Постанова

від 20.02.2023 по справі 501/236/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1485/23

Справа № 501/236/21

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чорноморського міського голови Гуляєва Василя Олександровича, Комунального підприємства фірма «Райдуга», третя особа ОСОБА_2 , про зобов`язання змінити формулювання причин звільнення та зобов`язання виплатити вихідну допомогу,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з позовом до Чорноморського міського голови Гуляєва Василя Олександровича, комунального підприємства фірма «Райдуга», в якому просить:

- зобов`язати Чорноморського міського голову Гуляєва Василя Олександровича змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства - фірми «Райдуга» у розпорядженні в.о. Чорноморського міського голови від 05 січня 2021 року №1 та в трудовій книжці, шляхом викладення формулювання звільнення в новій редакції: «згідно з положеннями пункту 5 частини 1 статті ст.41 КЗпП України (припинено повноваження посадової особи)»;

- зобов`язати комунальне підприємство - фірму «Райдуга» виплатити вихідну допомогу ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому статтею 44 Кодексу законів про працю України;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядженням виконуючого обов`язки Чорноморського міського голови №1 від 05 січня 2021 року його, ОСОБА_1 , звільнено з посади директора комунального підприємства - фірма «Райдуга» у зв`язку із закінченням терміну дії контракту, згідно п. 8 ст.36 КЗпП України.

Позивач вважав, що вказане розпорядження в частині підстави звільнення не у повній мірі відповідає вимогам законодавства та порушує його права на отримання вихідної допомоги при звільненні.

Так, позивач стверджує, що він майже 10 років сумлінно працював директором комунального підприємства - фірма «Райдуга». З ним неодноразово підписувався контракт колишнім Чорноморським міським головою ОСОБА_3 . Жодних нарікань стосовно виконання своїх повноважень він не мав, підприємство завжди було прибутковим, найманим працівникам зарплата завжди виплачувалась своєчасно і у повному обсязі з дотриманням соціальних гарантій, податки у бюджети всіх рівнів сплачувались своєчасно і у повному обсязі, заходи з охорони праці робітників були завжди на високому рівні; на підприємстві були відсутні корупційні схеми або інші зловживання. Але, новий міський голова скористався закінченням терміну контракту та звільнив позивача, порушуючи норми чинного законодавства щодо дотримання прав та соціальних гарантій у трудових відносинах.

Неодноразові звернення позивача щодо дотримання соціальних гарантій при звільнені, в частині вихідної допомоги, Чорноморським міським головою ОСОБА_4 проігноровані. Незастосування ст.41 ч.1 п.5 КЗпП України, як підстави звільнення, відбулося навмисне аби позбавити його (позивача) встановленої Законом соціальної підтримки. Контракт не може погіршувати встановлені Законом гарантії. У зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом (а.с.1-8).

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що пред`явленням позову ОСОБА_1 вимагає суд змінити формулювання підстав звільнення з п.8 ст. 36 КЗпП - підстав обумовлених контрактом, на п.5 ст.41 КЗпП додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Однак спірним розпорядженням трудовий договір не розривався, а контракт припинив свою дію у зв`язку із спливом строку на який він укладався. Отже звільнення позивача відбулось не у зв`язку з виявленням власником «додаткових» підстав для розірвання договору. Відповідно стаття 41 КЗпП не регулює спірні правовідносини та не підлягає застосуванню. Посилання позивача на ст.ст.41, 44 КЗпП, норми права які не регулюють спірні правовідносини, свідчить про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову (а.с.34-35).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 09 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чорноморського міського голови Гуляєва В.О., комунального підприємства фірма «Райдуга» про зобов`язання змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства фірма «Райдуга» у розпорядженні в.о. Чорноморського міського голови від 05 січня 2021 року №1 і в трудовій книжці, та зобов`язання виплатити вихідну допомогу відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що прийшов новий міський голова Гуляєв, проти однопартійців якого ОСОБА_1 подавав у правоохоронні органи заяви про корупцію і тому, звичайно, ОСОБА_5 скористався закінченням терміну контракту та звільнив його, порушуючи норми чинного законодавства в частині дотримання прав та соціальних гарантій трудових відносин.

Короткий зміст відзиву Виконавчого комітету Чорноморської міської ради на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчого комітету Чорноморської міської ради зазначено, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

Сповіщення сторін.

Про судове засідання, призначене на 08 лютого 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 лютого 2023 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 01 липня 2016 року між Чорноморським міським головою Хмельнюком В.Я. та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно якого ОСОБА_1 призначається на посаду директора комунального підприємства фірми «Райдуга» на термін з 01 липня 2016 року до 10 січня 2018 року (а.с.35-38).

Абз. а) пп.4.1 розділу 4 контракту сторони погодили, що контракт припиняється «після закінчення терміну дії контракту».

11 січня 2018 року до контракту укладено додаткову угоду №2, за умовами якої строк дії контракту продовжено з 11 січня 2018 року по 10 січня 2021 року (а.с.38 зв.).

Листом від 09.11.2020р. №1-18-592 ОСОБА_1 попереджено, що після закінчення строку контракту, контракт на новий строк укладатися не буде (а.с.39).

Розпорядженням міського голови від 30.12.2020р. №260-0 на ОСОБА_2 було покладено виконання обов`язків міського голови (а.с.39 зв.).

Розпорядженням в.о міського голови Нарожним Г.О. від 05.01.2021 року №1 на підставі п.8 ст.36 КЗпП звільнено ОСОБА_1 з посади директора КП «Райдуга» у зв`язку із закінченням терміну дії контракту (а.с.40).

Укладення контракту з керівником комунального підприємства передбачено постановою КМУ від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» (зі змінами), рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради від 25.02.2016 №81.

Рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради від 25.02.2016р. №81 затверджено Порядок укладення (розірвання) контрактів з керівниками підприємств, що перебувають у комунальній власності Чорноморської територіальної громади (надалі - Порядок) та, у тому числі, типова форма контракту (а.с.41 зв.).

Пунктами 1, 3, 4 розділу IV порядку затвердженого рішенням виконавчого комітету визначено, що контракт, строк дії якого закінчується може бути укладений на новий строк за попередньою згодою сторін, та за результатами розгляду приймається рішення про укладання контракту на новий строк чи про відмову в укладенні контракту й у разі відмови, готується розпорядження міського голови про звільнення керівника підприємства у зв`язку із закінченням строку дії контракту (а.с.41).

Отже, у контракті підписаному сторонами та типовому положенні затвердженому виконавчим комітетом визначено підставою припинення контракту - закінчення строку його дії.

Таким чином, підписуючи контракт, ОСОБА_1 погодився з умовами, викладеними у контракті та додатковими угодами до нього, в тому числі своїм підписом погодив умови додаткової угоди № 2 від 11.01.2018 року.

Законодавством визначено, що між роботодавцем та керівником комунального підприємства трудові відносини укладаються саме у формі контракту, що і було дотримано сторонами.

Згідно із ч.1 ст.36 КЗпП України , підставами припинення трудового договору є:… 8) підстави, передбачені контрактом.

Стаття 41 КЗпП України визначаєдодаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Пред`явленням позову ОСОБА_1 вимагає суд змінити формулювання підстав звільнення з п.8 ст.36 КЗпП - підстав обумовлених контрактом на п.5 ст.41 КЗпП додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Однак, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що спірним розпорядженням трудовий договір не розривався, а контракт припинив свою дію у зв`язку зі спливом строку на який він укладався.

Отже, звільнення позивача відбулось не у зв`язку з виявленням власником «додаткових» підстав для розірвання договору.

Тому, відповідно до ст.41 КЗпП не регулює спірні правовідносини та не підлягає застосуванню.

Також відсутні підстави виплачувати позивачу вихідну допомогу у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток передбачений п.5 ст.41, ст.44 КЗпП України, оскільки така допомога виплачується виключно при розірванні трудового договору з ініціативи роботодавця, а як вже було встановлено судом, в спірному випадку трудові відносини припинились у зв`язку зі спливом терміну контракту. Відповідно звуження, обмеження трудових прав позивача не допущено.

Посилання позивача на норми права які не регулюють спірні правовідносини, а саме на ст.ст.41, 44 КЗпП України, свідчить про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуюче викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірне розпорядження прийнято в межах дискреційних повноважень, у належний спосіб, та за наявності правових підстав для його прийняття.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про недоведеність позовних вимог позивачем, оскільки останнім не надано належних доказів порушення його прав, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги про зловживання ОСОБА_4 своїми повноваженнями через неприязні стосунки, то колегія суддів зазначає, що вказані доводи я суб`єктивними думками позивача, не ґрунтуються на законодавстві та не мають жодного відношення до справи.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 09 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк