Постанова

від 21.02.2023 по справі 320/13751/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13751/21 Суддя першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Безименної Н.В. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання дій протиправними, в якому просив:

- визнати незаконним і скасувати рішення сесії Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області від 28.05.2021 року за №66/8;

- зобов`язати Дмитрівську сільську раду Бучанського району Київської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, орієнтовною площею 0,1 га, за рахунок земель комунальної власності на території с. Мила, Бучанського району Київської області з подальшою передачею у власність згідно поданого графічного матеріалу до клопотання від 05.05.2021 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Дмитрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

02 грудня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 53897, від Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідачем надано копію графічного відображення земельної ділянки з кадастровим номером 3222484405:03:001:0093.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, при цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України, разом з тим, станом на дату розгляду справи доказів перебування саме у власності запитуваної земельної ділянки немає, з огляду на що, відповідач, як орган місцевого самоврядування приймаючи спірне рішення діяла неправомірно.

Колегія суддів, вважає вказаний висновок суду необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області з клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовно площею 0,1 га за рахунок земель комунальної власності на території с. Мила Бучанського району Київської області.

До заяви додано копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , графічні матеріали із зазначенням місця розташування земельної ділянки. Також зазначав, що він як учасник бойових дій, має право на першочергове відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності.

Дмитрівською сільською радою Бучанського району Київської області було прийнято рішення від 28.05.2021 року 66/8 «Про надання дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в с. Мила гр. ОСОБА_1 », яким було відмовлено в наданні дозволу на складання проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд в с. Мила Бучанського району Київської області у зв`язку з прийнятим рішенням про відведення вказаної земельної ділянки іншому громадянину України згідно чинного законодавства.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (надалі Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Таким чином, рішення Таращанської міської ради Київської області №1073-76-VII від 28 липня 2020 року вважається прийнятим у передбаченій законом формі (належним чином оформленим) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання.

Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, аналіз вищевказаної норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У постановах колегій суддів Касаційного адміністративного суду висловлюється позиція, у якій орган державної влади чи місцевого самоврядування має правові підстави для надання особі дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, яка вже сформована за заявою іншої особи, яка звернулася раніше, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Зокрема, така позиція викладена у постановах від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а (адміністративне провадження №К/9901/15205/18); від 19 червня 2018 року у справі №750/8511/17 (адміністративне провадження №К /9901/49700/18); від 05 березня 2019 року у справі №360/2334/17 (адміністративне провадження №К/9901/69327/18). Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18).

У вказаних постановах Верховний Суд підтримує позицію, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування) і тому права (інтереси) позивача, який раніше отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) не порушені.

Разом з тим, відповідно до доводів апеляційної скарги та матеріалів справи, а саме витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копії графічного відображення земельної ділянки з кадастровим номером 3222484405:03:001:0093, дана земельна ділянка з 17.11.2021 року перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_2 , що виключає можливість задоволення позову, адже бажана земельна ділянка (відповідно до клопотання ОСОБА_1 від 05.05.2021 року за Вих.№ 319/05/21-М та викопіювання з Публічної кадастрової карти (графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки) станом на дату розгляду справи як у суді першої, так і суді апеляційної інстанції перебуває у приватній власності іншої особи, а саме - гр. ОСОБА_2 .

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Н.В.Безименна

Л.Т.Черпіцька

Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2023 року.