Постанова

від 23.02.2023 по справі 916/2178/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2178/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКОР ЛАЙТ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2022

по справі №916/2178/22

за позовом Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Одеської філії Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКОР ЛАЙТ»

про стягнення 99 534,22 грн.

суддя суду першої інстанції Нікітенко С.В.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено: 08.11.2022.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Акціонерне товариство «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Одеської філії Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКОР ЛАЙТ» про стягнення суми заборгованості за договором оренди нерухомого майна №51Е100-1046/21 від 04.08.2021 у розмірі 79 923,74 грн., суми індексу інфляції у розмірі 7 396, 88 грн., пені у розмірі 11 284, 69 грн., 3% річних у розмірі 98, 91 грн.

В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство «УКРТЕЛЕКОМ» посилається на неналежним виконанням відповідачем ТОВ «ДЕКОР ЛАЙТ» прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди нерухомого майна №51Е100-1046/21 від 04.08.2021 в частині сплати орендних платежів та послуг з утримання орендованого майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКОР ЛАЙТ» на корить Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Одеської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» суму основного боргу у розмірі 79923,74 грн., суму пені у розмірі 11284,45 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 7396,88 грн., суму 3% річних у розмірі 925,67 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2480,91 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В мотивах прийнятого рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 79923,74 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 7396,88 грн., суми 3% річних у розмірі 928,91 грн. та суми пені у розмірі 11284,69 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних лише у розмірі 925,67 грн. та пеня лише у розмірі 11284,45 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення 3% річних та пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають, оскільки за здійсненим судом розрахунком, загальна сума 3% річних становить 925,67 грн., загальна сума пені становить 11284,45 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕКОР ЛАЙТ» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 у справі №916/2178/22 повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

ТОВ «ДЕКОР ЛАЙТ» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. У зв`язку з чим рішення суду є необгрунтованним та не законним.

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що розділом 9 Договору оренди нерухомого майна №51Е100-1046/21 встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх обов`язків у разі виникнення обставин не переробної сили, які неможливо передбачити або можна передбачити, але не можна уникнути (війна, стихійне лихо), та при настанні обставин юридичного форс-мажору (рішення органів державної влади). Ці обставини повинні мати об`єктивний або абсолютний характер, а їх дія повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України, за винятком випадків, коли ці обставини загальновідомі або відповідно до цього прийнято нормативно-правові акти органів державної влади в межах її компетенції. Сторона, для якої стало неможливим виконання обов`язків за цим Договором через дію обставин форс-мажору, повинна протягом трьох днів повідомити іншу Сторону про початок, а потім про закінчення дії цих обставин.

Також скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року №64/2022 (зі змінами), розміщеному на офіційному сайті Офісу Президента України та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ у зв`язку із воєнною агресією Російської Федерації проти України, запроваджено воєнний стан на території України з 05:30 год. 24.02.2022 та продовжено його дію до 21 листопада 2022 року включно.

Отже, на думку скаржника, виникнення форс-мажору за Договором є загальновідомою обставиною та підтверджено прийнятим нормативно-правовим актом Президентом України.

Крім того, з початком повномасштабного збройного вторгнення Росії на територію України 24.02.2022, на виконання вимог розділу 9 Договору, а саме: 25.02.2022, відповідачем кур`єрською службою ТОВ «Двадцять п`ять годин» направлено письмове повідомлення позивача про початок неможливості виконання своїх зобов`язань за Договором через дію обставин форс-мажору.

Отже, на думку скаржника, нарахування орендної плати, пені чи штрафу позивачем суперечить умовам договору.

Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховане те, що директор ТОВ «ДЕКОР ЛАЙТ» Бобовський Костянтин Юрійович з 25.02.2022 перебуває в лавах ЗСУ в/чА3571, а відповідач з 24.02.2022 фактично не працював, лише отримував надходження за раніше укладеними договорами, що підтверджується відповідно листом Командира в/чА3571 Рибалко А.П. від 25.02.2022 та витягом із наказу Командира в/чА3571 №60 від 15.03.2022.

Крім того, скаржник посилається на те, що 05.03.2022 КМУ прийнято постанову №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі неосвоєної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням заборонено.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував, що і призвело для прийняття необгрунтованного судового рішення.

Доводи іншіх учасників провадження у справі.

28.12.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Одеської філії Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ», в якому останній посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2022.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2178/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2178/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКОР ЛАЙТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 по справі №916/2178/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

07.12.2022 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 916/2178/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКОР ЛАЙТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 у справі №916/2178/22 та вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКОР ЛАЙТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 у справі №916/2178/22 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

04.08.2021 року між Акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Одеської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» (надалі - орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Декор Лайт» (надалі - орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 51Е100-1046/21 (надалі - Договір)

Відповідно до умов п. 1.1, п. 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, по вул. 19 км. Старокиївської дороги, № 33, на першому поверсі 1-поверхових будинків корпусів Е та Ж, загальною площею 492,7 кв. м., для виготовлення світильників, а також відкритий майданчик, загальною площею 180,0 кв.м., що знаходиться на подвір`ї будівлі. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку № 1 до Договору. Вартість орендованого майна з урахуванням індексації становить 1615000,00 грн.

Згідно умов п. 2.1, п. 2.4 Договору передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі якщо договором передбачено обов`язок орендаря щодо внесення грошової застави, орендодавець здійснює передачу орендованого майна лише після внесення орендарем орендодавцю усієї суми грошової застави. Орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).

Умовами п. 3.1. Договору встановлено, що за користування орендованим майном орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з: плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 39,33 грн. за 1 кв. м. за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ становить 23253,47 гривень за 492,7 кв. м. за місяць; плати за користування нерухомим майном (відкритий майданчик), визначеної за орендною ставкою у розмірі 16,67 грн. за 1 кв. м. за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ становить 3600,72 гривень за 180,0 кв. м. за місяць; плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у Додатку № 2 до Договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором).

Відповідно до умов п. 3.6. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до умов п. 3.7. Договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку: орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця; плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяць наступного за розрахунковим.

Відповідно до умов п. 3.11. Договору починаючи з 2022 року кожного 01 серпня кожного року дії Договору, орендна плата (за виключенням плати за послуги з утримання орендованого майна та відкритого майданчику, площею 180,0 кв. м.), автоматично індексується (збільшується) на 10% від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди (повна орендна ставка). При цьому, сторони погодилися, що така зміна орендної плати відбувається без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору.

Відповідно до умов п. 6.2. Договору у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Умовами п. 11.1. Договору встановлено, що цей договір набирає чинності після його підписання Сторонами і діє до 30 червня 2024 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно акта приймання-передачі майна слідує, що орендоване за Договором майно було передано ТОВ «Декор Лайт» у користування 06.08.2021.

План-схема орендованого майна, розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна, перелік додаткових прав та обов`язків орендаря та орендодавця щодо забезпечення правил пожежної безпеки були викладені у додатках № 1, 2, 3 до Договору.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 06.05.2022 між АТ «Укртелеком» і ТОВ «Декор Лайт» було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого майна № 51Е100-1046/21 від 04.08.2021, з якої слідує, що сторони дійшли згоди припинити достроково дію Договору оренди, а саме вважати останнім днем оренди 06.05.2022 (а.с.25).

Також 06.05.2022 між АТ «Укртелеком» і ТОВ «Декор Лайт» був підписаний акт приймання-передачі майна, з якого слідує, що відповідачем було повернуто позивачу орендоване за Договором майно (а.с.26).

Як свідчать матеріали справи, позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що за період (з 01.02.2022 по 06.05.2022) оренди нерухомого майна за відповідачем рахується прострочена заборгованість за Договором у розмірі 79923,74 грн., яка складається з боргу за користування майном у розмірі 58917,23 грн. та боргу з утримання орендованого майна у розмірі 21006,51 грн.

Факт наявності заборгованості за Договором підтверджується відповідними рахунками-актами (а.с. 28-31) та Актом звіряння взаєморозрахунків станом на 31.05.2022 (а.с. 34).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2022 року позивач направив відповідачу претензію № 189-37 від 18.07.2022 з вимогою сплати заборгованість у розмірі 79923,74 грн. (а.с.32-33). Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та реагування.

Звертаючись до суду з даними позовними вимогами позивачем було наголошено, що орендна плата та витрати на утримання орендованого майна були частково зменшені позивачем за рахунок грошової застави та попередньої передоплати у загальному розмірі 32493,83 грн., інша частина боргу відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення позивача до суду.

За твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за Договором становить 99534,22 грн., з якої: 79923,74 грн. - сума основного боргу, 7396,88 грн сума інфляційних витрат, 11284,69 грн. - сума пені та 928,91 грн - сума 3% річних.

Оскільки відповідачем свої зобов`язання в частині проведення розрахунків за користування майном не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Позиція Південно західного апеляційного господарського суду.

Предметом заявлених Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Одеської філії АТ «УКРТЕЛЕКОМ» до ТОВ «ДЕКОР ЛАЙТ» є вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідача, яка становить 99534,22 грн., з якої: 79923,74 грн. - сума основного боргу, 7396,88 грн. сума інфляційних витрат, 11284,69 грн. - сума пені та 928,91 грн. - сума 3% річних, у зв`язку з невиконанням умов договору щодо оренди приміщення.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «ДЕКОР ЛАЙТ» на користь АТ «УКРТЕЛЕКОМ» в особі Одеської філії АТ «УКРТЕЛЕКОМ» суми основного боргу у розмірі 79923, 74 грн.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.01.2020 по справі №924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних нарахувань у розмірі 7396, 88 грн., суми 3% річних у розмірі 925,67 грн., та пені у розмірі 11 284, 45 грн., суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунки є вірними, водночас вважає за необхідне врахувати наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Так, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також згідно з положеннями статті 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Судова колегія зазначає, що 24.02.2022 розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим з 24.02.2022 згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-9IX ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та ОМС повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

28.02.2022 офіційним листом №2024/02.0-7.1, розміщеному на офіційному веб-сайті ТПП України, Торгово-промислова палата України повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.10.2022 по справі №904/3910/21, що лист Торгово-промислової палати України не є безумовним доказом наявності обставин непереборної сили і оцінюються в сукупності з усіма іншими доказами.

З огляду на засвідчення ТПП України факту того, що введення воєнного стану на території України є форс-мажорними обставинами для суб`єктів господарської діяльності, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції не було враховано вказаний лист ТПП України, а також не застосовано статті 551 ЦК України та 233 ГК України.

Отже, колегією суддів апеляційної інстанції приймається до уваги, що:

- 25.02.2022, відповідачем кур`єрською службою ТОВ «Двадцять п`ять годин» направлено письмове повідомлення позивача про початок неможливості виконання своїх зобов`язань за Договором через дію обставин форс-мажору;

-обставини перебування директора ТОВ «ДЕКОР ЛАЙТ» Бобовського Костянтина Юрійовича з 25.02.2022 в лавах ЗСУ в/чА3571;

- лист №2024/02.0-7.1, який розміщений на офіційному веб-сайті ТПП України, Торгово-промислова палата України, який підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

Судова колегія враховує зазначене при вирішенні спору у даних правовідносинах та, з огляду на засади законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для застосування п.9.1 договору оренди, у сукупності з правом суду на зменшення штрафних санкцій з застосуванням статей 551 ЦК України, 233 ГК України в зв`язку із чим пришов до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені та 3% річних з відповідача за несвоєчасну оплату оренди за договором від 04.08.2021.

У зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновками рішення суду першої інстанції частково, а саме в частині стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 79923,74 грн., суми інфляційних втрат у розмірі 7396,88 грн.

Відхилення аргументів апеляційної скарги.

Колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги інші доводи скаржника, що судом першої інстанції не було враховане те, що відповідач ТОВ «ДЕКОР ЛАЙТ» з 24.02.2022 фактично не працював, оскільки до матеріалів справи не було додано доказів, того, що ТОВ «ДЕКОР ЛАЙТ» фактично не заходжувалося за адресою орендованого приміщення.

У зв`язку, з чим орендну плату за орендоване приміщення відповідач ТОВ «ДЕКОР ЛАЙТ» повинен був вносити своєчасно.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку судом першої інстанції не було з`ясовано усі обставини, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи та було неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 11284, 45 грн. та 3% річних у розмірі 925,67 грн.

Судова колегія зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКОР ЛАЙТ» - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.11.2022 у справі № 916/2178/22 змінити та викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор Лайт» (65053, м. Одесса, вул. Велика садова, буд. 6, код ЄДРПОУ 01186691) на корить Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії акціонерного товариства «Укртелеком» (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код ЄДРПОУ 01186691) суму основного боргу у розмірі 79923,74 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 7396,88 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2480,91 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.»

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Декор Лайт».

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Поліщук