Постанова

від 13.02.2019 по справі 826/3834/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3834/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Сорочка Є.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузик М.А.,

представника позивача Бодюка В.А.,

представника відповідача Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року (повний текст рішення складено 25.10.2018, суддя Шрамко Ю.Т.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Конкорд-Трейд до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Конкорд-Трейд звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2017 року №0066641404.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що витрати, понесені позивачем при укладанні договорів страхування відповідальності перед третіми особами, не можуть враховуватись в податковому обліку товариства та неможливо встановити зв'язок понесених витрат на страхування відповідальності перед третіми особами з провадженням господарської діяльності, оскільки вказані ризики несе саме наймач майна.

05.02.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому такий просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки позивач, у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, має ризик відшкодування шкоди, яка сталась внаслідок особливих властивостей, або недоліків речі, яка здається в оренду, і такий ризик може бути застрахований, і таким чином, укладення договорів страхування обумовлене необхідністю застрахувати свою відповідальність перед третіми особами за договором здавання в оренду власного майна, а тому, страхування за вищевказаними договорами здійснювалося позивачем з метою страхування ризиків, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності щодо здавання в оренду власного майна та з метою захисту майнових інтересів від непередбачуваних збитків у разі настання страхових випадків, визначених укладеними договорами, отже позивачем правомірно віднесено до складу витрат страхових платежів за договорами добровільного страхування відповідальності перед третіми особами.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві у період із 06 по 24 листопада 2017 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 01 грудня 2017 року складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Конкорд-Трейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2012 року №852/26-15-14-04-05/30726565 (далі також - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 5, п. 7 П(С)БО 16 "Витрати" та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2077200,00 грн., у тому числі за 2014 рік на суму 585000,00 грн., за 2015 рік на суму 585000,00 грн.; за 2016 рік на суму 907200,00 грн.

Висновок відповідача про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, ґрунтується на тому, що перевіркою неможливо встановити зв'язок витрат на загальну суму 11540000,00 грн. (з яких за 2014 рік - 3250000,00 грн., за 2015 рік - 3250000,00 грн., за 2016 рік - 5040000,00 грн.), понесених ТОВ "Конкорд-Трейд" за договорами добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, укладеними з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Парасоль", (далі - ПАТ "СК "Парасоль"), з його господарською діяльністю. А також, вбачається завищення собівартості реалізованих послуг за вказаними вище договорами страхування, оскільки витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені.

На підставі акту перевірки 26 грудня 2017 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2450250,00 грн., з яких 2077200,00 грн. - за основним платежем, та 373050,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, між ТОВ "Конкорд-Трейд", як страхувальником, та ПАТ "СК "Парасоль", як страховиком, укладено договори добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 02 січня 2014 року №2ДВ, від 12 лютого 2015 року №10ДВ, від 16 липня 2015 року №45ДВ та від 29 грудня 2015 року №81ДВ, (далі - спірні договори страхування), за умовами якого предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відшкодуванням відповідно до чинного законодавства України шкоди, збитків завданих життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб страхувальником або особами, за яких страхувальник відповідно до чинного законодавства України несе відповідальність.

Відповідно до умов спірних договорів страхування, страховик укладає зі страхувальником договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами за збитки, завдані життю, здоров'ю та майну третіх осіб у ході здійснення страхувальником основного виду діяльності.

Згідно вказаних вище договорів сторонами погоджено наступні умови страхування:

1) за договором від 02 січня 2014 року №2ДВ: страхова премія - 3250000,00 грн.; строк страхування з 02 січня 2014 року по 01 січня 2015 року; територія дії договору - м. Київ, Подільський район, вул. Василя Порика, 5а;

2) за договором від 12 лютого 2015 року №10ДВ: страхова премія - 1625000,00 грн.; строк страхування з 13 лютого 2015 року по 12 серпня 2015 року; територія дії договору - м. Київ, Подільський район, вул. Василя Порика, 5а;

3) за договором від 16 липня 2015 року №45ДВ: страхова премія - 1625000,00 грн.; строк страхування з 13 серпня 2015 року по 31 грудня 2015 року; територія дії договору - м. Київ, Подільський район, вул. Василя Порика, 5а;

4) за договором від 29 грудня 2015 року №81ДВ: страхова премія - 5040000,00 грн.; строк страхування з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року; територія дії договору - м. Київ, Подільський район, вул. Василя Порика, 5а;

За умовами спірних договорів страхування, страховик здійснює діяльність щодо здавання в оренду власного чи орендованого майна, яка згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є основним видом діяльності ТОВ "Конкорд-Трейд".

На підтвердження сплати ТОВ "Конкорд-Трейд" на користь ПАТ "СК "Парасоль" страхових премій за спірними договорами страхування на загальну суму 11540000,00 грн. позивачем надано до суду відповідні копії платіжних доручень, що також не ставилось під сумнів відповідачем.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 134, п.п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.5, абз. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України в редакції Закону від 25 грудня 2014 року №54-VIII, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

До складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

При визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, зокрема, будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Відповідно до п.п. 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Враховуючи вищевказані обставини справи та зазначені норми, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо порушення в межах спірних правовідносин вимог п. 5, п. 7 П(С)БО 16 "Витрати" та пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 ПК України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні договори страхування укладено позивачем з метою забезпечення провадження власної господарської діяльності, а саме, відповідно до умов вказаних договорів ТОВ "Конкорд-Трейд" не страхувало осіб, які перебувають у трудових відносинах з товариством, не страхувало сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Предметом страхування була цивільна відповідальність , яка наступає в разі завдання шкоди іншим особам саме у зв'язку з господарською діяльністю позивача , в даному випадку від діяльності з надання об'єктів нерухомого майна в оренду.

При цьому, спірними договорами страхування охоплювалися тільки ризики, які виникають від руйнування нерухомого майна та неналежної роботи інженерних комунікацій і не пов'язані з діями орендаря, а виникли з інших причин, усунення яких покладається на власника майна та мереж.

Крім того, 20 грудня 2005 року між ТОВ "Конкорд-Трейд", як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", як орендарем, укладено нотаріально засвідчений Договір найму (оренди) будівлі (зареєстрований в реєстрі за №785), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, а саме, нежитлове приміщення (в літ. А), яке є власністю орендодавця на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. 10 вересня 2004 року за №5630, та розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

При цьому, з протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Конкорд-Трейд" від 25 червня 2009 року №18 вбачається, що Загальними зборами учасників вирішувалось питання щодо відшкодування витрат за ремонт приміщення по АДРЕСА_3, у зв'язку з пожежею 31 травня 2009 року.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів бере до уваги доводи позивача про те, що укладення спірних договорів страхування обумовлене необхідністю застрахувати відповідальність ТОВ "Конкорд-Трейд" перед третіми особами за договором здавання в оренду власного майна, а тому, страхування за вищевказаними договорами здійснювалося позивачем з метою страхування ризиків, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності щодо здавання в оренду власного майна та з метою захисту майнових інтересів від непередбачуваних збитків у разі настання страхових випадків, визначених укладеними договорами.

Колегія суддів не погоджується із твердженнями апелянта про порушення ТОВ "Конкорд-Трейд" в межах спірних правовідносин вимог п. 5, п. 7 П(С)БО 16 "Витрати", оскільки до складу витрат відносяться і витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, і тоді вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, а саме, в період сплати страхових платежів за спірними договорами страхування.

Щодо доводів апелянта про порушення позивачем пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, то слід зазначити, що дана норма визначає загальне визначення об'єкту оподаткування, однак в акті перевірки не зазначено, в якій частині товариство порушило визначення об'єкту оподаткування, що свідчить про необґрунтованість в цій частині доводів контролюючого органу.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено13 лютого 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

Є.О. Сорочко