Постанова

від 21.02.2023 по справі 182/60/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2595/23 Справа № 182/60/22 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А.Г. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/60/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого суддіХейло Я.В.,

суддівМірути О.А., Тимченко О.О.,

секретар судового засідання: Тимофєєва В.О.,

сторони:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант» ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» про розірвання договору оренди земельної ділянки, яке постановлено суддею Багровою А.Г. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 22 листопада 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Луньов С.М., звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона є власницею земельної ділянки площею 2,85 га, кадастровий номер 1222981000:04:003:2850, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

20.07.2011 року вона уклала з ТОВ „Атлант" договір оренди зазначеної земельної ділянки.

За умовами п.5 договору сторонами визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 35014,40 грн.

П.9 умов договору сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розміром 3% від нормативно грошової оцінки в сумі 1050,43 грн.

Орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

За період з 2011 року до листопада 2021 року було двічі застосовано збільшення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в договорі ( а саме за 2014 рік в 2015 році було проведено індексацію із застосуванням коефіцієнту - 1,249, та за 2015 рік в 2016 році було проведено індексацію із застосуванням коефіцієнту - 1,2) - тобто розмір нормативно-грошової оцінки землі за період з 2011 по 2021 роки змінювався : 2011-2014 = 35014,40; 2015=43732,99; 2016 - 2021=52479,58.

Тому розмір орендної плати оренди землі мав складати з 2011 року по 2014 рік - 1050,43 грн; у 2015 році - 1311,99 грн; з 2016 року по 2021 рік - 1574,39 грн.

Крім того, згідно даних Державної служби статистики України індекс інфляції з 2011 року змінювався та становив за 2011 рік - 104,6%, за 2012 рік - 99,8%, за 2013 рік - 100,5%, за 2014 рік - 124,9%, за 2015 рік - 143,3%, за 2016 - 112,4%, за 2017 рік - 113,7%, за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 - 104,1 %, за 2020 рік - 104,5%, за січень-листопад 2021 року - 109,4%.

П.10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Таким чином розмір орендної плати з урахуванням індексів інфляції повинен був складати: за 2011 рік - 1098, 75; за 2012 рік - 1096,55, за 2013 рік - 1102,04, за 2014 рік - 1376,44, за 2015 рік - 2463,58, за 2016 рік - 3322,88, за 2017 рік - 3778,12, за 2018 рік - 4148,37 , за 2019 рік - 4318,45, за 2020 рік - 4534,38, за 2021 рік - 4936,99.

Позивач вважає, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо повного розрахунку з урахуванням наведених розмірів орендної плати з моменту його укладення та, відповідно, нехтував його обов`язками, закріпленими у п.5,9,10,11 Договору оренди землі, які є істотними умовами.

Позивач за період з 2018 року по 2020 рік отримала орендну плату від відповідача у 2018 році в розмірі 2765 грн., у 2019 році 2765 грн., у 2020 році 3000 грн. Отже, позивачем не отримано орендну плату за три роки в розмірі 4471,20 грн.

Крім того, відповідачем не в повному обсязі здійснено нарахування та сплату податків до відповідних бюджетів, які підлягають сплаті з доходів, які отримуються ОСОБА_1 від надання в оренду земельної ділянки.

На неодноразовізвернення довідповідача проздійснення повногорозрахунку заДоговором орендиземлі останнійне відповідаєта прозбільшення виплаті погашенняборгу розмовлятине хоче.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Луньов С.М. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи.

Вважає висновок суду першої інстанції про те, що зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до Договору оренди землі його учасниками, не ґрунтується на умовах спірного Договору оренди, оскільки сторонами не узгоджувалось питання що «зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до Договору оренди землі його учасниками». Тобто, обов`язкове укладення додаткових угод у випадку збільшення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не передбачено спірним Договором.

Посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року по справі №732/1709/16 (провадження №61-32947св18), де зроблено висновок, що орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

На думку скаржника, суд першої інстанції взяв до уваги відомості зазначені у відзиві, за відсутності відповідних належних та допустимих доказів.

Представник позивачавказує,що оскількисторона позивачане отримуваладокази,які зазначеніу відзиві, томуне маламожливості вчаснопід чассудового розглядусправи всуді першоїінстанції заявитиклопотання пропризначення судової-економічноїекспертизи,тому сторонапозивача післяухвалення судовогорішення таознайомлення зматеріалами справи,звернулася досудово-економічногоексперта дляпроведення судово-економічноїекспертизи,копія висновкуексперта від12.12.2022року №01/12/2022додана доапеляційної скарги.

Скаржник наголошує на тому, що відповідач зобов`язаний був самостійно збільшувати розмір орендної плати, виходячи з нормативно-грошової оцінки землі проіндексованої згідно коефіцієнтів індексації за 2014-2015 роки, а також відкоригувати з урахуванням вищевказаних індексів інфляції, що підлягає виплаті позивачу за договором оренди землі на підставі приписів, визначених вУказі Президента України, Податковому Кодексі України, постанові Кабінету Міністрів України та за умов Договору оренди землі (пункти 5, 9 та 10) в частині коригування розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції. Звертає увагу на те, що для внесення змін до договору погодження сторін чи окремої письмової або усної згоди Орендодавця договором не передбачено.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про день,час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.07.2011 року ОСОБА_3 уклав з ТОВ „Атлант договір оренди земельної ділянки, який 29.12.2012 року був зареєстрований в державному реєстрі речових прав на земельну ділянку (а.с.21-22).

Умовами договору визначено, що у разі смерті орендаря право на орендовану земельну ділянку переходить до спадкоємців та не є підставою для зміни умов або розірвання договору(а.с. 21-22).

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,85 га, кадастровий номер 1222981000:04:003:2850, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 182/1645/16-ц від 10.08.2016 року про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 (а.с.19-20).

Пунктом 38 Договору сторони передбачили, що дія цього договору припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимоги однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Згідно п.39 Договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

За змістом пункту 5 Договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 35014,40 грн.

Згідно п.9 Договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розміром 3% від нормативної грошової оцінки в сумі 1050,43 грн.

Відповідно п.10 Договору сторонами визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється за урахуванням індексів інфляції.

Позиція апеляційного суду

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.

Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимогі заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з недоведеності позивачем заявлених позовних вимоги щодосистематичної несплати відповідачем орендної плати, та про сплату орендної плати не в повному обсязі, отже вважав, що підстав для розірвання договору оренди землі від 20.07.2011 року і стягнення заборгованості по орендній платі немає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі`орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно достатті 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першоюстатті 32Закону України«Про орендуземлі» передбачено,що навимогу однієїіз сторіндоговір можебути достроковорозірваний зарішенням судуу разіневиконання сторонамиобов`язків,передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до висновку щодо застосування норми права, викладеного в. п.66 Постанови ВС від 16.03.2020 року по справі № 922/1658/19 , колегія суддів судової плати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку, що у контексті спірних земельних правовідносин положення ст.21 Закону України „Про оренду землі" необхідно застосовувати у такий спосіб: Нормамистатті 21 Закону України "Про оренду землі"визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положеньстатті 21 Закону України "Про оренду землі"та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Відповідно до статей1,2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індекс споживчих цінпоказник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Суд першоїінстанції обґрунтованозастосував успірних правовідносинахвищевказаний висновокта з`ясувавсуттєві обставини справи,що переглядається, якщодо наявностіфакту порушеннявідповідачем умовдоговору,так іщодо наявностікритерію істотностіцього порушення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами спірного договору визначено, що орендна плата, яка визначена у сумі 1050,43 грн. обчислюється з урахуванням індексів інфляції. Умов про обчислення орендної плати за землю з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, спірний договір не містить.

У рішенні суд першої інстанції навів свій розрахунок орендної плати спірної земельної ділянки з урахування індексів інфляції за період з 2018 року по 2020 року включно.

За інформацією Держстату, індекс інфляції за 2017 рік становив 113,7 %., таким чином орендна плата за2018 рік становила:1050,43 грн. х 113,7 % =1194,34 грн.

За інформацією Держстату, індекс інфляції за 2018 рік становив 109,8%., таким чином орендна плата за2019 рік становила: 1050,43 грн. х 109,8 % =1153,37 грн.

За інформацією Держстату, індекс інфляції за 2019 рік становив 104,1 %., таким чином орендна плата за 2020 рік становила: 1050,43 грн. х 104,1 % =1093,50 грн.

Підрахувавши,суд першоїінстанції встановив,що всьогоз 2018року по2020року включноТОВ „Атлант"мав сплатити ОСОБА_1 орендну платуза умовамидоговору орендиземлі врозмірі :3441,21 грн.

Висновок суду першої інстанції, що розмір орендної плати за умовами п.п.9,10 спірного договору оренди від 20.70.2011 року має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, без індексації нормативно грошової оцінки землі, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується, оскільки, як правильно зазначив суд в оскаржуваному судовому рішенні - умовами договору такого не передбачено, додатковоїугоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, стороною позивача суду не надано, автоматичної зміни розміруорендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, умовами договору не передбачено.

Доводи представника позивача, з посиланням на правовий висновок Верховного суду від 31.07.2019 року по справі №732/1709/16-ц про те, що орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки , як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, у справі №732/1709/16-ц, умовами договорів оренди землі в п.10 сторонами було передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі.

Індексація нормативно грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.

За загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватись, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативно грошової оцінки не визначена у договорі, то індексується лише орендна плата.

Наведені стороною позивача розрахунки орендної плати за землю, колегія суддів, з наведених вище підстав вважає помилковими, такими, що суперечать умовам укладеного між сторонами договору оренди землі.

Системний аналіз зазначених положень законодавства, які регулюють відносини, пов`язані з орендою землі, зокрема, положеньЦК України, дає підстави зробити висновок, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д»статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Отже, згідно зі ст.ст.13,15,21 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження №12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 у справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає.Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категоріюзначну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору,відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першоїстатті 141 Земельного кодексу України(даліЗК України) визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Як вбачається з матеріалів справи, підстави для припинення договору шляхом його розірвання визначені в п.38 Договору, а саме дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Крім того визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.39 Договору). Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є лише випадки визначені законом.

Встановивши, що орендна плата позивачу виплачувалася ТОВ «Атлант» за 2018-2020 року у розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції, відповідно до умов пункту 10 спірного Договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було доведено її позовних вимог, що є її процесуальним обов`язком відповідно до положень статей12,81 ЦПК Україниі підстав для розірвання вказаного договору оренди землі немає.

Доказів про те, що пощивач не отримала орендну плату суду не надано, зокрема матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що не отримавши орендну плату за земельний пай позивач зверталася до відповідача із заявою про виплату орендної плати або за роз`ясненнями причин несплати орендної плати, тощо.

Щодо доводів скаржника, про те, що суд першої інстанції взяв до уваги відомості зазначені у відзиві, за відсутності відповідних належних та допустимих доказів, у зв`язку з чим, сторона позивачане маламожливості вчаснопід чассудового розглядусправи всуді першоїінстанції заявитиклопотання пропризначення судової-економічноїекспертизи,тому сторонапозивача післяухвалення судовогорішення таознайомлення зматеріалами справи,звернулася досудово-економічногоексперта дляпроведення судово-економічноїекспертизи,копія висновкуексперта від12.12.2022року №01/12/2022додана доапеляційної скарги.

Відповідно до вимогст.367 ЦПК Українипід час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.3ст.367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першо

ї інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Колегія суддів вважає, що наданий стороною позивача до апеляційної скарги висновок експерта, який скаржник просив взяти до уваги під час апеляційного перегляду справи за для встановлення об`єктивноїістини та об`єктивного вирішення справи, не був досліджений судом першої інстанції під час судового розгляду, хоча представник позивача в суді першої інстанції мав можливість заявити клопотання про призначення та проведення судово-економічної експертизи, однак цим правом не скористався, експертиза проведена вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення, у зв`язку із чим, виходячи з положень ч.8ст.83 ЦПК України, зазначений висновок експерта непідлягає прийняттю та дослідженню апеляційним судом.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України,оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Вказані доводи апеляційній скарзі є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується апеляційний суд.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від10 лютого 2010 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року - залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2023 року.

Головуючий:

Судді