Рішення

від 15.02.2023 по справі 907/631/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. м. УжгородСправа № 907/631/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Системи, м. Хуст Закарпатської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кифа, с. Мідяниця Закарпатської області

про стягнення заборгованості на суму 661 762,00 грн. (позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача про зменшення позовних вимог)

За участі:

від позивача - Іванов Олег Олександрович, ордер серія ВС № 1075071 від 13 травня 2021 року - в режимі відеоконференції

від відповідача - не з`явився

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго Системи, м. Хуст Закарпатської області звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 1 491 762,00 грн., вартості поставленого товару, посилаючись на порушення відповідачем умов договору поставки №08/07-21 від 08.07.2021 р. та положень ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Господарського суду Закарпатської області, до розгляду справи № 907/631/22 визначено суддю Ушак І.Г.

27.09.2022 р. представником позивача подано суду заяву про зменшення позовних вимог.

Положеннями ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що дії позивача зі зменшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду, а спір у справі буде вирішений з урахуванням нової ціни позову 661.762,00 грн.

Поряд з цим, у зв`язку з непрацездатністю головуючої судді Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 28.11.2022 р. № 02-02/37/22 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 907/631/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022 р. справу № 907/631/22 передано на розгляд головуючому судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою суду від 29.11.2022 року прийнято справу №907/631/22 до свого провадження та відкрито у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 14.12.2022 року.

07.12.22 представником позивача подано суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачем на дату засідання надіслано суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, в якому просить суд не розглядати справу без участі представника.

Ухвалою суду від 14.12.2022 року відкладено підготовче засідання на 25.01.2023 року.

Ухвалою суду від 25.01.2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.02.2023 року.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Вказує на те, що 08 липня 2021 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кифа» укладено Договір поставки № 08/07-21 на виконання якого позивачем було здійснено поставку товару.

За доводами позивача, відповідач своїх зобов`язань за договором щодо оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість яка з урахуванням часткових проплат відповідача становить 661 762,00 грн.

Відповідач повідомлений належним чином про дату та час судового засідання не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

На день судового засідання від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання після закінчення воєнного стану та припинення бойових зіткнень на території України та про зобов`язання позивача направити відповідачу копію позовної заяви та доданих документів.

Клопотання обґрунтоване доводами відповідача про неотримання позовної заяви, заяви про зміну/уточнення вимог та доданих до них документів, що за доводами відповідача перешкодило підготувати обґрунтовану позицію по справі та заперечити проти заявленого позову. Крім того представник відповідача вказує на те, що станом на день подання клопотання відповідачем не отримано від суду ухвал/викликів про наступну дату судового засідання.

В судовому засідання протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання після закінчення воєнного стану.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 15.02.2023 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Системи» (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кифа» (далі - Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки № 08/07-21 (далі-Договір).

За умовою п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати товар у встановлений Договором строк, у власність покупця товар (вугілля ) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар (вугілля) і сплатити за нього грошову суму згідно Договору.

Кількість, асортимент та ціна товару встановлюються у Специфікаціях на кожну поставлену партію. Специфікації, що підписуються при кожній поставці, додаються до цього Договору і є його невід`ємною частиною. Загальна сума даного договору складається з сум товару поставленого постачальником покупцеві (п.п.1.3, 1.4 Договору).

Право власності та ризику (випадкового знищення або випадкового пошкодження товару) на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі йому товару. Приймання товару за кількістю здійснюється на підставі первинних документів (видаткових накладних) (п.п. 7.1, 7.2 Договору).

Цей Договір вступає в силу з часу його підписання сторона і діє до 08.07.2022 р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань по цьому договору (п.п. 11.1, 11.2 Договору).

За доводами позивача, які підтверджуються видатковими, товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи на виконання даного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Системи» здійснювалася поставка товару.

Позивач стверджує, що внаслідок не оплати за поставлений товар, у відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Системи» виникла заборгованість у розмірі 1 491 762, 00 гривень.

В матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків підписаних сторонами станом на 31.12.2021 р. на суму 1 381 957,00 грн. та станом на 23.05.2022 р. на суму 1 491 762,00 грн.

Внаслідок часткового погашення заборгованості 27.09.2022 р. представником позивача подано суду заяву про зменшення позовних вимог.

Вказані обставини і стали приводом звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення суми 661 762,00 грн. боргу (позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача про зменшення позовних вимог).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини на підставі Договору поставки № 08/07-21 від 08 липня 2021 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неповним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно - розпорядчого документа на майно. Таким чином, факт прийняття товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, які підписані без зауважень та заперечень щодо кількості, ціни та якості товару, представником відповідача та скріплені відбитком печатки відповідача, свідчать, про поставку товару на виконання Договору.

За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи, Відповідач не дотримався взятих на себе зобов`язань, а саме не здійснив повний розрахунок з Постачальником. В результаті чого у відповідача виникла заборгованість за укладеним Договором в розмірі 661 762,00 грн.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару підтверджується підписом та відбитком печатки відповідача на видаткових накладних, складених за фактом поставки.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5023/5085/12.

Крім того, відповідно до пункту 64 постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов`язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, відтиск штампів та печаток підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

З огляду на зазначені норми права, дослідивши видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, наявні у матеріалах справи видаткові накладні є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують існування між сторонами спору зобов`язальних правовідносин, виконання позивачем зобов`язань з поставки товару.

Крім того, в матеріалах справи містяться акти звірки взаєморозрахунків підписані сторона та скріплені відбитками печаток сторін, які свідчать про наявність заборгованості у відповідача станом на 31.12.2021 р. на суму 1 381 957,00 грн. та станом на 23.05.2022 р. на суму 1 491 762,00 грн.

Згідно позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1727/17 від 04.12.2019 акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами (доданими до матеріалів позовної заяви копіями видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей тощо, підтверджуючих здійснення кожної поставки позивачем Товару) свідчить про визнання боржником такого боргу часткової оплати такого товару тощо.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати за поставлений товар, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 661 762,00 грн.

Станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі. Вказана сума боргу є непогашена, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у Відповідача та ним не надано суду жодних доказів у спростування цієї заборгованості перед Позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення вартості неоплаченого товару в сумі 661 762,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу тверджень представника відповідача, про неотримання позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази відправлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками, а саме оригінал опису вкладення у цінний лист та оригінал документа, що підтверджує надання поштових послуг. Разом з тим, відповідач не був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами та ознайомитися з матеріалами справи.

Щодо клопотання про відкладення судового засідання після закінчення воєнного стану та припинення бойових зіткнень на території України, суд вказує наступне.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Положеннями статті 195 ГПК України, зокрема, передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Крім іншого статтею 216 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

Водночас, зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17 та від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).

Відкладення підготовчого засідання у справі до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану не передбачено вимогами діючого законодавства.

Разом з тим, відкладення засідання без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили відкладення засідання (до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану) фактично є зупиненням провадження у справі.

Водночас, представником відповідача не заявлено такого клопотання так як і не наведено обставин, що зумовлюють таку необхідність.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Системи, м. Хуст Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Кифа, с. Мідяниця Закарпатської області про стягнення заборгованості на суму 661 762,00 грн. (позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача про зменшення позовних вимог) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 9 926,43 грн.

Судом встановлено, що при поданні позовної заяви у справі №907/631/22 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 22 376,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1093 від 23.08.2022 року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи подання заяви про зменшення позовних вимог, інша частина судового збору в розмірі 12 450,01 грн. підлягає поверненню позивачу, за його письмовим клопотанням.

Керуючись ст. ст. 13, 52, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю «КИФА» (90122, Закарпатська обл., Берегівський р-н, село Мідяниця, будинок 226"А", код ЄДРПОУ 32637357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО СИСТЕМИ» (90400, Закарпатська обл., місто Хуст, вулиця Сливова, будинок 48, код ЄДРПОУ 36731895) суму 661 762,00 грн. (шістсот шістдесят одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) заборгованості, а також суму 9 926,43 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість гривень 43 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати накази на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 24.02.2023

Суддя О.Ф. Ремецькі