Постанова

від 21.02.2023 по справі 243/6452/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/96/23 Справа № 243/6452/21 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 243/6452/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Хейло Я.В.,

суддів - Мірути О.А., Тимченко О.О.,

секретар судового засідання: Тимофєєва В.О.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Славенергопром»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «НПО «Ізолятор», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізолятор ЛТД»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО`Ізолятор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолятор ЛТД», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі № 243/6452/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славенергопром» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «Ізолятор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолятор ЛТД про визнання недійсними ліцензійних договорів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2021 рокуу задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Славенергопром» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «Ізолятор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолятор ЛТД» про визнання недійсними ліцензійних договорів - відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славенергопром» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2021 року - залишено без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2021 року - залишено без змін.

17 січня 2023 року до Дніпровського апеляційного суду засобами поштового зв`язку від відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО`Ізолятор», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолятор ЛТД» надійшли заяви про розподіл судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу,які вони понесли у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, просили стягнути на користь кожного по 70 000 гривень на відшкодування цих витрат.

Відповідачи надали заяви, кожен окремо, про розгляд справи у їх відсутність.

Представник ТОВ «Славенергопром» -адвокат Демченко М.М. у засіданні апеляційного суду проти задоволення заяв заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши заяви відповідачівпро розподіл судових витрат у справі № 243/6452/21, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяви не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами, кожним окремо, не було заявлено вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у встановленому ЦПК України порядку та строки, ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції, крім того, відповідачі у суді першої інстанції не заявляли взагалі вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу, як наслідок суд першої інстанції не розглядав такі вимоги, що унеможливлює такий розгляд судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять заяв відповідачів в яких би було зазначено про понесення ними витрат на правову допомогу, їх орієнтовний розмір, таким чином, колегія суддів вважає, що заяви відповідачів у справі щодо розподілу судових витрат необхідно залишити без розгляду, оскільки докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу були подані з порушенням строків, передбачених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, і не в повному обсязі.

Керуючись статтями 374, 376, 381-383, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО`Ізолятор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолятор ЛТД», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розподіл судових витрат у справі № 243/6452/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славенергопром» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО «Ізолятор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізолятор ЛТД про визнання недійсними ліцензійних договорів - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2023 року.

Головуючий:

Судді: