Постанова

від 28.04.2023 по справі 169/682/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 169/682/22 Суддя (судді) першої інстанції: Деркач О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 10 лютого 2023 року (повний текст складено 10 лютого 2023 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Новозаводського районного суду м.Чернігова з позовом до УПП в Чернігівській області ДПП, Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову інспектора взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області лейтенанта поліції Камінічевої І.А. серії БАД №158309 від 26 листопада 2022 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.1 ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП, у сумі 3400,00 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 10 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково, скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №158309 від 26.11.2022 року, винесену інспектором взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Калінічевою І.А., в частині притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400,00 грн. Звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.126 КУпАП, обмежившись відносно нього усним зауваженням та провадження по справі закрито за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення. Змінено захід стягнення у постанові серії БАД №158309 від 26 листопада 2022 року, винесеної інспектором взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Калінічевою І.А. в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. В решті заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулось із дотриманням вимог законодавства, а розгляд питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності є виключними повноваженнями посадової особи органу Національної поліції, а не суду.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що він є громадянином Канади, не являється носієм української мови, володіє нею лише розмовно і не міг належним чином зрозуміти зміст постанови, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, крім того зазначав про невчинення ним адміністративних правопорушень та звертав увагу на наявність у нього права на керування автомобілем.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та здійснення судом першої інстанції розгляду справи в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26.11.2022 інспектором взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенантом поліції Калінічевою І.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 158309, відповідно до якої 26.11.2022 об 11:24 год. в Чернігівській області Козелецького району в с.Красилівка, на трасі М-01, 113 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом JEEP CHEROKEE, н/з НОМЕР_1 , та в населеному пункті позначеному д.з.5.49 на білому фоні, рухався зі швидкістю 100 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж 20 км/год, при цьому, не мав посвідчення водія, тобто не маючи права керування відповідної категорії «В», чим порушив вимоги п.12.4 та п.2.1.а ПДР України, внаслідок чого позивача, притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122, ч.2 ст.126 КУпАП, та з урахуванням ст.36 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн (а.с.51).

Вважаючи таку постанову незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП, однак враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу позивача вважав за доцільне звільнити його від адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, за малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням і зміни захід стягнення застосований спірною постановою, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Законом України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993, Законом України «Про національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015.

Статтею 14 Закону № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.12.4 ПДР України в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу п.2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279--8 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань та рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині висновків щодо доведеності вини позивача у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачено ч.1 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

В той же час, апеляційна скарга містить заперечення щодо наявності у суду повноважень з вирішення питання про звільнення від адміністративної відповідальності та щодо зміни/зменшення заходу стягнення застосованого до порушника при розгляді справи про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, що на переконання апелянта належить до виключної компетенції органу Національної поліції, уповноваженого на розгляд справи про відповідні адміністративні правопорушення.

З приводу наведених обґрунтувань колегія суддів звертає увагу, що в силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.

Згідно з п.4 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, норми процесуального законодавства, якими керується адміністративний суд при розгляді справи про оскарження рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності прямо передбачають повноваження суду на зміну застосованого заходу стягнення з умовою, що таке стягнення не може бути посилено.

Наведені положення також закріплено у ст.293 КУпАП, відповідно до якої орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни , а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постановах, наведених в апеляційній скарзі стосовно заборони втручання в повноваження відповідача щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки вказані висновки були зроблені Верховним Судом за результатами аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції, зокрема розширено повноваження суду адміністративної юрисдикції при розгляді справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Апелянт зазначає, що ст.33 КУпАП передбачає врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини тощо за виключенням випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Разом з тим, ст.280 КУпАП прямо визначає обов`язок органу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції врахував характер вчиненого позивачем правопорушення, його особу, який являється громадянином Канади і, згідно наданих ним пояснень, є співзасновником Благодійної організації «БФ «ТРИЗУБ ЄС» та приймає активну участь у подоланні наслідків агресії РФ на території України, взяв до уваги, що останній має право керування відповідними транспортними засобами на території Канади, хоч і не легалізоване в Україні, обставини вчиненого правопорушення, яке на час розгляду справи в суді не становить великої суспільної шкідливості та небезпечності і зумовлене викликом реального сьогодення та не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо конкретним громадянам, внаслідок чого дійшов висновку про доцільність звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.

За результатами перевірки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом апеляційної інстанції встановлено, що в ньому наявна інформація про реєстрацію юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 44983407 Благодійна організація «Благодійний Фонд «Тризуб ЄС» (БО «БФ «Тризуб ЄС»), засновниками (учасниками) якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (Країна громадянства: Канада, Місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

За відкритою інформацією з мережі інтернет вбачається, що БО «БФ «Тризуб ЄС», співзасновником якого є ОСОБА_1 активно займається волонтерською діяльністю, підтримує та відповідає на запити наших військових, зміцнюючи їхнє матеріально-технічне забезпечення, передає необхідну амуніцію та автомобілі, інформація про що розміщена на офіційному веб-порталі Хмельницької обласної ради за посиланням https://km-oblrada.gov.ua/pidpysano-memorandum-pro-spivpraczyu-mizh-oblasnoyu-radoyu-ta-blagodijnym-fondom-tryzub-yes/.

В той же час, відповідні обставини не були враховані співробітником поліції при встановленні ступеню вини позивача, не досліджено наявності підстав для пом`якшення відповідальності, захід стягнення за вчинене правопорушення обрано не пропорційно та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких він був спрямований.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень, та матиме наслідком дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких він спрямований.

В силу ч.1, 2 ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Колегія суддів зазначає, що накладаючи на позивача адміністративне стягнення, поліцейським не було зазначено у спірній постанові щодо накладення стягнення за кожне правопорушення окремо із визначенням розміру відповідного стягнення, що свідчить про недотримання ним вимог ч.1 ст.36 КУпАП. Натомість вказана постанова містить виключно посилання на ч.2 ст.36 КУпАП із визначенням розміру адміністративного стягнення, передбаченого тільки частиною 2 ст.126 КУпАП, без врахування розміру стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

В той же час, з урахуванням застосування до позивача усного зауваження за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, суд першої інстанції змінив захід стягнення, застосований до позивача спірною постановою, а саме в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає розміру санкції, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП за відповідне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, внаслідок необхідності врахування обставин, що пом`якшують відповідальність, відсутності будь-якої завданої шкоди, та з огляду на роль позивача в реаліях сьогодення.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 10 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Текст постанови виготовлено 28 квітня 2023 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма