилався позивач в поданій позовній заяві.

Так, під час розгляду вищезазначеної справи, дійсно, було скасоване рішення суду, проте в якості підстав переходу права власності на інших осіб, не було постановлено іншого рішення суду, тоді як в справі що розглядається, після скасування рішення суду, було постановлене нове судове рішення, яке на теперішній час не є скасованим, а відтак є обов`язковим для виконання та врахування всіма органами державної влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями.

Також, не підлягають задоволенню вимоги щодо витребування з чужого незаконного володіння також і з тих підстав, позивачем не доведений факт порушення права власності, що відбулось шляхом включення площі квартири АДРЕСА_2 до площі квартири АДРЕСА_8 .

Так, віндикацією є витребування своєї речі власником, що не володіє, від не власника, що володіє. Вказане повністю узгоджується з правилом, сформованим давньоримським юристом Ульпіаном, який зазначив, що «Обов`язок судді при розгляді віндикаційного позову полягає в тому, щоб встановити, чи є відповідач володільцем».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц зазначила про те, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконного фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд зазначає, що позивач не довів тієї обставини, що відповідач є володільцем належного позивачу майна.

Відповідно до норм процесуального та матеріального права однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

Предмет доказування у справах за віндикаційним позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, на підтвердження наявності у нього суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач за віндикаційним позовом повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його права титульного володільця на зазначене майно, факт вибуття такого майна з його володіння, наявність майна в натурі у володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Разом з тим, як було встановлено судом, первісний позивач по справі ОСОБА_7 придбав спірну квартиру 12.06.2018 року, після спливу 2 років з моменту придбання ОСОБА_1 належної їй квартири.

Таким чином, позивачем не доведено суду належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами обставин правомірності його вимог про витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння, зокрема фактів, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно та незаконне вибуття такого майна саме з його володіння.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Кваліфікування придбання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_8 , як позбавлення майна ОСОБА_7 та в подальшому ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях», не є вірним, оскільки хронологічно придбання ОСОБА_1 спірної квартири передувало такому придбанню з боку ОСОБА_7 , а тим більш і позивачем ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях». Оскільки відповідач не може порушити право, яке ще не виникло, підстави для застосування віндикаційного захисту в даних правовідносинах відсутні.

Вказані обставини унеможливлюють застосування правового механізму, передбаченого ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17 при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17).

Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі №910/3009/18 наголошується, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права будь-якому випадку не є ефективним, оскільки навіть при задоволенні позову в частині витребування квартири АДРЕСА_1 , відповідач, як власник іншого об`єкту - квартири АДРЕСА_7 не зможе його виконати.

Не підлягають задоволенню і вимоги про скасування державної реєстрації на належну відповідачу квартиру.

Так, відповідач є власником об`єкту нерухомості на підставі договірних правовідносин, що виникли внаслідок укладення договору позики та договору іпотеки. Скасування державної реєстрації не буде мати наслідком скасування самої підстави виникнення права власності у відповідача, а отже заявлений спосіб захист не є ефективним.

Відповідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги спрямовані на фактичне припинення права власності у відповідача на належний йому об`єкт нерухомості у спосіб не встановлений ані законом, ані договором, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 387, 388 ЦК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ 2020 Чумацький шлях» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власностіті - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02 лютого 2023 року.

Суддя: Свячена Ю.Б.

23.01.23