Постанова

від 22.02.2023 по справі 480/4866/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 р.Справа № 480/4866/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2022, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 08.08.22 року по справі № 480/4866/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТАГРОСТРОЙ"

до Головного управління ДПС у Сумській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТАГРОСТРОЙ" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС України в Сумській області №00017120706 від 12.03.2021 про сплату штрафних (фінансових) санкцій в сумі 500000,00грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Сумській області №00017130706 від 12.03.2021 про сплату штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8160,00грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України про результати розгляду скарги №11684/6/99-00-06-03-01-06 від 25.05.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при винесенні суб`єктами владних повноважень оскаржуваних рішень останніми допущено порушення норм чинного законодавства, у зв`язку з чим вказані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Сумській області від 12.03.2021 №00017120706, а також від 28.05.2021 №373218280706.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростагрострой" в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 5040грн. 80коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у Сумській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що що під час перевірки встановлено факти зберігання пального (палива дизельного) ТОВ "Ростагрострой" без одержання відповідної ліцензії, чим порушено вимоги Закону №481/95-ВР.

При цьому, на порушення вимог зазначеної Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і Нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку та Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281), ТОВ "Ростагрострой" не веде спеціальні журнали обліку надходжень та відпуску нафтопродуктів. Оприбуткування пального в бухгалтерському обліку здійснюється на підставі видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, а вибуття (використання в діяльності) пального здійснюється відповідно до подорожних листів.

Крім того, загальна кількість придбаного та використаного ТОВ "Ростагрострой" протягом 2020 року палива дизельного становить 72580 літрів, а обсяг придбаного та не використаного протягом 2020 року пального становить 3765 літрів, що свідчить про порушення позивачем ст.1, ч.8 ст.15 Закону №481/95-ВР щодо зберігання пального (палива дизельного, код товарної підкагегорії згідно з УКТ ЗЕД 2710194300) без наявності відповідної ліцензії у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 включно. Також, перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України у частині не подання 8 повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що пальне в повному обсязі використано підприємством для власних потреб, а саме заправки техніки, яка перебуває у його користуванні. При цьому, Закон №481/95-ВР не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального; не визначає граничний об`єм пального чи обмежень по строку, якого починає і вся "зберігання пального"; саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального. Наливні баки транспортних засобів, які використовуються для подачі пального до двигуна внутрішнього згорання такого транспортного засобу, для приведення його в рух, не є ємностями для зберігання пального, у розумінні Закону №481/95-ВР. Після отримання пального, дизпаливо перебувало у паливних баках транспортних засобів, які підприємство використовувало у власній господарській діяльності, що не є зберіганням пального у розумінні вимог чанного законодавства.

Також зазначає, що відповідач взагалі не мав права здійснювати перевірки подання позивачем повідомлень за формою №20-ОПП згідно ст. 52-2 Податкового кодексу України, оскільки встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу ГУ ДПС у Сумській області від 28.01.2021 № 97-кп "Про проведення фактичної перевірки", керуючись пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75, на підставі пп.80.2.2 та 80.2.5 п.80.2 ст. 80, п.82.3 ст. 82 Податкового кодексу України призначена фактична перевірка строком не більше 10 діб у період з 01.02.2021 за місцем - фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів, або інших об`єктів права власності (зокрема місця зберігання та/або відпуску пального за адресою: Сумська обл., Кролевецький р-н, с. Бистрик, вул. Центральна, буд. 54а), через які здійснює (проводить) діяльність ТОВ "Ростагрострой". Фактичну перевірку вказано здійснити за період діяльності платника податків за місцем фактичного провадження діяльності з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Податкового кодексу України.

Уповноваженими особами ГУ ДПС у Сумській області згідно виданих на підставі наказу ГУ ДПС у Сумській області від 28.01.2021 №97-кп направлень на перевірку, проведено фактичну перевірку ТОВ "Ростагрострой" за місцем фактичного провадження (здійснення) діяльності, розташування господарських об`єктів, або інших об`єктів права власності (зокрема місця зберігання та/або відпуску пального за адресою: Сумська обл., Кролевецький р-н, с. Бистрик, вул. Центральна, буд. 3), за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 10.02.2021 №528/18/07/РРО/41259321, в якому зафіксовано наступні порушення позивачем:

- п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України в частині порушення порядку подання повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (за формою № 20-ОПП);

- статті 1, ч.8 ст. 15 Закону №481/95-ВР у частині зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Позивач, не погодившись з висновками акта перевірки, подав до ГУ ДПС у Сумській області заперечення, за результатом розгляду яких визначені висновки акту фактичної перевірки щодо виявлених порушень у відповідності до чинного законодавства та заперечення ТОВ "Ростагрострой" залишеніф без змін.

12.03.2021 на підставі вищезазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №00017120706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 500000,00грн.;

- №00017130706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 8160,00грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до ДПС України та просив їх скасувати, за результатами розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 25.05.2021 скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.03.2021 №00017130706 у частині застосування штрафних санкцій за неподання повідомлень на загальну суму 4080,00грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Після отримання ГУ ДПС у Сумській області вказаного рішення ДПС України від 25.05.2021, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 №373218280706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 4080,00грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з необхідності визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС України в Сумській області від 12.03.2021 №00017120706 та від 28.05.2021 №373218280706.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.03.2021 №00017130709, яким до позивача застосовано 8160 грн. штрафних (фінансових) санкцій за допущення позивачем порушення вимог п.63.3 ст.63 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту фактичної перевірки встановлено, що в ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено вимоги п.63.3 ст.63 ПК України у частині не подання 8 повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП.

У свою чергу відповідно до п.63.3 ст.63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Водночас, фактичною, відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Тобто предметом фактичної перевірки може бути встановлення дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Однак дослідження питання подання платником податків повідомлень за формою №20-ОПП не охоплюється предметом фактичної перевірки.

Крім того, відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: серед іншого, фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2 (у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів), 80.2.3 (письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування) та 80.2.5 (у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Тобто цими нормами, додатково звужено перелік питань, які можуть бути предметом фактичних перевірок, на які не поширюється мораторій на проведення фактичних перевірок: в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Таким чином з`ясування відповідачем під час спірної фактичної перевірки питань дотримання позивачем вимог п.63.3 ст.63 ПК України в частині подання позивачем повідомлення за формою №20-ОПП, не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду (фактичної) перевірки, а відтак не можна визнати такі дії суб`єкта владних повноважень, такими, що вчинені у відповідності до вимог ПК України. Відповідно, така інформація, що зібрана відповідачем відносно платника та відображена в акті перевірки поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 20.05.2022 у справі №824/548/16-а.

Також Верховним Судом у постанові від 14.07.2022 у справі №1.380.2019.002106 вказано, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення рішення. Установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, суд не може переходити до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.03.2021 №00017130706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 8160,00грн. рішенням ДПС України від 25.05.2021, у зв`язку із врахуванням підпункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (щодо зупинення застосування на період карантину штрафних санкцій) скасоване в частині застосування штрафних санкції на загальну суму 4080грн.

Відповідно до п.2 ч.1 розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року №846) податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, що зазначені у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні;

У випадках, визначених підпунктами 2 і 4 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, у тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що на зменшену суму 4080,00грн. ГУ ДПС у Сумській області 28.05.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення за №373218280706, яке отримане позивачем 11.06.2021, а відтак, первинне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2021 у розумінні вказаних вище норм вважається відкликаним.

У той же час згідно ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) у параграфі 50 констатував: Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Враховуючи, що відповідачем за цим же актом перевірки від 10.02.2021 прийнято інше податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 за №373218280706 з тих же підстав, що і відкликане податкове повідомлення-рішення від 12.03.2021 за №00017130706, але на зменшену суму, враховуючи зібрану ГУ ДПС у Сумській області відносно ТОВ "Ростагрострой" та відображена в цій частині в акті перевірки від 10.02.2021 поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та яка не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 за №373218280706.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.03.2021 №00017120706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 500 000,00грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підставі акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.1, ч.8 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР, у зв`язку з чим на підставі абз.8 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні санкції в сумі 500000 грн.

Стаття 15 Закону №481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Статтею 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідач зазначає, що штрафні санкції застосовані на підставі акта перевірки у зв`язку із порушенням ТОВ "Ростагрострой" вимог Закону №481/95-ВР щодо зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

В свою чергу, позивач вказує, що придбане пальне зберігається товариством в паливних баках орендованих ватажних автомобілів, які не є нерухомим майном та не мають чіткою прив`язки до місця (території), а тому відсутній обов`язок згідно Закону №481/95-ВР отримувати ліцензію на право зберігання пального.

Вирішуючи питання застосування норм Закону №481/95-ВР в цій частині Верховний Суд, розглядаючи справу з аналогічних правових відносин, у постанові від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20, виходив з такого.

"З 1 січня 2016 року ПК України визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб`єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).

До 1 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", яким внесено зміни до ПК України та Закону №481/95-ВР.

З цього часу Закон №481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень."

Водночас, Верховний Суд у цій же постанові наголосив, що така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом 23 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

За змістом частин 7, 8, 10, 16 статті 15 Закону №481/95-ВР суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами 33, 39 статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок четверта статті 15 Закону №481/95-ВР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

- суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це, серед іншого, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

- транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

- паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

- до акцизного складу;

- до акцизного складу пересувного;

- для власного споживання чи промислової переробки;

- будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

- у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

- при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку свідчить про те, що якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення "акцизного складу" та/або "акцизного складу пересувного", такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності "на балансі" у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Аналогічні висновки містять постанови Верховного суду від 31.05.2022 по справі №540/4291/20 та від 13.07.2022 по справі №600/664/21-а, які враховуються судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Ростагрострой" здійснює діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту, про що зазначено в акті перевірки. З метою провадження своєї діяльності ТОВ "Ростагрострой" придбаває та використовує пальне. Позивач зазначає, що пальне зберігається в паливних баках відповідних орендованих вантажних автомобілів. Відповідні повідомлення форми 20-ОПП про об`єкти, через які провадиться діяльність позивач подав до ГУ ДПС, що підтверджується актом перевірки. Позивач є кінцевим споживачем придбаного у ТОВ "Бахмач Нафтосервіс", ТОВ "Строй центр", ТОВ "Виробничо-торгова фірма "Дайна" дизельного пального, яке використовується виключно для власних потреб - для ведення господарської діяльності - для заправки орендованих транспортних засобів, що також зазначено в акті перевірки.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону №481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Так, в акті перевірки встановлено, що придбане паливо використовувалось для заправки транспорту виключно позивача. Доказів того, що у позивача зареєстрований відповідний резервуар, який використовується для зберігання пального матеріали справи не містять. Більше того, безпосередньо в акті перевірки ГУ ДПС взагалі не відображено ні спосіб зберігання палива, ні технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей). Крім іншого, встановлюючи обставини зберігання придбаних нафтопродуктів за певною адресою, відповідач такий факт встановлює виключно аналізом первинних документів щодо придбання та списання дизельного палива.

Тобто, встановивши факт отримання позивачем дизельного пального, відповідач не встановив, не зафіксував та не довів належними та допустимими доказами факт та безпосереднє місце зберігання дизельного пального позивачем.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що податкове повідомлення-рішення від 12.03.2021 №00017120706, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 500000,00грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 по справі № 480/4866/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді Л.В. Курило С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 23.02.2023 року