Постанова

від 22.02.2023 по справі 813/4215/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 813/4215/15

касаційне провадження № К/9901/39570/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 (суддя - Лейко-Журомська М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді - Коваль Р.Й., Гудим Л.Я.) у справі за позовом Приватного підприємства «Агролеон-Захід» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Приватне підприємство «Агролеон-Захід» (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2015 №0000822202.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно нараховано суму податку на прибуток з підстав невідповідності висновків акту перевірки фактичним обставинам і чинному законодавству, оскільки кошти, які надходили на розрахунковий рахунок Підприємства, не є безповоротною фінансовою допомогою від невідомих осіб, кошти надходили від конкретних покупців товарів, що відображено у відповідних платіжних дорученнях та банківських виписках, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 05.08.2015 № 0000822202.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем безпідставно донараховані податкові зобов`язання з податку на прибуток, оскільки розрахунок за отриманий товар не може розглядатися як безповоротна фінансова допомога.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій.

Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що отримані позивачем кошти на розрахунковий рахунок в сумі 6944079,58 грн від не ідентифікованих фізичних осіб є безповоротною фінансовою допомогою, яка повинна включатися до об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

У доводах касаційної скарги відповідач не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, а фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.05.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.02.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 22.02.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено планову документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за наслідками якої складено акт від 20.07.2015 № 269/13-23-2201/35988525 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення Підприємством положень підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, 135.4, підпункту 135.5.4. пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2015 № 0000822202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1949908,00 грн, в тому числі: за основним платежем в сумі 1299938,00 грн, за штрафними санкціями у розмірі 649969,00 грн.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу, що грошові кошти, отримані позивачем від фізичних осіб, є безповоротною фінансовою допомогою, у зв`язку з чим позивачем занижено податок на прибуток.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Відповідно до підпунктів 135.5.4 та 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи; суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Підприємство здійснювало торгівлю мінеральними добривами шляхом продажу товарів фізичним особам на підставі усного договору купівлі-продажу, що не суперечить вимогам статті 206 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність та частинам 1, 2 статті 639 ЦК України, якою визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Позивач (продавець) передав у власність покупцям (фізичним особам) товари відповідно до рахунків - фактур та видаткових накладних, на підтвердження чого позивачем надано до суду відповідні податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, в яких зазначено номер, дату, прізвище, ім`я та по-батькові покупця, назву продукції, її кількість і ціну.

В рахунок оплати реалізованих товарів позивачем отримано грошові кошти від покупців, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку за перевіряємий період, з яких вбачається, що фізичними особами, при оплаті придбаного товару, сплачувався податок на додану вартість.

Суми податку на прибуток по взаємовідносинах з фізичними особами відображено у податковій звітності Підприємства, про що свідчать копії декларацій з податку на прибуток підприємства за 2012, 2013, 2014 роки та копії податкових декларацій з податку на додану вартість за вказані роки.

Посилання відповідача в обґрунтування отримання товариством безповоротної фінансової допомоги є необґрунтованим, оскільки такі твердження не спростовують встановлений судами факт отримання позивачем коштів за усними договорами купівлі-продажу та відображення їх у податковому обліку як доходів, отриманих від господарської діяльності, з урахуванням того, що розрахунки за товар з здійснювались через банківську установу, що спростовує доводи контролюючого органу про неможливість ідентифікації фізичних осіб.

За таких обставин, зважаючи на встановлені обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк