Ухвала

від 21.02.2023 по справі 389/1752/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/138/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2023 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали кримінального провадження №12019120000000094 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2022 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Костянтинівка Олександрійського району Кіровоградської області, українку, громадянку України, освіта середня технічна, заміжню, не працює, зареєстровану АДРЕСА_1 , раніше не судиму

визнано винноюза вчиненнякримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.286КК Українита призначенопокарання у видіпозбавлення воліна строк5(п`ять)років,з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі ст.75 КК України, від відбування основного призначеного покарання звільнено з іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням обов`язків, передбачених ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 22714 (двадцять дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн. 25 коп. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) грн.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

захисника-адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченої ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 , не оспорюючифактичні обставиникримінального правопорушення,кваліфікацію їїдій тапризначене покарання,просить вирок районного суду змінити в частині цивільного позову, а саме відмовити потерпілому ОСОБА_7 у його задоволенні. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку допустив однобічність та неповноту судового розгляду, що призвело до невідповідності призначеного судом розміру відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Так, після скоєння нею дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.05.2019 року вона відразу ж потерпілому відшкодувала матеріальну та моральну шкоди в сумі три тисячі доларів США, про що свідчать дві розписки, написані власноручно потерпілим 07.05.2019 року на одну тисячу доларів США, та 29.05.2019 року на дві тисячі доларів США. На період сплати матеріальної та моральної шкоди за даними Міністерства Фінансів середній обмінний курс гривні до долара США становив 25,8 грн/дол. Отже, відразу ж вона сплатила потерпілому 77 400 грн. Як вбачається з розписки від 29.05.2019 року потерпілий ОСОБА_7 зазначив, що заподіяна йому матеріальна та моральна шкода відшкодована повністю. Ні матеріальних та моральних претензій він не має. Вважає, що на період скоєння нею необережного злочину в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 06.05.2019 року вона відразу ж повністю відшкодувала потерпілому завдані матеріальні та моральні збитки, а тому в цій частині в задоволені цивільного позову потерпілого необхідно відмовити. Крім того, суд не звернув увагу, що автотранспортний засіб, яким вона керувала був застрахований, та страхова компанія повинна потерпілому сплатити матеріальну та моральну шкоду.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винною за те, що вона 06 травня 2019 року близько 15.40 години, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ-2410», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить їй на праві приватної власності, рухаючись в світлу пору доби на 735 км + 285 м автомобільної дороги М-12 «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка», на території Знам`янського району Кіровоградської області, з боку м.Кропивницький в напрямку м.Знам`янка, в порушення п.п. 1.5, 2.3 (б) ПДР України проявила особисту необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, не врахувала дорожню обстановку, щоб постійно контролювати напрямок руху транспортногозасобу,чим позбавила себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем.

Так, ОСОБА_6 , рухаючись по вищевказаній ділянці дороги на вказаному автомобілі, маючи намір на виконання маневру обгону не встановленого транспортного засобу, який рухався попереду в попутному напрямку, не переконалася у відсутності транспортного засобу на смузі зустрічного руху, чим грубо порушила вимоги п.п. 10.1 та 14.2 (в) ПДР Українизмінила напрямок руху керованого нею транспортного засобу та виїхала та смугу зустрічного руху. У цей час, в зустрічному напрямку, зі сторони м.Знам`янка в напрямку м.Кропивницький Знам`янського району Кіровоградської області, у межах своєї смуги, рухався автомобіль «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , якому була створена аварійна ситуація і, як наслідок, відбулось зіткнення транспортних засобів.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир переднього пасажирського сидіння автомобіля «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_10 , згідно висновку судово-медичної експертизи №427 від 29 травня 2019 року отримала наступні тілесні ушкодження: (далі мовою оригіналу)«обнаружены следующие телесные повреждения: - закрытая черепно-мозговая травма: ушиб вещества головного мозга, кровоизлияния под паутинную оболочку головного мозга, ссадины лба с переходом на надпереносье и правую надбровную дугу, группа мелких поверхностных ран области правой щеки с переходом на подбородок и скуловую область; - закрытая тупая травма позвоночника и грудной клетки: ушиб спинного мозга, полный поперечный перелом тела 6-го грудного позвонка, с нарушением целостности спинного мозга, ушиб ткани легких, кровоизлияния в корни легких, надрыв внутренней оболочки грудного отдела аорты, множественные переломы ребер справа -5,6,7,8 ребра по среднеключичной линии; 9,10 ребро по переднеподмышечной линии, при этом 9 ребро сломано по двум линиям переднеподмышиечной и лопатой с массивным продольным растрескиванием; переломы ребер слева - 3,4,5,6,7,8,9,10 ребра по переднеподмышечной линии, 8,9,10 с повреждением пристеночной плевры, два (2) кровоподтека верхних и нижних внутренних квадрантов обеих молочных желез; закрытая тупая травма живота: два (2) надрыва ткани правой доли печени, по диафрагмальной поверхности. Согласно сохранившихся морфологических признаков, все выше перечисленные телесные повреждения образовались при жизни пострадавшей, при этом телесные повреждения в виде мелких поверхностных ран лица справа образовались в результате травматического контакта с объектом (объектами), имеющим заостренный режущий край и владеющими режущими свойствами. Другие телесные повреждения образовались в результате внушительного по своїй силе травматического контакта с тупым объектом, индивидуальные особенности травмирующей поверхности которого в повреждениях не отобразились, что могло иметь место, в том числе, и при дорожно-транспортном происшествии.Данный комплекс телесных повреждений состоит в прямой причинной связи с наступлением смерти и имеет признаки тяжких телесных повреждений, по критерию опасности для жизни в момент причинения.» Вищезазначені порушення вимог ПДР України водієм ОСОБА_6 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що сталась.

Заслухавши доповідача, в дебатах обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_9 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ч.1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимогст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі вказані вимоги закону були дотримані.

Так, висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за які вона засуджена, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно дост. 94 КПК України.

Вирок суду щодо ОСОБА_6 в частині фактичних обставин вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, кваліфікації її дійза ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель потерпілого, призначеного їй покарання, ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється, а також жодним з учасників кримінального провадження в цій частині апеляційна скарга не подана, а, відтак, вирок суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченої, то колегія суддів доходить такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає між іншим у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

При цьому суд зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини провадження, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених кримінальним правопорушенням, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Згідно приписів ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих обставинах, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Як слідує з матеріалів провадження, потерпілим ОСОБА_7 до суду подано позов про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_6 625950 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та 34216,75 грн. на відшкодування матеріальних збитків.

Суд першої інстанції частково задовольнив цивільний позов ОСОБА_7 та ухвалив стягнути на його користь з обвинуваченої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 200 000 грн., та в рахунок відшкодування майнової шкоди 22714, 25 грн.

Так, місцевий суд, врахувавши обґрунтування заподіяних моральних збитків, характер вчиненого злочину, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, виходячи з вимог розумності, справедливості та співмірності, та суми 3000 доларів США, які отримано потерпілим в рахунок відшкодування заподіяної шкоди на стадії досудового розслідування, цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченої ОСОБА_6 в частині відшкодування, внаслідок вчинення кримінального правопорушення моральної шкоди, задовольнив частково в сумі 200 000 грн.

Між тим, задовольняючи цивільний позов ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди, суд у вироку належним чином не мотивував та не зазначив обставини, на підставі яких було встановлено, що діями обвинуваченої шкода заподіяна саме тій особі, яка заявила позов у цьому провадженні, не зазначив, у чому саме полягає моральна шкода, з чого виходив позивач, визначаючи її розмір, та з чого виходив суд, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягала відшкодуванню з обвинуваченої та стягнув 200 000 грн. у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Також суд першої інстанції вказав, що при призначені розміру моральної шкоди, враховує 3000 доларів США, які отримано потерпілим в рахунок відшкодування заподіяної шкоди. При цьому, не вказано за якими даними Міністерства фінансів рахував суд курс гривні до долара США при визначені розміру моральної шкоди та станом на який час, так як відшкодування було 07.05.2019 та 29.05.2019, а суд ухвалив обвинувальний вирок 26.12.2022.

Крім того, в позовній заяві від 07.06.2019 потерпілим не вказано про отримання від обвинуваченої будь-якої суми коштів в рахунок відшкодування завданої шкоди, при цьому, в судовому засіданні, потерпілий не заперечував про отримання від обвинуваченої 3000 доларів США.

Не наданосудом аналізу душевних страждань і переживань потерпілого, вимушеними змінами у його житті, пов`язаними з неправомірними діями обвинуваченої, їх наслідками, та зусиль, направлених на його відновлення.

Крім того, судом не в повній мірі враховано справедливість та реальність позовних вимог потерпілого, матеріальний стан самої обвинуваченої ОСОБА_6 та можливість відшкодовувати шкоду.

Отже, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував у вироку в якій же частині було задоволено позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 та в які частині відмовлено в його задавлені та підстави такої відмови, тобто вирок не містить правового обґрунтування розрахунку розміру моральної шкоди стягнутої судом на користь потерпілого з обвинуваченої ОСОБА_6 .

Звертаючись до обґрунтування суду першої інстанції щодо стягнення моральної шкоди, слід відмітити лише констатацію про врахування характеру і обсягу страждань, тощо без будь-якого аргументування, що вочевидь не вказує на дотримання принципу обґрунтованості та вмотивованості судового рішення в даній частині.

Крім того, під час апеляційного розгляду обвинувачена заявила про те, що її цивільна відповідальність застрахована у відповідності доЗакону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Однак суд першої інстанції даній обставині не приділив належної уваги, оскільки не з`ясував, чи дійсно дана обставина мала місце на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди. У зв`язку з чим суд не визначився з належним цивільним відповідачем у цій справі, а відтак і не мотивував свого рішення про стягнення матеріальної шкоди і повного стягнення моральної шкоди саме з обвинуваченої, а не зі страхової компанії, в якій застрахована її цивільна відповідальність.

При цьому, згідно позиції, викладеної в постанові Великої Палата Верховного Суду від 30.01.2019 (справа № 552/6381/17), визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, згідно постанов Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц(пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц(пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4).

У контексті наведених обставин рішення суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 не можна визнати законним та вмотивованим, а тому вирок в цій частині підлягає скасуванню з призначенням в цій частині нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо в кримінальному провадженні суд розглянув цивільний позов і є підстави для скасування рішення саме в частині цивільного позову, то в цій частині воно підлягає скасуванню й призначення новому розгляду в порядку цивільного судочинства.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду про те, що вирок суду може бути скасовано в частині вирішення цивільного позову з призначенням нового судового розгляду у частині вирішення цивільного позову (справа № 712/2689/17; провадження № 51-4381 км18 та справа №187/291/17; провадження №51-274км17).

Таким чином, оскільки колегія суддів позбавлена можливості винесення кінцевого рішення в частині цивільного позову у цьому кримінальному провадженні, враховуючи положення ст.ст.7,9 КПК Українита встановленого факту неналежного виконання судом першої інстанції вимог ст.ст.128,129 КПК Українипри вирішенні цивільного позову, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду провадження в частині вирішення цивільного позову потерпілого допустився неповноти судового розгляду, та у відповідності до положень ч. 6ст. 9 КПК Українита ст.ст.409,410,411,415 КПК Українивизнає їх підставою для скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_7 з призначенням в цій частині нового розгляду у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства.

Під час нового розгляду справи в порядку цивільного судочинства суду першої інстанції необхідно з дотриманням вимог процесуальногозаконуповно і всебічно дослідити зібрані докази щодо поданого цивільного позову, у відповідності до норм цивільногозаконуіз правильним визначенням суб`єктивного складу сторін у спорі такої категорії, дати належну оцінку отриманим даним, перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченої в частині вирішення цивільного позову, і ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Керуючись ч.2 ст.376, 404,405,407,409, 415, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Знам`янськогоміськрайонного судуКіровоградської області від26грудня 2022року щодо ОСОБА_6 скасуватив частинівирішення цивільногопозову потерпілого ОСОБА_11 та призначити новий розгляд вказаного цивільного позову в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

СУДДІ: