Рішення

від 29.11.2021 по справі 757/38123/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38123/20-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Ситику Р.В.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОВЕР», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОВЕР» (далі - відповідач-1, ТОВ «РЕКОВЕР»), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором позики № 02/07/2019-72 від 02.07.2019 року у розмірі 75 364,54 грн., та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 420,40 грн. з кожного.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.07.2019 року між ним та відповідачем-1 було укладено договір позики № 02/07/2019-72 (далі - Договір позики), відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача-1, а ТОВ «РЕКОВЕР» прийняло у власність від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 52 420,00 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України на день укладення договору еквівалентно 2 000,00 доларів США, та зобов`язувалося повернути позивачу отримані кошти у строк та на умовах, передбачених договором. 02.07.2019 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки до договору позики № 02/07/2019-72 від 02.07.2019 року (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язувався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань ТОВ «РЕКОВЕР», що виникли з договору позики. Відповідно до п. 1.3 Договору позики, за домовленістю сторін повернення грошових коштів за договором здійснюється в національній валюті - гривні по курсу Національного Банку України, встановленому на момент виплати в еквіваленті 2 000,00 доларів США, але не більше ніж 65 525,00 грн. на рахунок позикодавця, вказаному в договорі як банківські реквізити для повернення суми позики, 20.08.2020 року. Позивач виконав умови договору та передав відповідачу-1 грошові кошти, у визначеному договором позики розмірі, проте у встановлений договором строк відповідач-1 позику не повернув. За таких обставин, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором позики № 02/07/2019-72 від 02.07.2019 року у розмірі 75 364,54 грн., з яких 54 640,00 грн. - сума основного боргу, 13 728,54 грн. - проценти за користування позикою, 7 000,00 грн. - штрафи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 07.09.2020 року судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2020 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОВЕР», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.03.2021 року.

30.03.2021 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання призначено на 08.07.2021 року.

08.07.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява, в якій останній просив проводити судове засідання, призначене на 08.07.2021 року, без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2021 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 29.11.2021 року.

29.11.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

В судове засідання 29.11.2021 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, проте не з`явилися в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідачі не подали, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення, про що зазначено у заяві від 29.11.2021 року.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 02.07.2019 року між ОСОБА_1 (далі - Позикодавець) та ТОВ «РЕКОВЕР» (далі - Позичальник) укладено договір позики № 02/07/2019-72 (далі - Договір позики), відповідно до умов якого Позикодавець передає у власність Позичальнику, а Позичальник приймає у власність від Позикодавця грошові кошти у розмірі 52 420,00 грн., що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору еквівалентно 2 000,00 доларів США, та зобов`язується повернути Позикодавцеві отримані грошові кошти у строк та на умовах, передбачених цим договором (а. с. 7 - 9).

Як визначено у п. 1.2. Договору позики, за користування позикою Позичальник зобов`язаний щомісяця, до 20 числа, починаючи з серпня 2019 року, сплачувати на рахунок Позикодавця, вказаний у договорі, грошові кошти у розмірі, що становить гривневий еквівалент 58,33 доларів США за курсом Національного Банку України, встановленим на дату їх перерахування Позикодавцю, але у будь-якому разі, не більше ніж 1 911,04 грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору позики, за домовленістю сторін повернення грошових коштів позики здійснюється в національній валюті - гривні по курсу Національного Банку України, встановленому на момент виплати, в еквіваленті 2 000,00 доларів США, але не більше ніж 65 525,00 грн. на розрахунковий рахунок картки Позикодавця до 20.08.2020 року.

Згідно п. 3.1.5. Договору позики, Позичальник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати грошові кошти за користування позикою, передбачені в п. 1.2. Договору позики.

Як визначено у п. 5.1. Договору позики, договір вважається укладеним з моменту передачі суми позики від Позикодавця Позичальнику («Дата укладення договору») та дає до 20.08.2020 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами власних зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 8.1. Договору позики, він укладений в електронному вигляді за допомогою сервісу https/paperless/com.ua, з використанням електронних цифрових підписів сторін. Підписання договору сторонами у паперовій формі відбувається за взаємною згодою і не є обов`язковим.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено у ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

У частині 2 ст. 639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» зазначено, що Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Отже підписаний позивачем та відповідачем-1 за допомогою електронних цифрових підписів сторін Договір позики № 02/07/2019-72 від 02.07.2019 року укладено відповідно до вимог чинного законодавства.

У статті 204 ЦПК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як визначено у ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором позики № 02/07/2019-72 від 02.07.2019 року та перерахував на рахунок відповідача-1 грошові кошти у розмірі 52 420,00 грн., що підтверджується копією дубліката квитанції № 0.0.1399863397.1 від 04.07.2019 року (а. с. 27).

Проте відповідач-1 своїх зобов`язань за договором не виконав, у визначений договором строк позику не повернув. Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 20.08.2020 року курс долара за даними Національного Банку України становить 27,32 грн., тому розмір грошових коштів для повернення становить 2 000 х 27,32 = 54 640,00 грн.

Оскільки відповідач-1 не сплачував проценти за договором позики з грудня 2019 року, то з нього підлягають стягненню проценти за договором позики за період часу з грудня 2019 року до серпня 2020 року. Згідно наданого позивачем розрахунку загальний розмір грошових коштів по відсоткам за користування позикою за період з грудня 2019 року по серпень 2020 року (відповідно до курсу Національного банку України на кожний місяць періоду) становить 13 728,54 грн.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ТОВ «РЕКОВЕР» належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження повернення боргу позивачу та сплати процентів у визначений договором строк не надав.

02.07.2019 року між ОСОБА_1 (далі - Кредитор) та ОСОБА_2 (далі - Поручитель) укладено договір поруки до договору позики № 02/07/2019-72 від 02.07.2019 року (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов`язань ТОВ «РЕКОВЕР» , що виникли з договору позики № 02/07/2019-72 від 02.07.2019 року (далі - Основний договір), який був укладений між Кредитором та Боржником (а. с. 13 - 15).

Відповідно до п. п. 2.1. Договору поруки, у відповідності до розділу 1 Основного договору, Позикодавець передає у власність Позичальнику, а Позичальник приймає у власність від Позикодавця грошові кошти у розмірі 52 420,00 грн., що за офіційним курсом Національного Банку України на день укладення договору еквівалентно 2 000,00 доларів США, та зобов`язується повернути Позикодавцеві отримані грошові кошти не пізніше20.08.2020 року в національній валюті - гривні по курсу Національного Банку України, встановленому на момент виплати, в еквіваленті 2 000,00 доларів США, але не більше ніж 65 525,00 грн. на розрахунковий рахунок картки Позикодавця.

Згідно п. п. 2.2. Договору поруки, окрім зазначеного у п. п. 2.1. Договору, за користування позикою Позичальник зобов`язаний щомісяця, до 20 числа, починаючи з серпня 2019 року, сплачувати на рахунок Позикодавця, вказаний у договорі, грошові кошти у розмірі, що становить гривневий еквівалент 58,33 доларів США за курсом Національного Банку України, встановленим на дату їх перерахування Позикодавцю, але у будь-якому разі, не більше ніж 1 911,04 грн.

Як визначено у п. 3. Договору поруки, Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов`язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності Поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язання за Основним договором в повному обсязі, включаючи суму основного зобов`язання, вказану в п. п. 2.1. Договору, грошові кошти за користування позикою, наведені у п. п. 2.2. Договору та відшкодування Кредиторові збитків та сплату неустойки в разі потреби.

Відповідно до п. п. 4.4.1. Договору поруки, у разі невиконання Боржником свої зобов`язань за Основним договором Кредитор має право у будь-який час звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань.

Згідно п. п. 5.1. Договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії Основного договору, крім випадків, визначених в ст. 559 Цивільного кодексу України.

Як визначено у п. п. 5.2. Договору поруки, договір укладено в електронному вигляді за допомогою сервісу https/paperless/com.ua з використанням електронних підписів сторін. Підписання договору сторонами у паперовій формі відбувається за взаємною згодою і не є обов`язковим.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Частиною першою статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір поруки за зобов`язаннями за договором позики № 02/07/2019-72 від 02.07.2019 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача суми основного боргу за договором позики № 02/07/2019-72 від 02.07.2019 року у розмірі 54 640,00 грн. та процентів за користування позикою у розмірі 13 728,54 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить солідарно стягнути з відповідачів на свою користь штраф у розмірі 7 000,00 грн.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як визначено у ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. п. 4.2. Договору позики, у разі прострочення чергового платежу на строк, що перевищує 10 календарних днів, Позичальник додатково сплачує штраф у розмірі 1 000,00 грн. за кожне таке прострочення.

Так, позивач зазначає, що плата за користування позикою за серпень 2019 року надійшла 26.09.2019 року замість 20.09.2019 року, тобто з простроченням на шість календарних днів; Вересневий платіж було сплачено з простроченням платежу на вісімнадцять календарних днів; жовтневий та листопадовий платежі були сплачені із запізненням понад десять календарних днів; а починаючи з грудня 2019 року виплати припинились взагалі.

Разом з тим, належних, допустимих та достатніх доказів в обґрунтування зазначених тверджень позивач не надав.

За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача штраф за прострочення платежів за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року у розмірі 3 000,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналізуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «РЕКОВЕР» та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1822514247.1 від 02.09.2020 року. Інших доказів на підтвердження понесення судових витрат сторонами не надано.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів підлягає судовий збір у розмірі 795,46 грн., а саме по 397,73 грн. з кожного.

Враховуюче викладене, керуючись ст. ст. 11, 526, 533, 546, 554, 625, 626, 627, 628, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОВЕР», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОВЕР» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 02/07/2019-72 від 02.07.2019 року у розмірі 68 368 (шістдесят вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 54 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКОВЕР» на користь ОСОБА_1 381 (триста вісімдесят одну) грн. 38 коп. у відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 381 (триста вісімдесят одну) грн. 38 коп. у відшкодування судових витрат.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕКОВЕР», 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13, код ЄДРПОУ 42170391.

Відповідач-2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 17.01.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко