Постанова

від 21.02.2023 по справі 699/276/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/274/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №699/276/20 Категорія: на додаткове рішення Свитки С.Л. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Зінченко Ю.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Приватне акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Восход»;

розглянувши увідкритому судовомузасіданні упорядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги представників Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Восход» - адвокатів Нестеренка Олега Федоровича, ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 адвоката Ремша Дмитра Сергійовича на додаткове рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Восход» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку при звільненні в сумі 2951,20 грн; середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення (станом на 13 квітня 2020 року сума становить 290988,32 грн).

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

02 вересня 2022 року до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від представників відповідача - адвокатів Нестеренка О.Ф., Шевченка А.Г. надійшла заява про відшкодування відповідачу здійснених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в якій вони просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Восход» (скорочена назва ПрАТ «ВО «Восход») судові витрати в розмірі 237 227,18 грн, в тому числі витрати на правничу допомогу в сумі 196 384 грн та на проведення судової експертизи в сумі 40843,18 грн.

22 грудня 2022 року Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області ухвалено додаткове рішення у справі, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання «Восход» понесені ним судові витрати в розмірі 190 843,18 грн, в тому числі витрати на правничу допомогу в сумі 150 000,00 грн та на проведення судової експертизи в сумі 40 843,18 грн.

Рішення суду обґрунтоване тим, що визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу, суд взяв до уваги складність та тривалість розгляду справи у суді першої інстанції з 27 квітня 2020 року по 31 серпня 2022 року, конкретні обставини справи, зокрема перегляд ухвали суду про призначення експертизи в апеляційному порядку, об`єм зібраних у справі доказів (4 томи справи, 21 том бухгалтерських документів), ціну позову та значення справи для обох сторін, виконані представниками відповідача роботи. Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу із заявленої суми 196 384,00 грн до 150 000 грн та стягнути з позивача на користь відповідача 150 000 грн понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Також суд вказав, що стороною позивача не подавалась до суду заява про зменшення витрат на оплату судової почеркознавчої експертизи, тому суд прийшов до висновку про стягнення цих судових витрат у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представники Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Восход» - адвокати Нестеренко Олег Федорович та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу та просять змінити додаткове рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2022 року про стягнення судових витрат в частині розміру 150000 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ ВО «Восход» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 196384 грн, в іншій частині додаткове рішення суду залишити без змін.

У апеляційній скарзі вказують, що позивачкою подано лише заперечення проти розміру суми судових витрат, однак, не наведено переконливих аргументів з посиланням на докази, які могли б свідчити про не співмірність розміру витрат на правничу допомогу.

Вважають, що суд першої інстанції не звернув увагу, що самі по собі твердження позивачки жодним чином не спростовують того факту, що адвокатами спільно виконувались роботи з надання правової допомоги у справі і надаючи професійну правничу допомогу відповідачу у справі, адвокати не виконували одні й ті самі роботи.

Представник позивача адвокат Ремша Дмитро Сергійович також подав апеляційну скаргу і просить скасувати додаткове рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат у повному обсязі.

В апеляційній скарзі вказує, що спір у даній справі виник виключно внаслідок неправильних дій відповідача, а тому в силу імперативних вимог ч. 9 ст. 141 ЦПК України суд мав би покласти витрати на відповідача, а не на позивача.

Зазначає, що суд не врахував, що дана справа є трудовим спором і відноситься до переліку справ «незначної» складності, тому не потребувала залучення відповідачем декількох адвокатів, значних затрат часу та витрат на правничу допомогу на суму близько 200 000 грн.

Стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу значно перевищує орієнтовний розмір витрат, наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву 35000 грн, на яку орієнтувався позивач в разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Вказує, що таке суттєве збільшення витрат на правничу допомогу відповідачем, заявлене вже після винесення рішення суду, в порушення вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України позбавило позивача скористатися своїм правом на відмову від позову чи залишення його без розгляду.

Звертає увагу, що тривалість розгляду справи в основному була спричинена лише проведенням судової економічної експертизи, про проведення якої заявив відповідач.

Вважає, що суд не врахував, що надані адвокатами розрахунки витрат на професійну правничу допомогу є завищеними, а одні і ті самі послуги (роботи) виконувались одночасно двома адвокатами.

Також зазначає, що поїздки до суду та надані адвокатами відповідачу організаційні послуги не є видом правничої допомоги.

Крім того стверджує, що суд не звернув уваги на те, що розмір та обсяги витрат на проведення експертизи є очевидно завищеними і не доведеними належними доказами, оскільки у матеріалах справи відсутній кошторис витрачених експертом годин.

Вважає, що суд незаконно стягнув 40000 грн як «гонорар успіху», у зв`язку із тим, що у первинному договорі про надання правничої допомоги були відсутні положення про гонорар успіху, а про існування додаткової угоди із включенням до неї такого пункту відповідач позивача завчасно не повідомляв.

Представники відповідача надіслали відзив на апеляційну скаргу представника позивача і вказуючи на обґрунтованість суми наданої ними правничої допомоги, просять залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Під час розгляду справи учасники процесу несуть певні витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 141 ЦПК України).

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 та постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення із позивача на користь відповідача понесених останнім судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, оскільки рішення суду відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Посилання в апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 на те, що спір у даній справі виник виключно внаслідок неправильних дій відповідача, а тому в силу імперативних вимог ч. 9 ст. 141 ЦПК України суд мав би покласти витрати на відповідача, а не на позивача, колегія суддів вважає безпідставними, так як рішенням суду за результатами розгляду справи не встановлено неправомірних дій відповідача, у зв`язку із чим відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Представниками відповідача було заявлено вимоги про стягнення із позивача на користь відповідача судових витрат на загальну суму 237 227,18 грн, в тому числі витрати на правничу допомогу в сумі 196 384 грн та на проведення судової експертизи в сумі 40843,18 грн.

Представником позивача було подано клопотання про зменшення розміру судових витрат, заявлених відповідачем, яке було враховано судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення.

Водночас колегія суддів не погоджується із розміром судових витрат, визначених судом першої інстанції.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає розмір судових витрат, визначений представниками відповідача та судом першої інстанції занадто завищеним та неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, такою, що випливає із трудових правовідносин; майновий стан сторін у справі не є співмірним (позивачем, з якого слід стягнути судові витрати, є фізична особа, а відповідачем юридична особа); тривалий розгляд справи через проведення у справі судової почеркознавчої експертизи, заявленої за клопотанням представників відповідача; зупинення розгляду справи на час проведення експертизи майже на рік, у зв`язку із чим була відсутня необхідності у здійсненні будь-яких дій представниками відповідача у цей час; враховуючи фактичний обсяг наданих відповідачу юридичних послуг, час, витрачений адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також наявність обґрунтованого клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що справедливим та співмірним із вказаними вище обставинами є розмір судових витрат, які слід стягнути з позивача на користь відповідача, на загальну суму 55000 грн., з яких: 40000 грн витрати за надання правничої допомоги та 15000 грн витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представників Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Восход» - адвокатів Нестеренка Олега Федоровича, ОСОБА_2 слід залишити без задоволення; апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ремша Дмитра Сергійовича - задовольнити частково; додаткове рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2022 року слід змінити в частині визначення розміру судових витрат, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Восход», зменшивши їх з 190 843 гривень 18 коп. до 55000 гривень.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представників Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Восход» - адвокатів Нестеренка Олега Федоровича, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ремша Дмитра Сергійовича задовольнити частково.

Додаткове рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2022 року змінити в частині визначення розміру судових витрат, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Восход», зменшивши їх з 190843 гривень 18 коп. до 55000 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 22 лютого 2023 року.

Судді