Постанова

від 23.02.2023 по справі 812/110/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 812/110/16

касаційні провадження № К/9901/42022/18 К/9901/41972/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Могилів-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області та Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 (суддя Дмитришена Р.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (головуючий суддя - Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Луганська ГУ ДФС у Луганській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовського» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області (далі - відповідач 1, Інспекція), Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач 2, ОДПІ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - третя особа 1, ГУ ДКСУ у Луганській області), Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Луганська ГУ ДФС у Луганській області (далі - третя особа 2, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська), в якому, з урахуванням поданих заяв про уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправною бездіяльність Інспекції щодо неподання до ГУ ДКСУ у Луганській області висновку про повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток у розмірі 9 076 650,58 грн на користь Товариства; визнати протиправною бездіяльність ОДПІ щодо неподання до ГУ ДКСУ у Вінницькій області висновку про повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток у розмірі 9 076 650,58 грн на користь Товариства; зобов`язати ОДПІ підготувати висновок про повернення на користь приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" надміру сплачених сум з податку на прибуток у розмірі 9076650,58 грн та подати його для виконання до ГУ ДКСУ у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на наявність передплати з податку на прибуток, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача 1 із заявою про повернення надміру сплаченого податку на прибуток в порядку статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), однак відповідач 1 відмовив у поверненні Товариству надміру сплаченого податку з огляду на те, що податок на прибуток позивачем було сплачено до ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська ГУ ДФС у Луганській області. Позивач вважає таку відмову безпідставною, вчиненою всупереч вимог закону.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 24.04.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, позов задовольнив: визнав протиправною бездіяльність Інспекції щодо неподання до ГУ ДКСУ у Луганській області висновку про повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток у розмірі 9076650,58 грн на користь Товариства; визнав протиправною бездіяльність ОДПІ щодо неподання до ГУ ДКСУ у Вінницькій області висновку про повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток у розмірі 9076650,58 грн на користь Товариства; зобов`язав ОДПІ підготувати висновок про повернення на користь Товариства надміру сплачених сум з податку на прибуток у розмірі 9076650,58 грн та подати його для виконання до ГУ ДКСУ у Вінницькій області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на повернення надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток, а відповідач всупереч вимог статті 43 ПК України не склав і, відповідно, не направив до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування надміру сплачених коштів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неврахування судами того, що на дату подання Товариством заяви про повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток платник обліковувався в Ірпінському відділенні Вишгородської ОДПІ, яка передала інтегровану карту платника 21.02.2017.

Інспекція також подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами не враховано: неподання позивачем до податкового органу податкової звітності за 2014-2015 роки, звітність подана Товариством лише у 2015 році; неможливість проведення перевірки Товариства за 2014-2015 роки; наявність заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.08.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою ОДПІ та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.08.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу ОДПІ позивач, посилаючись на необґрунтованість вимог касаційної скарги, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.02.2023 прийняв касаційні скарги ОДПІ та Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22.02.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство до 12.06.2015 перебувало на обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУДФС у Луганській області.

З 12.06.2015 позивач перейшов на облік до ДПІ у м. м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області. В подальшому, перебував на обліку в Ірпінському відділенні Вишгородської ОДПІ, а з 10.09.2016 платник перебуває на обліку в ОДПІ.

Товариством сплачено податок на прибуток приватних підприємств, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №000358 від 22.01.2014 на суму 2747 500,00 грн; №002248 від 28.04.2014 на суму 1000000,00 грн; №002321 від 29.04.2014 на суму 1000000,00 грн; №002359 від 30.04.2014 на суму 975880,00 грн; №006761 від 11.10.2013 на суму 182324,00 грн; №006780 від 11.10.2013 на суму 80000,00 грн; №531980829 від 31.10.2013 на суму 2300000,00 грн; №531980830 від 29.11.2013 на суму 1318000,00 грн; №008164 від 29.11.2013 на суму 2000000,00 грн; №002825 від 21.05.2014 на суму 3000000,00 грн.

На підставі акту від 04.02.2016 №884-20 про здійснення звіряння розрахунків між Товариством та Інспекцією виявлено переплату з податку на прибуток в сумі 9081711,18 грн.

11.02.2016 позивач в порядку статті 43 ПК України звернувся до Інспекції про повернення надміру сплаченого податку на прибуток.

Інспекція листом від 12.02.2016 №1507/12-14-10 повідомила позивача про неможливість повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток, в зв`язку із тим, що позивачем вказаний податок сплачено до ДПІ у Жовтневому районі.

Позивач, не погодившись із діями Інспекції, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду адміністративну від 28.11.2016 справу передано на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду, оскільки судом встановлено, що Товариство знаходилось на території України в населеному пункті, який визначений Кабінетом Міністрів України в переліку, де проводиться антитерористична операція, яка розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, у подальшому Товариство змінило місцезнаходження на проспект Незалежності, буд 128-Н, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв`язку зі зміною місцезнаходження, позивач 17.10.2016 в порядку статті 43 ПК України звернувся до ОДПІ із заявою про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 9076650,58 грн.

ОДПІ, посилаючись на те, що позивач зареєстрований в ОДПІ з 10.09.2016, перебуває в стані 65 - платник з наступного року за юридичною адресою, та в стані 45 - платник до кінця поточного року перебуває на обліку в Ірпінському відділенні Вишгородської ОДПІ, не вбачає підстав для повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток.

Свою відповідь поштовим відправленням відповідач 2 не направляв, оскільки працівниками податкового органу не встановлено за юридичною адресою платника податків.

Згідно інтегрованої картки підприємства на кінець звітного 2014 обліковується переплата з податку на прибуток у розмірі 9081711,18 грн, а згідно інтегрованої картки станом на 31.03.2016 обліковується переплата у розмірі 9076650,58 грн.

Відповідно до листа Інспекції від 09.02.2016 станом на 09.02.2016 у Товариства податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства відсутній.

Актом від 16.03.2016 №646-07 встановлено, що у позивача позитивне сальдо розрахунків з податку на прибуток становить 9076650,58 грн. Відповідно до листа Інспекції станом на 29.03.2016 у Товариства податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства відсутній. Також, відсутній податковий борг у підприємства і станом на 18.04.2016, що також підтверджується листом Інспекції від 18.04.2016.

Згідно листа Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 28.07.2016 заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств та по податку на додану вартість у Товариства відсутня.

На момент звернення позивача до податкового органу із заявами про повернення надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток підприємств податковий борг за позивачем не рахувався, що також підтверджується листом ОДПІ від 21.04.2017 року.

ОДПІ та Інспекцією висновок про повернення позивачу сум з податку на прибуток у розмірі 9076650,58 грн до органів казначейської служби не направлявся.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату є надміру сплачені грошові зобов`язання.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок зарахування наявних у платника податків переплат в рахунок інших платежів визначено статтею 43 ПК України.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.6 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146 затверджений Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, яким встановлені аналогічні вимоги, що і в Податковому кодексі України (далі - Порядок №1146).

Порядок регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України (пункт 1 Порядку №1146).

Оскільки за позивачем обліковується надмірна сплата з податку на прибуток, наявність якої підтверджена матеріалами справи, для повернення якої позивач неодноразово звертався із відповідними заявами, дотримавшись 1095-денного строку, встановленого статтями 43, 102 ПК України, вказавши напрям перерахування цих коштів, а податковий орган, розглянувши лише останню заяву, не підготував висновок про їх повернення та не подав такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у спірних правовідносинах саме податкові органи, не виконавши покладені на них статтею 43 ПК України та Порядку № 1146 обов`язки, діяли не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, відповідно діяли протиправно.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Відповідачі доводами касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Скаржники касаційними скаргами не обґрунтували і не зазначили, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Могилів-Подільської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області та Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк