Ухвала

від 22.02.2023 по справі 362/1447/21

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1447/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2023 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Ковбеля М.М.,

при секретарі - Сілецькій М.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Іванна" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства х обмеженою відповідальністю "УУП АС", приватного підприємства "Тендер Інвест", фермерського господарства "Висока Гребля", товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком ресурс", ОСОБА_3 , приватного підприємства "Вектор 2008", ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю"Селезенівське", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Вербовська Дар`я Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Куликовська Тетяна Вікторівна, приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Семенець Олександр Анатолійович про визнання права постійного користування, визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на землю та витребовування землі із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить визнати права постійного користування, визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на землю та витребовування землі із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2022 року вжито заходизабезпечення позовушляхом накладенняарешту на земельні ділянки площею 1,0 га, кадастровий номер 3221487400:02:004:1001, цільове призначення, 01.03 для ведення особистого селянського господарства; площею 0,1 га, кадастровий номер 3221487400:02:004:0002, цільове призначення, 01.03 для ведення особистого селянського господарства; площею 49,7419 га, кадастровий номер 3221487400:02:004:0003, цільове призначення, 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Крім того, представник позивача просить заборонити будь-яким кадастровим реєстраторам та/або іншим посадовим особам уповноваженим на виконання функцій державних кадастрових реєстраторів вносити до Державного земельного кадастру записи про зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3221487400:02:004:1001, 3221487400:02:004:0002, 3221487400:02:004:0003, а також про їх перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками.

Представник позивача подав клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що позивач та власник спірних земельних ділянок є юридичні особи, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та відноситься до юрисдикції господарського суду.

Оглянувши подане клопотання, суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Оскільки кінцевим власником майна є юридична особа й позивачем у справі є юридична особа, то даний спір не може вирішуватися у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Аналогічних підходів притримується й Верховний Суд, зокрема у постанові ВС КЦС від 25.07.2022 року у справі №278/607/17: «у пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N9 183/1617/16-ц, провадження № 14-208цс18, зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на право власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до і ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

Враховуючи, встановлені обставини та наведені вимоги закону, спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та відноситься до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч. 9 ст. 158 ЦПК у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачений судовий збір повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника позивача - задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовною заявою Селянського (фермерського) господарства "Іванна" до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства х обмеженою відповідальністю "УУП АС", приватного підприємства "Тендер Інвест", фермерського господарства "Висока Гребля", товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком ресурс", ОСОБА_3 , приватного підприємства "Вектор 2008", ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю"Селезенівське", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Вербовська Дар`я Валеріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Куликовська Тетяна Вікторівна, приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Семенець Олександр Анатолійович про визнання права постійного користування, визнання недійсними та скасування державних актів про право власності на землю та витребовування землі із чужого незаконного володіння.

Роз`яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.07.2022 року у вигляді накладенняарешту на земельні ділянки площею 1,0 га, кадастровий номер 3221487400:02:004:1001, цільове призначення, 01.03 для ведення особистого селянського господарства; площею 0,1 га, кадастровий номер 3221487400:02:004:0002, цільове призначення, 01.03 для ведення особистого селянського господарства; площею 49,7419 га, кадастровий номер 3221487400:02:004:0003, цільове призначення, 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Крім того, представник позивача просить заборонити будь-яким кадастровим реєстраторам та/або іншим посадовим особам уповноваженим на виконання функцій державних кадастрових реєстраторів вносити до Державного земельного кадастру записи про зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3221487400:02:004:1001, 3221487400:02:004:0002, 3221487400:02:004:0003, а також про їх перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками.

Повернути Селянського (фермерського) господарства "Іванна" (код ЄДРПОУ 24886511)суму судового збору в розмірі 49208,70 гривень сплачену за квитанцією №0.0.2044970929.1, дата оплати 10.03.2021 року, та за квитанцією №0.0.2044970929.2, дата оплати 10.03.2021 року.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення її копії особі.

Суддя М.М. Ковбель