Ухвала

від 22.02.2023 по справі 826/12664/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 826/12664/16

адміністративне провадження № К/990/4568/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянув матеріали касаційної скарги Дочірнього підприємства (ДП) «Лакталіс-Україна» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 826/12664/16 за адміністративним позовом ДП «Лакталіс-Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ДП «Лакталіс-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.05.2016 № 0000334102, № 0000344102, № 0000354102, № 0000364102.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.09.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

09.02.2023 позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вищевказані судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

За змістом касаційної скарги позивач вказує на неправильне застосування апеляційним судом норми статті 9 Закону України ««Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та без врахування висновків Верховного Суду у постановах від 27.02.2020 (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 03.10.2019 (справа № 813/4079/15), від 10.09.2019 (справа № 814/2412/17), від 17.09.2020 (справа № 810/2202/16), від 02.04.2020 (справа № 160/93/19), від 13.08.2020 (справа № 520/4829/19), від 20.12.2019 (справа № 806/4126/14), від 17.03.2020 (справа № 812/9439/13-а), від 17.04.2018 (справа № 826/14549/15), від 06.02.2018 (справа №816/166/15-а), від 21.10.2020 (справа №140/1845/19).

У постановах від 27.02.2020 (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 03.10.2019 (справа № 813/4079/15), від 10.09.2019 (справа № 814/2412/17), від 17.09.2020 (справа № 810/2202/16) Верховний Суд виснував, що правові наслідки у вигляді права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення платником господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що, у свою чергу, пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника; господарські операції повинні відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

У постановах від 02.04.2020 (справа № 160/93/19), від 13.08.2020 (справа № 520/4829/19) Верховний Суд вказав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема бути позбавленим права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Подібними до цих висновків є висновки Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 (справа № 826/14549/15), від 06.02.2018 (справа №816/166/15-а), від 21.10.2020 (справа №140/1845/19), в яких також зазначено, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 20.12.2019 (справа № 806/4126/14) ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження господарської операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок, що витрати платника податку при здійсненні господарської операції фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Саме тільки не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність в акті виконаних робіт (наданих послуг) максимальної деталізації робіт (послуг) не перешкоджає оцінці цих документів як облікових та не є свідченням, що господарських операцій не було.

У постанові від 17.03.2020 у справі № 812/9439/13-а Верховний Суд дійшов висновку щодо необов`язкового негайного економічний ефекту від господарської операції, можливості настання такого ефекту в майбутньому або ї його відсутності взагалі через об`єктивні, непередбачувані причини. Господарська операція може виявитись збитковою, що є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Водночас, Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до чинного податкового законодавства в цілях податкового обліку обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має бути спрямована на отримання приросту або збереження активів чи їх вартості. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції вимагає аналізу умов та обставин її здійснення.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову ДП «Лакталіс-Україна», відповідно до зробленої оцінки наданих позивачем документів на підтвердження суми податкового кредиту, задекларованої за операціями з придбання маркетингових послуг у ПП «Орім» за договорами від 01.09.2014 № 296 та від 01.01.2015 № 296 (додатків до договорів, актів прийняття-здачі виконаних робіт (наданих послуг), платіжних доручень) виснували, що первинні документи носять лише інформаційний характер і не містять жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства. У позивача відсутні документи, на підставі яких можливо чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг). Будь-яких документів на підтвердження спрямованості послуг на досягнення конкретних цілей у його діяльності позивач не надав. Матеріали справи не містять доказів, що виконавці послуг за відсутності звітів взагалі вивчали, досліджували та аналізували споживчий попит на ринку, на якому здійснює свою діяльність позивач; у справі відсутні докази того, яким чином надавалися маркетингові послуги, який практичний результат їх використання позивачем, зокрема, позивачем не надано ні до перевірки, ні під час розгляду справи звіти про виконання маркетингових послуг; позивачем не зазначено, які саме дані були отримані за результатом маркетингових послуг та як саме отримані внаслідок проведених маркетингових досліджень виконавцем послуг дані вплинули на господарську діяльність позивача.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у звітах щодо проведення фокус-групових досліджень, телефонних опитувань та анкетувань споживачів міститься загальновідома інформація щодо продуктів харчування, що в цілому свідчить про економічну недоцільність придбання маркетингових послуг у ПП «Орім». При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з вересня 2014 року по січень 2015 року у ПП «Орім» відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання господарської діяльності.

У касаційній скарзі позивач стверджує, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не були враховані його доводи у письмових поясненнях від 11.01.2022 щодо ділової мети підприємства при замовлені послуг та щодо використання результатів отриманих послуг у своїй господарський діяльності. Також позивач доводить, що суди першої та апеляційної інстанцій не дали належної оцінки експертному висновку незалежного аудитора від 28.10.2021 та звітності ПП «ОРІМ» за формою 1ДФ, які підтверджують наявність трудових ресурсів у ПП «ОРІМ» в 2014-2015 роках.

Доводи ДП «Лакталіс-Україна» щодо підстави касаційного оскарження фактично лежать у площині оспорювання правильності оцінки доказів судами першої та апеляційної інстанцій, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328, частиною другою, третьою статті 353 КАС, однак, яка позивачем не вказана. Що ж до наведених вище висновків Верховного Суду, то ПП «Лакталіс-Україна» посилається на них без обґрунтування подібності правовідносин у справах, в яких Верховним Судом були зроблені ці висновки, та у справі №826/12664/16. Подібність правовідносин визначається, зокрема подібністю обставин у справі, які встановлені судом відповідно до доказів у справі.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ДП «Лакталіс-Україна» підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко