Рішення

від 21.02.2023 по справі 201/5374/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/5374/22

Провадження № 2/201/165/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Батманової В.В.

при секретарі Турбаївській М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням.

У поданому позові позивач просить визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловими приміщеннями - кімнатами АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що кімнати АДРЕСА_1 перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, відповідачі були поселені та зареєстровані у вказаній кімнаті з 2001 року за згоди позивача, таким чином відповідачі були зареєстровані в цій кімнаті на законних підставах. Відповідачі не мешкають у вказаних кімнатах більше як 6 місяців, про що складено акти від 14.10.2021, 23.02.2022 та 22.06.2022 та вказані кімнати опечатані. Реєстрація відповідачів у вказаних кімнатах порушує права позивача.

Представник позивача в судове засідання надав заяву в якій позовні вимоги підтримала наполягала на задоволенні позову з підстав зазначених у ньому, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі та представники третіх осіб у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Від представника Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур надійшла заява про розгляд вказаної справи без участі представника.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч.1 ст. 280 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Як встановлено у ході розгляду справи, що дійсно кімнати № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, відповідачі були поселені та зареєстровані у вказаних кімнатах з 2001 року за згоди позивача, таким чином відповідачі були зареєстровані в цих кімнатах на законних підставах.

Відповідачі не мешкають у вказаних кімнатах більше як 6 місяців, двері кімнат опечатані, вказаний факт тривалого не проживання відповідачів у вказаному житлі підтверджують надані позивачем документи, зокрема акти комісії КП «Жилсервіс-5» ДМР від 14.10.2021, 23.02.2022 та 22.06.2022.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Згідно до ч.1 ст. 71, ст. 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року за відсутності поважних причин у мешканця житла щодо його постійного не проживання за місцем знаходження житла він може бути визнаний судом, таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав» передбачено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме: від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно дост.7ЗаконуУкраїнивід 11грудня2003року«Просвободу пересуваннятавільнийвибір місцяпроживаннявУкраїні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть, тобто зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Виходячи з того, що вищезазначений Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Законупідлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України).

Саме таку правову позицію висловила колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.

Таким чином відповідачі без поважних причин більше ніж 6 місяців не проживають у кімнатах що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що доводи позивача знайшли підтвердження в ході судового розгляду, в зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням задоволення позовних вимог позивача, на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з відповідачів на користь позивача суму сплаченого при пред`явленні позову судового збору в розмірі 2 481,00 грн. по 827 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.3,8,19,41,55,124,129 Конституції України, ст. 405 ЦК України, ст.4,5,18,43,49,76-81,84,89,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5», Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи, такою що втратила право користування житловим приміщенням задовільнити.

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514), сплачений судовий збір у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514), сплачений судовий збір у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514), сплачений судовий збір у розмірі 827 (вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Рішення суду відповідно до положень ст. 289 ЦПК України набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя : В.В. Батманова