Рішення

від 15.02.2023 по справі 520/10280/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 лютого 2023 року № 520/10280/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання Андрущенко Д.В.,

за участю:

представника позивача Ковтуш Д.М.,

представника відповідача Івасечко Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" (вул. Садова, буд. 3/1, м. Богодухів, Харківська область, 62103, код ЄДРПОУ 41499462)

до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343)

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАМІНГО 2017» (далі по тексту позивач, ТОВ «ФЛАМІНГО 2017», товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі по тексту відповідач, Львівська митниця, митниця, митний орган, владний суб`єкт), в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900148/2 від 26.10.2022;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) № UA209170/2022/001615 від 26.10.2022;

стягнути з Львівської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМІНГО 2017» судовий збір у розмірі 9 553,53 грн.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. На думку позивача Львівською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості і, як наслідок - до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у спірному рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Представником відповідача було подано відзив на адміністративний позов у якому відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що оскільки в документах, які надані позивачем до Львівської митниці, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Також Львівська митниця вказала, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 01.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

Ухвалою суду від 20.12.2022 року за клопотання представника відповідача по справі було задоволено та вирішено розгляд справи №520/10280/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов з підстав та мотивів, що ньому зазначені.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Як встановлено судом під час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" (ідентифікаційний код 41499462), зареєстроване 04.08.2017 як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису: 15881020000016497).

Так, 20.05.2020 між фірмою TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство (Продавець) та ТОВ "ФЛАМІНГО 2017" (Покупець) укладено контракт № 27/05/2020 (надалі по тексту контракт), предметом якого, згідно з пунктом 1.1 є те, що Продавець продає, а покупець купує м`ясопродукти в асортименті (товарної групи 0203, 0206, 0504 згідно УКТЗ), які надалі називаються "Товар".

Пунктом 2.1 контракту зазначено, що всі терміни і поняття умов постачання, а також платіжні та інші зобов`язання, які випливають з нього приймаються у відповідності до Міжнародних правил і понять термінів "Інкотермс" 2010 року. Відповідно до пункту 2.1 контракту асортимент, кількість і ціна Товару вказуються в інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту.

Пунктом 2.3 контракту встановлено, що валюта Контракту ЄВРО, валюта платежу по Договору ЄВРО. Згідно з пунктом 2.4 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 вартість тари і упаковки входять в ціну товару.

Пункт 3.1 контракту передбачає, що Продавець постачає Товар на умовах CFR Одеса.

Згідно з п.п. 5.1, 5.3 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 Покупець оплачує повну вартість інвойсу шляхом прямого банківського переказу коштів на рахунок вказаний в реквізитах Продавця. Оплата здійснюється не пізніше ніж через 90 банківських днів після отримання товару від Продавця. Оплата за товар може здійснюватися як в формі попередньої оплати так і після отримання товару на умовах, що визначаються інвойсом; комісію банків кореспондентів оплачує Покупець.

Додатковою угодою № 1 від 05.06.2020 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 його сторонами було змінено реквізити банку Покупця по контракту.

Згідно додаткової угоди № 2 від 06.06.2022 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 пункт 3.1 контракту було викладено в наступній редакції: "3.1 Продавець постачає Товар на умовах CFR Gdynia, Poland".

В інвойсі (invoice) № 14/2022 від 10.06.2022 вказані умови поставки товарів CFR Gdynia, Poland, умови оплати товарів 90 діб після доставки, найменування товару: "Натуральні солені яловичі оболонки (Natural salted beef casings)", вага нетто товару 19558, 60 кг, ціна за 1 кг товару 1, 30 євро за кг, загальна вартість товару за інвойсом 25426, 18 євро.

На виконання умов контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 декларантом та його уповноваженою особою ТОВ "ФОНТАН-ТРАНС" було подано до Львівської митниці митну декларацію №UA209170/2022/083693 від 22.10.2022, в якій декларантом визначено та заявлено митну вартість товару за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 1 083 566, 88 грн., яка складалась з вартості товарів, зазначеної в інвойсі (invoice) № 14/2022 від 10.06.2022 25 426, 18 євро (сума в валюті України на день подання митної декларації № UA209170/2022/083693 від 22.10.2022 за курсом НБУ на 22.10.2022 35,8866 грн. за 1 євро 912 459,15 грн.), витрат на перевезення з порту Гдиня, Польща до п/п "Рава-Руська" у розмірі 130 480, 00 грн., витрат на оформлення документів, портових витрат у порту Гдиня, Польща у розмірі 40 627,73 грн.

Разом з митною декларацією до митниці подані відповідно до положень Митного кодексу України документи: сертифікат якості №14/2022 від 10.06.2022, рахунок-фактуру (інвойс) № 14/2022 від 10.06.2022, коносамент № MEDUAJ322620 від 29.07.2022, вантажну (автотранспортну) накладну б/н від 17.10.2022, міжнародний ветеринарний сертифікат № NR I0-00141280/СС-ІАІ/22 від 11.08.2022, сертифікат про походження товару № 3460/22 від 19.07.2022, рахунок-фактуру № 1-00000266 від 17.10.2022, фінансову довідку про транспортні витрати № 22/052 від 17.10.2022, контракт № 27/05/2020 від 20.05.2020, додаткову угоду № 1 від 05.06.2020 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020, додаткову угоду № 2 від 06.06.2022 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020, договір № 1/22 транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу від 18.01.2022.

Львівська митниця надіслала електронне повідомлення декларанту, в якому повідомила про невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та зобов`язала протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: 1) зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатків до нього у разі їх наявності; 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також митниця повідомила, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Декларант надіслав до митниці додаткові документи прайс-лист б/н від 01.06.2022, рахунок-проформу № 14/2022 від 08.06.2022, а також уповноважена особа декларанта (ТОВ "ФОНТАН-ТРАНС") листом № 26.10/01 від 26.10.2022 повідомила про відсутність інших додаткових документів або відомостей.

Проте Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900148/2 від 26.10.2022, в якому визначила значно вищу митну вартість товару та застосувала метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (третій метод), та оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/001615 від 26.10.2022.

Товар був випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Щодо тверджень відповідача в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів про те, що відповідно до ч. 10 та 21 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування, розвантаження, зберігання та митне оформлення в порту призначення суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в митній декларації №UA209170/2022/083693 від 22.10.2022 декларантом визначено та заявлено митну вартість товару за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 1 083 566, 88 грн., яка складалась з вартості товарів, зазначеної в інвойсі (invoice) № 14/2022 від 10.06.2022 25 426,18 євро (сума в валюті України на день подання митної декларації № UA209170/2022/083693 від 22.10.2022 за курсом НБУ на 22.10.2022 35,8866 грн. за 1 євро 912 459,15 грн.), витрат на перевезення з порту Гдиня, Польща до п/п "Рава-Руська" у розмірі 130 480,00 грн., витрат на оформлення документів, портових витрат у порту Гдиня, Польща у розмірі 40 627,73 грн.

Частинами 4, 5, 6, 7, 9, 21 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно з пунктами 5, 6, 7 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Також, пунктами 6, 8 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Пунктом 3.1 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 передбачено, що Продавець постачає Товар на умовах CFR Одеса.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 06.06.2022 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 пункт 3.1 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 викладений в наступній редакції: "3.1 Продавець постачає Товар на умовах CFR Gdynia, Poland".

В інвойсі (invoice) № 14/2022 від 10.06.2022 вказані умови поставки товарів CFR Gdynia, Poland.

В пункті 2.1 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 зазначено, що всі терміни і поняття умов постачання, а також платіжні та інші зобов`язання, які випливають з нього приймаються у відповідності до Міжнародних правил і понять термінів "Інкотермс" 2010 року.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 у справі № 815/6984/15 (К/800/16890/16) за позовом ТОВ "Укратлантік" до Одеської митниці ДФС, суд касаційної інстанції зазначив, що Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін. Обрані сторонами зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін CFR "Cost and Freight" ("Вартість та фрахт") означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. Продавець зобов`язаний укласти договір та оплачувати всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення.

Відповідно до підпункту "а" пункту А3 розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) Продавець зобов`язаний укласти або забезпечити укладання договору перевезення товару від названого пункту поставки, якщо він визначений, від місця поставки до названого порту призначення або, якщо це узгоджено, до будь-якого пункту в такому порту. Договір перевезення повинен бути укладений за рахунок продавця, на звичайних умовах та передбачати перевезення за звичайно прийнятим напрямком на судні такого типу, який звичайно використовується для перевезення проданого товару.

Підпунктом "а" пункту Б3 розділу Б "Обов`язки покупця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) передбачено, що у покупця немає обов`язку перед продавцем по укладенню договору перевезення.

Пунктом А6 "Розподіл витрат" пункту А3 розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) передбачено, що Продавець зобов`язаний оплатити: а) всі витрати, які відносяться до товару до моменту його поставки у відповідності з пунктом А4, за винятком витрат, оплачуваних покупцем, як це передбачено в пункті Б6; та b) фрахт та інші вказані в пункті А3 а) витрати, включаючи витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори у зв`язку з вивантаженням товару в узгодженому порту розвантаження, які за договором перевезення покладені на продавця; та с) якщо наявна потреба, витрати по виконанню митних формальностей, необхідних для вивозу товару, а також мита, податки та збори, що сплачуються при вивезенні, а також витрати по його перевезенню через будь-яку країну, якщо вони за умовами договору перевезення покладені на продавця.

Пунктом А8 "Документ поставки" розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) визначено, що Продавець повинен за власний рахунок своєчасно надати покупцю звичайний транспортний документ до узгодженого порту призначення. Такий транспортний документ повинен охоплювати товар за договором та бути датованим в межах узгодженого періоду відвантаження, надавати покупцю право вимоги вантажу від перевізника в порту призначення та, якщо не погоджено інше, дозволити покупцю продати товар в період транзиту шляхом передачі документа наступного покупцю або шляхом повідомлення перевізника.

Згідно з пунктом Б.8 "Доказ поставки" розділу Б "Обов`язки покупця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) покупець зобов`язаний прийняти транспортний документ, виданий у відповідності з підпунктом А8, якщо він відповідає договору.

У зв`язку із застосуванням відповідно до додаткової угоди № 2 від 06.06.2022 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 умов поставки товарів CFR Gdynia, Poland Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) продавець фірма TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство, зобов`язаний оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення (Gdynia, Poland) та за власний рахунок своєчасно надати покупцю звичайний транспортний документ до узгодженого порту призначення; а покупець зобов`язаний прийняти транспортний документ, якщо він відповідає договору.

Крім того, відповідно до пункту 7 статті 1 Конвенції ООН про морські перевезення вантажів 31.03.1978 року (Гамбурзькі правила) коносамент означає документ, який підтверджує договір морського перевезення та прийняття чи завантаження вантажу перевізником та відповідно до якого перевізник зобов`язується здати вантаж проти цього документу.

В коносаменті № MEDUAJ322620 від 29.07.2022, який був наданий до митниці разом з митною декларацією № UA209170/2022/083693 від 22.10.2022, в графі "Description of Packages and Goods" ("Опис пакувань та товарів") зазначено "Freight prepaid" ("фрахт оплачений завчасно"), що означає вартість фрахту вже оплачена відправником (тобто фірмою TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство).

Отже, згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) та на виконання умов додаткової угоди № 2 від 06.06.2022 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 продавець фірма TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство оплатив фрахт та доставку товару до порту призначення Гдиня, Польща та надав покупцю коносамент № MEDUAJ322620 від 29.07.2022.

В постанові Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 820/2147/16 (адміністративне провадження № К/9901/13876/18) за позовом ТОВ "Ресторанснаб" до Харківської митниці ДФС зазначив, що відповідно до Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), CFR (Cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту. Отже, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) зобов`язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення.

Крім того, 18.01.2022 між ТОВ "Фонтан-Транс" (Експедитор) (ідентифікаційний код юридичної особи 43644761) та ТОВ "ФЛАМІНГО 2017" (Клієнт) укладений договір № 1/22 транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу, пунктом 1.1 якого передбачено, що за цим договором Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Клієнта організувати виконання визначених ст. 2 цього договору послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу та митним оформленням вантажу Клієнта.

Пунктом 2.1 договору № 1/22 від 18.01.2022 обумовлено, що згідно з цим договором та письмовою заявкою Клієнта, яка є невід`ємною частиною цього договору, Експедитор надає Клієнту наступні види послуг, серед яких, зокрема, забезпечення отримання вантажу в порту, який прибув на адресу Клієнта морським транспортом та оформлення усіх необхідних документів; організація морського перевезення за кордоном та перевезення по території України імпортного, експортного та/або транзитного вантажу транспортом і за маршрутом обраним Клієнтом згідно з попередньо погодженою з ним заявкою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору № 1/22 від 18.01.2022 ТОВ "Фонтан-Транс" був складений рахунок-фактура № 1-00000266 від 17.10.2022, згідно з яким витрати на оформлення документів, портових витрат у порту Гдиня, Польща становить 40 627,73 грн., витрати на міжнародне автоперевезення за маршрутом Гдиня, Польща м. Луцьк, Україна становлять 158 817,00 грн.

Пунктом 2 частини 11 статті 58 МК України передбачено, що до митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню в тому числі і витрати на транспортування після ввезення.

Таким чином, згідно з пунктом 2 частини 11 статті 58 МК України витрати на транспортування товару митною територією України (маршрутом п/п "Рава-Руська" м. Луцьк) не включаються до митної вартості товарів.

Відповідно до фінансової довідки про транспортні витрати ТОВ "Фонтан-Транс" № 22/052 від 17.10.2022 вартість перевезення вантажу у одному двадцятифутовому контейнері № MSMU1037926 згідно коносаменту № МЕDUAJ322620 за маршрутом порт Гдиня, Польща п/п "Рава-Руська" м. Луцьк, Україна складає 158 817,00 гривень, а саме: вартість перевезення з порту Гдиня, Польща до п/п "Рава-Руська" 130 480,00 грн., вартість перевезення від п/п "Рава-Руська" до м. Луцьк 28 337,00 грн. за контейнер; оформлення документів, портові витрати у порту Гдиня, Польща 40 627,73 грн.; вантаж не страхувався впродовж всього вищевказаного маршруту.

Судом встановлено, що в графі 44 митної декларації № UA209170/2022/083693 від 22.10.2022 та у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/001615 від 26.10.2022 зазначені договір № 1/22 від 18.01.2022, рахунок-фактура № 1-00000266 від 17.10.2022, фінансова довідка про транспортні витрати № 22/052 від 17.10.2022, що підтверджує надання декларантом та його уповноваженою особою до Львівської митниці відповідних документів.

Витрати на перевезення з порту Гдиня, Польща до п/п "Рава-Руська" у розмірі 130480,00 грн., та витрати на оформлення документів, портові витрати у порту Гдиня, Польща у розмірі 40 627,73 грн. (загальною сумою 171 107,73 грн.) були включені у митну вартість товару, що підтверджується відомостями, зазначеними у графі 17 "Заявлені декларантом складові митної вартості" рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900148/2 від 26.10.2022.

Отже, в митній декларації № UA209170/2022/083693 від 22.10.2022 декларантом у відповідності до пунктів 5, 6, 7 частини 10 статті 58 МК України визначено та заявлено митну вартість вищевказаного товару, який ввозився на митну територію України за основним (першим) методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 1 083 566,88 грн., яка складається з вартості товарів, зазначеної в інвойсі (invoice) № 14/2022 від 10.06.2022 25 426,18 євро (сума в валюті України на день подання митної декларації № UA209170/2022/083693 від 22.10.2022 за курсом на 22.10.2022 35,8866 грн. за 1 євро 912 459, 15 грн.), витрат на перевезення з порту Гдиня, Польща до п/п "Рава-Руська" у розмірі 130 480, 00 грн., витрат на оформлення документів, портових витрат у порту Гдиня, Польща у розмірі 40 627, 73 грн. (графа 28 "Розрахована декларантом митна вартість товару" рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900148/2 від 26.10.2022).

Наявними в матеріалах справи доказами, не підтверджено твердження відповідача, що покупцем ТОВ "ФЛАМІНГО 2017" здійснювалися будь-які інші витрати на транспортування та додаткові витрат, які пов`язані з транспортуванням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України. Твердження Львівської митниці в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів про наявність інших витрат є необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими, достатніми та достовірними в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказами.

Крім того, відповідно до підпункту "б" пункту А3 "Договори перевезення та страхування" розділу А "Обов`язки продавця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) у продавця відсутній обов`язок перед покупцем щодо укладення договору страхування. Однак продавець зобов`язаний надати покупцю, на його прохання, ризик та за його рахунок (за наявності витрат), інформацію, необхідну покупцю для отримання страхування.

Підпунктом "б" пункту Б3 "Договори перевезення та страхування" розділу Б "Обов`язки покупця" терміну CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) передбачено, що у покупця немає обов`язку перед продавцем по укладенню договору страхування. Однак покупець зобов`язаний надати продавцю, на його прохання, необхідну інформацію для забезпечення страхування.

В постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 420/2850/19 (адміністративне провадження № К/9901/1007/20) за позовом ТОВ "Уітака" до Одеської митниці ДФС наявний висновок про те, що умови поставки за базисом "СFR" не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, у зв`язку з чим підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає. Аналогічні правові висновки викладно у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№ 825/735/17, 825/2255/16, 825/1016/17, 1.380.2019.001657. Колегія суддів не вважає за можливе відступати від зазначених висновків Верховного Суду.

Також судом встановлено, що у фінансовій довідці про транспортні витрати ТОВ "Фонтан-Транс" № 22/052 від 17.10.2022 зазначено, що впродовж всього маршруту перевезення з порту Гдиня, Польща до м. Луцьк, Україна вантаж не страхувався.

Отже, у відповідності до положень пункту 8 частини 2 статті 53, пункту 7 частини 10 статті 58 МК України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося, а оскільки страхування вантажу не здійснювалось, і тому безпідставним є твердження відповідача про ненадання декларантом відомостей про відсутність чи наявність факту страхування товару та про неможливість перевірки правильності визначення митної вартості товарів через відсутність документів про страхування товарів.

Таким чином, твердження відповідача про те, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачені за товар є необґрунтованими та суперечать наявним документальним доказам.

В постанові Верховного Суду від 09.04.2021 у справі № 809/119/17 (адміністративне провадження № К/9901/18951/18) за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС наявний правовий висновок про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відносно твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, стосовно наявності недоліків в оформленні вантажної (автотранспортної) накладної (CMR), а саме, що в CMR б/н від 17.10.2022 у гр. 22 відсутні штамп та підпис відправника, у гр. 23 відсутній підпис перевізника, у гр. 3 місце розвантаження вказано Україна, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) (дата дата приєднання України: 01.08.2006 (із застереженням)) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною 1 статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) передбачено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Частиною 1 статті 7 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) обумовлено, що відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: a) даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6; b) даних, зазначених у пункті 2 статті 6; c) будь-яких інших даних чи інструкцій, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних.

Згідно з частиною 1 статті 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

Таким чином, відповідно до статей 5, 13 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) одержувач (позивач ТОВ "ФЛАМІНГО 2017") не бере участі в оформленні оригіналів вантажної накладної та не може нести відповідальність за недоліки її заповнення, а має можливість отримати відповідний примірник вантажної (автотранспортної) накладної (CMR) тільки від перевізника в момент доставки товару в місце призначення.

Судом встановлено, що в графах 16, 23 вантажної (автотранспортної) накладної (CMR) б/н від 17.10.2022 у відповідності до вимог частини 1 статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) (дата приєднання України: 01.08.2006 (із застереженням)) наявні печатки перевізника ТОВ "Марін Вей" (які містять його ідентифікаційний код 44873549, та його адресу Україна, 67211, Одеська обл., Березівський р-н, село Знам`янка, вул. Малиновського, будинок 14).

Також в графі 1 вантажної накладної б/н від 17.10.2022 зазначено найменування відправника товару фірма TRYSKEL ENERGY LP, в графі 4 вказане місце завантаження товарів Gdynia, Poland (Гдиня, Польща), в графі 21 зазначені місце та дата її складання Gdynia (Гдиня) та 17.10.2022 (дата прийняття перевізником вантажу до перевезення).

Договір № 1/22 від 18.01.2022, рахунок-фактура № 1-00000266 від 17.10.2022, фінансова довідка про транспортні витрати № 22/052 від 17.10.2022, які підтверджують розмір витрат на перевезення з порту Гдиня, Польща до м. Луцьк, Україна були надані декларантом та його уповноваженою особою до Львівської митниці, і тому відсутність штампу та підпису відправника в вантажній накладній б/н від 17.10.2022, не вплинуло та не могло вплинути на правильність визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів.

Також зазначення в графі 3 країни розвантаження вантажу Україна та не зазначення місця його розвантаження не вплинуло та не могло вплинути на правильність визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів, оскільки у відповідності до пункту 2 частини 11 статті 58 МК України витрати на транспортування товару митною територією України не включаються до митної вартості товарів.

В постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 (адміністративне провадження № К/9901/18495/19) за позовом ТОВ "ВІНДХЕНД ЮКРЕЙН" до Одеської митниці ДФС прийшов до висновку про те, що наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Щодо твердження відповідача, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів№ UA209000/2022/900148/2 від 26.10.2022 про те, що зберігання вантажу повинне включатися в митну вартість товарів зважаючи на тривалий термін доставки, суд зазначає наступне.

10.04.2008 Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (GATT).

Пунктом 1 статті 6 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 передбачено, що митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на обчисленій вартості. Обчислена вартість складається із суми:

a) ціни або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої обробки, застосованої під час виробництва імпортних товарів;

b) суми для прибутків та загальних витрат, що дорівнюють сумі, яка здебільшого відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й товари, які оцінюються та які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни імпорту;

c) ціни або вартості всіх інших витрат, необхідних для відображення методу оцінювання, вибраного членом згідно з пунктом 2 статті 8.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості згідно з положеннями статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається:

a) такі витрати настільки, наскільки вони понесені покупцем, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари:

i) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за покупку;

ii) вартість контейнерів, які для митних цілей уважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

iii) вартість упаковки, чи за оплату праці, чи матеріалів;

b) вартість, розподілена належним чином, таких товарів та послуг, коли вони поставляються безпосередньо або опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів, якщо такої вартості не включено до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті:

i) матеріали, компоненти, частини та подібні предмети, що включені до імпортних товарів;

ii) інструменти, фарби, шаблони та подібні компоненти, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;

iii) матеріали, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;

iv) технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські роботи та плани й креслення, які виготовлені в місці, іншому, ніж країна-імпортер, та які необхідні для виробництва імпортних товарів;

c) роялті й ліцензійні платежі, пов`язані з товарами, що оцінюються, які покупець повинен сплачувати безпосередньо чи опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо такі роялті й платежі не включаються до ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті;

d) вартість будь-якої частини доходу від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання імпортних товарів, яка переходить безпосередньо або опосередковано продавцю.

Пунктом 2 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 визначено, що Під час розробки свого законодавства кожний член передбачає цілковите або часткове включення до митної вартості або виключення з неї такого:

a) вартості транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення;

b) витрат на завантаження, розвантаження та обробку, пов`язаних з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення;

c) вартості страхування.

Згідно з пунктом 4 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості не допускається додавань до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, за винятком тих, які передбачені в цій статті.

Також в переліку витрат (складових митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що наведений у частині 10 статті 58 МК України відсутні витрати на зберігання вантажу.

Частиною 11 статті 58 МК України від 13.03.2012 передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

В постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 2а-13471/10/0470 (адміністративне провадження №К/9901/4516/18) за позовом Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод") до Дніпропетровської митниці Міндоходів, суд касаційної інстанції, застосовуючи вищевказані положення міжнародних договорів та законодавства України прийшов до висновків про те, що законодавство України з питань визначення митної вартості товарів повністю відповідає міжнародним вимогам, зокрема, Угоди про застосування статті VII ГАТТ, і не містить такі види витрат, як зберігання товару, що включаються до митної вартості. Коментар Технічного комітету надається на вимогу члену або Комітету на технічному рівні у вигляді консультації з будь-яких справ, що стосуються оцінювання імпортних товарів для митних цілей та не є нормативним актом.

Частиною 1 статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений у частині 2 статті 53 МК України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Пунктом 2 частини 5 статті 54 МК України визначено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України в у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості (розбіжність - це відсутність однаковості у документах щодо митної вартості товару), наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно матеріалів справи разом з митною декларацією № UA209170/2022/083693 від 22.10.2022 декларантом та його уповноваженою особою до митниці подані, серед іншого, наступні документи (копії документів) (графа 44 МД): інвойс № 14/2022 від 10.06.2022, коносамент № MEDUAJ322620 від 29.07.2022, вантажну накладну б/н від 17.10.2022, рахунок-фактуру № 1-00000266 від 17.10.2022, фінансову довідку про транспортні витрати № 22/052 від 17.10.2022, контракт № 27/05/2020 від 20.05.2020, додаткову угоду № 1 від 05.06.2020 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020, додаткову угоду № 2 від 06.06.2022 до контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020, договір № 1/22 транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу від 18.01.2022 та інші.

24.10.2022 Львівська митниця надіслала електронне повідомлення декларанту, в якому повідомила про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: 1) зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатків до нього у разі їх наявності; 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, Львівська митниця повторно витребувала у декларанта та його уповноваженої особи документи (копії документів), які вже були подані ним до митниці разом з митною декларацією (МД) № UA209170/2022/083693 від 22.10.2022.

Перелік додаткових документів, які митниця, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, має право запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи визначений частиною 3 статті 53 МК України, а отже Львівська митниця надіславши декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів, які не зазначені у частині 3 статті 53 МК України, діяла всупереч вищезазначених законодавчих приписів.

Листом № 26.10/01 від 26.10.2022 уповноважена особа декларанта ТОВ "Фонтан Транс" надіслала до митниці додаткові документи прайс-лист (прейскурант) від 01.06.2022 б/н та рахунок-проформу від 08.06.2022 № 14/2022 та повідомила про відсутність інших додаткових документів та відомостей.

Пунктом 6 частини 3 статті 53 МК України до переліку додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів та подаються на письмову вимогу митного органу віднесені каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Верховний Сул в постанові від 16.07.2020 у справі № 815/324/18 за позовом ТОВ "БУДТРЕСТ-ВВ" до Київської міської митниці ДФС (адміністративне провадження № К/9901/55690/18) зазначив, що прейскурант (прайс-лист) це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Також Верховний Суд в постанові від 20.04.2018 у справі № 826/10456/16 (адміністративне провадження №К/9901/5250/18) за позовом ТОВ "ТЛ Груп" до Київської міської митниці ДФС прийшов до висновку про те, що чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Львівська митниця під час прийняття оскаржуваного рішення безпідставно не прийняла до уваги того, що прайс-лист (прейскурант) б/н від 01.06.2022 підтверджував заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: відповідно до прайс-листа (прейскуранта) б/н від 01.06.2022 вартість товару "Natural salted beef casings" (натуральні солені яловичі облонки) становить 1,30 євро за кг, в той час як в рахунку-фактурі (інвойсі) № 14/2022 від 10.06.2022 також зазначена вартість товару 1,30 євро за кг.

Судом встановлено, що надана позивачем проформа інвойсу (рахунок-проформа) № 14/2022 від 08.06.2022 підтверджувала заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: як в рахунку-фактурі (інвойсі, invoice) № 14/2022 від 10.06.2022 так і в рахунку-проформі № 14/2022 від 08.06.2022 вказані вага нетто товару товару "Натуральні солені яловичі оболонки (Natural salted beef casings)", 19 558,60 кг, ціна за 1 кг товару 1,30 євро за кг, загальна вартість товару за інвойсом 25 426,18 євро.

Коносамент № MEDUAJ322620 від 29.07.2022, договір № 1/22 від 18.01.2022, рахунок-фактура № 1-00000266 від 17.10.2022, фінансова довідка про транспортні витрати № 22/052 від 17.10.2022 були надані декларантом та його уповноваженою особою надані до Львівської митниці разом з митною декларацією (МД) № UA209170/2022/083693 від 22.10.2022, а тому митниця безпідставно зобов`язала позивача надати транспортні (перевізні) документи,, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення).

У фінансовій довідці про транспортні витрати ТОВ "Фонтан-Транс" № 22/052 від 17.10.2022 зазначено, що впродовж всього маршруту перевезення з порту Гдиня, Польща до м. Луцьк, Україна вантаж не страхувався, а тому митниця необґрунтовано зобов`язала позивача надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Пунктами 5.1, 5.3 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 визначено, що Покупець оплачує повну вартість інвойса шляхом прямого банківського переказу коштів на рахунок вказаний в реквізитах Продавця. Оплата здійснюється не пізніше ніж через 90 банківських днів після отримання товару від Продавця. Оплата за товар може здійснюватися як в формі попередньої оплати так і після отримання товару на умовах, що визначаються інвойсом; комісію банків кореспондентів оплачує Покупець.

В рахунку-фактурі (інвойсі) № 14/2022 від 10.06.2022 зазначені умови оплати товарів 90 днів після доставки (90 days after delivery), а тому Львівська митниця необґрунтовано зобов`язала позивача додатково надати для підтвердження митної вартості товарів банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товар, виписку з бухгалтерської документації.

Разом з тим, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін CFR зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

В підпункті А.2 "Ліцензії, дозволи, контроль безпеки та інші формальності" пункту А "Обов`язки продавця" умов поставки CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) зазначено: "Якщо виникне потреба, продавець зобов`язаний за свій рахунок та на власний ризик отримати експорту ліцензію або інший офіційний дозвіл та виконати всі митні формальності, необхідні для вивезення товару".

Пунктом 3.2 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 передбачено, що Продавець зобов`язаний отримати на свій ризик, за свій рахунок експортну ліцензію або інший дозвіл державних органів для експорту Товару, ветеринарний сертифікат, сертифікат походження, якості Товару і виконати всі митні процедури, необхідні для вивозу товару.

Згідно з пунктом 4.1 контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 Продавець зобов`язаний надати інвойс, ветеринарний сертифікат, сертифікати походження, сертифікат якості, коносамент, інші супроводжуючі документи.

Таким чином, умови поставки товарів CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) та контракту № 27/05/2020 від 20.05.2020 покладають на Продавця (фірму TRYSKEL ENERGY LP, Шотландія, Сполучене Королівство) обов`язок виконання митних процедур, необхідних для вивезення товару та не передбачають надання Продавцем Покупцю копії митної декларації країни відправлення, а тому Львівська митниця необґрунтовано зобов`язала позивача додатково надати для підтвердження митної вартості товарів копію митної декларації країни відправлення.

Разом з тим, ціни на товар "натуральні солені яловичі облонки" не встановлюються на біржах, і тому Львівська митниця необґрунтовано зобов`язала позивача надати для підтвердження митної вартості товару інформацію біржових організацій про вартість товарів.

Застосовуючи положення статей 53, 54 МК України, Верховний Суд в постановах від 24.12.2020 № 810/495/16 (адміністративне провадження № К/9901/6451/18) за позовом ТОВ "Ела Групп" до Київської митниці ДФС, та від 01.04.2021 у справі № 826/10755/16 (адміністративне провадження № К/9901/19619/18) за позовом ТОВ "Лайфселл" до Київської міської митниці ДФС, прийшов до висновків про те, що "митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації".

Відповідно до фактичних обставин справи, надані позивачем до Львівської митниці документи кореспондувалися між собою та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності всі відомості, які підтверджували числові значення митної вартості (її складових), й не давали підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Таким чином, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не наведено існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості, не зазначено причин, через які не могла бути застосована заявлена декларантом митна вартість товарів.

Враховуючи викладене, у Львівської митниці не було підстав, передбачених нормою частини 3 статті 53 МК України, для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а також причин для коригування митної вартості та для відмови у митному оформленні товарів.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Згідно з частиною 3 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Львівська митниця в оскаржуваному рішенні використала метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (третій метод), зазначивши номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів № UA500530/2022/005271 від 03.10.2022.

Суд погоджується з твердженням позивача, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний Суд в постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 (адміністративне провадження № К/9901/51204/18) за позовом ТОВ "Сумифітофармація" до Сумської митниці ДФС прийшов до висновків про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

В постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 (адміністративне провадження № К/9901/11043/20) за позовом ОСОБА_2 до Слобожанської митниці Держмитслужби зазначено про те, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900148/2 від 26.10.2022 Львівською митницею не наведені пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів (тобто не наведене обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування).

Львівська митниця не врахувала того, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що митне оформлення яких здійснювалось у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників ЄАІС Держмитслужби.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені у поданих позивачем документах недоліки при їх складанні та видачі не впливають на ціну товару.

Підсумовуючи вищевикладене, можливо зробити висновок про те, що декларант відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України надав до Львівської митниці документи, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товарів, не мали розбіжностей, а тому у Львівської митниці були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54, частиною 1 статті 55 МК України для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/900148/2 від 26.10.2022, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/001615 від 26.10.2022.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, суд доходить висновку, що при винесені оскаржуваного рішення відповідач діяв в не в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" (вул. Садова, буд. 3/1, м. Богодухів, Харківська область, 62103, код ЄДРПОУ 41499462) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2022/900148/2 від 26.10.2022 р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UА209170/2022/001615 від 26.10.2022 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАМІНГО 2017" (вул. Садова, буд. 3/1, м. Богодухів, Харківська область, 62103, код ЄДРПОУ 41499462) сплачену суму судового збору в розмірі 9 553, 53 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривні 53 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.02.2023 р.

Суддя Бадюков Ю.В.