Постанова

від 15.02.2023 по справі 922/4091/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. Справа№ 922/4091/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Лопатнікова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Фацелія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 (повний текст складено 23.11.2022)

у справі №922/4091/19 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Фацелія"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії "Харківське головне регіональне управління" АТ КБ "Приватбанк"

про стягнення 1 510 030,00 грн,

УСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Фацелія" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Філії "Харківське Головне Регіональне Управління "АТ КБ "Приватбанк" про стягнення 1510 030,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2020 матеріали справи № 922/4091/19 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Фацелія" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Філії "Харківське Головне Регіональне Управління " про стягнення 1 510 030,00 грн передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 25.05.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 у справі № 922/4091/19 скасовано. Справу № 922/4091/19 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 21.07.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі № 922/4091/19 скасовано. Справу № 922/4091/19 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №922/4091/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване відсутністю у справі належних та допустимих доказів протиправної поведінки відповідача та порушення його працівниками вимог законодавства при виконанні переказів на підставі сформованих платіжних доручень. Суд дійшов висновку про те, що АТ КБ "ПриватБанк" в дотримання вимог закону та договору банківського обслуговування виконав взяті на себе зобов`язання шляхом виконання розрахункових документів, що були отримані від ПСП "Фацелія" за підписом уповноваженої особи директора Сургай О.В. Місцевий господарський суд при відмові у позові узяв до уваги відсутність установленої належним чином вини відповідача в заподіянні позивачу збитків та відсутність складу господарського правопорушення, необхідного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як стягнення збитків.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство "Фацелія" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 у справі №922/4091/19 і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Крім того скаржник подав клопотання про поновлення строків для подання апеляційної скарги на рішення суду від 16.11.2022.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог оскільки відповідач несе майнову відповідальність перед клієнтом, зокрема, за безпідставне списання коштів, а тому має повернути помилково переведені кошти та сплатити суму пені в розмірі 240030,00 грн за несвоєчасне повернення безпідставно списаних коштів.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Фацелія" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №922/4091/19 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №922/4091/19, відкрито апеляційне провадження у справі №922/4091/19 за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Фацелія" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №922/4091/19, розгляд справи призначено на 15.02.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 05.09.2018 Приватним сільськогосподарським підприємством "Фацелія" подано до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" анкету-заяву з проханням відкрити, в тому числі, поточний рахунок № НОМЕР_1 . Особою з правом фінансового підпису вказано ОСОБА_1 (генеральний директор), який має право розпоряджатись рахунками. Кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_1 . Структура засновників/учасників/акціонерів: 100% - ОСОБА_1 . Уповноважені особи - відсутні. Обороти, які плануються /очікуються в першому кварталі після відкриття рахунку - 500000,00 грн. Фінансові операції з готівкою, які плануються/очікуються в першому кварталі після відкриття рахунку: сума списань - 450000,00 грн, сума зарахувань - 550000,00 грн. Основні контрагенти відсутні. Характеристики джерел надходження коштів - господарська діяльність, фінансова допомога. Мета встановлення ділових відносин з банком (якими послугами плануєте користуватись): депозити, кредитування, розрахунково-касове обслуговування, система "клієнт-банк", документарні операції, зарплатні проекти. Послуги банку, що планується використовувати, і відповідальні особи - рахунок та розрахунки з партнерами в національній валюті, ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 цією анкетою-заявою відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ "КБ "Приватбанк", які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою: privatbank.ua, та які разом з пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування. Підтвердив, що в разі використання ним електронного підпису або іншого аналогу або іншого аналогу власноручного підпису для підписання цієї анкети-заяви такий підпис прирівнюється до мого власноручного підпису. Анкету-заяву складено та підписано клієнтом та банком 05.09.2018.

Відповідно до довідки про відкриття рахунку, виданої відповідачем 07.09.2018 №180907SU14381002, клієнту ПСП "Фацелія" відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті - українська гривня, дата відкриття 06.09.2018.

Апелянт стверджує, що 03.12.2018 на рахунок ПСП "Фацелія" № НОМЕР_2 , відкритий у ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль" були зараховані кошти у сумі 1250000,00 грн. В той же день 03.12.2018 зазначені кошти у сумі 1250000,00 грн з рахунку позивача № НОМЕР_2 у ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль" були перераховані на рахунок позивача № НОМЕР_1 у АТ КБ "Приватбанк". Після виконання переказу на рахунку позивача № НОМЕР_1 у АТ КБ "Приватбанк" обліковувалось 1270000,00 грн.

03.12.2018 кошти у сумі 1270000,00 грн о 12:26 та о 16:29 були перераховані на рахунки третіх осіб, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 97 від 03.12.2018 на суму 132765,00 грн отримувач: ТОВ "Протекпро", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товари згідно з договором № 13/436 від 03.12.2018; № 100 від 03.12.2018 на суму 114494,00 грн отримувач: ТОВ "Протекпро", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товари нгч згідно з договором № 28/436 від 03.12.2018; № 96 від 03.12.2018 на суму 131981,00 грн отримувач: ТОВ "Молікс", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товари згідно з накладною № 025-7/48 від 03.12.2018; № 98 від 03.12.2018 на суму 97368,00 грн отримувач: ТОВ "Протекпро", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товари нгч згідно з договором № 15/436 від 03.12.2018; № 95 від 03.12.2018 на суму 127376,00 грн отримувач: ТОВ "Молікс", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товар згідно з накладною № 024-7/48 від 03.12.2018; № 94 від 03.12.2018 на суму 140643,00 грн отримувач: ТОВ "Молікс", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товар згідно з накладною № 023-7/48 від 03.12.2018; № 91 від 03.12.2018 на суму 138547,00 грн отримувач: ТОВ "Гарвісмін", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товар згідно з договором № 253/12 від 03.12.2018; № 93 від 03.12.2018 на суму 134864,00 грн отримувач: ТОВ "Гарвісмін", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товар згідно з договором № 255/12 від 03.12.2018; № 99 від 03.12.2018 на суму 125373,00 грн отримувач: ТОВ "Протекпро", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товари нгч згідно з договором № 23/436 від 03.12.2018; № 92 від 03.12.2018 на суму 126589,00 грн отримувач: ТОВ "Гарвісмін", банк одержувача ПАТ "ПУМБ", призначення платежу: оплата за товар згідно з договором № 254/12 від 03.12.2018. У матеріалах справи міститься банківська виписка, яка підтверджує списання коштів.

10.12.2018 апелянт звернувся до відповідача з заявою щодо несанкціонованого списання грошових коштів з розрахункового рахунку, відкритого в "Приватбанк". У заяві було повідомлено банк про несанкціоноване переведення коштів позивача на рахунки невідомих третіх осіб.

Апелянт стверджує, що 03.12.2018 бухгалтер ОСОБА_2 на своєму робочому комп`ютері з метою проведення необхідних господарських операцій зайшла до системи "клієнт-банк" у АТ "Райффайзен Банк Аваль", в якому відкрито один із рахунків ПСП "Фацелія" № НОМЕР_2 . В 10:24 нею була роздрукована банківська виписка з рахунку і продовжена подальша робота. Приблизно о 11:40 екран комп`ютера погас, однак при цьому з`явився напис про те, що комп`ютер перезавантажується і його не треба вимикати. В подальшому через незначний проміжок часу ОСОБА_2 вимкнула комп`ютер із мережі через те, що він так і не перезавантажився. В цей же день в вечірній час ОСОБА_2 зробила спробу включити комп`ютер, це їй вдалось, однак працювати на комп`ютері вона не змогла, оскільки, комп`ютер був заражений вірусом - робочий стіл став чорний, і зникли деякі програми. 04.12.2018 майстер підтвердив, що комп`ютер заражений вірусом, бухгалтер не змогла зайти до системи "клієнт-банк" у ПрАТ "Райффайзен Банк, вибилась помилка, оскільки програма вже відкрита. 05.12.2018 бухгалтер з допомогою оператора ПрАТ "Райффайзен Банк встановила іншу програму "клієнт-банк", створила новий ключ. Після входу в програму "клієнт-банк" 06.12.2018 було виявлено перерахування коштів у сумі 1250000,00 грн з рахунку позивача у ПрАТ "Райффайзен Банк на рахунок позивача у АТ КБ "Приватбанк" як перерозподіл власних коштів, а в подальшому 8 платіжними дорученнями кошти були перераховані на рахунки третіх осіб, з якими у позивача відсутні будь-які правовідносини. Позивач вважає, що безпідставне списання коштів могло статись з вини працівників банку, що відповідають за безпеку проведення грошових операцій, крім того, працівники банку мали доступ до логіну та паролю позивача. ПСП "Фацелія" просило сприяти у поверненні коштів, провести службову перевірку для встановлення осіб у банку, причетних до вказаного випадку.

08.01.2019 відповідач надав відповідь позивачу № 20.1.0.0.0/7-181210/760, відповідно до якої в результаті проведеного розслідування установлено, що факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку знайшов своє підтвердження. Також банк зауважив, що аналіз обставин, які сприяли використанню коштів третіми особами, показав, що позивачем були порушені умови і правила надання банківських послуг, зокрема - використання системи дистанційного банківського обслуговування приват24 та правил дистанційного управління рахунком, в зв`язку з чим кошти не можуть бути повернуті банком.

Позивач звернувся до правоохоронних органів, дані про вчинений злочин були внесені до Єдиного реєстру судових розслідувань: 11.12.2018 № 1201822036000537 та 13.12.2018 за № 12018220360000541 щодо крадіжки грошових коштів ПСП "Фацелія" 03.12.2018 у сумі 1270000,00 грн шляхом переведення грошових коштів з рахунку підприємства у АТ КБ "Приватбанк" на невідомі фірми.

Апелянт стверджує, що відповідач несе майнову відповідальність перед клієнтом, зокрема, за безпідставне списання коштів, а тому має повернути помилково переведені кошти та сплатити суму пені в розмірі 240030,00 грн за несвоєчасне повернення безпідставно списаних коштів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що установлений договором або законом (ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб`єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Отже ст. 1066 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний виконувати розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум коштів, а тому доводи позивача про обов`язок банку відповідати за збереження сум на рахунку клієнта судом не приймається, оскільки вказане суперечить правовій природі договору банківського рахунку, яка передбачає обов`язок банку перераховувати кошти клієнта за його вказівкою. Тобто до вказаних правовідносин застосовуються норми глави 72 ЦК України про банківський рахунок. Відносини зі зберігання регулюються нормами Цивільного кодексу України щодо зберігання, які не застосовуються при правовому регулюванні договору банківського рахунку.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не установлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не установлено законом.

Користування системою "Клієнт-Банк", "Клієнт-Internet-Банк" регулюється, крім договору між банком та клієнтом, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Законом України " Про електронні довірчі послуги", Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Згідно п. 1.6, 1.15, 1.23, 1.24, 1.31, 1.32, 1.35 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів; ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу; отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі; платіжний інструмент - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби; платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів;

Згідно п. 5.1, 5.2 Закону суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб`єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до п. 8.1, 8.3 ст. 8 Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Згідно п. 17.1, 17.2 ст. 17 Закону форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний підпис. В іншому разі відповідальність несе банк або інша установа - учасник платіжної системи. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ. У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб`єктам переказу.

Згідно п. 22.1, 22.2, 22.3, 22.5 ст. 22 Закону ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу. Платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, при договірному списанні, обтяжувач чи отримувач. Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. Платіжна вимога-доручення подається отримувачем коштів безпосередньо до платника. Доставка платіжної вимоги-доручення до платника може здійснюватися банком, що обслуговує отримувача коштів, через банк, що обслуговує платника, а також за допомогою засобів зв`язку. Стягувач має право подавати розрахункові документи, що ініціюють переказ з рахунка банку-резидента, відкритого в Національному банку України, безпосередньо до Національного банку України. Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв`язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України.

Оскільки клієнтом банку та платником є позивач - юридична особа, то від його імені розрахункові документи подаються повноважними особами - директором (згідно статуту наділеного повноваженнями). Доказів в підтвердження повноважень інших осіб діяти від імені товариства до суду не надано (посадові інструкції, накази про призначення, довіреності, тощо.

Відповідно до п. 22.6 ст. 22, п. 30.1 ст. 30, п. 32.3, 32.4 ст. 32 Закону обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Працівники банку, винні в здійсненні помилкового переказу, несуть відповідальність відповідно до закону.

Також, відповідно до п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "платіжний застосунок" та інших систем дистанційного обслуговування.

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов`язково мають обумовлюватися права, обов`язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо. (п. 10.3 Інструкції ).

Відповідно до п. 10.5. 10.7, 10.8 Інструкції (в чинній на момент формування платіжних доручень редакції) під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и)/електронний(і) цифровий(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити". Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа. Під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" банк щоденно архівує електронні розрахункові документи, які відправлені клієнтом, та зберігає їх протягом установленого строку. Під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки виконання клієнтом вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування клієнта за допомогою системи в разі невиконання ним вимог безпеки.

Судом установлено, що всі долучені до матеріалів справи платіжні доручення містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронні довірчі послуги" користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані: забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа; не використовувати особистий ключ у разі його компрометації, а також у разі скасування або блокування сертифіката відкритого ключа.

Отже, на самого власника особистого ключа покладається обов`язок повідомляти про його компрометацію для унеможливлення вчинення незаконних дій з використанням особистого ключа особи.

Позивач не надав суду належних, допустимих та вірогідних доказів того, що платіжні доручення, на підставі яких були списані кошти з рахунку позивача на рахунки третіх осіб, не містили ЕЦП позивача чи що позивачем було повідомлено банк про компрометацію особистих ключів повноважних осіб підприємства. Тому суд не вбачає наявність обставин, з якими законодавство пов`язує право банку не виконувати розпорядження клієнта на переказ коштів. Як зазначив сам позивач, його комп`ютер, з якого проводиться формування електронних платіжних документів, був заражений вірусом, що є безпосередньою загрозою безпеки банківських переказів.

Крім того, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, не є деліктними, а носять договірний характер, в зв`язку з чим, вина відповідача має доводитись саме позивачем, а не відповідачем.

Згідно ст. 33 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платник несе перед банком або іншою установою - учасником платіжної системи, що його обслуговують, відповідальність, передбачену умовами укладеного між ними договору. Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації. Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.

Відповідно до п. 38.1, 38.4 ст. 38, п. 39.2, 39.1, 39.4 ст. 39 Закону система захисту інформації повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання. Захист інформації забезпечується суб`єктами переказу коштів шляхом обов`язкового впровадження та використання відповідної системи захисту, що складається з: 1) законодавчих актів України та інших нормативно-правових актів, а також внутрішніх нормативних актів суб`єктів переказу, що регулюють порядок доступу та роботи з відповідною інформацією, а також відповідальність за порушення цих правил; 2) заходів охорони приміщень, технічного обладнання відповідної платіжної системи та персоналу суб`єкта переказу; 3) технологічних та програмно-апаратних засобів криптографічного захисту інформації, що обробляється в платіжній системі. Суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Правила платіжних систем мають передбачати відповідальність за порушення цих вимог з урахуванням вимог законодавства України. При проведенні переказу його суб`єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від: 1) несанкціонованого доступу до інформації - доступу до інформації щодо переказу, що є банківською таємницею або є іншою інформацією з обмеженим доступом, осіб, які не мають на це прав або повноважень, визначених законодавством України, а також якщо це не установлено договором. Працівники суб`єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації. Працівники суб`єктів переказу несуть відповідальність за неналежне використання та зберігання засобів захисту інформації, що використовуються при здійсненні переказів, відповідно до закону.

Тобто, на клієнта також покладається обов`язок дотримуватись конфіденційності та належного зберігання та оброблення інформації необхідної для здійснення грошових переказів та недопущення використання не уповноваженими особами в тому числі платіжних документів та підписів.

Позивач сам підтвердив обставини, що його комп`ютер, з якого здійснювався віддалений доступ до рахунку та переказів, був заражений вірусом. Крім того, позивачем не зазначено: адресу комп`ютера(-ів) (ІР адреса), з якого здійснювались грошові перекази від імені позивача; переліку осіб, повноважених здійснювати грошові перекази від імені позивача та не долучені докази призначення відповідних осіб на посади (накази) та їх посадові інструкції, тощо.

Відповідно до ч.1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доводиться кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Аналогічне положення закріплено і в статті 226 ГК України.

Разом з тим, статтями 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому згідно частини 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Відсутня протиправна поведінка відповідача, а відповідно і причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною позивачу шкодою. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Тобто, причинно-наслідковий зв`язок між збитками та правопорушенням є залежністю факту настання майнової шкоди (та її розміру) від правопорушення, чи неналежного виконання зобов`язання. Це означає, що господарське правопорушення повинно передувати виникненню збитків. Крім того, не доведено вину відповідача у заподіянні збитків.

Колегія суддів відзначає відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів протиправної поведінки відповідача та порушення його працівниками вимог законодавства при виконанні переказів на підставі сформованих платіжних доручень.

У листі Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" №20.1.0.0.0./7-181210/760 від 08.01.2019 банк зазначив про те, що в результаті проведення розслідування установлено, що факт несанкціонованого зняття коштів з рахунку знайшов своє підтвердження, однак, аналіз обставин, які сприяли використанню коштів третіми особами показав, що позивачем були порушені умови і правила надання банківських послуг, а саме: використання системи дистанційного банківського обслуговування Приват24 та правил дистанційного управління рахунком. Разом з тим, відповідач в листі зазначив, що обслуговування рахунків клієнтів за допомогою Приват24 для бізнесу здійснюється за допомогою дистанційних розпоряджень клієнтів банку. Також відповідач зазначив, що згідно з п.3.8.2.3.1.7 та п. 3.8.2.3.1.8 Умов та правил передбачено, банк не несе відповідальності за збереження коштів клієнта у разі розголошення уповноваженими/довіреними особами клієнта відомостей про логін та пароль/або передачі ЕЦП третім особам та за несанкціонований доступ до сховища ключів клієнта під час реєстрації в системі Приват24 для бізнесу в разі відсутності ліцензійного програмного забезпечення, відсутність антивірусних і антишпіонських програм, що забезпечується захист від несанкціонованого доступу до інформації клієнта на персональному комп`ютері користувача, з якого здійснюється реєстрація.

Отже, оскільки позивачем не в повній мірі було дотримано вимоги безпеки доступу до системи дистанційного обслуговування Приват24 та безпеки проведення платежів, відповідач вищезазначеним листом повідомив позивачу про відсутність підстав для задоволення вимог останнього про повернення грошових коштів в загальній сумі 1 270 000,00 грн.

04.12.2018 майстер підтвердив, що комп`ютер заражений вірусом, бухгалтер не змогла зайти до системи "Клієнт-Банк" у ПрАТ "Райфайзен Банк Аваль", вибилась помилка, оскільки програма вже була відкрита.

В подальшому, 05.12.2018 бухгалтер з допомогою оператора ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль" встановила іншу програму "Клієнт-Банк" та створила новий ключ. Після входу в програму "Клієнт-банк" 06.12.2018 було виявлено перерахування коштів у сумі 1250000,00 грн з рахунку позивача у ПрАТ "Райффайзен Банк Аваль" на рахунок позивача у АТ КБ "ПриватБанк" як перерозподіл власних коштів, а в подальшому 8 платіжними дорученнями кошти були перераховані на рахунки третіх осіб, з якими у позивача відсутні будь-які правовідносини.

Отже, за допомогою Приват24 для бізнесу в акаунт позивача можливо зайти з будь-якого іншого пристрою, будь-якими особами, які мають відомості про логін та пароль або в разі передачі ЕЦП третім особам.

Відповідно до п. 22.6 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу.

Пунктом 2.10 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (далі - Інструкція) передбачено, що клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку.

Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного обслуговування, зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.

Водночас, ч. 1-3 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Таким чином, з наведених положень законодавства вбачається, що банк зобов`язаний перевірити електронний розрахунковий документ платника виключно на відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи.

Водночас, суд зазначає, що законодавством не передбачено, що така перевірка відбувається вручну працівниками.

03.12.2018 в АТ КБ "ПриватБанк" загальна кількість виконаних банком операцій упродовж дня становила 9 477 040. Зокрема, за платіжними дорученнями клієнтів проведено 273 111 транзакцій. В матеріалах справи міститься службова записка Напрямку з юридичної координації діяльності АТ КБ "ПриватБанк" № Э.95.0.0.0/3-631 від 15.08.2022 "Статистика операцій в Банку на 03.12.2018" та службова записка Дирекції по роботі з даними АТ КБ "ПриватБанк" № Э.17.0.0.0.17/1-297 від 15.08.2022 "Відповідь на службову записку № 7344519 від 12.08.2022 року".

Твердження апелянта про не виконання банком вимог щодо фінансового моніторингу, зокрема ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або запобіганню тероризму" судом не приймаються з огляду на наступне.

Закон України, на який посилається позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність на підставі Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14.10.2014 N 1702-VII (в чинній на момент списання коштів редакції).

Відповідно до преамбули Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14.10.2014 N 1702-VII (в чинній на момент списання коштів редакції) цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов`язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.

Відповідно до п. 48. ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14.10.2014 N 1702-VII (в чинній на момент списання коштів редакції) фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються суб`єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Тобто, вказаний закон застосовується до правовідносин, щодо боротьби з легалізацію коштів, отриманих злочинним шляхом та не застосовується до правовідносин, що склались у даному спорі.

Щодо посилання апелянта на постанову НБУ № 705 від 05.11.2014, то відповідно до п. 8 розділу 6 зазначеного Положення емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Отже, указане положення передбачає відновлення коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції, проте предметом даного позову є стягнення з відповідача коштів, списаних з рахунку позивача, а не відновлення коштів на рахунку. Натомість відповідне стягнення можливе лише з винної особи, однак вина банку не була доведена.

Крім того, згідно з положеннями ч. 1 ст. 15 Закону України "Про фінансовий моніторинг" фінансова операція підлягає обов`язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор, у тому числі електронне (віртуальне) казино, - 30 000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 000 гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор, у тому числі електронне (віртуальне) казино, - 30 000 гривень), та має одну або більше таких ознак:

1) переказ коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження коштів з анонімного (номерного) рахунка з-за кордону; зарахування або переказ коштів у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі, зареєстрованій у зазначеній державі;

2) купівля-продаж за готівку чеків, дорожніх чеків, у тому числі інших платіжних інструментів або платіжних засобів чи засобів платежу;

3) зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі (на території-), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що провадять діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (в тому числі дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної держави), або однією із сторін - учасників фінансової операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у зазначеній державі (території-). Перелік таких держав (територій) визначається відповідно до порядку, установленого Кабінетом Міністрів України, на основі висновків міжнародних, міжурядових організацій, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, і підлягає оприлюдненню;

4) фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів);

5) здійснення розрахунку за фінансову операцію у готівковій формі;

6) зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи - підприємця чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування коштів на поточний рахунок чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця у разі, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття;

7) переказ коштів за кордон за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), крім переказів коштів за договорами (контрактами), які передбачають фактичне постачання товарів на митну територію України;

8) обмін банкнот на банкноти іншого номіналу;

9) здійснення фінансових операцій з цінними паперами на пред`явника, які не депоновані в депозитарних установах;

10) здійснення операцій з векселями (крім фінансових казначейських векселів), ордерними цінними паперами;

11) перерахування або отримання коштів неприбутковою організацією;

12) здійснення фінансових операцій за правочинами. форма розрахунків за якими не визначена;

13) одержання (сплата, переказ) страхового чи перестрахового платежу (страхового чи перестрахового внеску, страхової чи перестрахової премії-), крім сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

14) проведення страхової чи перестрахової виплати або страхового чи перестрахового відшкодування або виплати викупної суми, крім зарахування чи списання коштів на/з рахунки (рахунків) державних позабюджетних фондів;

15) виплата (передача) особі виграшу в лотерею, придбання фішок, жетонів, внесення особою в інший спосіб плати за право участі в азартній грі, виплата (передача) виграшу суб`єктом господарювання, який проводить азартні ігри;

16) надання кредитних коштів особі, яка є членом небанківської кредитної установи, в один і той самий день два рази і більше за умови, що загальна сума фінансових операцій дорівнює чи перевищує суму, визначену частиною першою цієї статті;

17) фінансові операції осіб, щодо яких установлено високий ризик.

З вихідних платіжних доручень ПСП "Фацелії" вбачається, що сума кожного платежу була меншою 150 000,00 грн.

Зважаючи на це, інші ознаки, визначені даною нормою для здійснення обов`язкового фінансового моніторингу, не підлягають окремій оцінці.

Отже, фінансові операції, проведені 03.12.2018 за платіжними дорученнями № 91-100 від 03.12.2018 за рахунком ПСП "Фацелія" № 26009052108527, не підлягали обов`язковому фінансовому моніторингу.

У матеріалах справи міститься виписка по рахунку ПСП "Фацелія" № НОМЕР_1 за період 06.09.2018-03.12.2018Ю, яка засвідчує факт виконання ПСП "Фацелія" аналогічних операцій з перерозподілу власних коштів з рахунку ПСП "Фацелія" № НОМЕР_2 , відкритого у AT "Райффайзен Банк Аваль", на рахунок ПСП "Фацелія" № НОМЕР_1 , відкритий в AT КБ "ПриватБанк", в інші дати до 03.12.2018, а саме: 07.09.2018 - на суми 100 000,00 грн та 460 000,00 грн, 11.09.2018 - 260 000,00 грн, 10.10.2018 - 200 000,00 грн, тощо.

Надалі ці кошти спрямовувалися позивачем на рахунки різних контрагентів як оплата за послуги/товар/виконання договірних зобов`язань.

Тобто, вихідні операції клієнта від 03.12.2018 щодо оплати за товар за різними договорами/накладними, що прослідковується з призначення платежів, також є аналогічними попереднім операціям клієнта.

Отже, суд дійшов висновку про те, що операції за рахунком позивача від 03.12.2018 були типовими для нього як за їх видом, так і за сумами платежів.

Таким чином, АТ КБ "ПриватБанк" в дотримання вимог закону та договору банківського обслуговування виконав взяті на себе зобов`язання шляхом виконання розрахункових документів, що були отримані від ПСП "Фацелія" за підписом уповноваженої особи директора Сургай О.В.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вірогідною є та обставина, що відбулося втручання в роботу пристроїв позивача, а не відповідача.

Крім того, з наявного в матеріалах справи висновку експерта №4507/9414-9420 від 14.05.2020, вбачається, що досліджуваний жорсткий диск комп`ютера містив програму, яка могла пересилати дані інтернет-банкінгу на сторонні електронні адреси.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги те, що відсутня установлена належним чином вина відповідача в заподіянні позивачу збитків та не установлено складу господарського правопорушення, необхідного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1270000,00 грн коштів списаних з рахунку позивача, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову у задоволення вищеуказаної основної вимоги, у задоволенні похідних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 240030,00 грн. також обґрунтовано відмовлено місцевим господарським судом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Приватне сільськогосподарське підприємство "Фацелія", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №922/4091/19, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №922/4091/19 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Фацелія" на рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2022 у справі №922/4091/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від від 16.11.2022 у справі №922/4091/19 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2022 у справі №922/4091/19.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне сільськогосподарське підприємство "Фацелія".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран