Рішення

від 21.02.2023 по справі 341/1840/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/1840/22

Номер провадження 2/341/111/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:

секретаря судового засідання Матейко О. С.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

представниці відповідача ОСОБА_2 ,

представниці третьої особи Петраш О. В.,

розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу є двоє неповнолітніх дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачкою. Шлюб між сторонами розірваний у 2016 році. Відповідач не цікавиться життям дітей, не допомагає матеріально, не бере участі у їхньому вихованні.

З огляду на викладене, позивачка просить:

- позбавити батьківських прав відповідача;

- стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Ухвалою суду від 27 грудня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 січня 2023 року, яке відкладалось на 25 січня 2023 року та 07 лютого 2023 року.

Ухвалою суду від 07 лютого 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 лютого 2023 року.

У судовому засіданні 21 лютого 2023 року представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити та суду пояснив, що відповідач не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться їхнім життям та здоров`ям, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиок дітей. Також, не допомагає матеріально, не сплачує аліменти. Всі питання щодо виховання та утримання дітей позивачка вирішує самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Після ухвалення рішення про стягнення аліментів пройшов значний проміжок часу. На цей час розмір раніше призначених аліментів є недостатнім. Цих коштів не вистачає для забезпечення найнеобхідніших потреб дітей. Просить позбавити відповідача батьківських прав та стягувати з нього аліменти на користь позивачки на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Представниця відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що відповідач любить своїх дітей і заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. Зазначила, що відповідач бере участь у вихованні, спілкуванні та утриманні дітей. Добровільно сплачує аліменти на утримання дітей. Заборгованість зі сплати аліментів має тільки за останні 7 місяців, яку готовий сплатити. Заборгованість виникла, бо відповідач перебуває за межами України та не ухиляється від участі у вихованні дітей. Також, зазначила про те, що позивачка проживає з іншим чоловіком та забороняє відповідачу зустрічатись з дітьми, перешкоджає їхньому спілкуванню. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представниця Служби у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову та зазначила, що не вбачає за доцільне позбавляти відповідача батьківських прав, адже відповідач не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та хоче брати участь у вихованні дітей.

Заслухавши представників сторін та надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Відповідно до змісту наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їхнім батьком є ОСОБА_4 , відповідач у справі, а позивачка - матір`ю (а. с. 8-9).

Згідно з рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01 липня 2016 року шлюб між сторонами розірваний, визначено місце проживання неповнолітніх дітей з позивачкою (а. с. 7).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб від 05 жовтня 2022 року, серії НОМЕР_1 , підтверджується те, що позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 (а. с. 28).

Згідно з довідкою від 25 жовтня 2022 року № 342/13-13, виданою Дорогівським старостинським округом № 6, підтверджується, що малолітні діти дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Галицької міської ради від 03 лютого 2023 року комісія з питань захисту прав дитини Галицької міської ради, виходячи виключно з інтересів малолітніх дітей та захисту їхніх прав, вважає, що немає необхідності у позбавленні батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з поясненнями ОСОБА_5 , які відібрані у телефонній розмові працівником служби у справах дітей, установлено, що ОСОБА_4 заперечує щодо позбавлення його батьківських прав стосовно малолітніх дітей та бажає брати участь у їх вихованні. На цей час перебуває за кордоном, приїхати не має можливості. Вважає, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми. Не заперечував, що має заборгованість зі сплати аліментів за останні 7 місяців, але готовий їх сплатити (а. с. 40).

Згідно з рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року ЄУН 341/1242/19, збільшено розмір стягуваних аліментів з 500 грн, які стягувались за рішенням суду від 05 вересня 2016 року у справі 341/1490/16-ц, на тверду грошову суму та з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей дочки ОСОБА_5 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 1000,0 грн щомісячно на кожну дитину (а. с. 63- 64).

Відповідно до копії квитанцій, які містяться у матеріалах справи, підтверджується, що відповідач у 2020-2021 роках сплачував аліменти на утримання неповнолітніх дітей (а. с. 59-62).

Малолітні діти не допитувались з огляду на їхній вік, відсутність відповідних клопотань сторін та достатність, на переконання суду, наявних доказів для вирішення спору по суті.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, заслухавши сторін, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з нормами статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Відповідно до пункту 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 15 вищезазначеної постанови вказано, що позбавлення батьківських прав, які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків щодо виховання, а також встановити, що він ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях.

Аналогічні правові позиції висловив Верховний суд в постановах у справі №753/2025/19 від 06 травня 2020 року, у справі № 758/9706/18 від 11 червня 2021 року.

У пунктах 47-49 справи «Савіни проти України» (заява №39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Суд установив, що під час розгляду справи представниця відповідача заперечувала проти позбавлення відповідача батьківських прав. Зазначала, що відповідач любить своїх дітей, не ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та хоче брати участь у вихованні дітей, проте позивачка йому перешкоджає.

Сам факт залучення відповідачем представника у справі, його пояснення представнику комісії з питань захисту прав дитини Галицької міської ради, тривала сплата аліментів, свідчать про бажання відповідача не розривати зв`язок з дітьми.

Отже, така поведінка відповідача дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дітей та не бажає розривати зв`язок з ними.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18.

Ухвалюючи рішення в частині позову про позбавлення батьківських прав, суд виходить з того, що відповідно до приписів статті 3 Конвенції про права дитини на перше місце ставляться якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Водночас позивачка не надала суду належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачем.

Також, позивачка не довела та не надала суду доказів, в чому будуть полягати позитивні зміни в житті дітей в разі застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення його батьківських прав. Позивачка не довела, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього.

Крім того, відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Галицької міської ради установлено, що така комісія не вбачає за доцільне позбавлення батьківських прав відповідача стосовно малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Водночас, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд бере до уваги сам факт заперечення відповідачем позовних вимог про позбавлення його батьківських прав, що свідчить про його інтерес до дітей, бажання брати активну участь у вихованні дітей, допомагати дітям матеріально та бажання бути батьком.

Таким чином, суд, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, беручи до уваги доводи учасників справи, керуючись чинним сімейним законодавством України, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, діючи виключно з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей, дійшов висновку, що позивачка не надала достатньо доказів у розумінні статтей 76-79 ЦПК України на підтвердження свідомого винного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей для застосування до нього такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у цьому випадку не є доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосуванню не підлягає, а тому вважає за необхідне у цій частині позову відмовити.

Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача аліментів, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами другою та третьою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Пунктом 2 частини першої статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Приписами частини другої статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (частина друга статті 183 СК України).

Згідно з частиною першою статті 183 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Суд установив, що відповідно до рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року ЄУН 341/1242/19 збільшено розмір раніше призначених аліментів з 500,0 грн та з відповідача стягуються аліменти на користь позивачки на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі по 1000,0 грн щомісячно на кожну дитину.

Отже, на підставі раніше розглянутих спорів суд спершу призначив стягнення аліментів, а надалі збільшив розмір їх стягнення.

Зі змісту позову установлено і у судовому засіданні представник позивачки підтвердив, що позивачка просить стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно. При цьому зміст позову і доводи представника позивачки дають підстави для висновку про те, що, по суті ОСОБА_3 просить змінити спосіб стягнення аліментів, чим збільшити їх розмір.

Статтею 180 СК України визначено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Таким чином, поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітної плати (доходу) платника, позивачу належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу. Разом з тим, зважаючи на пред`явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, належало доводити й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, ч. 1 ст. 182 СК України.

Однак, пред`являючи позов про стягнення аліментів, а, фактично, про зміну способу стягнення аліментів, при цьому посилаючись на необхідність збільшення розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, позивач не надала суду будь-яких доказів покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, та зміни їх сімейного стану, хоча це є її процесуальним обов`язком, а тому зазначені у позовній заяві обставини не є підставою для зміни способу стягнення аліментів.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про відсутність доказів та не доведення стороною позивача наявності підстав, передбачених у частині першій статті 192 СК України, для збільшення розміру стягуваних аліментів шляхом зміни способу їх стягнення. Вказане свідчить про необґрунтованість позовних вимог у цій частині та відсутність підстав для їх задоволення.

Також, суд звертає увагу на таке.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до приписів пункту 3 частини шостої статті 19, частини першої статті 28, пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України законодавець розмежував справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, зміну способу їх стягнення. Тобто, процесуальним законодавством передбачено різні способи захисту права особи на отримання аліментів залежно від фактичних обставин конкретного спору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суд звертає увагу на те, що у своїх позовних вимогах позивачка не просить змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, визначений рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2020 року у справі № 341/1242/19, а просить стягувати аліменти у частці від доходу відповідача, при цьому нічого не зазначаючи про аліменти за рішенням у справі № 341/1242/19.

Задоволення позовних вимог у спосіб, який обрала позивачка, фактично, призведе до подвійного стягнення аліментів за судовим рішенням у цій справі та справі № 341/1242/19, що суперечить чинному законодавству.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Отже, обраний позивачкою спосіб захисту її прав та прав її дітей не є таким, що відповідає змісту відповідного права, оскільки, за наявності передбачених законодавством підстав, зміст права ОСОБА_3 полягає у можливості збільшення розміру уже призначених стягуваних аліментів, у тому числі шляхом зміни способу їх стягнення. Тоді як вимога про стягнення аліментів з відповідача не відповідає суті спірних відносин між сторонами та є неналежним способом захисту порушених, на переконання позивачки, прав.

Таким чином, з огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позову у частині стягнення аліментів у зв`язку з недоведеністю наявності таких позивачкою.

На підставі приписів статей 259, 268 ЦПК України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення. Складання повного тексту рішення суду відкладено на строк не більш як десять днів.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відмовити.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2023 року.

Учасники справи:

позивачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає за адресою: с. Тустань, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область;

третя особа - Служба у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської област, місцезнаходження: площа Волі, 1, м. Галич, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 44299676.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ