Ухвала

від 20.02.2023 по справі 202/2345/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/2345/23

Провадження № 1-кс/202/1346/2023

УХВАЛА

Іменем України

20 лютого 2023 року слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_3 , представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_3 , погоджене заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_5 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62022050010000975 від 28 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_3 , погоджене заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_5 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62022050010000975 від 28 жовтня 2022 року.

В своєму клопотанні слідчий, для забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, просить накласти арешт, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, яке виявлено та вилучено за місцем мешкання ОСОБА_6 у приміщенні домоволодіння, розташованого на земельній ділянці за кадастровими номерами 4623681200:02:001:0033, 4623681200:02:001:0027, в результаті якого виявлено та вилучено: ноутбук «НР» № CND132458L в корпусі сірого кольору із зарядним пристроєм, який поміщено до індивідуального сейф-пакету з номером В0058186; грошові кошти в сумі 10950 гривень, грошові кошти в сумі 1150 доларів США, грошові кошти в сумі 1500 доларів США, грошові кошти в сумі 50 доларів Євро, що поміщені до сейф-пакету з індивідуальним номером 100006736; копію паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , копія паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_7 , посвідчення військового священика (капелана) на ім`я ОСОБА_8 та візитну картку ОСОБА_9 , які поміщено до сейф-пакету з індивідуальним номером 100006745; дві флеш-карти, які поміщено до сейф пакету з індивідуальним номером 100006736.

Слідчий зазначає, що підставою застосування заходу забезпечення у вигляді арешту грошових коштів є наявність ризику того, що вказане майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою приховування, що унеможливить відшкодування збитків у майбутньому. Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вилучені предмети мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, слідчий вказує, що вони підлягають арешту з метою збереження речових доказів.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні надав письмові заперечення та зазначив, що в ухвалі слідчого судді відсутній дозвіл на вилучення копій паспортів, ноутбуку та посвідчення військового священика (капелана), а тому дане майно є тимчасово вилученим. При цьому, ноутбук належить сину ОСОБА_6 , який використовує його для дистанційного навчання, а стороною обвинувачення не доведено, що на ньому можуть зберігати відомості, які мають значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні. Також слідчим не зазначено, яке доказове значення мають вилучені копії документів та посвідчення військового священика (капелана). Крім того, в матеріалах клопотання не міститься доказів на підтвердження того, що вилучені грошові кошти є коштами, здобутими злочинним шляхом чи містять на собі сліди вчиненого злочину. Вилучені грошові кошти належать дружині ОСОБА_6 ОСОБА_7 , не мають жодного відношення до даного кримінального провадження, що вказує на безпідставність їх вилучення. З урахуванням викладеного, адвокат просив відмовити у задоволенні клопотання та зобов`язати слідчого повернути майно, в тому числі, тимчасово вилучене.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання. про арешт майна, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 62022050010000975 від 28 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил.

Місцем розташуванням Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, є адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, 21, а тому у відповідності до вимог КПК України, розгляд клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження № 62022050010000975 має бути здійснений Краматорським міським судом Донецької області

Разом з тим, розпорядженням Верховного Суду № 8/0/9-22 від 15.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)», відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ з Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2022 року задоволено клопотання слідчого, погоджене прокурором та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в домоволодінні та господарських будівлях, розташованих на земельних ділянках за кадастровими номерами 4623681200:02:001:0033, 4623681200:02:001:0027, в межах населеного пункту Гончари, Львівської області, право власності на які не зареєстровано, з метою відшукання та вилучення: грошових коштів, здобутих злочинним шляхом; мобільних телефонів та SIM-карти операторів мобільного зв`язку, які використовуються у злочинній діяльності; документів, чорнових записів, блокнотів та цифрових носіїв інформації, які можуть містити відомості, що стосуються вчинення даного злочину.

Відповідно до протоколу обшуку від 10.02.2023 року, в ході досудового розслідування, на підставі ували слідчого Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2023 року, було проведено обшук за місцем мешкання за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в домоволодінні, розташованому на земельних ділянках за кадастровими номерами 4623681200:02:001:0033, 4623681200:02:001:0027, в межах населеного пункту Гончари, Львівської області, в ході якого виявлено та вилучено: ноутбук «НР» № CND132458L в корпусі сірого кольору із зарядним пристроєм; грошові кошти в сумі 10950 гривень, грошові кошти в сумі 1150 доларів США, грошові кошти в сумі 1500 доларів США, грошові кошти в сумі 50 доларів Євро; копію паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_6 ; копію паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_7 ; посвідчення військового священика (капелана) на ім`я ОСОБА_8 та візитну картку ОСОБА_9 ; дві флеш-карти.

Постановою слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_3 від 12 лютого 2023 року, майно, вилучене 10.02.2023 року в ході проведення обшуку домоволодінні, розташованому на земельних ділянках за кадастровими номерами 4623681200:02:001:0033, 4623681200:02:001:0027, в межах населеного пункту Гончари, Львівської області.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Також, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема,при вирішенніпитання проарешт майнадля прийняттязаконного тасправедливого рішення,згідно ст.ст.94,132,173КПК України,у даномувипадку,слідчий суддяповинен враховувати:правову підставудля арештумайна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); належність майна підозрюваному, фізичній чи юридичній особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч. 2ст. 167 КПК Українитимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий вказує на необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на зазначене у клопотанні майно, для забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення

Разом з тим, до матеріалів клопотання не долучено доказів того, що у даному кримінальному провадженні, пред`явлено цивільний позов до особи, яка є власником зазначеного у клопотання майна, та не доведено, що останній є підозрюваним чи юридичною особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного. Також матеріали клопотання не містять відомостей та відповідних доказів того, що власник майна, має статус підозрюваного у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчим необґрунтовано необхідності накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Крім того, за положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.

Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вилучені в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , слідчий повинен зазначити, яке відношення останні мають до вчинення кримінального правопорушення, посилаючись при цьому на докази на підтвердження вказаного.

Однак слідчим вказано лише, що вилучене майно має значення для досудового розслідування, може бути використано як докази злочинної діяльності, у зв`язку з чим його визнано речовими доказами.

Також, постанова слідчого про визнання речовими доказами вилученого майна, зазначеного у даному клопотанні, не містить належного обґрунтування того, що воно дійсно має ознаки речового доказу, у відповідності до ст. 98 КПК України.

При цьому, з урахуванням наданих представником власника майна виписок з банківських рахунків дружини ОСОБА_6 ОСОБА_7 , наявні достатні підстави вважати, що вказані грошові кошти можуть належати останній. Отже, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вказані грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з поданих слідчому судді матеріалів провадження, не надано.

Крім того, ані клопотання, ані постанова слідчого про визнання речовими доказами, не містять належного обґрунтування того, що вилучені документи (копія паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , копія паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , посвідчення військового священика (капелана) на ім`я ОСОБА_8 та візитна картка ОСОБА_9 ) та ноутбук «НР» № CND132458L мають ознаки речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Доводи представника власника майна про те, що вилучений ноутбук «НР» № CND132458L належить сину ОСОБА_6 який використовує його для дистанційного навчання, заслуговує на увагу.

Так, син ОСОБА_6 - ОСОБА_11 є дитиною шкільного віку. На теперішній час, на території України, у більшості закладах освіти, організовано дистанційну форму навчання, що потребує використання веб-ресурсів і можливостей доступу до них, а тому існує достатньо підстав вважати, що дитина використовує вилучений ноутбук, з метою реалізації свого права на освіту.

В той же час, стороною обвинувачення не надано відповідних відомостей та не доведено, що вказаний комп`ютерний пристрій зберігає чи може зберігати на собі відомості (інформацію), які мають значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні та може бути використані в якості доказів.

Отже, будь-яких підтверджень того, майно, вилучене 10.02.2023 року в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 в домоволодінні, розташованому на земельних ділянках за кадастровими номерами 4623681200:02:001:0033, 4623681200:02:001:0027, в межах населеного пункту Гончари, Львівської області, мають значення речових доказів в даному кримінальному провадженні, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або підпадають під критерії, визначені у ст. 98 КПК України, стороною обвинувачення не надано.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Таким чином, в порушення вимог ст. 171 КПК України, стороною обвинувачення не було долучено до клопотання даних, які би давали достатньо підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є необхідним у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що матеріали клопотання не містять будь-яких відомостей та обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права й свободи особи, про що йдеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку про відсутність необхідності накладення арешту, оскільки слідчим не наведено наявність підстав чи розумних підозр вважати, що майно, вилучене 10.02.2023 року в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 в домоволодінні, розташованому на земельних ділянках за кадастровими номерами 4623681200:02:001:0033, 4623681200:02:001:0027, в межах населеного пункту Гончари, Львівської області, можуть бути використані з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням чи є доказами кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, оскільки слідчим не доведено обставини, передбачені ч. 2 ст. 171 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого Першогослідчого відділу(здислокацією ум.Краматорську)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого ум.Краматорську ОСОБА_3 ,погоджене заступникомначальника відділупроцесуального керівництвау кримінальнихпровадженнях Спеціалізованоїпрокуратури увійськовій таоборонній сферіоб`єднанихсил ОСОБА_5 про арештмайна,в рамкахкримінального провадження№ 62022050010000975від 28жовтня 2022року, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 110, 131, 132, 167-168, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_3 , погоджене заступником начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_5 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 62022050010000975 від 28 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України відмовити.

Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 00 хвилин 23 лютого 2023 року.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1