ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" лютого 2023 р. Справа№ 910/12356/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Барсук М.А.
Корсака В.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора»
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 (повний текст складено 29.11.2021)
у справі № 910/12356/21 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КАПІТАЛ»
про стягнення 15202,91 грн.,-
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАБУД КАПІТАЛ» про стягнення 15 202,91 грн., з яких: 11 400,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 952,91 грн. пені та 2850,00 грн. штрафу, а також 9100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 02.01.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛЕКОРА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАБУД КАПІТАЛ" укладено договір поставки щебню, керамзиту, відсіву, піску та іншого будівельного матеріалу №39222093. Відповідно до вищевказаного договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 57090,00 грн., проте всупереч умовам договору відповідачем оплачено поставлений позивачем товар частково.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/12356/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАБУД КАПІТАЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ЛЕКОРА" 11 400 грн. 00 коп. - основного боргу; 759 грн. 55 коп. - пені, 2850 грн. 00 коп. - штрафу та 2241 грн 13 коп. - судового збору, а також 5000 грн. 00 коп. - витрат на правничу допомогу адвоката. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині зменшення судових витрат, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/12356/21 в оскаржуваній частині та прийняти в цій частині нове про стягнення на користь позивача 9100,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 126 ГПК України без клопотання відповідача зменшив розмір адвокатських витрат позивача.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволені апеляційної скарги, з огляду на таке.
За умовами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано: Договір про надання правової допомоги від 10.07.2021, звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги на суму 9100,00 грн., видатковий касовий ордер від 28.09.2021 на суму 9100,00 грн.
Колегія суддів враховує, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно з приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі N 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі N 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що виходячи з конкретних обставин справи, заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9100,00 грн. не відповідають кретеріям розумності їхнього розміру та співмірності витрат, з огляду на сукупно витрачений адвокатом час для підготовки справи та участі в суді першої інстанції, тоді як суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про розподіл судових витрат на підставі ч.5 ст. 129 ГПК України та покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., оскільки такий розмір є обгрунтованим та пропорційним предмету спору і ціні позову.
Фактично суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи не розподілив понесені позивачем витрати повністю на відповідача, поклавши їх частково на позивача у справі як на особу, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому суд керувався критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішень не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В ИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 в частині розподілу судових витрат у справі № 910/12356/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі № 910/12356/21 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/12356/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.02.2023 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Барсук
В.А. Корсак
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 21.02.2023 |
Оприлюднено | 27.02.2023 |
Номер документу | 109173769 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Кропивна Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні