Рішення

від 10.02.2023 по справі 169/682/22

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа№169/682/22

Провадження №2-а/751/31/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2023 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Деркача О.Г.,

секретаря судового засідання Савчук М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Чернігівській області ДПП, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, яка була уточнена до Управління патрульної поліції у Чернігівській області ДПП, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання незаконною та скасування постанови інспектора взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області лейтенанта поліції Камінічевої Ірини Андріївни, серії БАД №158309 від 26 листопада 2022 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП, у сумі 3 400 грн. 00 коп.

Позов обґрунтовано тим, що позивач являється громадянином Канади і займається із перших днів війни в Україні волонтерською діяльністю.

Зазначає, що є співзасновником благодійної організації «Благодійний фонд «ТРИЗУБ ЄС», офіс якої знаходиться у смт. Турійськ по вул. Привокзальна, 10/3, адреса якої є і його адресою для листування та офіційного перебування в Україні.

26 листопада 2022 року він та його колега-волонтер громадянин Польщі у супроводі журналістів, які були їм за дороговказ, везли гуманітарну допомогу до м. Чернігова у будинок для дітей-інвалідів. Вони рухалися у потоці автомобілів, серед яких лише керований ним автомобіль був на польській реєстрації. Із якою швидкістю він рухався сказати не може, бо більше уваги звертав на вибоїни та автомобіль, що рухався безпосередньо попереду нього. Дорогою їх зупинив наряд патрульної поліції, що знаходився на узбіччі без проблискових маячків, та в подальшому службовою особою інспектором взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області лейтенантом поліції Камінічевою Іриною Андріївною було винесено постанову серії БАД №158309 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122, ч. 2 ст. 126 КУпАП, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у вигляді штрафу, який складає 3400,00 грн. На словах йому було пояснено, що він нібито перевищив ліміт швидкісного режиму, а також те, що його канадське водійське посвідчення, яке діє у всьому світі, виявилося недійсним в Україні.

Вказує, що йому на руки було видано копію зазначеної постанови, яка взагалі не піддається читанню, тим більше, що він не може читати і писати українською, лише володіє розмовною мовою. Тільки окремі слова зі змісту постанови були згодом прочитані носієм української мови, що має відношення до роботи поліції і таким чином було відтворено її ймовірний зміст.

Зазначає, що йому інкримінується те, що він 26 листопада 2022 року о 11:24 год. на автотрасі М-01, 113-й кілометр, як водій керував т/з JEEP CHEROKEE, н/з НОМЕР_1 , в населеному пункті позначеному д.з 5.49 на білому фоні та рухався з швидкістю 100 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше, ніж на 20 км/год, при цьому, не мав посвідчення водія, тобто не маючи права керування відповідної категорії «В», чим порушив вимоги п.п. 12.4 ПДР України та п.п. 2.1 «а» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122, ч. 2 ст. 126 КУпАП». Також, щодо викладеного змісту постанови, то він може відрізнятися від оригіналу через нечитабельність його примірника, при цьому, у написанні його прізвища « ОСОБА_3 » інспектором допущено помилку, так як його написано як « ОСОБА_4 ».

Вважає, що накладене на його стягнення незаконним та необгрунтованим з огляду на відсутність у його діях складу даних адміністративних правопорушень, адже у своїх діях позивач не вбачє жодних порушень чинного законодавства, так як відсутні будь-які докази для підтвердження цього, а саме: здійснення ним порушення швидкісного режиму, а також нібито відсутність у нього права на керування автомобілем. Його аргументи про зворотне були просто проігноровані без наведення жодних для цього підстав. І основне, розгляд справи щодо нього фактично не проводився і працівник поліції позбавила його можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема, знайомитися з матеріалами справи (просив надати докази перевищення швидкісного режиму саме керованим ним автомобілем), подавати докази (надавши своє посвідчення водія, яке відповідає усім встановленим міжнародним нормам і стандартам та дійсне на території Європи), при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, а також виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, бо він не вміє читати та писати українською мовою, тобто не володів мовою, якою велося провадження у справі. Інспектор щось говорила про розгляд справи, але усі письмові документи були уже складені, і таким чином, рішення по справі було прийняте без її розгляду по суті. Дані обставини вказують на безумовне порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.01.2023 року, прийнято даний позов до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.02.2023 року на адресу суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшов відзив на позов з додатками, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 158309 від 26.11.2022 року, залишити без змін. (а.с. 42 - 60)

На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, встановлено наступне.

26.11.2022 року, інспектором взводу № 2 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Калінічевою Іриною Андріївною була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 158309, якою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та з урахуванням ст. 36 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 000 грн. 00 коп. (а.с. 10, 51)

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 26.11.2022 року о 11 год. 24 хв., в Чернігівській області Козелецького району в с. Красилівка, на трасі М-01, 113 км., водій ОСОБА_6 керував транспортним засобом JEEP CHEROKEE, н/з НОМЕР_1 , та в населеному пункті позначеному д.з 5.49 на білому фоні, рухався зі швидкістю 100 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж 20 км/год, при цьому, не мав посвідчення водія, тобто не маючи права керування відповідної категорії «В», чим порушив вимоги п. 12.4 та п. 2.1 а ПДР України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права) (ч. 6 ст. 7 КАС України).

Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків відповідальності перед суспільством.

Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (далі: Закон України «Про дорожній рух») учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (із змінами і доповненнями) (далі ПДР) ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі: Закон України «Про Національну поліцію») визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі.

Згідно з п.п. 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1.3. ПДР та ст. 14 Закон України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 14 Закон України «Про дорожній рух», встановлено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ст. 15 Закон України «Про дорожній рух»).

Згідно з ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством; виконувати передбачені законом вимоги поліцейського.

Відповідно до п. 2.1 а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 статті 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Так, у своїх діях поліцейський керується, зокрема Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 (далі - Інструкція №1376). Тобто, цим нормативно-правовим актом встановлено порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. (далі Інструкція №1376)

Крім того, згідно з вимогами ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 року №14/1 «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» чітко регламентовано, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 222 КупАП, розгляд справ про правопорушення, зокрема, за ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, покладено на органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до копії паспорту типу Р, CAN, НМ924900, від 31.08.2016 року, орган, що видав SAINT - LAURENT, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Канади. (а.с. 4 - 6)

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбачених статтями 283, 284 цього Кодексу.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа, яка притягається до кримінальної відповідальності має право щонайменше: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд; якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, одержувати безоплатну допомогу перекладача (ст. 6 Конвенції).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)»від 08.04.2010, «Лучанінов проти України`від 09.06.2011 про необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 згаданий суд зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції №1376 у разі, якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.

З досліджено відеозапису з портативного відеореєстратора патрульного поліцейського встановлено, що працівниками патрульної поліції було встановлено особу громадянина Канади ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 26.11.2022 року о 11 год. 24 хв., керував транспортним засобом JEEP CHEROKEE, н/з НОМЕР_1 , при цьому, в силу громадянства та мовного аспекту по своїй суті в такій ситуації, з врахуванням потреби залучення перекладача, не вимагало такої необхідності, оскільки останній вільно спілкувався російською мовою та при встановленні обставин та складу події все розумів та не заявляв клопотання про необхідність в перекладачі, в зв`язку з нерозумінням мови якою з ним спілкувалися працівники поліції.

Відповідно до п. 7 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 158309 від 26.11.2022 року, вбачається, що до постанови додається відеоматеріали TruCAM LTI 20/20 ТС000308, та портативного відеореєстратора 474305.

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 р. № 437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки.

До вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки - «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Лазерний вимірювач швидкості TruCAM здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань типів вимірювальної техніки, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 р. № 437 затверджено перелік засобів вимірювальної техніки.

До вказаного переліку було включено засіб вимірювальної техніки - «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який на підставі вказаного наказу було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

На підставі вищевикладеного, 29 серпня 2012 фірмі Laser Technology, Inc., яка є виробником TruCAM, було видано Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012. (а.с. 54)

Отже, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/25168 (а.с. 52), виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 19.01.2022 року та чинного до 19.01.2023 року, підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № TC0003Q8 до застосування, а тому відсутні підстави ставити під сумнів результати вимірювання швидкості транспортного засобу даним приладом.

При цьому, доводи позивача, що він їхав в потоці руху транспортних засобів, також спростовуються з досліджених відеоматеріалів TruCAM LTI 20/20 ТС000308, та портативного відеореєстратора 474305, якими підтверджуються як те, що крім транспортного засобу автомобіля, за кермом якого був позивач, не вбачається інших транспортних засобів, так і швидкісний режим автомобіля під керуванням останнього, який складав 100 км./год. при допустимому 50 км./год.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Також, існує три міжнародні конвенції: Паризька міжнародна конвенція про автомобільний рух 1926 року, Женевська конвенція про дорожній рух 1949 року і Віденська конвенція про дорожній рух 1968 року.

Віденська конвенція про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Указом Президії ВР УРСР № 2614-У11І від 25.04.1974 визначає, що договірні сторони будуть визнавати будь-яке водійське посвідчення, яке відповідає вимогам додатку № 6 до даної Конвенції та будь-яке водійське посвідчення, яке відповідає додатку № 7 до даної Конвенції, при умові, що воно надається з відповідним національним водійським посвідченням.

Разом з тим, Канада не входить до переліку країн-підписантів Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, яка ратифікована Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974.

При цьому, Канада є стороною Женевської конвенції про дорожній рух 1949 року, проте стороною такої Конвенції не є Україна.

За таких обставин, саме по собі посвідчення водія Канади, без міжнародного посвідчення водія, не дає право позивачу керувати транспортними на території України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, позивач має довести підставу позову, а відповідач - заперечення проти позову (постанова ВС від 14 березня 2018 року, справа №760/2846/17).

Аналізуючи зазначені докази у сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи) та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, телефонах), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті 3, 8 Конституції України, ст.8 КАС України).

Зі змісту частини 3 ст. 62 Конституції України вбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно зі статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 6 КАС України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу (стаття 33 КУпАП) .

Статтею 293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень :

1) залишає постанову без зміни , а скаргу або протест без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналогічні за змістом положення містяться і в ч. 3 ст. 286 КАС України

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з положеннями ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Малозначними є такі адміністративні правопорушення, які не мають ознак суспільної шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється громадянином Канади і, згідно наданих ним пояснень, є співзасновником благодійної організації «Благодійний фонд «ТРИЗУБ ЄС» та приймає активну участь у подоланні наслідків агресії РФ на території України, беручи до уваги, що останній має право, хоч і не легалізоване в Україні, проте фактичне право керування відповідними транспортними засобами на території Канади, а також певних європейських держав, а також обставини вчиненого правопорушення, яке на час розгляду справи в суді не становить великої суспільної шкідливості та небезпечності і зумовлене викликом реального сьогодення, не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо конкретним громадянам, суд вважає доцільним звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

На думку суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до статті 24 КУпАП, яка регулює види адміністративних стягнень, зокрема є штраф.

Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (стаття 27 КУпАП).

Відтак, враховуючи вищезазначене, оскільки суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а в оскаржуваній постанові накладено стягнення з врахуванням статті 36 КУпАП, становить 3 400 грн. 00 коп., при цьому, санкція ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд вважає за необхідне зміни захід стягнення застосований постановою серії БАД № 158309 від 26.11.2022 року, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 72 - 77, 99, 132, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 22, 283-284, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Чернігівській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 158309 від 26.11.2022 року, винесену інспектором взводу № 2 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Калінічевою І.А., в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3 400 грн. 00 коп.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП і обмежитись відносно нього усним зауваженням та провадження по справі закрити за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.

Змінити захід стягнення у постанові серії БАД № 158309 від 26.11.2022 року, винесеної інспектором взводу № 2 роти № 1 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Калінічевою І.А., в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп.

В решті заявлених вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 лютого 2023 року.

Суддя О.Г. Деркач