Окрема думка

від 15.02.2023 по справі 910/12187/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

15 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/12187/20

за касаційними скаргами Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 (головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Алданова С.О.)

у справі №910/12187/20

за позовом ОСОБА_2

до 1. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

2. Державного реєстратора Лугіної Марії Сергіївни,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ,

про визнання протиправними дій в частині припинення юридичної особи та зобов`язання внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції у місті Києві Управління державної реєстрації та державного реєстратора Лугіної М.С. про визнання протиправними дій в частині припинення юридичної особи та зобов`язання внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку скликання та проведення засідання Громадської організації "Всеукраїнська авіаційна організація "АОПА-Україна" (далі - ГО "ВАО "АОПА-Україна"), на якому було прийнято рішення про припинення юридичної особи. Позивач також вказує, що подання документів про припинення юридичної особи було здійснено особами, які не мали права приймати відповідне рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача 1 - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві Управління державної реєстрації на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Господарський суд міста Києва рішенням від 28.04.2021 у справі №910/12187/20 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та державного реєстратора Лугіної Марії Сергіївни про визнання протиправними дій в частині припинення юридичної особи та зобов`язання внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи відмовив повністю.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач не довів порушення на час прийняття державним реєстратором Лугіною Марією Сергіївною рішення від 21.05.2018 про державну реєстрацію припинення в результаті ліквідації ГО "ВАО "АОПА-Україна" вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Суд зазначив, що на момент подання представником Мазуренко І. О. (за виданою головою ліквідаційної комісії ОСОБА_1 довіреністю від 29.03.2018) заяви від 10.04.2018 про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації, судове рішення в справі №813/4163/17, яким зокрема зобов`язано скасувати запис про те, що ОСОБА_1 є головою комісії з припинення або ліквідатором, ще не було прийнято, а судовим рішенням у справі №462/8533/13-ц відмовлено в задоволенні вимог про скасування записів про внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ГО "ВАО "АОПА-Україна" щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 17.02.2012 року №10731050002009430: інші зміни, зміна складу або інформації про засновників; від 17.02.2012 №10731070003009430: зміна місцезнаходження, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 24.11.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/12187/20 скасував частково; прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково; зобов`язав Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) - державного реєстратора Лугіну М.С. внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи ГО "ВАО "АОПА-Україна"; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/12187/20 залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 18.05.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі №910/12187/20 скасував. Справу №910/12187/20 передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

При новому розгляді Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/12187/20 скасував частково. Прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково. Зобов`язав Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) - державного реєстратора Лугіну Марію Сергіївну внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи ГО "ВАО "АОПА-Україна". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/12187/20 залишив без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимоги про зобов`язання внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, апеляційний суд, врахувавши, що Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.11.2018 у справі №813/4163/17, зокрема, скасував запис про те, що ОСОБА_1 є головою комісії з припинення або ліквідатором, а заяву про державну реєстрацію припинення юридичної особи від 10.04.2018 подано представником Мазуренко І. О. (за довіреністю від 29.03.2018, виданою головою ліквідаційної комісії ОСОБА_1), тобто за довіреністю особи, яка вже не є головою комісії з припинення або ліквідатором, та з огляду на те, що судове рішення є обов`язковим до виконання, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині відміни державної реєстрації припинення юридичної особи ГО "ВАО "АОПА-Україна" підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначив, що позовна вимога про зобов`язання внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є ефективним способом захисту для поновлення порушеного права позивача.

Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №910/12187/20 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в частині задоволених позовних вимог, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, посилалося на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, від 11.08.2020 у справі №904/1966/19, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, щодо застосування статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №910/12187/20 залишити в силі.

Підставою касаційного оскарження визначив пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме: судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, щодо застосування статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"; відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування статті 269 ГПК України.

Доводи скаржників зводилися до того, що реєстраційна дія щодо припинення юридичної особи ГО "ВАО "АОПА-Україна" проведена державним реєстратором Лугіною М.С. відповідно до вимог законодавства.

При цьому, заявлені позивачем вимоги, зокрема щодо зобов`язання внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, є неналежним способом захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Належним способом захисту буде вимога про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, задоволення якої можливе лише у разі встановлення протиправності дій державного реєстратора при проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи.

Апеляційний суд не врахував, що спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР, адже згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій.

Крім цього ОСОБА_1 стверджував, що, посилаючись в оскаржуваній постанові на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 у справі №813/4163/17, апеляційний суд фактично вийшов за межі доводів апеляційної скарги, в якій позивач не посилався на обставини щодо прийняття останньої.

Апеляційний суд не врахував, що на момент подання відповідних документів державному реєстратору вищенаведена постанова ще не була прийнята, з огляду на що його висновок про те, що Мазуренко І.О. діяв за довіреністю особи, яка вже не є головою комісії з припинення або ліквідатором, не відповідає фактичним обставинам справи.

ОСОБА_1 також звертав увагу на те, що вийшовши за межі апеляційної скарги позивача та застосувавши принцип "jura novit curia" (суд знає законі), відповідно до якого, на думку суду апеляційної інстанції, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обґрунтованості/необґрунтованості позовних вимог, апеляційний суд порушив принцип диспозитивності, визначений статтею 14 ГПК України.

Верховний Суд постановою від 15.02.2023 касаційні скарги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №910/12187/20 скасував. Ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Державного реєстратора Лугіної Марії Сергіївни про визнання протиправними дії та зобов`язання внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи відмовив повністю. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, поклав на ОСОБА_2 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 9924 грн судового збору за подачу касаційної скарги. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8408 грн судового збору за подачу касаційної скарги.

Ухвалюючи нове рішення по суті позовних вимог, касаційний суд виходив з того, що заявлена у справі вимога про визнання дій державного реєстратора в частині припинення юридичної особи протиправними не підлягає розгляду по суті, і як наслідок задоволенню, оскільки задоволення вимоги позивача у такому вигляді не може призвести до реального захисту його прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглядаючи позовну вимогу про зобов`язання державного реєстратора внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, суд касаційної інстанції врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, відповідно до якої спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести відповідний запис до ЄДР, яку безпідставно не взяв до уваги суд апеляційної інстанції, у зв`язку з чим дійшов помилково висновку про задоволення позову в цій частині.

Підсумовуючи, Суд відзначив, що суд апеляційної інстанції (1) не встановив порушення в діях відповідача щодо державної реєстрації припинення юридичної особи ГО "ВАО "АОПА-Україна" норм діючого законодавства (висновки апеляційного суду щодо цього позивачем не оспорені); (2) не встановив обставин незаконності прийняття рішень щодо припинення юридичної особи ГО "ВАО "АОПА-Україна", а виходив лише з факту прийняття рішення Восьмим апеляційним адміністративним судом від 15.11.2018 у справі №813/4163/17, яке було прийнято після здійснення відповідної реєстраційної дії; (3) задовольнив позовну вимогу як похідну від тієї, яка не призводить до ефективного захисту способом державного імперативного примусу, та у спосіб, який не відповідає способу захисту права у спірних правовідносинах.

Погоджуюсь з правовими висновками касаційного суду за результатами розгляду позовних вимог по суті.

Проте, вважаю помилковим висновок Суду про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 про відмову в задоволенні позову та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №910/12187/20 в частині залишення без змін цього рішення щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій в частині припинення юридичної особи, з огляду на що висловлюю окрему думку відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України.

За висновками Суду рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 підлягало скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , який не був залучений до участі у справі судом першої інстанції, а таке залучення було здійснено судом апеляційної інстанції.

Касаційний суд відзначив, що безумовним наслідком залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі особи, про права, обов`язки та (або) інтереси якої прийнято рішення у справі, є скасування оскаржуваного судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення.

Наголошую на тому, що рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

При вирішенні питання, чи прийнято рішення (в даному випадку судом першої інстанції) про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі у справі, підлягає з`ясуванню, чи буде у зв`язку із прийняттям такого рішення у цій справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому.

Вважаю, що в даному випадку були відсутні підстави стверджувати, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у цій справі прийнято про права та обов`язки ОСОБА_1 , як особи, яка не була залучена до участі у справі в суді першої інстанції, адже прийняття місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позову не мало наслідком поновлення ОСОБА_1 у статусі голови ліквідаційної комісії ГО "ВАО "АОПА-Україна", зокрема з поверненням йому обов`язків вчиняти дії, спрямовані на припинення цієї юридичної особи. Ні мотивувальна, ні резолютивна частини цього рішення не містять висновків чи вказівок про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , що могло б наділити його новими правами чи покласти на нього нові обов`язки, або змінити його наявні права та/або обов`язки, або позбавити певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому.

Також мною враховано, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом, передбаченим частиною першою статті 254 ГПК України, на оскарження рішення суду першої інстанції, що прямо вказує на те, що він не вважає, що відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов`язки.

Відповідно до частини четвертої статті 287 ГПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Тобто законодавець чітко визначив право особи, яка не брала участь у справі, на подання касаційної скарги на судове рішення, у випадку коли саме апеляційний суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, правом на оскарження судового рішення апеляційного суду, як такого, що прийнято про права та обов`язки ОСОБА_1 , який не був залучений до участі у справі на стадії апеляційного перегляду (у зв`язку з відмовою апеляційного суду в задоволенні відповідного клопотання), ОСОБА_1 , відповідно до вищенаведеної норми, скористався після прийняття Північним апеляційним господарським судом постанови від 24.11.2021, якою апеляційний суд частково скасував рішення місцевого господарського суду у цій справі та ухвалив нове про часткове задоволення позову, а саме про зобов`язання державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи ГО "ВАО "АОПА-Україна".

При цьому, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 виходив з того, що безпідставна відмова апеляційного суду залучити ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, є порушенням норм процесуального законодавства та свідчить про те, що саме апеляційним судом було прийнято рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі. Тобто підставою для скасування цієї постанови було саме прийняття апеляційним судом постанови про часткове задоволення позову про зобов`язання державного реєстратора скасувати запис про припинення юридичної особи, що потягло за собою поновлення стадії її ліквідації, коли ОСОБА_1 був головою ліквідаційної комісії цієї юридичної особи, без залучення ОСОБА_1 .. Передбачених процесуальним законом підстав для перегляду рішення суду першої інстанції, зокрема з підстави прийняття судом першої інстанції рішення про права, інтереси та (або) обв`язки ОСОБА_1 , у Верховного Суду не було.

Тому вважаю, що Суд вийшов за межі доводів та вимог касаційного оскарження, порушивши норму статті 14 ГПК України про диспозитивнійсть господарського судочинства, та норми статті 300 ГПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, позаяк: (1) ОСОБА_1 набуває права на оскарження рішення суду першої інстанції лише після перегляду цього рішення за його апеляційною скаргою; (2) ОСОБА_1 не оскаржував судове рішення суду першої інстанції, оскільки у касаційній скарзі він просив скасувати лише постанову суду апеляційної інстанції; (3)якщо Суд вважав за необхідне вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги, оскільки ним було виявлено порушення вимог процесуального права, зокрема передбачені пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України, а саме, коли суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, то в такому випадку судові рішення на стадії касаційного перегляду підлягали скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Так, щодо посилання Суду на пункт 4 частини першої статті 277 ГПК України, то ця норма не надавала суду касаційної інстанції права скасовувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення наведеної норми судом апеляційної інстанції, оскільки: (1)прийняття такого процесуального рішення є повноваженням саме суду апеляційної інстанції; (2)суд апеляційної інстанції, після залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, не мав права скасовувати рішення суду першої інстанції з посиланням на те, що останнє прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки останнього, оскільки воно не було ним оскаржене, а отже і не було переглянуто в апеляційному порядку. Відсутність, за таких обставин, у ОСОБА_1 права оскаржити рішення суду першої інстанції в суді касаційної інстанції не тільки не надавало права касаційному суду перевіряти це рішення за його касаційною скаргою, яка містила вимоги та підстави оскарження лише щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції, в тому числі і в процесуальному аспекті, а і не поновило ОСОБА_1 в праві участі у розгляді справи в суді першої інстанції, що прямо унормовано у частині першій статті 310 ГПК України. Вважаю, що статті і 277 і 310 ГПК України, встановлюючи підстави обов`язкового скасування судового рішення, зокрема з підстави прийняття судового рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, спрямовані на захист саме процесуальних прав таких осіб за їх скаргами, оскільки тоді відновлюються їх права на участь у розгляді справи з дотриманням принципів господарського судочинства (змагальність, диспозитивність, пропорційність).

Отже, на мою думку, скасувавши рішення суду першої інстанції, Суд неправильно застосував норми процесуального права.

З огляду на вищевикладене, вважаю, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягала частковому задоволенню; касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягала частковому задоволенню.

Постанова Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №910/12187/20 в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання протиправними дій в частині припинення юридичної особи підлягала зміні, з викладенням її мотивувальної частині в редакції прийнятої постанови (за касаційною скаргою ОСОБА_1 , оскільки Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) в цій частині відсутні вимоги про її скасування.

В частині вимоги про зобов`язання внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, ця постанова підлягала скасуванню з мотивів, наведених у постанові Верховного Суду від 15.02.2023.

Рішення Господарського міста Києва від 28.04.2021, яким було відмовлено в задоволенні вказаної позовної вимоги, підлягало зміні, з викладенням його мотивувальної частини щодо цих вимог, в редакції прийнятої постанови, з мотивами якої я погоджуюсь. В іншій частині це рішення, а саме його резолютивна частина (про відмову в задоволенні позову про зобов`язання внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи) підлягало залишенню в силі (за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки ОСОБА_1 не має права вимагати перегляду рішення суду першої інстанції, позаяк не відбулось апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції саме за його апеляційною скаргою.

Відповідно судові витрати МАЛИ бути розподілені Судом з урахуванням такого рішення та норм статей 129, 315 ГПК України.

Суддя С. Бакуліна