Рішення

від 23.02.2023 по справі 320/5101/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2023 року м.Київ № 320/5101/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будмакс" до Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини, третя особа Білоцерківський національний аграрний університет в особі Технолого-економічного фахового коледжу Білоцерківського національного аграрного університету, про визнання дій протправними, визнання протиправними та скасування припису та акту,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будмакс" з позовом до Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини, третя особа Білоцерківський національний аграрний університет в особі Технолого-економічного фахового коледжу Білоцерківського національного аграрного університету, у якому просить суд визнати дії Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини (ЄДРПОУ 23569335) щодо проведення перевірки 26.07.2019 за адресою: вул. Я.Мудрого, 25/2 в м. Біла Церква Київської області протиправними; визнати протиправним та скасувати припис №7/4-2-2/19 від 26.07.2019 Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини (ЄДРПОУ 23569335), виданий Приватному підприємству «Будмакс» (ЄДРПОУ 35964221); визнати протиправним та скасувати акт №9/2-2/19 від 26.07.2019 про встановлення факту правопорушення законодавства про охорону культурної спадщини Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини (ЄДРПОУ 23569335).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов договору, укладеного між ПП "Будмакс" та Технолого-економічним фаховим коледжем Білоцерківського національного аграрного університету на виконання капітального ремонту фасаду навчального корпусу №1 коледжу, позивачем здійснювалися будівельні роботи на об`єкті замовлення. У липні 2019 року співробітниками Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини була проведена перевірка дотримання пам`яткоохоронного законодавства, за наслідками якої встановлено ведення ремонтних робіт на фасадах пам`ятки архітектури місцевого значення "Синагога 19 ст." за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 25/2, в м. Біла Церква, що є порушенням вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини". За наслідками перевірки винесено припис, яким наказано припинити позивачу проведення ремонтних робіт на пам`ятці архітектури місцевого значення, оскільки роботи проводяться при відсутності дозволу органу охорони культурної спадщини за проектом "Капітальний ремонт фасаду навчального корпусу №1 Технолого-економічного фахового коледжу Білоцерківського національного аграрного університету по вул. Ярослава Мудрого, 25/2, в м. Біла Церква", що не погоджений з органом охорони культурної спадщини. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно віднесено даний об`єкт до пам`яток архітектури місцевого значення, оскільки останній не занесено ні до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, ані до Реєстру пам`яток національного значення. Крім того, уповноваженими органами не повідомлено ні Технолого-економічний фаховий коледж Білоцерківського національного аграрного університету чи Білоцерківський національний аграрний університет про внесення будівлі до Переліку об`єктів культурної спадщини та не повідомлено про обов`язок укласти охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини. Також, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, обмеження відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", у використанні будівлі та земельної ділянки за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 25/2, м. Біла Церква, чи будь-які інші обмеження відсутні. Наведене свідчить, що припис внесено щодо об`єкта, який не відповідає вимогам законодавства про охорону культурної спадщини, не віднесений до такої категорії, а тому дії відповідача є протиправними, а оскаржуваний припис незаконним. Крім того, відповідач не наділений повноваженнями щодо видачі припису, оскільки він є структурним підрозділом Управління КОДА, а право видачі припису належить саме Управлінню. Також перевірка з Управлінням погоджена не була, що є порушенням норм чинного законодавства. Стверджує, що перевірка коледжу була проведена у відповідності вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", проте, позивач не був повідомлений про проведення перевірки та не був присутнім при її проведенні, що ставить під сумнів її законність. У той же час, у акті перевірки зазначено, що перевірка була проведена шляхом візуального огляду, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки застосування заходів реагування може здійснюватися на підставі результатів не огляду, а виключно перевірки, яка повинна бути проведена в чітко регламентованому порядку. Позивач вважає, що такі дії відповідача призвели до втручання в господарську діяльність позивача та понесення останнім фінансових витрат.

Відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що будівля по вул. Ярослава Мудрого, 25/2, м. Біла Церква, являється пам`яткою архітектури місцевого значення "Синагога" відповідно до рішення Київського облвиконкому від 24.04.1990 №67. Роботи на пам`ятці повинні проводитися лише при наявності дозволу органу охорони культурної спадщини за погодженням з ним науково-проектної документації, однак позивач проводив ремонтні роботи без наявності такого дозволу. Зазначив, що позивачем при виконанні робіт було допущено ряд дій, неприпустимих для пам`яток архітектури, а саме: оббивання декоративних елементів на фасаді (фрагментів карнизу), утеплення стін екструзійним пінополістиролом "Стиродур", мінеральною ватою, замащування цементним розчином декоративних елементів фасаду та знято з фасаду охоронну дошку. А відтак, відповідачем законно та в межах повноважень здійснено перевірку ремонтних робіт пам`ятки архітектури місцевого значення "Синагога", за наслідками якої складено оскаржувані акт та припис.

Ухвалою суду від 22.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання в даній справі.

Ухвалою суду від 23.02.2023 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту №9/2-2/19 від 26.07.2019 про встановлення факту правопорушення законодавства про охорону культурної спадщини Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 26 липня 2019 року працівниками Київського обласного центру охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини в присутності провідного спеціаліста з туризму і охорони пам`яток відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, начальника управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради, директора Технолого-економічного коледжу Білоцерківського національного аграрного університету, заступника директора з АГР Технолого-економічного коледжу Білоцерківського національного аграрного університету в ході проведення перевірки дотримання пам`яткоохоронного законодавства виявлено ведення ремонтних робіт на фасадах пам`ятки архітектури місцевого значення "Синагога 19 ст" (рішення облвиконкому №67 від 24.02.1990), що розташована за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 25/2 в м. Біла Церква. При візуальному огляді встановлено, що будівельні роботи ведуться з порушенням законодавства України у сфері охорони культурної спадщини.

26.07.2019 відповідачем за результатом обстеження складено акт про встановлення факту правопорушення законодавства про охорону культурної спадщини №9/2-2/19.

У зазначеному акті вказано, що за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 25/2 в м. Біла Церква розташовується адміністративна будівля Технолого-економічного коледжу Білоцерківського національного аграрного університету, яка є пам`яткою архітектури місцевого значення «Синагога 19ст.» (охор. №40-кв). На момент обстеження біля будівлі розташовані ліса зі східного та західного боку, на яких працюють робітники підрядника.

При огляді пам`ятки виявлено, що на західній стіні споруди на рівні двох поверхів знищено декоративне оздоблення карнизів і все заліплено утеплювачем. На східному фасаді, що виходить на вулицю Ярослава Мудрого, ідуть роботи по відбиванню декоративного оздоблення. Головний вхід в будівлю обкладено керамічною плиткою. Дах перекритий металічним профілем. Охоронна дошка на будівлі відсутня, на місці де вона знаходилася, залишилися сліди від кріплення.

За поясненнями керівництва коледжу, будівля замокає, стіни вологі, вкриваються пліснявою, в приміщенні взимку низька температура. Керівництвом прийнято рішення на утеплення фасадів. Органом охорони культурної спадщини проект ремонту не погоджувався, дозвіл на роботи не видавався. Охоронний договір відсутній. Зазначені дії ведуть до руйнування, спотворення, знищення пам`ятки архітектури місцевого значення. Виконавець робіт є ПП "Будмакс".

За результатами візуального обстеження відповідачем видано ПП "Будмакс" припис від 26.07.2019 №7/4-2-2/19 з вимогою негайно припинити проведення ремонтних (реставраційних) робіт на пам`ятці архітектури місцевого значення "Синагога 19 ст" як таких, що виконуються з порушенням вимог ст. 22, 23, 24, 26, 32, 37 Закону України «Про ДСТУ-Н Б В.3.2-4:2016. "Настанова щодо виконання ремонтно-реставраційних робіт на пам`ятниках архітектури та містобудування", ДБН А.2.2-14-2016 "Зміст науково-проектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування". Повідомлено, що згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" ремонтні роботи можуть бути відновлені лише за письмовим дозволом органу охорони культурної спадщини. Про виконання припису письмово повідомити Київський обласний центр охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини.

Вважаючи оскаржуваний припис та дії щодо проведення перевірки протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 4 і 5 ст. 54, ст. 66 Конституції України культурна спадщина охороняється законом; держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність; кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-ІІІ) охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Як проголошено у преамбулі вказаного Закону, об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Частиною ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначені повноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до компетенції яких належить, зокрема,

- здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно - правових актів про охорону культурної спадщини;

- забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

- призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого населення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;

- видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;

- надання відповідних дозволів на відновлення земляних робіт; погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Відповідно до Положення про Київський обласний центр охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини, відповідач є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини в частині пам`яток археології, історії та монументального мистецтва Київської обласної державної адміністрації.

Згідно Положення, відповідач є контролюючим органом з питань охорони культурної спадщини, до повноважень якого віднесено, зокрема, винесення припису щодо припинення порушень вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, в тому числі й зупинення виконання робіт на території об`єкта культурної спадщини.

При цьому, як встановлено частинами 1 і 2 ст. 30 Закону № 1805-ІІІ, органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Факт порушення вищенаведених вимог закону, зокрема щодо проведення ремонтних робіт на фасадах пам`ятки архітектури місцевого значення "Синагога 19 ст" (рішення облвиконкому №67 від 24.02.1990) без наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини та погодженої у встановленому законом порядку науково-проектної документації, і послугувало підставою для винесення оскаржуваного припису.

Суд також враховує, що позивач не заперечує сам факт здійснення будівельних робіт за відсутності дозволу органу охорони культурної спадщини. Отже, проаналізувавши здійснене візуальне обстеження містобудівної ситуації по вул. Я.Мудрого, 25/2 в м. Біла Церква Київської області та, провівши перевірку даних на предмет видачі відповідних дозволів, відповідачем виявлено, що за зазначеною адресою проводяться будівельні роботи без отримання дозволу органу охорони культурної спадщини та проекту ремонту, який не погоджувався, як того вимагає стаття 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач під час винесення оскаржуваного припису №7/4-2-2/19 від 26.07.2019 діяв у межах повноважень, визначених Законом України "Про охорону культурної спадщини", та на виконання покладеного на нього завдання щодо охорони об`єкту культурної спадщини.

При цьому відсутність інформації щодо віднесення даного об`єкту до пам`яток архітектури місцевого значення, оскільки останній не занесено ні до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, ані до Реєстру пам`яток національного значення, не є підставою для виконання будівельних робіт без наявного погодження та розроблення відповідної документації.

Крім того, позивачем залишився поза увагою факт наявності на будівлі охоронної дошки, яка свідчить про те, що будівля відноситься до пам`яток охорони.

У той же час, оцінюючи доводи позивача щодо невнесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, до Реєстру пам`яток національного значення, Переліку об`єктів культурної спадщини будівлі "Синагога 19 ст" за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 25/2, м. Біла Церква, що дає всі законні підстави продовжувати здійснювати ремонтні робити без відповідних погоджень, суд зазначає наступне.

08.06.2000 року прийнятий Закон України "Про охорону культурної спадщини" №1805-III, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь (далі Закон №1805-IIІ).

Згідно статті 1 Закону №1805-IIІ пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

У відповідності до пункту 3 розділу Х «Прикінцеві положення» Закону №1805-IIІ об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Положеннями частини другої статті 6 Закону №1805-III передбачено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Частиною 1 статті 23 Закону №1805-IIІ передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Згідно пункту 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Приписами частини 2 статті 44 Закону №1805-IІІ визначено, що відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції, за ухилення власника пам`ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам`ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що рішенням Київської обласної Ради народних депутатів виконавчого комітету від №67 від 24.02.1990 «Про затвердження Переліків та взяття на державний облік і під державну охорону нововиявлених протягом 1980-1989 р.р. на території області пам`яток археології і архітектури місцевого значення та встановлення охоронних зон пам`яток археології » затверджено Перелік пам`яток архітектури та архітектури місцевого значення, до якого, зокрема, віднесено і пам`ятку з найменуванням «Синагога 19 ст» за адресою вул. Горького, м. Біла Церква.

Відповідна охоронна дошка пам`ятки архітектури була розміщена на зазначеному об`єкті нерухомості.

Суд вказує, що відсутність об`єкта нерухомості - «Синагога 19 ст» в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України та Реєстрі пам`яток національного значення не вказує на те, що такий об`єкт не є пам`яткою архітектури, зважаючи на те, що такий включено до списку (переліку) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", згідно рішення Київської обласної Ради народних депутатів виконавчого комітету від №67 від 24.02.1990.

У той же час це свідчить про бездіяльність органів охорони культурної спадщини щодо не складення облікової документації "Синагога 19 ст.", яка є підставою для внесення спірного об`єкту для занесення до Реєстру об`єктів культурної спадщини та відповідного подання для занесення такої пам`ятки до реєстру.

Також, у позовній заяві позивач зазначає, що чинним законодавством визначена відповідна послідовність дій, процедура здійснення державного нагляду (контрою) у сфері господарської діяльності, в тому числі і відповідачем, яка передбачає прийняття рішення (наказу) про проведення планового чи позапланового заходу. При цьому, законодавством не передбачено права контролюючого органу проводити перевірку самостійно без повідомлення суб`єкта господарювання. Відтак, відповідачем було порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Щодо посилання позивача в обґрунтування позову на недотримання відповідачем вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», то оскаржуваний припис винесений відповідачем не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивача, а в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини, що у розумінні ст. 1 Закону № 1805-ІІІ визначається як система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 по справі 818/308/16.

До повноважень і функцій органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини не належить контроль за господарською діяльністю суб`єктів господарювання. Предметом цієї компетенції є забезпечення збереженості об`єктів культурної спадщини, зокрема, об`єктів археології (документальне підтвердження надане на попередніх засіданнях). Норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не регулюють відношення в сфері збереження об`єктів археології.

Щодо посилань позивача на те, що відповідач не наділений повноваженнями щодо видачі припису, оскільки він є структурним підрозділом Управління КОДА, а право видачі припису належить саме Управлінню, суд зазначає наступне.

Так, в структурі Київської обласної державної адміністрації функціонує Управління культури, національностей та релігій, затвердженого розпорядженням Управління КОДА від 01.04.2013.

Вказаним положенням визначено, що Управління є структурним підрозділом КОДА і є бюджетною неприбутковою державною установою.

При цьому, пунктом 7.35 передбачено повноваження видачі розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток культурної спадщини місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках культурної спадщини.

Положенням про Київський обласний центр охорони і наукових досліджень пам`яток культурної спадщини, затвердженим КОР від 23.12.2016 № 217-11-VII, визначено, що предметом діяльності Центру є:

« 2.2.1. здійснення у межах повноважень, делегованих Структурним підрозділом, Міністерством культури України…….», тобто Управління Культури може делегувати певну частину власних повноважень відповідачеві.

Таким чином, як вбачається із Положення про Центр, чинне на момент виникнення спірних (оскаржуваних) правовідносин, передбачено здійснення повноважень, делегованих Київською обласною державною адміністрацією в особі її відповідного Управління.

Так, наказом Управління культури, національностей та релігій від 12 квітня 2017 року «Про пам`яткоохоронну діяльність» Центр наділений делегованими повноваженнями, серед іншого «здійснювати перевірки стану об`єктів культурної спадщини, їх охоронних зон, та видача приписів в разі виявлення порушень пам`яткоохоронного законодавства».

Крім того, відповідно до п. 3.1.9 Положення, Центр в межах повноважень може видавати приписи юридичним та фізичним особам про заборону дій, якщо такі дії створюють загрозу пам`ятці або порушують законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.

А тому, враховуючи викладене, доводи позивача щодо відсутності повноважень відповідача на проведення перевірки та видачі припису є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою, це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень надав належні і достатні докази, які спростували доводи позивача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач виніс оскаржуваний припис на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та про відмову у задоволенні адміністративного позову ПП "Будмакс".

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.