Вирок

від 24.02.2023 по справі 503/1479/22

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/1479/22

Провадження № 1-кп/503/31/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2023 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима судове провадження за кримінальним провадженням внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022161180000960 від 06.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кодима Одеської області, громадянина України, українця, не працюючого, з середньою освітою, військовозобов`язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, 185 ч.4 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , потерпілий ТОВ «Соковий завод Кодимський», представник потерпілого ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 ,

встановив:

06.12.2022 близько 13 години 33 хвилини, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, продовженого Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, ОСОБА_3 маючи намір назбирати паливних дров, проходив біля території ТОВ «Соковий завод Кодимський», код ЄДОПОУ 36788318, що знаходиться за адресою: Одеська область, Подільський район, м. Кодима, вул. Василя Стуса, 1, де через отвір у паркані помітив на території вказаного підприємства металобрухт і у нього виник умисел спрямований на таємне викрадення зазначеного майна.

З метою реалізації свого злочинного наміру, в той же день та час, ОСОБА_3 , з урахуванням обстановки, яка на його переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, через паркан яким огороджена територія ТОВ «Соковий завод Кодимський» проник на територію вказаного підприємства, де діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, зібрав брухт нержавіючої сталі, загальною вагою 19,52 кг до заздалегідь заготовленого, для збирання паливних дров, синтетичного мішка сірого кольору та перекинув його через паркан, після чого покинув територію заводу. У зв`язку з чим своїми умисними діями ОСОБА_3 намагався завдати потерпілому збитку на загальну суму 507,52 гривень.

При цьому, ОСОБА_3 виконав усі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, однак не зміг його завершити з обставин, які не залежали від його волі, оскільки в той же день та час, безпосередньо біля території вказаного підприємства із викраденим майном його виявили та припинили протиправні дії працівники ТОВ «Соковий завод Кодимський».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні вище викладеного кримінального правопорушення, зазначив, що більше такого діяння не вчинить та просив суд строго не карати надавши йому шанс на доведення свого виправлення.

Представник потерпілого ТОВ «Соковий завод Кодимський» за довіреністю ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився,про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить зміст поданої останнім до суду заяви від 24.02.2023 року, в якій просив суд розглянути дану справу без його участі, а також відзначив, що у випадку визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим, то при призначені міри покарання просить суворо його не карати. При цьому, будучи присутнім раніше, а саме 31.01.2023 року, у підготовчому судовому засіданні даний представник потерпілого також відзначав про те, що просить обвинуваченого суворо не карати.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні вище вказаного кримінального правопорушення підтверджується встановленими судом обставинами на підставі сукупності належних і допустимих доказів, які були безпосередньо дослідженні під час судового розгляду, а саме:

- показами обвинуваченого ОСОБА_3 наданими ним в ході його допиту під час судового розгляду, які фактично зводились до підтвердження вище наведених фактичних обставин кримінального провадження, при цьому не містили обставин які б суперечили їм або спростовували їх;

- висновком експерта від 22.12.2022 року № 3820/22 за результатом проведення судово-товарознавчої експертизи, згідно висновку якого ринкова вартість металобрухту нержавіючої сталі вагою 1 кг, за цінами брухту кольорових металів, станом на 06.12.2022 року становила 26 грн.

Судом обвинуваченому було додаткового роз`яснено положення ч.3 ст. 23 та пункту 1 ч.4 ст. 42 КПК України щодо можливості реалізації права на допит свідків обвинувачення і допиту свідків захисту, але сторона захисту даним процесуальним правом не скористалася.

Отримавши і дослідивши вище зазначенні показання обвинуваченого ОСОБА_6 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та документи, а також враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у кримінальному провадженні, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього.

Учасникам судового провадження судом було роз`яснено, що згідно ч.2 ст. 394 КПК України вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч.3 ст. 349 КПК України. З чим учасники погодились і проти чого також не заперечували.

Суд визнає зазначене вище формулювання обвинувачення доведеним, а дії обвинуваченого ОСОБА_3 , з врахуванням абзаців 1-2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року № 10, кваліфікує за ст. 15 ч.2, 185 ч.4 КК України, як закінчений замах на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаний з проникненням у сховище, вчинений в умовах воєнного стану.

Діючи у відповідності до вимог ст.337КПК України суд, з урахування показань наданих обвинуваченим під час судового розгляду, вважає доведеною вину ОСОБА_6 відповідно до висунутого йому обвинувачення, а тому останній повинен нести відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, 185 ч.4 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Відповідно до наявних у суду відомостей, ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно та з активною життєвою позицією, не працевлаштований, не одружений, але перебуває у цивільних стосунках із співмешканкою, проживає разом з батьками та веде спокійний спосіб життя, перебуває з 2013 року на профілактичному обліку у лікаря нарколога, але при цьому на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та/або лікаря-психіатра не перебуває, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий.

Аналіз інформації про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого з досудової доповіді органу з питань пробації, вказує на те, що ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінені як середні, у зв`язку з чим беручі до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію теперішнього правопорушення, орган з питань пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб). У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов`язку відповідно до п.2 ч.3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

При призначенні міри покарання ОСОБА_3 суд враховує, ступінь тяжкості вчиненого діяння кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12КК України є тяжким злочином, особу винного, наявність обставини, що пом`якшує покарання, і відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, а саме припинення протиправного діяння внаслідок його виявлення іншими особами, у зв`язкуз чимприходить довисновку,що ОСОБА_3 слід призначити міру безальтернативного покарання у виді позбавлення волі у межах, установлених у санкції ч.4 ст. 185 Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, з урахуванням обмеження строку покарання за вчинення замаху на кримінальне правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 68 КК України, яке є необхідним й достатнім як для кари обвинуваченого ОСОБА_3 так і для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України суд не знаходить.

При цьому, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, зокрема позитивну характеристику за місцем проживання, то суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за можливе прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку та покладенням відповідних обов`язків.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Запобіжний захід до обвинуваченого під час досудового розслідування і судового провадження не застосовувався, а до набрання вироком законної сили суд не вбачає ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та як наслідок необхідності в обранні запобіжного заходу до обвинуваченого з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, та звільнення останнього від відбування покарання, а також поведінку обвинуваченого пов`язану із виконанням ним процесуальних обов`язків під час судового провадження.

Арешт із забороною користування та розпорядження накладений ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13.12.2022року намайно речові докази,а саме полімерний мішок білого кольору, в якому знаходяться металеві відрізки труб різної довжини та геометрії (металобрухт) в кількості 20 штук загальною вагою 19,52 кг, згідно положень ч.4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.

Речові докази,а саме:

- металеві відрізки труб різної довжини та геометрії (металобрухт) в кількості 20 штук загальною вагою 19,52 кг, які були предметом кримінального правопорушення, згідно положень пункту 5 ч.9 ст. 100 КПК України, підлягають поверненню їх власнику потерпілому ТОВ «Соковий завод Кодимський»;

- полімерний мішок білого (сірого) кольору належний обвинуваченому ОСОБА_3 , який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, згідно положень пункту 1 ч.9 ст. 100 КПК України, підлягає конфіскації.

Процесуальні витрати в сумі 220 грн, пов`язані із проведенням судово-товарознавчої експертизи, згідно положень ст. 118, 124 ч.2, 126 ч.1 КПК України, а також з врахуванням положень пункту 6 ч.3 ст. 69 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь судового експерта ОСОБА_7 .

Керуючись ст. 369-374, 381-382 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, 185 ч.4 КК України,та призначитийому покаранняу видіпозбавлення воліна строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України,звільнити ОСОБА_3 від відбуванняпризначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього, у відповідності дост. 76 КК України, обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт майна із забороною користування та розпорядження, накладений ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13.12.2022 року на полімерний мішок білого кольору, в якому знаходяться металеві відрізки труб різної довжини та геометрії (металобрухт) в кількості 20 штук загальною вагою 19,52 кг.

Речові докази, а саме:

- металеві відрізки труб різної довжини та геометрії (металобрухт) в кількості 20 штук загальною вагою 19,52 кг, після набрання вироком законної сили, повернути їх власнику потерпілому ТОВ «Соковий завод Кодимський»;

- полімерний мішок білого (сірого) кольору належний обвинуваченому ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили, конфіскувати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_7 процесуальні витрати, які є винагородою за виконану роботу пов`язану із проведенням судово-товарознавчої експертизи, в сумі 220 грн.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через суд, який ухвалив його Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1