Постанова

від 21.02.2023 по справі 826/3834/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 826/3834/18

адміністративне провадження № К/9901/13314/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №826/3834/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД-ТРЕЙД" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Беспалов О.О., Сорочко Є.О.),

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд-Трейд" (далі також - позивач, ТОВ "Конкорд-Трейд") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 грудня 2017 року №0066641404, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2450250,00 грн, з яких 2077200,00 грн - за основним платежем, та 373050,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, позов задоволено повністю.

Так, судами встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві у період із 06 по 24 листопада 2017 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 01 грудня 2017 року складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Конкорд-Трейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2012 року №852/26-15-14-04-05/30726565 (далі також - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 5, п. 7 П(С)БО 16 "Витрати" та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2077200,00 грн, у тому числі за 2014 рік на суму 585000,00 грн, за 2015 рік на суму 585000,00 грн, за 2016 рік на суму 907200,00 грн.

Висновок відповідача про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, ґрунтується на тому, що перевіркою неможливо встановити зв`язок витрат на загальну суму 11540000,00 грн (з яких за 2014 рік - 3250000,00 грн, за 2015 рік - 3250000,00 грн, за 2016 рік - 5040000,00 грн), понесених ТОВ "Конкорд-Трейд" за договорами добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, укладеними з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Парасоль" (далі - ПАТ "СК "Парасоль"), з його господарською діяльністю. А також вбачається завищення собівартості реалізованих послуг за вказаними вище договорами страхування, оскільки витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу для отримання якого вони здійснені.

На підставі акту перевірки 26 грудня 2017 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2450250,00 грн, з яких 2077200,00 грн - за основним платежем та 373050,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що витрати (сплата страхової премії), понесені позивачем в результаті укладення договорів страхування, безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, оскільки спрямовані на відшкодування збитків, завданих зданому в оренду майну товариства у разі настання страхових випадків.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, вважаючи, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В касаційній скарзі контролюючий орган наголошує на неможливості у даному випадку встановити зв`язок понесених позивачем витрат на страхування відповідальності перед третіми особами з провадженням його господарської діяльності, оскільки вказані ризики несе саме наймач майна. Вказує також на завищення собівартості реалізованих послуг за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, що, у свою чергу, є порушенням пунктів 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у цій справі.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4. статті 138 ПК України).

До складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (пункт 138.10 статті 138 ПК України).

При визначенні об`єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема, будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов`язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов`язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об`єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов`язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров`я або інших ризиків, пов`язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов`язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб (підпункт 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України).

Відповідно до п.п. 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Як вже було зазначено в цій постанові, приймаюче оскаржене податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган виходив, зокрема, з того, що витрати, понесені позивачем при укладенні договорів страхування відповідальності перед третіми особами, не можуть враховуватись в податковому обліку останнього, оскільки не можливо встановити зв`язок понесених витрат на страхування з провадженням господарської діяльності.

Судами встановлено, що між ТОВ "Конкорд-Трейд" (Страхувальник) та ПАТ "СК "Парасоль" (Страховик) укладено договори добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 02 січня 2014 року №2ДВ, від 12 лютого 2015 року №10ДВ, від 16 липня 2015 року №45ДВ та від 29 грудня 2015 року №81ДВ, за умовами яких предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з відшкодуванням відповідно до чинного законодавства України шкоди, збитків завданих життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб страхувальником або особами, за яких страхувальник відповідно до чинного законодавства України несе відповідальність.

Відповідно до умов вказаних договорів страховик укладає зі страхувальником договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами за збитки, завдані життю, здоров`ю та майну третіх осіб у ході здійснення страхувальником основного виду діяльності.

Сторонами погоджено наступні умови страхування:

1) за договором від 02 січня 2014 року №2ДВ: страхова премія - 3250000,00 грн; строк страхування з 02 січня 2014 року по 01 січня 2015 року; територія дії договору - м. Київ, Подільський район, вул. Василя Порика, 5а;

2) за договором від 12 лютого 2015 року №10ДВ: страхова премія - 1625000,00 грн; строк страхування з 13 лютого 2015 року по 12 серпня 2015 року; територія дії договору - м. Київ, Подільський район, вул. Василя Порика, 5а;

3) за договором від 16 липня 2015 року №45ДВ: страхова премія - 1625000,00 грн; строк страхування з 13 серпня 2015 року по 31 грудня 2015 року; територія дії договору - м. Київ, Подільський район, вул. Василя Порика, 5а;

4) за договором від 29 грудня 2015 року №81ДВ: страхова премія - 5040000,00 грн; строк страхування з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року; територія дії договору - м. Київ, Подільський район, вул. Василя Порика, 5а;

Страхувальник здійснює діяльність щодо здавання в оренду власного чи орендованого майна, яка згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є основним видом діяльності ТОВ "Конкорд-Трейд".

Як констатовано судами та вбачається з матеріалів справи, на підтвердження сплати ТОВ "Конкорд-Трейд" на користь ПАТ "СК "Парасоль" страхових премій за договорами страхування на загальну суму 11540000,00 грн позивачем надано до суду відповідні копії платіжних доручень, що не ставилось під сумнів відповідачем.

Крім того, судами додатково досліджено укладений 20 грудня 2005 року між ТОВ "Конкорд-Трейд", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", як орендарем, Договір найму (оренди) будівлі (зареєстрований в реєстрі за №785), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме, нежитлове приміщення (в літ. А), яке є власністю орендодавця на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. 10 вересня 2004 року за №5630, та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Порика, 5.

При цьому, з протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Конкорд-Трейд" від 25 червня 2009 року №18 встановлено, що Загальними зборами учасників вирішувалось питання щодо відшкодування витрат за ремонт приміщення по вул. Порика, 5, у зв`язку з пожежею 31 травня 2009 року.

Вказаним протоколом постановлено відшкодувати витрати у розмірі 50 % по наданих ТОВ «Фоззі-Фуд» актах виконаних робіт від кожної суми за:

- ремонт ганку (відшкодувати 14048, 40 грн);

- місце запалення (відшкодувати 146535, 00 грн);

- ремонт торгівельного залу (відшкодувати 91739, 40 грн);

- налагоджування системи пожежної сигналізації (відшкодувати 3594, 57 грн);

- налагоджування системи охоронної сигналізації (відшкодувати 6280, 80 грн).

Відповідальність по сплаті відшкодувань покладено на головного бухгалтера ТОВ "Конкорд-Трейд".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що договори страхування укладено позивачем з метою забезпечення провадження власної господарської діяльності, а саме, відповідно до умов вказаних договорів ТОВ "Конкорд-Трейд" не страхувало осіб, які перебувають у трудових відносинах з товариством, не страхувало сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Предметом страхування була цивільна відповідальність, яка наступає в разі завдання шкоди іншим особам саме у зв`язку з господарською діяльністю позивача, в даному випадку від діяльності з надання об`єктів нерухомого майна в оренду.

При цьому, як правильно констатовано судами, договорами страхування охоплювалися тільки ризики, які виникають від руйнування нерухомого майна та неналежної роботи інженерних комунікацій і не пов`язані з діями орендаря, а виникли з інших причин, усунення яких покладається на власника майна та мереж.

Обґрунтовано судами відхилено й доводи відповідача про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, оскільки ця норма визначає загальне визначення об`єкту оподаткування, однак в акті перевірки не зазначено, в якій частині товариство порушило визначення об`єкту оподаткування.

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Обґрунтування касаційної скарги відповідача зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/3834/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.В. Дашутін І.А. Васильєва