Постанова

від 21.02.2023 по справі 914/1121/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2023 р. Справа № 914/1121/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіСкрипчук О.С.

суддівМатущака О.І.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Лагутін В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу за вих № 294-22 від 04.08.2022 (вх. № 01-05/1960/22 від 08.08.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 (повний текст рішення складено 04.07.2022, м. Львів, суддя М.Р. Король)

у справі № 914/1121/20

за позовом: Об`єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу

та Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу

до відповідача-1: Львівської міської ради

відповідача-2: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

відповідача-3: Громадської організації Асоціація самоврядних ринків України

відповідача-4: Приватного підприємства Наш ринок

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Кабінету Міністрів України

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Львівської обласної державної адміністрації

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - Грищенко Наталії Олександрівни

про скасування наказів, визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації права власності та записів про проведені державні реєстрації права власності, приведення сторін в попередній стан, зобов`язання надати належне відшкодування,

за участю представників:

від позивача-1 Шейхет Мейлах;

від позивача-2 Шейхет Мейлах, Шнир Я.Р;

від відповідача-1 Коржевич У.Ф:;

від відповідачів-2,-3,-4 не з`явились;

від третьої особи-1 на стороні позивачів Барнич Т.В.;

від третьої особи-2 на стороні позивачів не з`явився;

від третьої особи-3 на стороні позивачів Брильовська О.Р.;

від третьої особи-1 на стороні відповідача не з`явився;

від третьої особи-2 на стороні відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

08.05.2020 року Об`єднання Комітетів для Євреїв колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу звернулись до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 - Львівської міської ради, до відповідача-2 - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, до відповідача-3 - Громадської організації Асоціація самоврядних ринків України, до відповідача-4 - Приватного підприємства Наш ринок, за участю третьої особи-1 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи-2 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи-3 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Львівської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи-1 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, за участю третьої особи-2 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - Грищенко Наталії Олександрівни про: - скасування наказів Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №481-0 від 28.09.2018 та №514-0 від 22.10.2018; - визнання недійсними правочинів: договору оренди №5361 від 22.11.2018 адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2» загальною площею 129,3 кв м, будівлі літ. «Г-1» загальною площею 143,1 кв.м, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, укладеного між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ГО «Асоціація самоврядних ринків України» строком до 21.11.2028; - договору суборенди № 6028 від 21.12.2018 нежитлових приміщень І поверху під інд. 2, 3 загальною площею 31,7 кв.м для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів та під інд. 1 площею 19,2 кв.м для громадської вбиральні, адміністративно- побутової будівлі літ. «О-2»; нежитлових приміщень І поверху під індексами: 1-13 площею 119,9 кв.м, для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, складів та ремонтної майстерні, будівлі під літ. «Г-1», що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, укладеного між ГО «Асоціація самоврядних ринків України» строком та ПП «Наш ринок» до 20.12.2023; - скасування державної реєстрації права власності та запису про проведену державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на: адміністративно-побутову будівлю літ. «О-2» загальною площею 129,3 кв.м, реєстраційний №695498346101, номер запису про право власності: 10673168 від 22.07.2015; будівлю літ. «Г-1» загальною площею 143,1 кв.м, реєстраційний №695433646101, номер запису про право власності: 10672041 від 22.07.2015, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові; - скасування державної реєстрації права оренди та записів про проведену державну реєстрацію права оренди: адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2» загальною площею 129,3 кв.м, реєстраційний №695498346101, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, номер запису: 29056861, а також будівлі літ. «Г-1» загальною площею 143,1 кв.м, реєстраційний №695433646101, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, номер запису: 29052171, здійснених 22.11.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - Грищенко Н.О.; - скасування державної реєстрації та записів про проведену державну реєстрацію права суборенди: нежитлових приміщень І поверху під інд. 2, 3 загальною площею 31,7 кв.м для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів та під інд.1 площею 19,2 кв.м для громадської вбиральні, адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2», реєстраційний №695498346101, а також нежитлових приміщень І поверху під індексами: 1-13 площею 119,9 кв. м, для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, складів та ремонтної майстерні, будівлі під літ. «Г-1», номер запису 29588669, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, здійснених 22.11.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грищенко Н.О.; - приведення сторін в попередній стан (застосування реституції); - зобов`язання Львівської міської ради надати орендарю та суборендарю належне відшкодування, у спосіб надання інших нежитлових приміщень для цілей, визначених у договорі оренди №5361 від 22.11.2018 та договорі суборенди №6028 від 21.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на переконання позивачів, Львівська міська рада набула права власності на спірні будівлі в незаконний спосіб, шляхом укриття важливої інформації від судів, що розглядали справу про визнання права власності на самовільно збудовані будівлі, зокрема, щодо статусу територій, на якій вони збудовані (безпосередньо на кладовищі, що є пам`яткою історії та на території пам`ятки архітектури).

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.06.2022 року у справі №914/1121/20 (суддя М.Р. Король) відмовлено в позові повністю.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні з позовом до господарського суду має бути доведено в першу чергу наявність у позивача (позивачів) права чи інтересу, котрі порушуються чи не визнаються відповідачем (відповідачами). Факт відсутності такого права чи інтересу є підставою для відмови в позові. В такому випадку, господарський суд не надає оцінку актам, діям, бездіяльності відповідачів та оспорюваним правочинам, оскільки зобов`язаний діяти в межах компетенції, встановленої ГПК України. Суд встановив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2014 року у справі №466/5066/13-ц, яке станом на момент розгляду даної справи набрало законної сили, визнано за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради право власності на адміністративно-побутову будівлю, позначену на плані літерою «О-2» загальною площею 129,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Рапопорта,8 та на нежитлову будівлю позначену на плані літерою «Г-1», загальною площею 143,1 кв.м, що знаходиться в м. Львів, вул. Рапопорта, 8. Враховуючи наявність судового рішення, на підставі якого виникло право власності у територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради на спірні об`єкти нерухомого майна, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування спірних наказів, скасування права власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, а відтак і для визнання недійсними подальших договорів оренди та скасування їх державної реєстрації та відповідних записів про проведену державну реєстрацію права оренди та суборенди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

Представництво Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 року у справі №914/1121/20, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим при неповному з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зокрема зазначає, що наявність прав та інтересів позивачів встановлена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року № 462/3403/16-а, залишеною без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2018 року, якою визнано бездіяльність Виконавчого комітету Львівської міської ради в частинні організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища. Вказує, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2014 року у справі №466/5066/13-ц було підставою для реєстрації права власності, а не первинної підстави його набуття Львіською міською радою, що є предметом спору та доводом позивача, таким підставам та їх законності оцінка Шевченківським районним судом м. Львова не надавалась. Скаржник наголошує, що Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу учасником справи №466/5066/13-ц, яка розглядалась Шевченківським районним судом м.Львова не було, саме тому Львівський апеляційний суд зазначив про відсутність порушення прав позивача і закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Представництва Американського Об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу і тим самим залишив можливість Представництву захистити свої інтереси в межах провадження іншої справи у загальному порядку. Матеріалами справи підтверджується, що будинок на вул. Раппопорта, 8 у м.Львові є головним будинком єврейського шпиталю в складі комплексу будівель, інших будівель за архівними даними по цій адресі не було, тому дослідження первинних документів на момент набуття права власності на споруди 0-2, Г-1 за тією ж адресою має важливе значення з огляду на судову практику Великої Палати у питанні вирішення подібних спірних правовідносин. Документи, що посвідчують право власності наймодавця на майно в матеріалах даної справи відсутні, одного лише рішення Шевченківського районного суду м. Львова не достатньо, оскільки це новозбудоване майно, яке без наявності підтверджуючих документів залишилось самобудом.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Львівська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Зазначає, що проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення (охоронні зони), якими були б встановлені межі, режим використання та охорони території «Старого Єврейського кладовища, XIV століття - 1855, між вулицями: Я. Рапопорта, Базарна, Броварна та Клепарівська» відсутній, науково-проектна документація «Історико-архітектурний опорний план м.Львова» Міністерством культури України не затверджена, як і не затверджена ЛОДА зона охорони пам`ятки місцевого значення - «Старе Єврейське кладовище». Отже, чітко ідентифікувати межі «Старого Єврейського кладовища» неможливо, а докази знаходження спірної ділянки на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові в межах вказаного об`єкта культурної спадщини відсутні. Охоронна зона не визначена. Відповідч-1 зауважує, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2016 року у справі №813/716/16 (яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 року та постановою Верховного Суду від 19.03.2021 року) було визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесенням меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення в його межах земель до земель історико-культурного призначення; зобов`язано Львівську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з внесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в його межах до земель історико-культурного призначення. Як вбачається з тексту постанови адміністративного суду, відповідно до ч.2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини. Передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Мінкультури. Однак, на сьогоднішній день відсутня затверджена Мінкультури у встановленому порядку науково-проектна документація щодо визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Львова, як того вимагає ч.2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та п.12 Порядку №318, а відтак, межі історичного ареалу м. Львова у встановленому законодавством порядку не затверджені. Також чинним законодавством не передбачено можливість затвердження меж історичних ареалів рішенням Виконавчого комітету міської ради. Тому, на переконання відповідача-1, рішення Виконкому Львівської міської ради №1311 від 12.09.2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» не може вважатися документом, яким належним чином затверджені межі історичного ареалу міської ради. Відтак, немає доказів того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова». Більше того, у скаржника відсутній порушений охоронюваний законом інтерес при зверненні з позовною заявою до Господарського суду Львівської області про скасування наказів, визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації права власності та записів про проведені державні реєстрації права власності, приведення сторін в попередній стан. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі № 914/1121/2о залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд клопотань

Представником Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу Шейхет Мейлах до суду апеляційної інстанції подано заяву від 15.11.2022 вих. № 466-22 (вх. № 01-04/6393/22 від 15.11.2022) про часткову відмову від позову. Та заяву про уточнення про часткову відмову від позову від 29.11.2022 вих. № 488-22 (вх. № 01-04/6667/22 від 29.11.2022). В якій скаржник на підставі ст. 274 ГПК України, на стадії апеляційного розгляду відмовляється від позову в частині таких позовних вимог про: - скасування державної реєстрації права власності та записи про проведену державну реєстрацію права оренди: адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2» загальною площею 129,3 кв.м, реєстраційний №695498346101, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, номер запису: 29056861, а також будівлі літ. «Г-1» загальною площею 143,1 кв.м, реєстраційний №695433646101, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, номер запису: 29052171, здійснених 22.11.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - Грищенко Н.О.; - скасування державної реєстрації та записи про проведену державну реєстрацію права суборенди: нежитлових приміщень І поверху під інд. 2, 3 загальною площею 31,7 кв.м для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів та під інд.1 площею 19,2 кв.м для громадської вбиральні, адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2», реєстраційний №695498346101, а також нежитлових приміщень І поверху під індексами: 1-13 площею 119,9 кв.м, для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, складів та ремонтної майстерні, будівлі під літ. «Г-1», номер запису 29588669, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, здійснених 22.11.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - Грищенко Н.О.; - зобов`язання Львівської міської ради надати орендарю та суборендарю належне відшкодування, у спосіб надання інших нежитлових приміщень для цілей, визначених у договорі оренди №5361 від 22.11.2018 та договорі суборенди №6028 від 21.12.2018.

Згідно із ст. 274 ГПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу норм ч. 2 ст. 191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову суд роз`яснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи не обмежений представник позивача у повноваженнях на її вчинення.

Суд не приймає відмову позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина 5 статті 191 ГПК України).

Розглянувши подану Представництвом Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу заяву про відмову від позову в частині (з врахуванням заяви уточнення), суд встановив, що її підписано представником позивача-2 Шейхет Мейлах

У судовому засіданні вказану заяву про відмову від позову в частині підтримано уповноваженими представниками позивачів.

Представники відповідача-1, третьої особи-1,-3 на стороні позивачів не заперечували проти поданої Представництвом Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу Шейхет Мейлах заяви від 15.11.2022 вих. № 466-22 про відмову від позову в частині (з врахуванням заяви уточнення) від 29.11.2022 вих. № 488-22.

Враховуючи, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого статтею 14 ГПК України принципу диспозитивності господарського судочинства та не суперечить інтересам позивача, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову в цій справі в частині скасування державної реєстрації права оренди та записів про проведену державну реєстрацію права оренди, скасування державної реєстрації та записів про проведену державну реєстрацію права суборенди та зобов`язання відповідача-1 вчинити дії. Закрити провадження у справі № 914/1121/20 в цій частині.

Скаржник в судовому засіданні підтримав доводи наведені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача-1 просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідачі-2,-3,-4 не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, причин неявки суду не повідомили.

Представники третіх осіб -1,-3 на стороні позивачів в судовому засіданні підтримали доводи наведені скаржником.

Представник третьої особи -2 на стороні позивачів в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Представники третіх осіб-1,-2 на стороні відповідачів в судове засідання також не з`явились.

Поряд з цим, від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради надійшло клопотання від 21.02.2023 (вх. № 01-04/1237/23 від 21.02.2023) в якому представник третьої особи-1 на стороні відповідачів просить розгляд справи № 914/1121/20 здійснювати без їхньої участі.

Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників відповідачів-2,-3,-4, третьої особи-2 на стороні позивача, третьої особи-2 на стороні відповідачів.

Обставини справи

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2014 року у справі №466/5066/13-ц, яке станом на момент розгляду даної справи набрало законної сили, визнано за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради право власності на адміністративно-побутову будівлю, позначену на плані літерою «О-2» загальною площею 129,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Рапопорта,8 та на нежитлову будівлю, позначену на плані літерою «Г-1», загальною площею 143,1 кв.м, що знаходиться в м.Львів, вул.Рапопорта,8.

Державним реєстратором Львівського міського управління юстиції здійснено державну реєстрацію права власності та запис про проведену державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на: адміністративно-побутову будівлю літ. «О-2» загальною площею 129,3 кв.м, реєстраційний №695498346101, номер запису про право власності: 10673168 від 22.07.2015; будівлю літ. «Г-1», загальною площею 143,1 кв.м, реєстраційний №695433646101, номер запису про право власності: 10672041 від 22.07.2015, що на вул. Рапопорта,8 у м. Львові.

На підставі наказів Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №481-О від 28.09.2018 та №514-О від 22.10.2018, між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ГО «Асоціація самоврядних ринків України» укладено договір оренди №5361 від 22.11.2018 адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2» , загальною площею 129,3 кв.м та будівлі літ. «Г-1», загальною площею 143,1 кв.м, що на вул. Рапопорта, 8 у м. Львові, строком до 21.11.2028.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - Грищенко Н.О. та проведено державну реєстрацію права оренди: адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2», загальною площею 129,3 кв.м, реєстраційний № 695498346101, що на вул.Рапопорта,8 у м. Львові, номер запису: 29056861; а також будівлі літ. «Г-1», загальною площею 143,1 кв.м, реєстраційний № 695433646101, що на вул. Рапопорта,8 у м. Львові, номер запису: 29052171, здійснених 22.11.2018.

ГО «Асоціація самоврядних ринків України» передала більшу частину орендованих приміщень в суборенду ПП «Наш ринок» на підставі договору суборенди № 6028 від 21.12.2018, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами 2,3 загальною площею 31,7 кв.м для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів та під індексом 1, площею 19,2 кв.м для громадської вбиральні, адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2»; нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами: 1-13, площею 119,9 кв.м для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, складів та ремонтної майстерні, будівлі під літ. «Г-1» , що на вул. Рапопорта, 8 у м. Львові, строком до 20.12.2023.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - Грищенко Н.О. та проведено державну реєстрацію права суборенди: нежитлових приміщень 1-го поверху під індексами 2,3, загальною площею 31,7 кв.м для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів та під індексом 1, площею 19,2 кв.м для громадської вбиральні, адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2», реєстраційний № 695498346101, а також нежитлових приміщень 1-го поверху під індексами: 1-13, площею 119,9 кв.м, для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, складів та ремонтної майстерні, будівлі під літ. «Г-1», номер запису 29588669, що на вул. Рапопорта,8 у м. Львові, здійснених 22.11.2018.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно із частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, первинно, для правильного вирішення даного спору, необхідно встановити, чи заявлені позовні вимоги дійсно спрямовані на захист прав чи законних інтересів позивачів. При зверненні з позовом до господарського суду має бути доведено в першу чергу наявність у позивача (позивачів) права чи інтересу, котрі порушуються чи не визнаються відповідачем (відповідачами). Факт відсутності такого права чи інтересу є підставою для відмови в позові. В такому випадку, господарський суд не надає оцінку актам, діям, бездіяльності відповідачів та оспорюваним правочинам, оскільки зобов`язаний діяти в межах компетенції, встановленої ГПК України.

В ході розгляду справи судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 квітня 2014 року у справі №466/5066/13-ц, яке станом на момент розгляду даної справи набрало законної сили, визнано за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради право власності на адміністративно-побутову будівлю, позначену на плані літерою «О-2» загальною площею 129,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 8 та на нежитлову будівлю, позначену на плані літерою «Г-1», загальною площею 143,1 кв.м, що знаходиться в м. Львів, вул. Рапопорта, 8.

Як зазначалось вище, на підставі наказів Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №481-О від 28.09.2018 та №514-О від 22.10.2018, між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ГО «Асоціація самоврядних ринків України» укладено договір оренди №5361 від 22.11.2018 адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2» , загальною площею 129,3 кв.м та будівлі літ. «Г-1», загальною площею 143,1 кв.м, що на вул. Рапопорта, 8 у м. Львові, строком до 21.11.2028.

В подальшому, ГО «Асоціація самоврядних ринків України» передала більшу частину орендованих приміщень в суборенду ПП «Наш ринок» на підставі договору суборенди № 6028 від 21.12.2018, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами 2,3 загальною площею 31,7 кв.м для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів та під індексом 1, площею 19,2 кв.м для громадської вбиральні, адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2»; нежитлові приміщення 1-го поверху під індексами: 1-13, площею 119,9 кв.м для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, складів та ремонтної майстерні, будівлі під літ. «Г-1» , що на вул. Рапопорта, 8 у м. Львові, строком до 20.12.2023.

У заявлених позовних вимогах позивачі стверджують, що спірні накази прийняті та договори укладені з порушенням вимог пам`яткоохоронного законодавства, у сфері поховань, чинних міжнарожних договорів, які порушуються їхні законні права та інтереси.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі історико-культурного призначення.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Судом встановлено, що Старе єврейське кладовище - внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятки історії місцевого значення, на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010 № 1266/0/16-10. Тобто, землі, на яких розташована пам`ятка культурної спадщини Старе Єврейське кладовище XIV століття - 1855 рік між вулицями Рапопорта, Базарна, Броварна та Клепарівська, охоронний № 2951-Лв, належать до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній об`єкта, що є пам`яткою культурної спадщини.

Відповідно до статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Постановою КМУ від 26.07.2001 року № 878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України» до вказаного Списку включено м. Львів. Цією ж постановою доручено Державному комітетові будівництва, архітектури та житлової політики разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями забезпечити протягом 2001-2003 років розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж історичних ареалів населених місць, включених до зазначеного Списку.

Однак, положення постанови КМУ від 26.07.2001 року № 878 не виконані, науково-проектна документація з визначення меж історичного ареалу м. Львова не затверджена.

Враховуючи положення постанови КМУ від 13.03.2002 року N 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», єдиним належним доказом знаходження спірної земельної ділянки в межах історичного ареалу населеного місця може бути тільки науково-проектна документація, якою визначені межі історичних ареалів та яка затверджена Мінкультури. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» унормовано, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації. Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.

За приписами частини 1 статті 32 названого Закону з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

У відповідності до пунктів 4, 5, 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318, відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Мінкультури.

Відповідно до п. д ч.1 ст. 47 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

До повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони (п.4 ч.1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Водночас, в ході розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що на сьогоднішній день відсутня затверджена Мінкультури у встановленому порядку науково-проектна документація щодо визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Львова, як і не затверджена Львівською обласною державною адміністрацією зона охорони пам`ятки місцевого значення «Старого Єврейського кладовища». Зазначені обставини не заперечується представниками сторін.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим твердження скаржника про те, що рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 1311 від 09.12.20015 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регульованої забудови м. Львова» затверджено межі ареалу, оскільки дане рішення не є тим документом, який би свідчив про затвердження меж історичного ареалу міста, так як з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що такі межі мають бути затверджені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, отже, чинним законодавством не передбачено можливість затвердження меж історичних ареалів рішенням Виконавчого комітету.

З огляду на все вищенаведене та виходячи з фактичних обставин справи, враховуючи відсутність проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення (охоронні зони), якими були б встановлені межі, режим використання та охорони території «Старого Єврейського кладовища, XIV століття -1855 р., між вулицями Я. Рапопорта, Базарна, Броварна та Клепарівська». Науково-проектна документація «Історико-архітектурний опорний план м.Львова» Міністерством культури України не затверджена, як і не затверджена ЛОДА зона охорони пам`ятки місцевого значення - «Старе Єврейське кладовище». Чітко ідентифікувати межі «Старого Єврейського кладовища» не можливо, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування спірних наказів, скасування права власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, а відтак і для визнання недійсними подальших договорів оренди, оскільки позивачами не наведено норм чинного законодавства на підставі яких ними набуто такі права чи існує законний інтерес.

Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської від 23.06.2022 року у справі №914/1121/20.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 191, 269, 270, 274, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Прийняти відмову Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу від позову в частині вимог про: - скасування державної реєстрації права власності та записи про проведену державну реєстрацію права оренди: адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2» загальною площею 129,3 кв.м, реєстраційний №695498346101, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, номер запису: 29056861, а також будівлі літ. «Г-1» загальною площею 143,1 кв.м, реєстраційний №695433646101, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, номер запису: 29052171, здійснених 22.11.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - Грищенко Н.О.; - скасування державної реєстрації та записи про проведену державну реєстрацію права суборенди: нежитлових приміщень І поверху під інд. 2, 3 загальною площею 31,7 кв.м для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів та під інд.1 площею 19,2 кв.м для громадської вбиральні, адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2», реєстраційний №695498346101, а також нежитлових приміщень І поверху під індексами: 1-13 площею 119,9 кв.м, для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, складів та ремонтної майстерні, будівлі під літ. «Г-1», номер запису 29588669, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, здійснених 22.11.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу - Грищенко Н.О.; - зобов`язання Львівської міської ради надати орендарю та суборендарю належне відшкодування, у спосіб надання інших нежитлових приміщень для цілей, визначених у договорі оренди №5361 від 22.11.2018 та договорі суборенди №6028 від 21.12.2018. Закрити провадження у справі № 914/1121/20 в цій частині.

2.Апеляційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу за вих № 294-22 від 04.08.2022 (вх. № 01-05/1960/22 від 08.08.2022) залишити без задоволення.

3.Рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2022 у справі №914/1121/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про: скасування наказів Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №481-0 від 28.09.2018 та №514-0 від 22.10.2018; - визнання недійсними правочинів: договору оренди №5361 від 22.11.2018 адміністративно-побутової будівлі літ. «О-2» загальною площею 129,3 кв м, будівлі літ. «Г-1» загальною площею 143,1 кв.м, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, укладеного між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ГО «Асоціація самоврядних ринків України» строком до 21.11.2028; - договору суборенди № 6028 від 21.12.2018 нежитлових приміщень І поверху під інд. 2, 3 загальною площею 31,7 кв.м для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів та під інд. 1 площею 19,2 кв.м для громадської вбиральні, адміністративно- побутової будівлі літ. «О-2»; нежитлових приміщень І поверху під індексами: 1-13 площею 119,9 кв.м, для торгівельних об`єктів з продажу непродовольчих товарів, складів та ремонтної майстерні, будівлі під літ. «Г-1», що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові, укладеного між ГО «Асоціація самоврядних ринків України» строком до 20.12.2023 та ПП «Наш ринок»; - скасування державної реєстрації права власності та запису про проведену державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на: адміністративно-побутову будівлю літ. «О-2» загальною площею 129,3 кв.м, реєстраційний №695498346101, номер запису про право власності: 10673168 від 22.07.2015; будівлю літ. «Г-1» загальною площею 143,1 кв.м, реєстраційний №695433646101, номер запису про право власності: 10672041 від 22.07.2015, що на вул. Рапопорта, 8 у м.Львові; - приведення сторін в попередній стан (застосування реституції) залишити без мін.

4.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяО.С. Скрипчук

Суддя О.І. Матущак

СуддяГ.В. Орищин