Постанова

від 21.01.2025 по справі 522/2057/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/377/25

Справа № 522/2057/20

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Волкової Ю.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу товаристваз обмеженоювідповідальністю «СМУ2020Чумацький шлях»на рішенняПриморського районногосуду м.Одеси від23січня 2023 року, постановленого під головуванням судді Свяченої Ю.Б., повний текст рішення складений 02 лютого 2023 року, у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ 2020 Чумацький шлях» до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_7 зазначив, що 12.06.2018 року на підставі договору купівлі-продажу він придбав у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 179,6 кв.м., житловою площею 94 кв.м.

В свою чергу, ОСОБА_5 , як правонаступник після смерті ОСОБА_8 набула вищезазначену квартиру на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2013 року під час розгляду справи про розподіл майна подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_6

12.06.2018 року позивач придбав у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , яка була правонаступником ОСОБА_9

ОСОБА_6 в свою чергу, була власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 на підставі договорів купівлі-продажу 1996 року.

При цьому, вказані квартири були також зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2008 року по справі № 2-1452/2008. Вищезазначеним рішенням суду, за ОСОБА_2 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5 , що складається з п`яти житлових кімнат загальною площею 312,0 кв.м., житловою площею 141,4 кв.м., підсобною 169,3 кв.м.

Позивач посилався на ту обставину, що квартира АДРЕСА_1 була фактично включена в склад квартири АДРЕСА_6 за тією ж адресою на підставі вищезазначеного рішення суду, проте, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.10.2009 року рішення суду було скасоване, а справу передано на новий розгляду, під час якого, рішенням 25.03.2011 року в задоволенні позову було відмовлено.

Однак, 02.07.2015 року, право власності на квартиру АДРЕСА_5 , було зареєстровано за ОСОБА_2 . Підставою для реєстрації права власності стало скасоване рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.03.2008 року по справі № 2-1452/2008.

Позивач стверджував, що надалі вказану нерухомість в результаті затвердження мирової угоди, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2015 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 набув ОСОБА_3 .

В подальшому, ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2016 року, продав ОСОБА_4 вказану квартиру.

Розпорядженням Приморського районної адміністрації Одеської міської ради від 26.08.2016 року № 631, було змінено адресу вказаної квартири, замість квартир «1-2» на квартиру «7б».

19.09.2016 року був укладений договір іпотеки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на виконання зобов`язання з договором позики. 24.10.2016 року, у зв`язку з невиконанням умов договору іпотеки, право власності на вищезазначену квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що відповідно до інформаційної довідки № 19862963 від 02.02.2020 року, на теперішній час, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки № 1369 від 09.09.2016 року, однак загальна площа квартира АДРЕСА_7 була збільшена до 663 кв.м., житлова 493 кв.м. на підставі технічного паспорту від 14.11.2019 року, який виданий ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» та довідки № 01113 від 14.11.2019 року, яка видана ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна».

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 179,6 кв.м., житловою 96 кв.м., яка знаходиться в межах квартири АДРЕСА_8 та скасувати реєстрацію права власності.

В процесі розгляду справи, позивач ОСОБА_7 передав право власності на спірну квартиру в статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ 2020 Чумацький шлях» (далі ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях»).

ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях» 30.10.2020 року повністю підтримав позовні вимоги заявлені ОСОБА_7 , звернувшись з таким самим позовом, в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 179,6 кв.м., житловою 94 кв.м., яка знаходиться в межах квартири АДРЕСА_8 та позначена в технічному паспорті , якій виготовлений ТОВ «Профпроект» від 04.06.2018 року приміщеннями 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14, 1-15, 1-16, 1-17, 1-18;

Припинити право власності ОСОБА_1 на квартиру за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна, квартири АДРЕСА_8 (а.с. 223-232 т. 1).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2021 року ОСОБА_7 був замінений на СМУ 2020 «Чумацький шлях» (а.с. 7 т. 2).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях» відмовлено.

Не погодившисьзрішеннямсуду,ТОВ«СМУ 2020 Чумацький шлях» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що квартира АДРЕСА_1 , яка знаходиться у власності позивача фактично входить до складу квартири АДРЕСА_8 та належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується технічними паспортами та позивач у спосіб, який передбачено чинними законодавством набув у власність квартиру АДРЕСА_2 , однак суд першої інстанції фактично позбавив законного власника майна позивача своєї власності з посиланням на рішення суду, яке скасовано та надав можливість неналежному власнику майна вчиняти подальші незаконні дії щодо позивача.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 13 квітня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Базіль Л.В. (а.с. 32 т. 4).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року у справі було поновлено строк на апеляційне провадження та залишено апеляційну скаргу без руху (а.с. 37-38 т. 4).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2023 року у справі провадження відкрито (а.с. 48 т. 4).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 12 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С., для подальшого розгляду, у зв`язку із достроковим закінчення відрядження судді Херсонського апеляційного суду Базіль Л.В., згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року (зі змінами, відповідно до рішення № 572/0/15-23 від 31 травня 2023 року) (а.с. 58-59 т. 4).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 29 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 60-61 т. 4).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2023 року цивільна справа за апеляційною скаргою ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях» прийнята до провадження та призначена до розгляду (а.с. 62 т. 4).

В судове засідання, призначене на 21 січня 2025 року треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 165-174 т. 4).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які не з`явилися в судове засідання, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Племениченка Г.В., представника ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях», адвоката Рибака А.В., представника ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі, за наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги спрямовані на фактичне припинення права власності у відповідача на належний йому об`єкт нерухомості у спосіб не встановлений ані законом, ані договором.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду погоджується не в повній мірі, за наступних підстав.

Відповідност. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зіст.387ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України, передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановленота матеріаламисправи підтверджується,що напідставі договорівкупівлі-продажунерухомого майназа № 1090та №96/0680,зареєстрованих 08.08.1996року та06.06.1996року ОСОБА_6 набула увласність 596/1000та 404/1000частин квартири АДРЕСА_1 (а.с.26т.1).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2013 року, встановлено, що 596/1000 та 404/1000 частин квартири АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 (а.с. 18 т. 1).

Рішенням Приморськогорайонного судум.Одеси від11.07.2013рокуза ОСОБА_5 в порядку спадкування за посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу заповітом після смерті ОСОБА_8 , визнано право власності на 1/2 ідеальну частку у наступному майні: 596/1000 частин квартири АДРЕСА_1 та 404/1000 частин квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13-18 т. 1).

03.08.2016 року ОСОБА_5 зареєструвала право власності на 404/1000 та 596/1000 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2013 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав № 113946853 від 14.02.2018 року (а.с. 19-20 т. 1).

Також судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2008 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5 , яке ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.10.2009 року було скасовано з направленням справи на новий розгляд, та 25.03.2011 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено (а.с. 27- 42 т. 1).

За ОСОБА_2 02.07.2015 року проведена реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_5 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2008 року (а.с. 43 т. 1).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.08.2015 року по справі затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , по якій за ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 45-49 т. 1).

13.07.2016 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 50-51 т. 1).

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 26.08.2016 № 631 було змінено адресу квартири АДРЕСА_6 на квартиру АДРЕСА_9 (а.с. 52 т. 1).

09.09.2016 року, укладений договір позики грошових коштів, за яким ОСОБА_1 надала в борг ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 30888 доларів США, що підтверджується копією договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В.М., за реєстром № 1368.

В якості забезпечення виниклого боргового зобов`язання, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, за умовами п. 1.1. якого, ОСОБА_4 передала в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 (а.с. 56-63 т. 1).

У зв`язку з невиконанням умов договору позики, ОСОБА_1 набула право власності на вищезазначену квартиру 24.10.2016 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №189076553 від 18.11.2019 року (а.с. 64-66 т. 1).

В подальшому на підставі договору іпотеки, технічного паспорту та довідки, виданої ТОВ «БТІ» ОСОБА_1 зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_11 (а.с. 67-68 т.1).

12.06.2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі № 1012 (а.с. 11-12, 234-236 т. 1).

За умовамидоговору купівлі-продажу ОСОБА_7 придбав увласність квартиру АДРЕСА_1 , загальноюплощею 179,6кв.м.,житловою 94кв.м.(а.с. 234-236 т. 1).

В подальшому на підставі акту приймання передачі від 23 березня 2020 року ОСОБА_7 передав, а ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях» прийняло до статутного капіталу квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 220-221 т. 1).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, однак не погоджується з мотивами зазначеними у рішенні суду, за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на підставі рішення суду набула права власності на 1/2 частку 596/1000 та 404/1000 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення суду, при цьому реєстрація права власності за рішенням суду відбулась на всю квартиру.

Позивачем у позовних вимогах зазначено про витребування квартири АДРЕСА_2 загальною площею 179,6 кв.м. та житловою 94 кв.м. відповідно до технічного паспорту складеним ТОВ «Профпроект», який стороною позивача додано до позову.

Відповідно до технічного паспорту, на який посилається позивач загальна площа квартири 179,6 кв.м., а житлова площа зазначена у розмірі 55,7 кв.м. (а.с. 21-25 т. 1).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на час придбання ОСОБА_7 квартири у ОСОБА_5 , квартири АДРЕСА_2 не існувало, у зв`язку з тим, що квартири АДРЕСА_6 та в подальшому 3 були об`єднані у квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 636 кв.м.

При цьому матеріали справи не містять доказів, яка дійсна площа квартири АДРЕСА_2 .

Так з рішення Приморського районного суду м. Одеси вбачається, що за ОСОБА_5 визнано право власності на 1/2 частку (596/1000 + 404/1000 = 1) квартири АДРЕСА_2 , однак в подальшому ОСОБА_5 проводить реєстрацію на всю квартиру АДРЕСА_2 .

Позивачем на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_2 загальною площею 179,6 кв.м. та житловою 94 кв.м. увійшла до складу квартири АДРЕСА_7 , надано акт обстеження об`єкта містобудування від 08.11.2018 року, який рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 року визнано протиправним (а.с. 69-70, 182-191 т. 1).

З висновку експерта ОСОБА_12 № 087/2021, складеного 20.12.2021 року вбачається, що експертне дослідження проведено в результаті співставлення та накладення схематичного плану приміщень квартири АДРЕСА_2 , наявного в копії Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого ТОВ «Профпроект» станом на 04.06.2018 року.

Однак, колегія суддів приходить висновку про те, що даний висновок судом не може вважатися належним доказом та не приймається з підстав того, що в технічному паспорті ТОВ «Проект», який експертом покладено в основу експертного дослідження, містить зовсім іншу житлову площу, ані як значено у договорі купівлі-продажу.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 також надала суду висновок судового експерта Рапач К.В. № 04\22 від 23.06.2022 року, згідно якого експертом було встановлено, що фактично об`ємно-планувальні рішення квартири за адресою: АДРЕСА_10 , не відповідають даним, що містяться в наступних технічних паспортах: технічному паспорті, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» на квартиру АДРЕСА_12 , станом на 19.02.2009 року, виданого ОСОБА_2 ; технічному паспорті, виготовленому ТОВ «Профпроект» на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 04.06.2018 року, виданого ОСОБА_5 ; технічному паспорті виготовленому ТОВ «Бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» на квартиру АДРЕСА_13 , станом на 14.11.2019 року, виданого ОСОБА_1 .

За наведених підстав колегія судді приходить висновку, що на час придбання ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_2 не існувало, а існувала квартира АДРЕСА_7 , загальною площею 663,6 кв.м., житловою площею 493 кв.м., при цьому позивачем не доведено, яку саме площу мала квартира АДРЕСА_2 , та де вона розташована у квартирі АДРЕСА_7 .

З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю, а не як зазначено судом, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України,не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, прийшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а тому приходить висновку про зміну рішення суду в цій частині, а саме відмови у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішенняповністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, зі зміною рішення в частині мотивування та відмовляє у задоволенні позову не у зв`язку з тим, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, а відмовляє по суті позовних вимог за необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях».

Одночасно, колегія суддів зазначає, що з урахуванням того, що позовні вимоги ТОВ «СМУ 2020 Чумацький шлях» є такими що не підлягають задоволенню, підстав для перерозподілу судових витрат колегія суддів не вбачає.

Керуючисьст.ст.368, 374, 376, 381-384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СМУ 2020 Чумацький шлях» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2023року змінити,виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова