Ухвала

від 23.02.2023 по справі 490/965/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/965/23 23.02.2023

н\п 1-кс/490/1441/2023

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/965/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2023 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання з прокурора відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уроженця м. Гола Пристань Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, за наступних обставин.

24.08.1991 Верховною Радою УРСР схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави Україна.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 зазначено, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Положеннями Конституції України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України.

Ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Конституції України, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d, «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних націй «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року застосування російською федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року.

У світлі положень IV гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол 1) від 08 червня 1977 року, одним із наслідків збройної агресії російської федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України.

Резолюцією Генеральної асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 02 березня 2022 року визнається, що Російська Федерація (далі - РФ) вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, і від російської організації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи де окупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах міжнародно визнаних кордонів.

Рішенням міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення РФ на територію України.

24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції», наслідком чого є повномасштабне збройне вторгнення на територію України, що полягає у здійсненні окупації частини території суверенної держави Україна, в тому числі Херсонської області, за допомогою збройних формувань РФ, що складаються з регулярних з`єднань та підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні РФ самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (з урахуванням змін, внесених указами Президента України), в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжено, востаннє з 05 годин 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб відповідно до Закону України №2738-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку воєнного стану в Україні».

Так, 24 лютого 2022 року військовослужбовці збройних сил Російської Федерації та підконтрольні їм учасники незаконних збройних формувань шляхом збройної агресії незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Харківській, Київській, Сумській, Чергінівській, Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, інших областях та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого здійснили окупацію частини України, в тому числі міста Херсон Херсонської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» 1207-VII, від 15.04.2014, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація РФ територій України, визначенихчастиною 1 статті 3 Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Згідно статті 42 IV-ї Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї Положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року), територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під армією супротивника.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) з 01.03.2022 до 11.11.2022» Херсонська міська територіальна громада, в тому числі місто Херсон перебували в тимчасовій окупації.

Після окупації Херсонської міської територіальної громади Херсонської області представниками збройних формувань російської федерації встановлено фактичний контроль над суспільним життям на цій території України та узурповані всі владні повноваження шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, впровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади міста, фактичної ліквідації приватної власності, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного та психологічного впливу окремих категорій та верств населення, в тому числі незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Разом з тим, в період квітня травня 2022 року, представники збройних формувань рф всупереч порядку, встановленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими нормативно-правовими актами, на тимчасово окупованій території Херсонської міської територіальної громади цілеспрямовано створили підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію - так звану «військово-цивільну адміністрацію Херсонської області», в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.

При цьому, представники контрольованих російською федерацією самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави, а також легітимних державних та комунальних підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій частині Херсонської міської територіальної громади Херсонської області та мали за мету інтеграцію і подальше незаконне включення захопленої частини суверенної України до складу російської федерації.

15.07.2022 так званою «військово-цивільною адміністрацією Херсонської області», зареєстровано в так званому «Єдиному державному реєстрі юридичних осіб», «Державна бюджетна освітня установа Херсонської області «Школа № 6 м. Херсона», за адресою: м. Херсон, вул. Пестеля, 4, де згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, знаходиться: Херсонська гімназія № 6 Херсонської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 24114843, за адресою: м. Херсон, вул. Пестеля, 4.

Між тим, відповідно до ст. 2 Закону України «Про повну загальну середню освіту» встановлено, що законодавство України про загальну середню освіту складається з Конституції України, Закону України"Про освіту", цього Закону, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

В свою чергу, згідно листа Міністерства освіти і науки України № 1/7322-22 від 30.08.2022 «Про організацію 2022/2023 навчального року» визначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 711 «Про початок навчального року під час дії правового режиму воєнного стану в Україні» навчання в закладах загальної середньої освіти розпочнеться в День знань 1 вересня. Освітній процес у школах триватиме до 30 червня 2023 року. Заклади фахової передвищої та вищої освіти самостійно визначають дати початку та завершення навчального року.

Відповідно наказу управління освіти Херсонської міської ради № 51-т від 08.09.2022 «Про деякі питання організації освітнього процесу в 2022/2023 навчальному році на період дії воєнного стану» визначено, що із 01 вересня 2022 року для закладів загальної середньої освіти Херсонської міської територіальної громади запровадити дистанційну форму організації освітнього процесу (п. 1 наказу). Одночасно вказаним наказом затверджено Порядок (примірний) організації освітнього процесу закладів загальної середньої освіти, що розташовані на тимчасово окупованих територіях, згідно п. 2 якого визначено, що освітній процес у закладах загальної середньої освіти, що розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється за такими формами: дистанційне навчання (відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти); запроваджується наказом управління освіти (розпорядженням засновника закладу освіти, за погодженням із керівником військової адміністрації); сімейна форма; екстернатна форма.

Так, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України, окупацією міста Херсона державою-агресором, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, які за результатами їх реалізації завдадуть шкоди суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності України, з метою вчинення дій на руйнування загальної системи освіти, як фахової української, тобто державної освіти в цілому,перебуваючи у місті Херсоні (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено), у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.08.2022, погодився на пропозицію невстановлених осіб, які входили до складу так званого «Міського управління освіти», зайняти посаду директора так званої «Державна бюджетна освітня установа Херсонської області «Школа № 6 м. Херсона».

У невстановлений досудовим розслідуванням час, не пізніше 25.08.2022 р. ОСОБА_5 було призначено на посаду директора так званої «Державна бюджетна освітня установа Херсонської області «Школа № 6 м. Херсона» за адресою: м. Херсон, вул. Пестеля, 4, де згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, знаходиться: Херсонська гімназія № 6 Херсонської міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 24114843, за адресою: м. Херсон, вул. Пестеля, 4, тим самим почав реалізовувати свій злочинний умисел направлений на впровадження стандартів освіти країни - агресора.

ОСОБА_5 , приблизно з 25.08.2022 р. (точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлено), знаходячись за адресою: м. Херсон, вул. Пестеля, 4, перебуваючи на посаді директора так званої «Державна бюджетна освітня установа Херсонської області «Школа № 6 м. Херсона» вчиняв дії спрямовані на впровадження стандартів освіти держави агресора у закладах освіти.

Зокрема ОСОБА_5 , керуючи працівниками так званої «Державна бюджетна освітня установа Херсонської області «Школа № 6 м. Херсона», використовуючи надані повноваження, здійснював підготовку навчального закладку до початку навчального року з 01.09.2022 р., а саме видавав «накази», що мають ознаки організаційно-розпорядчих, а саме про прийняття працівників на роботу до так званої «Державна бюджетна освітня установа Херсонської області «Школа № 6 м. Херсона», але відповідно до законодавства України є нікчемними, вживав заходів до набору учнів до навчального закладу для їх навчання з 01.09.2022, видавав заробітну плату працівникам так званої «Державна бюджетна освітня установа Херсонської області «Школа № 6 м. Херсона» у російських рублях, тобто національної валюти держави-агресора РФ, чим здійснював впровадження «рубльової зони» на тимчасово окупованій військами РФ території м. Херсона, організував завезення навчальних посібників РФ до так званої «Державна бюджетна освітня установа Херсонської області «Школа № 6 м. Херсона», таким чином вчиняв дії спрямовані на впровадження стандартів освіти держави агресора РФ у закладі освіти, а саме на території Херсонської гімназії № 6 Херсонської міської ради, за адресою: м. Херсон, вул. Пестеля, 4.

Вказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 111-1 КК України, як вчинення дії громадянином України, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким та за який передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років, з метою ухилення від кримінальної відповідальності умисно переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території України та оголошений у міжнародний розшук, вільно пересувається окупованими територіями України - Херсонською областю, звідки має можливість безперешкодно потрапити до території країни - агресора рф, а також на необхідність запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,: переховування від органів досудового розслідування суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконного впливу на свідків з метою схилення до надання неправдивих показань, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просить про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав у ньому викладених, просила про його задоволення.

Захисник підозрюваного проти задоволення вказаного клопотання заперечив, пославшись на його безпідставність, необґрунтованість підозри.

Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

31.01.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, про що у загальнодержавному засобі масової інформації газеті «Урядовий кур`єр» розміщено відповідне повідомлення в порядку ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Вказаний факт підтверджений прокурором у судовому засіданні.

Підозрюваний ОСОБА_5 , будучи викликаним до органу досудового розслідування шляхом публікацій в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур`єр» та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора повісток про виклик на 03.02.2023, 04.02.2023, 05.02.2023 року до СУ ГУНП в Херсонській області для вручення письмового повідомлення про підозру, допиту, а також проведення інших слідчих дій, не з`явився, про причини неявки не повідомив, що в тому числі свідчить про переховування від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

У зв`язку з неприбуттям підозрюваного ОСОБА_5 на неодноразові виклики до органу досудового розслідування, переховуванням з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також у зв`язку з не встановленням його точного місця перебування, постановою слідчого від 06.02.2023 р. ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук, проведення якого доручено співробітникам управління карного розшуку ГУНП в Херсонській області.

В ході проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 під час оголошення евакуації окупаційною владою разом зі своїми дітьми виїхав на тимчасово окуповану територію АР Крим.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 25.08.2022 року за № 42022232010000264 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, триває.

Згідно до ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний зобов`язаний в тому числі прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

За правилами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 183 КПК України, визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених п.п.6,7ст. 176 КПК України.

Ст. 193 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

В ч. 1 ст. 135 КПК Українипередбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК Україниу разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У судовому засіданні встановлено, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 особисто вручено не було, оскільки станій перебуває на даний час на непідконтрольній території України.

На виклики слідчого підозрюваний не з`являється, не повідомляючи про причини неявки, що свідчить про його ухилення від кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні прокурором доведено, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, оскільки органом досудового розслідування вжито всіх можливих заходів для вручення їй повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, підтверджується даними:

- протоколу огляду від 26.08.2022 р. інтернет публікації розміщеній у всесвітній мережі інтернет на сайті Український південь інформаційне видання за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 25.08.2022о 09.57 год., в ході якого встановлено, що ОСОБА_5 вживає заходів на впровадження стандартів освіти держави-агресора;

- протоколу огляду документів від 19.01.2023 р., наданих гімназією № 6 ХМР, якими підтверджується вчинення ОСОБА_5 дій, направлених на впровадження стандартів освіти держави агресора;

- протоколу огляду предметів від 19.01.2023 р., наданих гімназією № 6 ХМР - 7 підручників, виданих у російській федерації, за якими мало відбуватись навчання;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 28.12.2022 р, яка показала, що ОСОБА_5 , у серпні місця запропонував їх працевлаштування в гімназії № 6, однак вона відмовилась. 17.08.2022 зайшла до кабінету директора гімназії, де знаходився ОСОБА_5 , та запитала про можливість записати дитину до школи. Він погодився, запитавши анкетні дані дитини. Коли вона відповіла, що мати дитини працює в СБУ, а батько в ЗСУ, він повідомив, що вони напевно не «спрацюються». Пслі чого вона вийшла з кабінету директора;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 28.12.2022 р., яка показала, що до школи прийшли співробітники ФСБ росії та представили ОСОБА_5 ,директором гімназії. ОСОБА_5 після призначення окупаційною владою пропонував залишитись працювати в гімназії, видавав заробітну плату в рублях, організовував ремонт школи. У подальшому ОСОБА_5 виїхав до АР Крим з дітьми;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 28.12.2022 р., яка показала, що ОСОБА_5 , прийняв її на роботу до гімназії № 6, де їй пояснили, що процес навчання буде відбуватись за російськими стандартами;

- протоколів допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , від 28.12.2022 р., які вказали, що ОСОБА_5 , будучи призначеним окупаційною владою на посаду директора гімназії № 6, приймав їх на роботу та виплачував заробітну плату, організовував процес навчання з 01.09.2022 на російській мові, по російським стандартам;

- протоколу допиту свідка ОСОБА_14 , яка показала, що окупаційною владою було призначено директором гімназії № 6 ОСОБА_5 , під керуванням якого з 01.09.2022 гімназія почала працювати;

- протоколів впізнання за фотознімками від 16.01.2023, у ході якого свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 упізнали ОСОБА_5 , як директора гімназії № 6 призначеного окупаційною владою.

Досліджені у судовому засіданні дані є достатньо вагомими у своїй сукупності для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України.

При цьому, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом під час розгляду кримінального провадження, а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

Нормами чинногоКПК Українине визначене поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5ст. 9 КПК України).

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Матеріали кримінального провадження також містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_5 , який є раніше не судимим, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, санкцією якого передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років, виїхав на тимчасово окуповану територію України, неодноразово не з`явився за викликами до слідчого, тобто переховується від органу досудового розслідування, що дає обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого злочину під час перебування на тимчасово окупованій території України, а також і незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час судом не допитані, щодо місця проживання яких підозрюваний обізнаний, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи наявність стійких зв`язків з представниками іноземної держави - окупанта.

З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваному в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваного, який хоча і є не судимим, підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, проте переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території України, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, є обґрунтованою.

Застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Також, відповідно до положень ст.ст. 183,193,194 КПК України, згідно з якими при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається та у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже після його затримання та доставки до суду, тому строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, якийвиїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч.1 ст. 197 КПК України, підозрюваному ОСОБА_5 , відносно якого необхідно обрати запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу, розмір застави слідчим суддею не визначається.

Обставини, визначені ч. 2 ст. 183 КПК України, які б унеможливлювали застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , відсутні.

З урахуванням наведеного, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу та розміру застави.

Після затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1