"22" лютого 2023 р.
справа № 642/136/23
провадження № 2-а/642/5/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Ольховського Є.Б.
за участю секретаря Прийма Ф.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Гринь Євгена Леонідовича, Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Гринь Євгена Леонідовича, Державної екологічної інспекції у Харківській області, в якому просить скасувати постанову №03-11/972 від 20.12.21, якою до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 11 883 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.60, ст.47, ст.83, ст.82-4 КУпАП та закрити провадження по справі. В обґрунтування позову посилається на те, що відносно нього була винесена вищезазначена постанова, під час ухвалення якої він не був присутнім. Зазначив, що постанова винесена незаконно, оскільки правопорушення ОСОБА_1 не вчиняв, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, до постанови, окрім протоколу №002695, не додано доказів вчинення адміністративного правопорушення. Щодо притягнення позивача за ч.2 ст.60 КУпАП, зазначив, що база відпочинку, яка належить ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» є пансіонатом, та має всі передбачені законом документи на споруди та на провадження відповідної господарської діяльності. Так, територія огороджена парканом, що пов`язано з тим, що на базі постійно проживають люди, доступ громадян до прибережної смуги Печенізького водосховища ніколи не обмежувався, вхід є централізованим. Щодо притягнення позивача за ст.47 КУпАП, зазначив, що інспектором не взято до уваги приписи ст.377 ЦК України та не надав оцінки та проігнорував висновки, викладені в рішенні Господарського райсуду Харківської області від 26.12.12. Щодо притягнення позивача за ст. 83 КУпАП, зазначив, що інспектором не наведено конкретно яких саме речовин, в яких саме місцях та яким чином були порушені правила поводження з ними. Щодо притягнення позивача за ст.82-4 КУпАП, зазначив, що які саме відходи, їх клас небезпеки, в якому місці це було виявлено та яка спеціальна технологія існує для їх утилізації. Внесення таких даних є безпідставними, упередженими та не відповідає дійсності. Також зазначив, що не зрозуміло, чому саме ОСОБА_1 є відповідальною особо за вчинення адміністративних правопорушень, накази, посадові інструкції чи інші документи, які підтверджують покладення обов`язків на ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 11.01.23 поновлено позивачу строк пред`явлення позову до суду, провадження по справі відкрито в порядку спрощеного, без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 11.01.23 витребувано у відповідача докази.
Гринь Є.Л. правом на подання відзиву не скористався.
Державною екологічною інспекцією у Харківській області надано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог відповідач заперечує в повному обсязі з огляду на наступне. Так, зазначає, що за наслідками перевірки ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) №1139/1201/03-04 від 16.12.21, який було отримано та підписано директором підприємства. Жодних зауважень до акту ОСОБА_1 не висловлювалось. З метою усунення порушень, Інспекцією винесено припис від 17.12.21 №270/03-13, яким зобов`язано ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» усунути зафіксовані порушення.20.12.21 постановою №03/11/972 на директора ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 11 883 грн. за адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.60, ст.47, ст.83, ст.82-4 КУпАП. Підтвердження факту правопорушення є лист Старосалтівського селищного голови Чугуївського району Харківської області №139/10-01-06 від 25.01.22, акт обстеження від 21.01.22, лист Чугуївської райдержадміністрації №01-37/274 від 27.01.22 , рішення Харківського окружного адмінсуду від 21.07.22, актом перевірки №1140/12-01/03-04 від 16.12.21., актом перевірки та довідки №33 від 07.12.21. Зазначають, що Інспекцією у повному обсязі доведено законність власних дій при винесенні оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З матеріалів справи вбачається, що 20.12.21 постановою Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Гринь Є. Л. №03/11/972 на директора ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 11 883 грн. за адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.60, ст.47, ст.83, ст.82-4 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Щодо посилання позивача на неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.60, ст.47, ст.83, ст.82-4 КУпАП, суд зазначає наступне.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.09.2020 по справі № 127/18265/16-а.
Для можливості притягнення конкретної особи до відповідальності, необхідно з`ясувати чи вона є (може бути) суб`єктом адміністративного правопорушення, а саме, з`ясувати можливість притягнення такої особи до відповідальності (вік, осудність, обов`язки, інші спеціальні ознаки тощо) та наявність причинного зв`язку між діянням особи та наслідками.
Тобто, існування такої складової як суб`єкт правопорушення можливе лише за наявності причинного зв`язку між об`єктивною стороною правопорушення та конкретною особою (вчинення саме конкретною особою дій, що мають ознаки правопорушення).
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.06.2020 по справі № 686/14075/16-а.
Судом встановлено, що Інспекцією на підставі ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», звернення гр. ОСОБА_3 , погодження державної екологічної інспекції України від 23.11.2021 №4.3/2279ПГ, наказу від 02 грудня 2021 року за №1139/12-01, в термін з 03, з 06 по 10, з 13 по 16 грудня 2021 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності ТОВ «НАЗ-ОЛЕ».
Так за наслідками перевірки ТОВ «НАЗ-ОЛЕ», Інспекцією складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №1139/12-01/03-04 від 16.12.2021, який було отримано та підписано директором підприємства.
Жодних зауважень до вищевказаного акту перевірки директором товариства ОСОБА_1 не висловлювалося, що підтверджується відсутністю жодних усних чи письмових заперечень під час його складання та підписання.
3 метою усунення зазначених порушень, Інспекцією винесено припис від 17 грудня 2021 року №270/03-13, яким зобов`язано ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» усунути зафіксовані порушення під час перевірки.
20 грудня 2021р. постановою №03-11/972 на директора ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 11 883 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.60, ст.47, ст.83, ст.82-4 КУпАП.
Підтвердженням факту порушення вищенаведених норм Закону є лист Старосалтівського селищного Голови Чугуївського району Харківської області №139/10-01-06 від 25.01.2022р., яким повідомлено, що постійною депутатською комісією з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища, благоустрою із залученням представника поліції та державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області проведено виїзд до ТОВ «НА3-ОЛЕ» та складено акт обстеження від 21.01.2022р. з додатками фото території, яким зафіксовано наявність огорожі та шлагбауму, який перешкоджає доступ до земель приватної власності, комунальної власності та до водосховища (р. Сіверський Донець), а також будівель (забудов, споруд) в прибрежно-захисній смузі Печенізького водосховища.
Листом Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 21.01.2022р. вих. №11-20-5,1-56/90-22 повідомлено, що земельна ділянка з кадастровими номерами 6321688400:01:000:0031 площею 15,9700 га. є земельною ділянкою державної форми власності та використовуються ТОВ «НА3-ОЛЕ» без дозвільних документів, що підтверджують право власності, користування, оренди, що є порушенням ст.ст.123-125 Земельного кодексу України.
Також порушені вимоги ст.ст.60,61 Земельного кодексу України в частині забезпечення безперешкодного та безоплатного доступу громадян до берегів річок та влаштуванню в прибрежно-захисній смузі річки Сіверський Донець огорожі, що перешкоджає доступу громадян до берегу річки.
Аналогічну інформацію містить у собі лист Чугуївської районної державної адміністрації від 27.01.2022р. вих. № 01-37/274.
Підтвердженням факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення є рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2022р. у адміністративній справі №520/987/22 за позовом ТОВ «НА3-ОЛЕ» до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису, яким позовні вимоги задоволено частково.
Даним рішенням суду відмовлено у скасуванні пунктів 2, 3, 4, 5, 6 Припису від 17 грудня 2021 року № 270/03-13 та визнано законними вимоги Інспекції щодо зобов`язання отримання речових на земельну ділянку рекреаційного призначення, кадастровий номер 6321688400:01:000:0031, забезпечення безперешкодного та безоплатного доступу громадян до узбережжя Печенізького водосховища, забезпечення виконання дозволу на спеціальне водовикористання, отримання дозволів на користування надрами та надання інформації стосовно обсягу скиду зворотних (стічних) вод до р. Розрита.
Актом перевірки від 16.12.2021 №1140/12-01/03-04 достовірно встановлено та зафіксовано, що ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» фактично використовує земельну ділянку із земель рекреаційного призначення загальною площею 15,97 га. Зазначена земельна ділянка знаходиться в прибрежно-захисній смузі і пляжній зоні Печенізького водосховища та огороджена металевим парканом, тобто вільний доступ до прибрежно-захисної смуги та пляжної зони обмежений.
Так, згідно ч.1 ст.60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм 3 метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Пунктом в) ч.2 ст.60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 метрів для великих річок, водосховищ на них та озер.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Згідно ч.3 ст.60 Земельного кодексу України межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками.
Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.
Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що у межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані: гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди; об`єкти підвищеної небезпеки; пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності; об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини.
Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду.
За приписами ч. 1 статті 61 ЗК України у державі встановлюються наступні обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах.
Частина 1 зазначеної статті встановлює, що прибережні захисні смути є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Згідно п. г) ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Частиною 3 ст. 61 Земельного кодексу України встановлено, що об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися та мати відповідні під`їзні шляхи, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смут.
Частиною 5 ст. 61 Земельного кодексу України заборонено у прибережних захисних смугах влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.
Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги зазначені огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Видатки відповідного місцевого бюджету, пов`язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками.
У разі якщо неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов`язаних із демонтажем, покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій встановлена огорожа або інші конструкції.
Аналогічні приписи містять статі 88 та 89 Водного Кодексу України.
Оскільки територія бази відпочинку імені О.В. Соіча огороджена металевим парканом, то відповідно громадяни не мають вільного та безоплатного доступу до узбережжя Печенізького водосховища, що суперечить вимогам ст. ст. 60, 61 Земельного кодексу України та ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України.
Даний факт у повному обсязі підтверджуються листами: Старосалтівського селищного голови Чугуївського району Харківської області №139/10-01-06 від 25.01.2022р., Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держтеокадастру у Харківській області від 21.01.2022р. вих.№11-20-5,1-56/90-22 та Чугуївської районної державної адміністрації від 27.01.2022. вих.№601-37/274.
Актом перевірки від 16.12.2021 №1140/12-01/03-04 зафіксовано, що у зв`язку з тим, що ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» не є землевласником та землекористувачем земельної ділянки під свердловинами, отримання спеціального дозволу на користування надрами є обов`язковим.
Відповідно до ст. 19 Кодексу України «Про надра», надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Згідно ст. 21 Кодексу України «Про надра» надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Згідно ч. 1 ст. 23 Кодексу України «Про надра» землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Згідно акту перевірки та відповідно до довідки від 07.12.2021 №33 ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» у період з 07.12.2018 по 07.12.2021 зі свердловини №1 забрано 38169 м3 води, та зі свердловини №3 забрано 74 м3 води, при цьому належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів реєстрації речових прав на земельні ділянки для обслуговування бази відпочинку імені О.В. Соіча позивачем ОСОБА_1 ні під час перевірки, ні під час звернення до суду не надано.
Таким чином, у період з 07.12.2018 по 07.12.2021 ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» здійснено самовільний забір води зі свердловин за відсутністю спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), що є порушенням вищенаведених норм діючого законодавства.
Актом перевірки від 16.12.2021 №1140/12-01/03-04 зафіксовано, що правила транспортування, зберігання засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів ТОВ «НА3-ОЛЕ» не дотримується, що суперечить Державним санітарним правилам (ДСТТ 8.8.1.2.001-98).
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані додержувати правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування.
Підприємство під час здійснення власної господарської діяльності не дотримувався вищевказаних норм.
Актом перевірки від 16.12.2021 №1140/12-01/03-04 зафіксовано, що ТОВ «НАЗ-ОЛЕ» допускає змішування відходів, що утворюються в процесі господарської діяльності підприємства.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про відходи» забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про відходи» суб`єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, зобов`язаний: забезпечити запобігання забрудненню ними навколишнього природного середовища, а у разі виникнення такого забруднення - ліквідувати забруднення та його наслідки для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.
З викладеного вбачається, що в України існує відповідна технологія для утилізації відходів, а позивач ОСОБА_1 здійснював змішування відходів, чим порушив норми чинного законодавства.
Щодо інших доводів сторін суд зазначає наступне.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.60, ст.47, ст.83, ст.82-4 КУпАП, а Інспекцією законно винесено постанову №03-11/972 від 20.12.2021 р.
Проаналізувавши наведені вище правові норми та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-7, 8, 9, 72-79, 90, 139, 241-246, 295 КАС України, суд,-
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Гринь Євгена Леонідовича, Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Б. Ольховський
Суд | Ленінський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 22.02.2023 |
Оприлюднено | 24.02.2023 |
Номер документу | 109146439 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо охорони здоров’я, з них |
Адміністративне
Ленінський районний суд м.Харкова
Ольховський Є. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні