Рішення

від 19.04.2021 по справі 757/18282/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18282/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Григоренко І.В.,

при секретарі судового засідання - Рябцовій Ю.О.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України про стягнення середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України (далі - відповідач, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства розвитку і торгівлі України), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних при звільнені працівникові сум у встановлені строки у розмірі 7 144,90 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2018 року у справі № 757/11916/18-ц позов ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено: стягнуто з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 11 436,07 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21 434,70 грн., компенсацію за порушення встановлених строків виплати заробітної плати у розмірі 11 804,22 грн. Стягнуті за вказаним судовим рішенням грошові кошти були виплачені позивачу 28.12.2018 року, тобто за період часу з 08.11.2018 року до 27.12.2018 року відповідач добровільно не виплатив їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 7 144,90 грн., що обраховується із середньоденної заробітної плати позивача, встановленої рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2018 року у справі № 757/11916/18-ц у розмірі 204,14 грн. шляхом її множення на кількість робочих днів за період часу з 08.11.2018 року до 27.12.2018 року, а саме на 35 робочих днів. Позивач зазначає, що звернулася до відповідача із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період часу з 08.11.2018 року до 27.12.2018 року, проте листом Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України від 15.03.2019 року № 10/2019 ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті, з посиланням на те, що питання, пов`язані з нарахуванням та виплатою заробітної плати колишнім працівникам Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2019 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строку для усунення недоліків.

12.08.2019 року позивач усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2019 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України про стягнення середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.01.2020 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2020 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та відсутністю відомостей про вручення повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 14.05.2020 року.

14.05.2020 року на електронну адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, в якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2020 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та відсутністю відомостей про вручення повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 07.09.2020 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2020 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та відсутністю відомостей про вручення повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 22.12.2020 року.

Відповідно до довідки від 07.09.2020 року, складеної секретарем судового засідання Печерського районного суду м. Києва Рябцовою Ю.О., справу було помилково призначено на день перебування головуючого судді у відпустці та перепризначено на 04.02.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2021 року, у зв`язку із неявкою учасників справи та відсутністю відомостей про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 19.04.2021 року.

19.04.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, в якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому представник позивача просила суд долучити до матеріалів справи докази отримання відповідачем повідомлення про дату, час та місце судового засідання.

В судове засідання 19.04.2021 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача у заявах від 14.05.2020 року та 19.04.2021 року просила розглядати справу за її відсутності та відсутності позивача.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.06.2018 року № 9-К ОСОБА_1 звільнено з посади виконувача обов`язків старшого наукового співробітника відділу реформування відносин власності Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; а. с. 9).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2018 року у справі № 757/11916/18-ц позов ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено: стягнуто з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 11 436,07 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 21 434,70 грн., компенсацію за порушення встановлених строків виплати заробітної плати у розмірі 11 804,22 грн. (а. с. 6 - 7).

Відповідно до виписки з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 13.02.2019 року, відкритого в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2018 року у справі № 757/11916/18-ц грошові кошти у розмірі 44 674,99 грн. надійшли на рахунок позивача 28.12.2018 року (а. с. 8).

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як визначено у ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно із висновком Верховного суду України від 14.12.2016 року, викладеного у справі № 6-788цс16, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14, зазначено, що механізм здійснення розрахунку сум, передбачених ст. 117 КЗпП України, визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 3, 4 п. 2 Порядку, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно абз. 1 п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до абз. 2 - 4 п. 8 Порядку, При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як визначено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

У постанові Верховного суду України від 14.12.2016 року у справі № 6-788цс16 також роз`яснено, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Відповідно до довідки Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України від 19.04.2018 року № 1/23 посадовий оклад ОСОБА_1 згідно штатного розпису з 01.06.2016 року становив 4 389,00 грн. (а. с. 11).

Так, у червні 2016 року - 22 робочі дні, а у липні 2016 року - 21 робочий день, що загалом становить 43 робочих дні. Посадовий оклад позивача за два місяці становить 8 778,00 грн. (4 389,00 грн. х 2), відповідно 204,14 грн. за один робочий день (8 778,00/43).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь позивача за період часу з наступної за днем ухвалення рішення дати - 08.11.2018 року та по дату проведення остаточного розрахунку відповідача з позивачем - 28.12.2018 року, що складає 35 робочих днів.

Оскільки середній заробіток за період прострочення здійснення розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного заробітку позивача на кількість прострочених робочих днів, з відповідача на користь позивача підлягаю стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7 144,90 грн. (35 робочі дні х 204,14 грн. = 7 144,90 грн.).

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком, згідно якого середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням рішення суду про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за 35 робочих дні становить 7 144,90 грн.

Як визначено у ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав жодних доказів виплати позивачу середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку, натомість листом Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України від 15.03.2019 року № 10/2019 ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті, з посиланням на те, що питання, пов`язані з нарахуванням та виплатою заробітної плати колишнім працівникам Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України вирішуються у судовому порядку (а. с. 12).

Ураховуючи те, що відповідачем не було доведено відсутність його вини в тривалому не проведенні кінцевого розрахунку з позивачем, не зазначено поважних причин, що унеможливили здійснення виплати в строк, суд дійшов висновку про те, що невиконання Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України рішення Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2018 року у справі № 757/11916/18-ц є підставою для покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України, та стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1363348350.1 від 23.05.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 768,40 грн. у відшкодування судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 84, 259, 263-265, 273, 274, 280, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України про стягнення середньомісячного заробітку за період затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних при звільнені працівникові сум у встановлені строки у розмірі 7 144 (сім тисяч сто сорок чотири) 90 коп.

Стягнути з Науково-дослідного економічного інституту Міністерства розвитку і торгівлі України на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства розвитку і торгівлі України, 01033, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 28, код ЄДРПОУ 02736403.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 18.05.2021 року.

Суддя І.В. Григоренко