Постанова

від 22.02.2023 по справі 240/34640/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/34640/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

22 лютого 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови та рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЦ" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними і скасувати картку відмови Житомирської митниці Держмитслужби від 18.10.2021 №UA101020/2021/00918 та рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2021 №UA101000/2021/000049/2.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2022 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 18 жовтня 2021 року позивачем було заявлено до митного оформлення придбані на підставі зовнішньоекономічного договору від 19 лютого 2019 року № JR19219 товари - фікерти абразивні L14 для граніту зі штучних матеріалів та фікерти з агломерованих штучних алмазів у поєднанні з частинами інших матеріалів, торговельна марка "JINSHAN", виробник : "Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co, Ltd" "Jinshan Stone2, країна виробництва: Народна Республіка Китай.

З метою митного оформлення імпортованого товару Позивач в особі декларанта ОСОБА_1 подав до Житомирської митниці ДМС України митну декларацію від 18 жовтня 2021 року №UA101020/2021/018313 із заявленою Позивачем митною вартістю товарів.

Згідно з даними митної декларації від 18 жовтня 2021 року вартість партії товару:

№1. Фікертів абразивних L14 для граніту зі штучних матеріалів загальною вагою 24 750 кг. торговельної марки "JINSHAN", виробник:"Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co, Ltd" "Jinshan Stone", країна виробництва: Народна Республіка Китай, становила 14 942 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок два) долари 88 центів СІЛА, або 393 623 (триста дев`яносто три тисячі шістсот двадцять три) гривні 85 копійок по курсу НБУ станом на 18 жовтня 2021 року, тобто 0,604 доларів США/кг товару.

№2. Фікертів з агломерованих штучних алмазів у поєднанні з частинами інших матеріалів загальною вагою 250 кг. торговельної марки "JINSHAN", виробник : "Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co, Ltd" "Jinshan Stone", країна виробництва: Народна Республіка Китай, становила 1 028 (одну тисячу двадцять вісім) доларів 16 центів СІНА, або 27 079 (двадцять сім тисяч сімдесят дев`ять) гривень 47 коп. по курсу НБУ станом на 18 жовтня 2021 року, тобто 4,11 доларів США/кг товару.

Загальна вартість товару за митною декларацією становила 15 971 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят один) долар 04 центи США.

Для підтвердження заявленої митної вартості разом з митною декларацією було надано такі документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № JR19219 від 19.02.2019;

- пакувальний лист від 06.08.2021;

- рахунок-фактура (інвойс) № JS21400 від 06.08.2021;

- коносамент № COSU6309073970 від 14.08.2021;

- автотранспортна накладна CMR № 8359 від 14.10.2021 ;

- банківський платіжний документ № 21 від 28.09.2021.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано:

- прайс-лист від 30.07.2021;

- комерційна пропозиція від 23.07.2021;

- копія митної декларації країни відправлення № 370820210000459108 від 10.08.2021.

За результатами опрацювання поданих документів відповідач встановив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

18.10.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2021/000049/2 та картку відмови Житомирської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2021/00918.

У рішенні зазначено, що при вивченні додатково наданих на підтвердження митної вартості документів було встановлено наступне:

Додатково наданий прайс-лист від 30.07.2021 не міг бути використаний, для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Угоди, митними органами можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців. В даному випадку прайс-лист адресований конкретному покупцю, що не відображає дійсної ринкової вартості товару в країні його експорту.

Додатково надана копія митної декларації країни відправлення №370820210000459108 від 10.08.2021 не могла бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки подана на мові, яка не є мовою митних союзів, членом яких є Україна та мовою міжнародного спілкування. У зв`язку із зазначеним митний орган був позбавлений можливості перевірити відомості, що зазначені у даному документі.

Під час визначення митної вартості товару №1 методи 2а і 26 не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 02.09.2021 №UA100160/2021/450062 - Вироби для шліфування та полірування природного каменю. Магнезіт (карборунд)агломерований в бакелитовій основі. Фікерти абразивні, #24-1320шт;Фікерти абразивні, #36-4800шт;Фікерти абразивні, #60-4800шт;Фікерти абразивні, #120-8400шт; Фікерти абразивні, #240- 3600шт; Фікерти абразивні, #320-3168шт;Фікерти абразивні, #600-720шт;Фікерти абразивні, #800-480шт; Фікерти абразивні, #1200- 360штТорговельна марка Jinshan БіопеВиробник Jiangnan New Hi-Tech Industrial ZoneKpama виробництвами і становить 1,32 доларів США за кілограм з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

У подальшому товар було випущено у вільний обіг на підставі митної декларації UA101020/2021/018427 від 18.10.2021 із застосуванням фінансових гарантій у порядку, передбаченому ч, 7 ст. 55 Митного кодексу України. Сума фінансових гарантій - 149 429,12 грн.

Позивач, вважаючи такі рішення і картку відмови протиправними, звернувся із вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

В силу частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За правилами частин першої-третьої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини п`ята, шоста статті 53 Митного кодексу України).

Частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частини перша-третя статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) Митного кодексу України передбачають, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина дванадцята статті 264 Митного кодексу України).

Тобто митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Разом з тим, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18.

Відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень зробив висновок про те, що згідно із п. 3.1 Контракту № Ж19219 від 19 лютого 2019 року загальна вартість контракту складає 100 000,00 доларів США. Відповідно до п. 10.2 Контракту № JR19219 від 19 лютого 2019 року він діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Лише в зоні діяльності підрозділу митного оформлення, що розташований у Житомирській області, ТОВ "РЦ" за вказаним контрактом з 22 квітня 2019 року здійснено дев`ять митних оформлень на суму, що перевищує 100 000,00 доларів США. Таким чином, продавець виконав свої зобов`язання за даним контрактом (поставив товарів на суму 100 000, 00 доларів США), а покупець розрахувався за них. Враховуючи наведене вище, у митного органу є всі підстави вважати, що Контракт № JR19219 від 19 лютого 2019 року втратив чинність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (Покупець) придбав у компанії "QUANZHOU JINSHAN STONE TOOLS TECHNOLOGY LIMITED CO." (Китай) (Продавець) на підставі контракту № JR19219 від 19 лютого 2019 року товар № 1 "фікерти абразивні L14 для граніту з штучних матеріалів" і № 2 "фікерти з агломерованих штучних або природніх алмазів у поєднанні з частинами з інших матеріалів".

Згідно з контрактом, товар поставляється на умовах Інкотермс 2010. Товар і асортимент кожної партії зазначається в рахунку-фактурі (інвойс), який оформлюється на кожну партію товару. Загальна вартість контракту 100000 доларів США.

Загальна вартість придбаного товару склала 15971 долар 04 центи США.

Визначена позивачем ціна товару підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) №JS21400 від 06.08.2021; коносаменом № COSU6309073970 від 14.08.2021; автотранспортною накладною CMR №8359 від 14.10.2021; банківськии платіжним документом № 21 від 28.09.2021; прайс-листом від 30.07.2021; комерційною пропозицією від 23.07.2021

Зазначена сума вартості товару "фікерти абразивні L14 для граніту з штучних матеріалів" і "фікерти з агломерованих штучних або природних алмазів у поєднанні з частинами з інших матеріалів" вказана також і у митній декларації, тобто, митна вартість визначена декларантом за ціною договору (основним методом).

Суд при цьому зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не наведено належних та достатніх аргументів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).

Щодо посилання відповідача на те, що додатково наданий прайс-лист від 30.07.2021 не міг бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки подана на мові, яка не є мовою митних союзів, членом яких є України та мовою міжнародного спілкування, то слід зазначити, що зауважити, що чинним законодавством не встановлено вимог до змісту та форми прайс-листа постачальника. Порядок складання іноземними суб`єктами документів в іноземних державах та вимоги щодо форми та змісту таких документів визначаються законодавством відповідної іноземної держави. Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є єдиним документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості. Відсутність у прайс-листі будь-якої інформації не може бути підставою для коригування митної вартості, адже ідентифікація може бути проведена на основі інших документів та відомостей прайс-листа у їх сукупності.

Разом з тим, судом встановлено, що Сторонами Договору № JR19219 від 19 лютого 2019 року 18 серпня 2020 року письмово погоджено продовжити його дію на таких же самих умовах, що не суперечить вимогам Закону.

Договір не визнано недійсним у судовому порядку відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Стаття 689 ЦК України зобов`язує покупця прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

Тобто, саме сторони визначають зміст правочину.

Продовження дії контракту № JR19219 від 19 лютого 2019 року не суперечить ні державним інтересам, ні інтересам його сторін.

Крім того, з митної консультації від 18 жовтня 2021 року не зрозуміло, яку саме бухгалтерську документацію та стосовно чого позивач мав надати відповідачу.

Якщо це повинна була бути бухгалтерська документація стосовно договорів (контрактів) з третіми особами, то ненадання позивачем договору з третіми особами, пов`язаних з Контрактом про поставку товару для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів не свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків при декларуванні товару.

Такі договори чи контракти з третіми особами не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують ціну товару. Чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, покупця товару, вказаної документації.

У правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) вказано, що митному органу необхідно витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

При цьому, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалися обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом .

Суд звертає увагу, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару за такою декларацією дійсно було імпортовано до України.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

З матеріалів справи встановлено, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом митним органом взято за основу МДвід 02.09.2021 №UA100160/2021/450062.

Однак, вказана митна декларація не містить жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товари, що ввозились позивачем. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.

Наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15.

Отже, відповідачем при здійсненні коригування митної вартості за резервним методом не дотримано вимог п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598.

Висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Слід зауважити, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.

Отже, відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Разом з тим, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо неподання позивачем додатково витребуваних від нього документі, оскільки ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (платіжних або інших бухгалтерських), за відсутності належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості .

Беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, що підтверджуються належними доказами, є безпідставними і висновки відповідача, що слугували причиною видачі картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 18.10.2021 № UA101020/2021/00918 про те що заявлена митна вартість товару "1 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, а тому картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів є протиправною.

Беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що картка відмови Житомирської митниці Держмитслужби України від 18.10.2021 №UA101020/2021/00918 і рішення про коригування митної вартості товарів від 18.10.2021 №UA101000/2021/000049/2 є необґрунтованими і підлягають скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" - задоволенню.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.